Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №917/2216/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Харків Справа № 917/2216/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Лакіза В.В.

за участю секретаря Андерс О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА КОМПОЗІТ",(вх.№1304Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 06.05.2026 у справі №917/2216/25 (повний текст рішення складено та підписано 18.05.2026 суддею Чистяковою І.О. у приміщенні Господарського суду Харківської області)

за позовом фізичної особи-підприємця Літота Олександра Володимировича,м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА КОМПОЗІТ", смт Золочів Харківської області

про стягнення 5 114 305,75 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Літот Олександр Володимирович звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА КОМПОЗІТ" про стягнення, з урахуванням уточненої позовної заяви від 15.01.2026 вх.№1188, заборгованості за договорами від 20.10.2024 №20/10-24 та від 01.04.2025 № 01/04-2025 у розмірі 5 114 305,75 грн, з яких: 4 862 500 грн – основна сума боргу, 163 248,75 грн – інфляційні втрати, 88 557 грн – три відсотки річних.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати виконаних робіт та наданих послуг за договорами від 20.10.2024 №20/10-24 та від 01.04.2025 № 01/04-2025.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.12.2025 у справі №917/2216/25 передано позовну заяву фізичної особи - підприємця Літота Олександра Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА КОМПОЗІТ" про стягнення заборгованості за договорами від 20.10.2024 №20/10-24 та від 01.04.2025 №01/04-2025 у розмірі 5 265 301,60 грн (вх. №2305/25) за підсудністю до Господарського суду Харківської області.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.05.2026 у справі №917/2216/25 позов задоволено частково у розмірі 5 105 396,26 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА КОМПОЗІТ" на користь фізичної особи-підприємця Літота Олександра Володимировича заборгованість за Договорами від 20.10.2024 №20/10-24 та від 01.04.2025 № 01/04-2025 у розмірі 5 105 396,26 грн, з яких: 4 862 500 грн – основна сума боргу, 155 225,37 грн – інфляційні втрати, 87 670,89 грн – три відсотки річних, а також судовий збір у розмірі 76 580,94 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 472,99 грн.

Рішення обґрунтовано доведеністю наявними у матеріалах справи доказами фактів виконання позивачем своїх обов`язків за Договорами від 20.10.2024 №20/10-24 та від 01.04.2025 № 01/04-2025 з надання послуг та порушення відповідачем своїх обов`язків з їх оплати у встановлені пунктом 3.3. Договорів строки, враховуючи, що:

- Акти надання послуг: від 31.01.2025 № 4 на суму 650 000 грн, від 28.02.2025 № 5 на суму 650 000 грн, від 31.03.2025 № 6 на суму 650 000 грн, від 30.04.2025 № 7 на суму 650 000 грн, від 31.05.2025 № 8 на суму 650 000 грн, від 30.06.2025 № 9 на суму 650 000 грн, від 31.07.2025 № 10 на суму 650 000 грн підписані сторонами без будь-яких зауважень та заперечень, зокрема, щодо найменування робіт/послуг, їх вартості і скріплені печаткою відповідача, а відтак є первинними документами відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", які фіксують факт здійснення господарських операцій з надання позивачем відповідачу послуг за договором від 20.10.2024 №20/10-24 та є підставою для проведення розрахунку за надані послуги;

- Акт звірки взаємних розрахунків за період: Жовтень 2024 р. - Липень 2025 р. за договором №20/10-24 від 20.10.2024, відповідно до якого відповідачем підтверджено заборгованість перед позивачем в загальній сумі 4 250 000 грн за вказаними Актами надання послуг, оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печаткою відповідача без зауважень та заперечень;

