Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №922/973/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Харків Справа № 922/973/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Тарасова І.В.,

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження (без виклику учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" (вх. № 1219 Х/2)

на ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.05.2026 у справі №922/973/26, постановлену у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Жигалкіним І.П. (повна ухвала складена 20.05.2026)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТАК", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс", м. Харків,

про стягнення 1 170 263,63 грн,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області через підсистему "Електронний суд" звернулося ТОВ "Імекс Макс" із зустрічною позовною заявою, в якій просило суд:

- визнати недійсним договір поставки № 15 від 13.02.2023, укладений між ТОВ "ІТАК" (код ЄДРПОУ 16476839) та ТОВ "Імекс Макс" (код ЄДРПОУ 42831345);

- стягнути з ТОВ "ІТАК" (код ЄДРПОУ 16476839) на користь ТОВ "Імекс Макс" збитки, завдані неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки № 15 від 13.02.2023, у розмірі 2 703 859,49 грн (два мільйони сімсот три тисячі вісімсот п`ятдесят дев`ять гривень 49 копійок);

- встановити ТОВ "Імекс Макс" додатковий строк для подання додаткових письмових доказів, що підтверджують: остаточний розмір збитків (акт списання непридатної плівки, акт перевиставлення штрафних санкцій від ТОВ "ПОТ"); наявність повного договірного ланцюга з ТОВ "ПОТ" та ДП "АОЗ"; факт нарахування та покладення штрафних санкцій на ТОВ "Імекс Макс"; обставини вилучення частини документів під час обшуку;

- витребувати у ТОВ "ІТАК" оригінал договору поставки № 15 від 13.02.2023 для проведення судової почеркознавчої експертизи (окремим клопотанням).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.05.2026 у справі №922/973/26 зустрічну позовну заяву (вх. № 11724 від 15.05.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" про визнання недійсним договору поставки №15 від 13.02.2023 та стягнення з ТОВ "ІТАК" збитків, завданих неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки № 15 від 13.02.2023, у розмірі 2 703 859,49 грн - повернуто заявнику.

Місцевий господарський суд з огляду на те, що зустрічний позов зареєстровано в підсистемі "Електронний суд" 14.05.2026, дійшов висновку, що відповідачем вчасно подано зустрічний позов у розумінні статті 180 ГПК України. Разом з тим, дослідивши матеріали справи, господарський суд першої інстанції встановив, що відповідач за первісним позовом (ТОВ "Імекс Макс") заявляє зустрічну вимогу про визнання недійсним договору поставки №15 від 13.02.2023 з підстав відсутності повноважень на його підписання. Водночас матеріали справи містять додаткову угоду №2 від 26.12.2024 та додаткову угоду №3 від 26.12.2025 до даного договору, які скріплені КЕП директора ТОВ "Імекс Макс" (т. 1 а.с. 11 - 13). У вказаних додаткових угодах сторони не лише підтвердили чинність договору, а й змінили його істотні умови (порядок оплати), а також визнали заборгованість. Таким чином, господарський суд першої інстанції вказує, що поведінка відповідача після років виконання договору та укладання додаткових угод (які підписані КЕП) щодо звернення до суду з зустрічним позовом про недійсність договору після пред`явлення проти нього позову про стягнення боргу суперечить принципу добросовісності (ст. 3 ЦК України) та міжнародній доктрині "Venire а, contra factum proprium" (заборона суперечливої поведінки). Спір у цій частині, на думку суду, є очевидно штучним і спрямованим на затягування розгляду справи.

Крім того, господарський суд першої інстанції дійшов до висновку, що правова природа вимог за зустрічним позовом (деліктна відповідальність за завдані збитки в межах ланцюга публічних закупівель) не пов`язана із предметом первісного позову (стосовно стягнення заборгованості за переданий товар). Спільний розгляд цих вимог не є доцільним, оскільки він не прискорить, а навпаки — істотно утруднить вирішення спору через необхідність дослідження правовідносин чотирьох різних юридичних осіб, які не перетинаються в межах договору поставки №15, який є предметом розгляду первісного позову. Твердження ТОВ "Імекс Макс" про те, що задоволення зустрічного позову виключить задоволення первісного, не має належного правового обґрунтування та не підкріплюється відповідними процесуальними підставами, оскільки заявлена вимога про стягнення збитків за своєю правовою природою не спростовує факт отримання товару за видатковими накладними та не звільняє відповідача від обов`язку його оплати.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, 01.06.2026 через підсистему "Електронний суд" до Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.05.2026 у справі №922/973/26 про повернення зустрічної позовної заяви ТОВ "Імекс Макс" (вх. №11724 від 15.05.2026) та направити справу до Господарського суду Харківської області для розгляду у новому складі суду на стадію вирішення питання про прийняття зустрічної позовної заяви ТОВ "Імекс Макс" (вх. № 11724 від 15.05.2026) до спільного розгляду з первісним позовом.