- Акт надання послуг за Договором №20/10-24 від 20.10.2024 від 04.08.2025 № 11 на суму 350 000 грн, а також Акти надання послуг за Договором від 01.04.2025 №01/04-25 від 01.10.2025 № 5 на суму 218 750 грн, від 23.10.2025 № 6 на суму 43 750,00 грн підписані лише з боку позивача, копії цих Актів разом із досудовою вимогою про сплату заборгованості були надіслані позивачем 02.11.2025 на електронну адресу відповідача, а також 24.10.2025 зазначена досудова вимога з Актами надіслана засобами поштового зв`язку АТ "Укрпошта" цінним листом з описом вкладення (трек-номер 3600300152773) на зазначену у Договорах адресу відповідача (36021, м. Полтава-21, а/с 569), згідно трек-номеру поштового відправлення № 3600300152773 досудова вимога з Актами вручена одержувачу 20.11.2025, а отримання цієї вимоги із копіями Актів електронною поштою відповідач визнав листом від 05.11.2025 №383/11, в якому повідомив, що дана вимога потребує часу для перевірки зазначеної інформації, про результати перевірки досудової вимоги позивача буде додатково проінформовано;

- станом на дату звернення з даним позовом до суду - 02.12.2025 інших відповідей щодо результату розгляду досудової вимоги відповідач позивачу не направив, Акти надання послуг № 11 від 04.08.2025 на суму 350 000 грн, № 5 від 01.10.2025 на суму 218750 грн, № 6 від 23.10.2025 на суму 43760 грн не підписав і не повернув їх з мотивованою відмовою, належними та допустимими доказами факт ненадання послуг за вказаними Актами приймання послуг не надав, а відтак роботи/послуги вважаються прийнятими відповідачем без зауважень, у зв"язку з чим відповідач зобов`язаний здійснити їх оплату.

Щодо позовних вимог про стягнення нарахованих на основний борг на підставі ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційних витрат та 3% річних, суд визнав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 155 225,37 грн інфляційних втрат та 87 670,89 грн трьох відсотків річних, а в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 8 023,38 грн інфляційних втрат та 886,11 грн 3% річних – відмовив за необґрунтованістю.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначив, що з огляду на положення статей 86, 123, 126, 129 ГПК України, беручи до уваги критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, надані позивачем докази у їх сукупності підтверджують його витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000 грн, які є пов`язаними з цією справою та відповідають фактично наданим послугам й підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА КОМПОЗІТ" подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, нез`ясування обставин, що мають значення для справи і недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, просить це рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог та вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається, зокрема, на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції допущено поверхневе та упереджене викладення обставин справи виключно з позиції позивача, із повним ігноруванням заперечень та доводів відповідача, виключенням із дослідження доказів на спростування аргументів позивача та прийняття наданих позивачем доказів із недостовірними відомостями як належних і допустимих доказів на підтвердження неіснуючих господарських операцій.

Зокрема, відповідач зазначив, що у відзиві на позов він повідомив суд про те, що після ознайомлення з досудовою вимогою ФОП Літота О.В. від 31.10.2025 було з`ясовано, що головним бухгалтером ТОВ "АЛЬФА КОМПОЗІТ" Лук`янчиковою Ю.М. подані на підпис директору Товариства акти виконаних робіт по фактично невиконаним роботам, а також нею ж було самостійно сформовано і самовільно завірено факсимільною копією підпису директора Терзіна С.О. та без його погодження Акт звірки розрахунків між "АЛЬФА КОМПОЗІТ" і ФОП Лігот О.В. по договору про надання послуг від 20.10.2024 № 20/10-24 за період жовтень 2024-липень 2025, однак суд на відсутність оригінального підпису директора відповідача жодним чином не відреагував, не зробив висновок про нікчемність такого Акту звірки розрахунків без підпису керівника, а навпаки прийняв цей Акт звірки розрахунків як належний і допустимий доказ.

Крім цього відповідач вказує на те, що судом першої інстанції не було досліджено належним чином надані позивачем два бланки спірних договорів про надання послуг від 20.10.2024 № 20/10-24 та від 01.04.2025 № 01/04-2025, їх зміст, наявність істотних умов і їх погодження сторонами, відповідність умов договорів вимогам закону для такого виду договорів, тощо.

Разом з цим відповідач стверджує, що судом не зазначено у рішенні доказів на підтвердження наявності істотних умов цих Договорів, а висновок про досягнення сторонами згоди з цих умов обґрунтовано лише на тій підставі, що бланки Договорів підписані обома сторонами та скріплені печаткою відповідача із посиланням на окремі узагальнені норми Цивільного кодексу України щодо правочинів, договорів, однак без конкретизації відповідного виду договору про надання послуг.