В обґрунтування своєї позиції у справі вказує про таке:

- перша вимога зустрічного позову (про визнання цього самого договору недійсним) та зустрічна позовна заява виникають з одних і тих самих правовідносин — на підставі договору поставки № 15 від 13.02.2023 (перша кваліфікуюча ознака ч. 2 ст. 180 ГПК України); у разі визнання договору № 15 недійсним відпадає правова підстава первісного позову, тобто задоволення зустрічної вимоги повністю або частково, в частині вимоги про стягнення пені, 3% річних та 0,2% за користування грошовими коштами на умовах товарного кредиту виключає задоволення первісного позову (друга кваліфікуюча ознака ч. 2 ст. 180 ГПК України). Таким чином, щодо першої зустрічної вимоги наявні обидві (а не лише одна) кваліфікуючі ознаки ч. 2 ст. 180 ГПК України, що є самостійною та достатньою підставою для прийняття зустрічного позову до спільного розгляду;

- правовою підставою вимоги про стягнення збитків є саме неналежне виконання ТОВ "ІТАК" зобов`язань за договором поставки № 15 від 13.02.2023 — прострочення виготовлення та передачі продукції всупереч п. 4.1 цього договору (ст. 22, 611, 612, 623 ЦК України). Висновок суду про те, що ця вимога стосується "правовідносин чотирьох осіб" і не пов`язана з предметом первісного позову, є помилковим, оскільки сторонами зобов`язання, з порушення якого виникли збитки, є ті самі дві особи — ТОВ "ІТАК" і ТОВ "Імекс Макс"; державні контракти за участю ТОВ "ПОТ" та ДП "АОЗ" мають значення виключно для доказування розміру збитків і причинно-наслідкового зв`язку (наслідків порушення), а не для визначення правовідносин, з яких виникає сама вимога; обставина, що для доведення розміру збитків необхідно дослідити документи інших осіб, належить до предмета доказування, а не до питання взаємопов`язаності позовів у розумінні ч. 2 ст. 180 ГПК України;

- суд фактично вирішив спір по суті першої зустрічної вимоги ще до відкриття її розгляду — без дослідження доказів, без призначення судової почеркознавчої експертизи підпису директора Кірєєвої О.Г. на договорі № 15 та без надання сторонам можливості реалізувати принцип змагальності (ст. 13 ГПК України);

- підстава, наведена судом для висновку про відсутність взаємозв`язку (участь ТОВ "ПОТ" і ДП "АОЗ"), стосується лише другої зустрічної вимоги (про збитки) і жодним чином не спростовує взаємозв`язку першої зустрічної вимоги (про недійсність договору №15) з первісним позовом. Повернувши зустрічний позов у цілому з мотивів, які не охоплюють першу вимогу, суд припустився неповноти та суперечливості мотивування, чим порушив вимоги ст. 236 ГПК України щодо обґрунтованості судового рішення;

- унаслідок незаконного повернення зустрічного позову скаржник позбавлений можливості захисту своїх прав у межах цього ж провадження, зокрема можливості заперечення та спростування підстав щодо вимог ТОВ "ІТАК" про стягнення пені, 3% річних та 0,2% за користування грошовими коштами на умовах товарного кредиту, а також зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, що має наслідком ініціювання окремого провадження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" (вх. № 1219 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.05.2026 у справі № 922/973/26; постановлено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" (вх. № 1219 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.05.2026 у справі №922/973/26 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження); витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/973/26.

Відповідно до ч. 1, 10 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно зі ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження була направлена учасникам справи через підсистему "Електронний суд" до електронного кабінету користувачів і доставлена учасникам справи 09.06.2026 (з урахуванням положень ч. 6 ст. 242 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи, направленні на повідомлення учасників справи про відкриття апеляційного провадження у даній справі і її розгляд у порядку письмового провадження (без виклику учасників справи в судове засідання), а також створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2026 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.

09.06.2026 через підсистему "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТАК" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.05.2026 у справі №922/973/26 - залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Імекс Макс" – без задоволення.