За твердженням відповідача договори про надання послуг від 20.10.2024 № 20/10-24 та від 01.04.2025 № 01/04-2025 не містять істотних умов відповідного виду договорів, як предмет договору, ціна(винагорода) та строк дії.

Зокрема, відповідач вказує на те, що відповідно до тексту договорів, у них немає умов про найменування (номенклатуру, асортимент) та обсяг послуг, детального переліку та опису дій, які мав вчиняти позивач, про узгоджену сторонами вартість послуг. В пункті 1.1. Договорів зазначено лише загальну умову про надання послуг, що зазначені в п. 2.1.Договору, і про оплату послуг.

Натомість в п. 2.1. договору від 24.10.2024 № 20/10-24 вказано про «послуги з ремонту і технічного обслуговування інших машин», що є копіюванням КВЕД-2010:Клас 33.19 «Ремонт і технічне обслуговування інших машин і устаткування» та є узагальненим переліком назв робіт - без конкретизації в договорі чи в окремих додатках до нього видів фактично замовлених робіт та їх обсягів.

В пункті 2.1. договору від 01.04.2025 № 01/04-2025 вказано про послуги «Установлення та монтаж машин і устаткування», що є копіюванням КВЕД-2010:Клас 33.20 «Установлення та монтаж машин і устаткування» та є узагальненим переліком назв робіт - без конкретизації в договорі чи в окремих додатках до нього видів фактично замовлених робіт та їх обсягів.

Також відповідач зазначив про неврахування судом першої інстанції відсутності у матеріалах справи документів про обсяг фактично наданих послуг по конкретних напрямках діяльності (верстатах, машинах, устаткування тощо), а тому надані позивачем акти наданих послуг за Договорами, як підписані відповідачем, так і не підписані ним, немають документального підтвердження надання зазначених в них послуг через те, що по кожному акту відсутні документи і відомості про виробничі завдання замовника, про порядок роботи, про обсяг і ціну послуг, про конкретний вид проведених робіт. Ці акти мають однотипні найменування послуг, що не відповідає предмету обох договорів і переліку послуг відповідно до п. 1.1. і 2.1. Договорів.

Як зазначає відповідач, акти наданих послуг за договором від 24.10.2024 № 20/10-24 під № № 4, 5, 6, 7, 9, 10 мають задвоєні суми, а саме, в кожному акті одночасно вказано цифрою - 650 000 грн і прописом - «Двісті тисяч гривень», що є істотним недоліком цих документів, який позбавляє такі документи можливості підтверджувати господарські операції, і лише цей факт дає підстави вважати такі акти помилковими і такими, що не відображають реальних господарських операцій на загальн суму 3900000 грн, а за відсутності підтверджуючих документів неможливо взагалі довести факт щомісячного надання послуг ні на 650 000 грн, ні на 200000 грн.

Також відповідач вказує на безпідставне неприйняття судом до уваги в якості належного та допустимого доказу складеного ТОВ «Аудиторська фірма «Горизонталь» за результатами перевірки бухгалтерського і податкового обліку у ТОВ "АЛЬФА КОМПОЗІТ" за період 2024 рік - 9 місяців 2025 року звіту, з посиланням на те, що висновки аудитора спростовано матеріалами справи - підписаними з боку відповідача Актами прийняття наданих послуг та Актом звірки, при тому, що в цьому звіті зазначено про встановлення помилок в оформленні вказаних актів наданих послуг за договором від 20.10.2024 № 20/10-24 таких як: неузгодженість даних у первинних документах; неправильне зазначення відомостей; відсутність належного відображення змісту та обсягу господарських операцій.