В обґрунтування своє позиції у справі вказує про таке:

- штучність вимоги за зустрічним позовами про недійсність договору підтверджується тим, що дії ТОВ "Імекс Макс" щодо отримання та здійснення оплати за продукцію, підписання актів звіряння взаємних розрахунків, видаткових накладних, додаткових угод до договору поставки №15 від 13.02.2023 фактично є наступним схваленням ТОВ "Імекс Макс" договору поставки №15 від 13.02.2023; позивач та відповідач підписували електронними цифровими підписами додаткові угоди до договору поставки №15 від 13.02.2023; 02.07.2026 у відзиві на позовну заяву відповідач за первісним позовом (ТОВ "Імекс Макс") не лише не заперечує проти дійсності договору поставки №15 від 13.02.2023, а навіть стверджує, що на підставі вказаного договору він формував замовлення, однак позивач (ТОВ "ІТАК") нібито неналежно та недобросовісно виконував свої обов`язки за договором;

- долучені докази підтверджують факт неодноразового порушення ТОВ "Імекс Макс" своїх договірних зобов`язань та, водночас, є беззаперечними доказами безпідставності і необґрунтованості тверджень ТОВ "Імекс Макс" про нібито недобросовісне та неналежне виконання ТОВ "ІТАК" своїх обов`язків за договором поставки №15 від 13.02.2023, а відтак абсурдними є також твердження ТОВ "Імекс Макс" про нібито існуючий причинний зв`язок між діями ТОВ "ІТАК" та накладеними на ТОВ "Імекс Макс" штрафними санкціями, нарахованих ДП "АОЗ" за державними контрактами № 773/10-25-РМ в сумі 431 821,44 грн, № 774/10-25-РМ в сумі 1 684 800,00 грн, а також вартості непридатної до використання пакувальної плівки/упаковки з маркуванням за державним контрактом №774, що втратила свою споживчу цінність — 587 238,05 грн;

- в порушення вимог ст.164 Господарського процесуального кодексу України ТОВ "Імекс Макс", звертаючись 14.05.2026 до суду з зустрічною позовною заявою, не надіслав її копію ТОВ "ІТАК" (відповідачу за зустрічним позовом);

- 09.04.2026 ТОВ "Імекс Макс" вже звертався до Господарського суду Харківської області у даній справі з аналогічною зустрічною позовною заявою до ТОВ "ІТАК" з тим самим предметом та з тих самих підстав. Таким чином, ТОВ "Імекс Макс" зловживаючи своїми процесуальним правами, що суперечать завданню господарського судочинства, повторно звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до одного й того самого відповідача (ТОВ "ІТАК") з тим самим предметом та з тих самих підстав.

12.06.2026 матеріали справи надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2026 у зв`язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Тарасова І.В.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції встановила таке.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТАК" звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" 1 099 985,13 грн основного боргу, 19 890,14 грн пені, 1 989,01 грн 3% річних, 48 399,35 грн 0,2% за користування грошовими коштами на умовах товарного кредиту, 14 044,00грн судового збору, 51 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, справу визнано малозначною та ухвалено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

09.04.2026 на адресу Господарського суду Харківської області через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" надійшла зустрічна позовна заява.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.04.2026 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" зустрічну позовну заяву з доданими до неї документами.

За клопотанням відповідача ухвалою суду від 13.04.2026 здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, почато у справі підготовче провадження та призначено підготовче засідання на 07.05.2026 о 10:00 год.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" через свого представника Ющенко В.М. 15.05.2026 направлено на адресу Господарського суду Харківської області через підсистему "Електронний суд" зустрічну позовну заяву з викладеними вище позовними вимогами.

20.05.2026 постановлено оскаржувану ухвалу з підстав, викладених вище.

З урахуванням доводів і вимог, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів, аналізуючи спірні правовідносини між сторонами, враховує наступні положення діючого законодавства України.

Пунктом 3 частини 2 статті 46 ГПК України визначено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до статті 180 ГПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.

До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (ч. 6 ст. 180 ГПК України).

Зустрічний позов повинен бути взаємно пов`язаний з первісним. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому:

а) обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору; взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах;

б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін;

в) задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову; подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Висновки про наявність умов за яких зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом неодноразово викладались Верховним Судом.

Верховний Суд у постанові від 28.09.2021 у справі №910/6070/21 вказав, що взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів та доцільність їх спільного розгляду може виявлятися у такому:

- повністю чи частково співпадають підстави обох позовів (фактичні обставини); при цьому правові підстави цих позовів можуть бути різними;

- для підтвердження підстав позову сторонами (позивачем за первісним позовом і відповідачем за зустрічним) надані переважно або частково одні й ті ж самі докази;

- вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватися (при цьому предмети та підстави таких позовів можуть бути не пов`язаними, доцільність розгляду в одному провадженні спрямована на процесуальну економію, уникнення процедури примусового виконання одночасно двох судових рішень);

- задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову;

- спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору/спорів між сторонами.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов`язаності, а й доцільності їх спільного розгляду.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 910/2987/18 та постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 910/3310/21, від 12.05.2022 у справі № 910/7951/21, від 17.05.2021 у справі №910/18778/20.