Крім цього відповідач вказує на безпідставне врахування судом першої інстанції в якості доказів надання позивачем послуг відповідачу складених позивачем і підписаних з його боку в односторонньому порядку актів наданих послуг, а саме:за договором про надання послуг від 20.10.2024 №20/10-24 акту надання послуг від 04.08.2025 № 11 на суму 350 000 грн; за договором про надання послуг від 01.04.2025 № 01/04-2025 актів наданих послуг від 01.10.2025 № 5 на суму 218750 грн, від 23.10.2025 № 6 на суму 43750 грн, не врахувавши того, що відповідач не отримав від позивача оригіналів вказаних актів, а також, що за усталеною судовою практикою у випадку, коли замовник свідомо чи з необережності прострочує підписання актів надання послуг або виконання робіт, суди підтверджують реальність грошових зобов`язань і стягують несплачені суми вартості робіт чи послуг лише за наявності підтвердження погодження замовником видів послуг, ціни, обсягу, тобто істотних умов, та за умови документального підтвердження реального надання послуг, у той час як обставини даної справи не підпадають під такий порядок визнання грошових вимог за односторонньо підписаними актами наданих послуг, адже відсутні докази їх реального надання і вони реально не надавались.

Щодо витрат позивача на оплату послуг адвоката, пов`язаних з розглядом справи в суді першої інстанції відповідач зазначив, що вони були сплачені двома платежами: 5000 грн та 10500 грн, з яких співмірною з витраченим часом на опрацювання документів є сума 5000 грн, а 10500 грн сплачено як додаткову плату за формування позовної заяви, від помилкового подання якої до суду зі сплатою значних витрат на сплату судового збору адвокат Зачепило З.Я. мала б відмовити позивача, й відповідно, адвокат є відповідальною за результат вирішення спору.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2026 для розгляду справи сформовано склад суду: головуючий суддя-доповідач Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2026, у зв`язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду справи сформовано склад суду: головуючий суддя-доповідач Тарасова І.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача-Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА КОМПОЗІТ" (вх.№1304Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 06.05.2026 у справі №917/2216/25 та призначено її до розгляду в судове засідання з повідомленням сторін на 22.07.2026 об 11:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду.

13.07.2026 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. 7662), в якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Також 13.07.2026 від позивача надійшло клопотання (вх.№ 7663), в якому він просить для всебічного встановлення обставин справи долучити як нові докази фільтровану виписку АТ КБ «Приватбанк» з банківського рахунку стосовно оплат за спірними договорами за період з 03.05.2024 по 04.06.2026, а також копії договорів про надання послуг від 23.07.2025 № № Е9, Е4, Е1, посилаючись на неможливість надання зазначених документів суду першої інстанції, зокрема, отримання довідки з банку потребувало певного часу.

17.07.2026 від відповідача надійшло заперечення (вх. № 7840) на клопотання позивача про долучення нових доказів, в якому він послався на те, що зазначене клопотання всупереч вимог Господарського процесуального кодексу України подано позивачем без обґрунтування належності та допустимості додаткових доказів та причин їх неподання суду першої інстанції.

При цьому відповідач зазначив, що з моменту подання позовної заяви 02.12.2025 до ухвалення оскаржуваного рішення 06.05.2026 у позивача протягом 6-ти місяців було достатньо часу для подання доказів у справі. Разом з цим позивачем не надано доказів моменту звернення до банку, а також не зазначено реальне значення кожного додаткового доказу для справи, їх зв`язку з позовними вимогами. Крім цього якість наданих позивачем фотокопії договорів свідчить про те, що вони зроблені не з першоджерела –оригінальних договорів.

20.07.2026 від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу(вх. № 7918), в якій ним викладено заперечення на доводи відзиву та зазначено про підтримання апеляційної скарги в повному обсязі.

Розглянувши клопотання позивача про поновлення пропущеного процесуального строку на подання доказів, колегія суддів відмовляє в його задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до частини 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та (одночасно) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно із частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення визначають обов`язкову сукупність умов для вирішення питання про прийняття доказів апеляційним судом, а саме: (1) винятковість випадку та (2) причини неподання доказів у першій інстанції, що об`єктивно не залежать від учасника справи, а також (3) покладення тягаря доведення цих обставин на учасника справи, який ці докази подає (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 01.07.2021 у справі № 46/603, від 26.10.2021 у справі № 914/2578/20).

Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (подібні за змістом висновки щодо застосування статті 269 ГПК України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 13.01.2021 у справі № 10/Б-921/1442/2013).