Оцінюючи доводи апелянта щодо взаємопов`язаності первісного позову та зустрічного позову, суд апеляційної інстанції акцентує на такому.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів даної справи, підставою звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТАК" з первісним позовом є невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" зобов`язань за договором поставки №15 від 13.02.2023 (з наступними змінами та доповненнями) в частині оплати переданого на підставі видаткових накладних від 29.12.2025 №4552, від 29.12.2025 №4554, 29.12.2025 №4555, від 29.12.2025 № 4556 товару на загальну суму 1099 985,13грн, отже доведенню підлягають обставини виконання/невиконання зобов`язань за договором.

В свою чергу, предметом зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТАК" визначені вимоги про:

1. Визнання недійсним договору поставки № 15 від 13.02.2023, укладеного між ТОВ "ІТАК" та ТОВ "Імекс Макс" з підстав відсутності повноважень на його підписання з боку замовника. На думку позивача за зустрічним позовом, задоволення цих вимог свідчитиме про безпідставність вимог за первісним позовом;

2. Стягнення з ТОВ "ІТАК" (код ЄДРПОУ 16476839, 02092, м.Київ, вул. Алматинська, 12, IBAN НОМЕР_1 в АТ "Сенс Банк") на користь ТОВ "Імекс Макс" (код ЄДРПОУ 42831345, 61072, м. Харків, пр. Науки, 54, IBAN НОМЕР_2 в ПАТ "Банк Восток") збитків, завданих неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки № 15 від 13.02.2023 у розмірі 2 703 859,49 грн (два мільйони сімсот три тисячі вісімсот п`ятдесят дев`ять гривень 49 копійок), що ґрунтуються на положеннях ст. 22 ЦК України.

Отже, сторонами первісного та зустрічного позовів визначені одні і ті самі юридичні особи, спірні правовідносини між якими стосуються виконання взаємних прав та обов`язків сторін у господарських відносин (здійсненні господарської операції) з поставки того самого товару за договором від 13.02.2023 № 15 (на підставі видаткових накладних від 29.12.2025 №4552, від 29.12.2025 № 4554, 29.12.2025 №4555, від 29.12.2025 № 4556 товару на загальну суму 1 099 985,13 грн), тобто є такими, що перетинаються.

В свою чергу, інститут недійсності має на меті повне скасування правочину саме як юридичного факту а його застосування має приводити до відновлення стану, який існував до укладення правочину, який суперечить законодавству. Наслідком визнання правочину недійсним є недійсність зобов`язання, породженого таким правочином.

Тобто подання такого зустрічного позову у справі, що розглядається, має на меті доведення відсутності у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

З огляду на предмет первісної позовної заяви, у цій справі підлягає дослідженню питання чи створив договір поставки від 13.02.2023 №15 юридичні наслідки для сторін у справі.

Окрім цього суд апеляційної інстанції вбачає необґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що правова природа вимог за зустрічним позовом (деліктна відповідальність за завдані збитки в межах ланцюга публічних закупівель) не пов`язана із предметом первісного позову (стосовно стягнення заборгованості за переданий товар).

Так, сторонами у зобов`язанні з відшкодування збитків є ТОВ "ІТАК" (боржник) і ТОВ "Імекс Макс" (кредитор), тобто ті ж самі сторони, що й за первісним позовом, а правовою підставою для їх відшкодування визначено понесення останнім майнових втрат внаслідок неправомірних дій іншої сторони за договором поставки № 15 від 13.02.2025.

При цьому послання позивача в обґрунтування зустрічного позову на укладення державних контрактів за участю ТОВ "ПОТ" та ДП "АОЗ" не вливають на суб`єктний склад спірних правовідносин, а необхідність дослідження та встановлення судом більш широкого кола обставин і доказів, на думку судової колегії, не спростовує доцільність спільного розгляду обох позовів.

Звертаючись із зустрічним позовом про стягнення збитків, ТОВ "Імекс Макс" посилається на неналежне виконання позивачем за первісним позовом своїх зобов`язань за договором поставки № 15 від 13.02.2025. В такий спосіб, предметом дослідження як за первісним позовом, так і за зустрічним позовом є обставини виконання сторонами своїх зобов`язань за договором постави №15 від 13.02.2023, що, у свою чергу, свідчить про їх взаємопов`язаність з огляду на необхідність дослідження тих самих доказів.