Прийняття апеляційним судом доказів без встановлення й оцінки обов`язкових за частиною третьою статті 269 ГПК України передумов, крім порушення відповідних процесуальних приписів, матиме наслідком недотримання принципів рівності учасників процесу і змагальності сторін, принципу правової визначеності в аспекті однозначності та передбачуваності. Відповідну правову позицію викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 17.04.2024 у справі № 903/877/20.

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

При цьому, за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність.

Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15 від 11.09.2019 у справі № 922/393/18від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19 від 09.12.2020 у справі № 924/232/18, від 14.09.2021 у справі №922/2187/20, від 16.04.2024 у справі № 922/331/23, від 10.04.2025 у справі № 922/1168/23 тощо.

Колегія суддів зазначає, що фільтрована виписка АТ КБ «Приватбанк» з банківського рахунку за період з 03.05.2024 по 04.06.2026 датована 26.06.206, тобто є документом, який не існував на час ухвалення оскаржуваного рішення, що, як зазначено вище, виключає можливість її прийняття судом апеляційної інстанції, а стосовно копій договорів про надання послуг від 23.07.2025 № № Е9, Е4, Е1 позивач не навів доводів та не надав доказів щодо наявності певних обставин, які свідчать про неможливість подання цих договорів суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

До того ж, згідно з ч. 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України (належність доказів), належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування, і суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування, у той час як зазначені договори не містять відомостей що стосуються предмету доказування у даній справі щодо спірних правовідносин, які виникли за договорами від 20.10.2024 №20/10-24 та від 01.04.2025 № 01/04-2025.

Позивач в судове засідання не прибув.

21.07.2026 від позивача надійшла заява (вх. № 8039), в якій він просить розгляд справи №917/2216/25 здійснити без його участі та без участі його представника, за наявними в матеріалах справи документами.

Від відповідача в судове засідання прибув Штанько В.В., який на підтвердження своїх повноважень надав: копію наказу директора ТОВ"АЛЬФА КОМПОЗІТ" Терзіна С.О. від 21.07.2026 № 82к/тр, згідно з яким виконання обов`язків директора Товариства Терзіна С.О. на час відсутності у зв`язку з відпусткою 22.07.2026 покладено на Штанька В.В., юриста підприємства, з усіма повноваженнями згідно зі статутом ТОВ "АЛЬФА КОМПОЗІТ", а також копію Статуту ТОВ "АЛЬФА КОМПОЗІТ" та витяг з ЄДРПОУ щодо ТОВ "АЛЬФА КОМПОЗІТ". Також Штанько В.В. зазначив, що не є адвокатом.

Перевіривши повноваження ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку, що останнім не надано належних доказів на підтвердження своїх повноважень представляти інтереси відповідача, з огляду на таке.

Відповідно до статті 56 Господарськго процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

У наданому Штаньком В.В. наказі директора ТОВ "АЛЬФА КОМПОЗІТ" від 21.07.2026 № 82к/тр вбачається призначення його на даний час виконуючим обов`язки директора Товариства з усіма повноваженнями згідно зі Статутом Товариства, який у свою чергу не містить положень щодо посади виконуючого обов`язки керівника, а його положення про виконавчий орган Товариства (п. 12) таким органом визначають лише директора із наданням йому повноважень представляти Товариство в органах судової влади.

Крім цього, у відомостях ЄДРПОУ щодо ТОВ "АЛЬФА КОМПОЗІТ" про керівника та інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, ОСОБА_1 також не зазначено.

Враховуючи те, що сторони, які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання не з`явились, позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності його представника, а відповідно до ч. 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, справа розглядається за відсутності сторін.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 жовтня 2024 року між позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником) укладено Договір про надання послуг № 20/10-24, який підписано сторонами і скріплено печаткою відповідача.

За умовами п. 6.1. Договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами і діє до 31.12.2024 , а по невиконаним зобов`язанням до моменту повного виконання їх Сторонами.

Згідно з п. 6.2. Договору якщо за місяць до закінчення строку дії Договору ні одна із Сторін не направить іншій Стороні письмове повідомлення про небажання продовження дії Договору, в такому випадку Договір вважається пролонгованим Сторонами на наступний рік на тих самих умовах.

Матеріали справи не містять письмових повідомлень сторін про небажання продовження дії вказаного Договору, а тому його дія продовжилась до 31.12.2026.

Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору позивач (Виконавець) зобов`язується надати послуги, передбачені п. 2.1. цього Договору, а відповідач (Замовник) зобов`язується прийняти надані послуги і оплатити їх в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що згідно цього Договору Виконавець надає Замовнику послуги з ремонту i обслуговування інших машин і устаткування, які включають в себе такі види робіт: Діагностика і виявлення несправностей, Перевірка та обслуговування систем, Ремонт електричних систем, Встановлення додаткового обладнання, Вимірювання та налаштування параметрів, Технічне обслуговування, Пусконалагоджувальні роботи.

За умовами п. 2.2. Договору період надання послуг визначається Замовником і погоджується із виконавцем. Послуги надаються щомісячно (календарний місяць), порядок, роботи (поденно, погодинно тощо) погоджується Сторонами перед початком надання послуг.

Відповідно до п. 2.3. Договору встановлено, що завдання для Виконавця забезпечити відповідно п.2.1. Договору роботу ремонтно-технічного обслуговування обладнання відповідно до їх технічних характеристик і виробничих завдань Замовника, а також оперативно усувати збої в роботі.

Згідно з п. 2.4. Договору прийняття Замовником послуг оформляється двостороннім актом надання послуг.

За умовами п. 3.1. Договору вартість послуг встановлюється за погодженням сторін та залежить від об`єму робіт.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що Акти наданих послуг підписуються по завершенню робіт, встановлених Замовником в поточному календарному місяці.

Згідно з пунктом 3.3. Договору Замовник зобов`язаний перерахувати суму, зазначену в акті наданих послуг протягом трьох банківських днів з моменту підписання акту наданих послуг на банківський рахунок виконавця.

Відповідно до п. 4.1. Договору визначено обов`язки Виконавця: своєчасно та якісно надавати послуги, зазначені в п. 2.1 цього Договору. При виникненні обставин, що перешкоджають належному виконанню своїх зобов`язань, згідно цього Договору, терміново повідомити про це Замовника. Складати та передавати Замовнику акти про надання послуг.

У п. 4.2. Договору визначено обов`язки Замовника: приймати від Виконавця послуги, що надаються згідно з цим Договором. Після контролю за достовірністю актів про надання послуг Виконавцем, підписувати ці акти у визначений Договором строк. Оплачувати послуги, на умовах та в порядку зазначеному в п. 3.3 цього Договору.

Окрім того, 01 квітня 2025 року між позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником) укладено Договір про надання послуг № 01/04-2025, який підписано сторонами і скріплений печаткою відповідача.

За умовами п. 6.1. Договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами і діє до 31.12.2025 , а по невиконаним зобов`язанням до моменту повного виконання їх Сторонами.

Згідно з п. 6.2. Договору якщо за місяць до закінчення строку дії Договору ні одна із Сторін не направить іншій Стороні письмове повідомлення про небажання продовження дії Договору, в такому випадку Договір вважається пролонгованим Сторонами на наступний рік на тих самих умовах.

Матеріали справи не містять письмових повідомлень про небажання продовження дії вказаного Договору, а тому його дія продовжилась до 31.12.2026.

Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору позивач (Виконавець) зобов`язується надати послуги, передбачені п.2.1. цього Договору, а відповідач (Замовник) зобов`язується прийняти надані послуги і оплатити їх в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору згідно цього Договору Виконавець надає Замовнику послуги Установлення та монтаж машин і устаткування: Встановлення виробничих ліній, Монтаж верстатів, Установлення обладнання, - Пусконалагоджувальні роботи.

За умовами п. 2.2. Договору період надання послуг визначається Замовником і погоджується із Виконавцем. Послуги надаються щомісячно (календарний місяць), порядок роботи (поденно, погодинно тощо) погоджується Сторонами перед початком надання послуг.

Згідно з п. 2.3. Договору визначено завдання для Виконавця забезпечити відповідно п.2.1. Договору роботу ремонту і технічного обслуговування обладнання відповідно до їх технічних характеристик і виробничих завдань Замовника, а також оперативно усувати збої в роботі.