В даному випадку суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що конструкція частини другої статті 180 ГПК України не містить вичерпного переліку взаємопов`язаності та доцільності спільного розгляду первісного та зустрічного позовів.

Зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін.

Доцільність розгляду відповідних позовів в одному провадженні спрямована на процесуальну економію, уникнення процедури примусового виконання одночасно двох судових рішень.

Принцип процесуальної економії господарського судочинства - загальне керівне положення, відповідно до якого господарський суд, учасники судового процесу економно і ефективно використовують усі встановлені законом процесуальні засоби для правильного та оперативного розгляду справ з дотриманням строків.

Сутність принципу процесуальної економії полягає в тому, щоб під час розгляду справи в господарському суді для найбільш повного та всебічного розгляду справи використовувати всі встановлені законом засоби з урахуванням строків, визначених нормами процесуального права.

Елементами змісту принципу процесуальної економії господарського судочинства варто вважати:

- вимогу оперативного розгляду справи;

- вимогу економного використання процесуальних засобів судом учасниками справи для повного та всебічного розгляду справи у господарському суді.

Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.11.2022 року у справі №907/749/19.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки первісний та зустрічний позови виникли з одних і тих же правовідносин та мають частково грошовий характер, їх спільний розгляд є доцільним, оскільки сприятиме оперативному і всебічному вирішенню спору, встановленню однакових обставин, на які сторони посилаються у позовних вимогах, у зв`язку з чим спрямований на процесуальну економію.

При цьому, за приписами ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За приписами ч.1 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити

Отже, оцінка підстав зустрічного позову та доказів, які позивач вважав за потрібне надати разом з зустрічним позовом, здійснюється на стадії ухвалення рішення по суті справи.

Колегія суддів зауважує, що надання господарським судом оцінки додатковим угодам № 2 від 26.12.2024 та №3 від 26.12.2025 до договору поставки № 15 від 13.02.2023, які скріплені КЕП директора ТОВ "Імекс Макс", як підстави для визначеності щодо взаємопов`язаності первісного та зустрічного позову в частині визнання недійсним договору № 15 від 13.02.2023 на стадії прийняття до розгляду зустрічної позовної заяви є неправомірним, адже оцінка зустрічного позову по суті заявлених вимог на стадії вирішення питання про його прийняття до розгляду судом не здійснюється.

З приводу доводів ТОВ "ІТАК" щодо порушення ТОВ "Імекс Макс" вимог ст.164 Господарського процесуального кодексу України під час подання до суду зустрічної позовної заяви, слід зауважити, що предметом даного апеляційного перегляду є ухвала суду про повернення зустрічної позовної заяви з підстав порушення вимог ч. 2 ст. 180 ГПК України. Водночас згідно з ч. 5 ст. 174 ГПК України до зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті (на які посилається ТОВ "ІТАК"), застосовуються положення статті 174 цього Кодексу (залишення позовної заяви без руху). Відтак вказані доводи не можуть підтверджувати правомірності постановлення оскаржуваної ухвали суду.

З огляду на викладене, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі неправильно застосував ст.180 ГПК, не врахував зазначені вище правові позиції Верховного Суду щодо ознак пов`язаності зустрічного та первісного позовів, фактичні обставини справи і підстави зустрічного позову, що призвело до передчасного висновку про те, що поданий відповідачем зустрічний позов ніяким чином не впливає та не виключає вимоги первісного позову, спори за первісним та зустрічним позовами виникли з різних правовідносин, а спільний їх розгляд не сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору.

Повернення судом першої інстанції зустрічного позову з наведених в ухвалі підстав є необґрунтованим і таким, що суперечить нормам процесуального права, має ознаки надмірного формалізму та у розумінні сталої практики Європейського суду може розцінюватись як створенням перешкод, що обмежує заявника права на справедливий суд, яке передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Хоча поняття "обґрунтованого" рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), в силу імперативних приписів статті 236 ГПК України повинен під час розгляду справи надати оцінку особливо тим аргументам учасників справи, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Частиною 3 ст. 271 ГПК України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвали суду про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Харківської області від 20.05.2026 у справі №922/973/26 - скасуванню з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для розгляду зі стадії вирішення питання про можливість прийняття зустрічної позовної заяви до спільного розгляду з первісною позовною заявою.

Судові витрати за подання апеляційної скарги підлягають розподілу судом першої інстанції за результатами вирішення спору по суті.

Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.05.2026 у справі №922/973/26 скасувати.

3. Справу № 922/973/26 передати до Господарського суду Харківської області для розгляду зі стадії вирішення питання про прийняття зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" до спільного розгляду з первісною позовною заявою.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строк оскарження передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 29.07.2026.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя І.В. Тарасова