За умовами п. 2.4. Договору прийняття Замовником послуг оформляється двостороннім актом надання послуг.

Згідно з п. 3.1. Договору загальна вартість робіт становить 3 000 000 (три мільйонів гривень 00 копійок).

За умовами п. 3.2. Договору Акт наданих послуг підписується по завершенню робіт встановлених замовником у поточному календарному місяці.

Згідно з п. 3.3.Договору Замовник зобов`язаний перерахувати суму, зазначену в акті наданих послуг протягом трьох банківських днів з моменту підписання акту наданих послуг на банківський рахунок Виконавця.

Відповідно до п. 4.1. Договору визначено обов`язки Виконавця: своєчасно та якісно надавати послуги, зазначені в п. 2.1 цього Договору. При виникненні обставин, що перешкоджають належному виконанню своїх зобов`язань, згідно цього Договору, терміново повідомити про це Замовника. Складати та передавати Замовнику акти про надання послуг.

У п. 4.2. Договору визначено обов`язки Замовника: приймати від Виконавця послуги, що надаються згідно з цим Договором. Після контролю за достовірністю актів про надання послуг Виконавцем, підписувати ці акти у визначений Договором строк. Оплачувати послуги, на умовах та в порядку зазначеному в п. 3.3 цього Договору.

У матеріалах справи містяться надані позивачем до позовної заяви копії Актів наданих послуг:

- за договором про надання послуг від 20.10.2024 № 20/10-2024: № 4 від 31.01.2025 на суму 650 000 грн , № 5 від 28.02.2025 на суму 650 000 грн, № 6 від 31.03.2025 на суму 650 000 грн, № 7 від 30.04.2025 на суму 650 000 грн, № 8 від 31.05.2025 на суму 650 000 грн, № 9 від 30.06.2025 на суму 650 000 грн, № 10 від 31.07.2025 на суму 650 000 грн, які підписані сторонами без жодних зауважень і скріплені печаткою відповідача та № 11 від 04.08.2025 на суму 350 000 грн, який підписаний лише з боку позивача;

- за договором від 01.04.2025 №01/04-25: № 5 від 01.10.2025 на суму 218 750 грн, № 6 від 23.10.2025 на суму 43 750 грн, які підписані лише з боку позивача.

Також в матеріалах справи міститься надана позивачем копія Акта звірки взаємних розрахунків за період: жовтень 2024 - липень 2025 за договором №20/10-24 від 20.10.2024, підписаного сторонами та скріпленого печаткою відповідача, в якому зазначено про заборгованість відповідача перед позивачем в загальній сумі 4 250 000,00 грн за підписаними сторонами Актами надання послуг за № 4 від 31.01.2025 на суму 650 000 грн (сплачено 300 000 грн за платіжним документом від 31.01.2025 № 6439), № 5 від 28.02.2025 на суму 650 000 грн, № 6 від 31.03.2025 на суму 650 000 грн, № 7 від 30.04.2025 на суму 650 000 грн, № 8 від 31.05.2025 на суму 650 000 грн, № 9 від 30.06.2025 на суму 650 000 грн, № 10 від 31.07.2025 на суму 650 000 грн.

24.10.2025 позивачем було надіслано відповідачу на адресу: 36021 м. Полтава, абонентська скринька 569 оригінали підписаних позивачем в односторонньому порядку Акту надання послуг за Договором від 20.10.2024 №20/10-24 № 11 від 04.08.2025 на суму 350 000 грн, а також Актів надання послуг за Договором від 01.04.2025 №01/04-25 № 5 від 01.10.2025 на суму 218 750 грн та № 6 від 23.10.2025 на суму 43 750,00 грн, а також Акту звірки за період з 01.10.2024 по 23.10.2025 , що підтверджується накладною АТ «Укрпошта» за поштовим відправленням № 3600200126287, фіскальним чеком та описом вкладення до цінного листа (т. 1 а.с. 26).

Згідно з трекінгом АТ «Укрпошта» поштове відправлення № 3600200126287 не було вручено адресату (т. 1 а.с. 115) у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

02.11.2025 позивачем було надіслано відповідачу досудову вимогу про сплату заборгованості за договорами про надання послуг від 20.10.2024 № 20/10-24 та від 01.04.2025 № 01/04-2025 (т. 1 а.с. 27-30) на електронну пошту відповідача, а також поштою на адресу відповідача, яка зазначена в цих Договорах його поштовою адресою: 36021 м. Полтава абонентська скринька 569, додатком до якої зазначено копії всіх Актів наданих послуг, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, а саме:

- за Договором від 20.10.2024№20/10-24 :№ 4 від 31.01.2025 , № 5 від 28.02.2025, № 6 від 31.03.2025, № 7 від 30.04.2025, № 8 від 31.05.2025, № 9 від 30.06.2025, № 10 від 31.07.2025, № 11 від 04.08.2025;

- за Договором від 01.04.2025 №01/04-25: № 5 від 01.10.2025 та № 6 від 23.10.2025.

Надсилання позивачем зазначеної досудової вимоги з копіями Актів наданих послуг відповідачу поштою підтверджується накладною Укрпошти за поштовим відправленням № 3600300152773 та описом вкладення до цінного листа ф. 107 (т. 1 а.с. 31,32).

Згідно з трекінгом АТ «Укрпошта» поштове відправлення № 3600300152773 було вручено одержувачу 20.11.2025 (т. 1 а.с. 114).

Листом від 05.11.2025 №383/11 відповідач визнав надходження на його електронну пошту досудової вимоги з фотокопіями зазначених Актів та повідомив позивача, що дана вимога потребує часу для перевірки зазначеної в ній інформації, про результати перевірки досудової вимоги позивача буде додатково проінформовано.

Як вказано позивачем, станом на 31.10.2025 загальна сума непогашеної заборгованості за обома договорами становить 4 862 500,00 грн (5 162 500 грн – 300 000 грн = 4 862 500 грн).

Також з матеріалів справи вбачається, що на підставі листа –замовлення ТОВ "АЛЬФА КОМПОЗІТ" від 28.11.2025 № 414/11 Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма "Горизонталь» було складено звіт від 30.12.2025 про фактичні результати перевірки бухгалтерського і податкового обліку у ТОВ "АЛЬФА КОМПОЗІТ" за період 2024 рік - 9 місяців 2025 року.

В цьому Звіті серед іншого, зазначено про встановлення аудитором помилок в оформленні вказаних актів наданих послуг за договором від 20.10.2024 № 20/10-24, а саме: неузгодженість даних у первинних документах; неправильне зазначення відомостей; відсутність належного відображення змісту та обсягу господарських операцій.

Зокрема, у Звіті зазначено, що в деяких Актах показники вартості послуг зазначені в цифровому та текстовому вигляді відрізняються (цифрами 650000 грн, а в текстовому вигляді 200000 грн), що унеможливлює визначити, яка зазначена вартість наданих послуг є правильною.

В актах наданих послуг найменування робіт, послуг вказано: «Ремонт і технічне обслуговування інших машин та устаткування», що відовідає одному з видів діяльності Виконавця, який значиться в ЄДРПОУ по ФОП Літоту Олександру Володимировичу, а не фактично виконана робата, яка була передбачена умовами Договору (п. 2.1. розділу 2»Відомості про послуги». В Актах наданих послуг відсутня інформація про конкретні види робіт, які фактично виконувались, а отже Акти наданих послуг складені з порушенням загальноприйнятих правил їх складання і такі недоліки перешкоджають можливості ідентифікувати вартість та зміст наданих послуг.

На підставі вказаного Звіту аудитора директором ТОВ "АЛЬФА КОМПОЗІТ" видано наказ від 28.01.2026 № 2ФГЛ «Про результати аудиту фінансово-господарської діяльності», згідно з яким,серед іншого наказано:

- бухгалтерії підприємства (головний бухгалтер Білошапка І.А.) проаналізувати висновок по звіту аудитора та надати пропозиції по кожному напрямку перевірки;

- відповідно до висновку аудитора по господарським правовідносинам із ФОП Літот, з урахуванням результатів службової перевірки визнати акти надання послуг між ФОП Літот О.В. за договором про надання послуг від 20.10.2-024 № 20/10-24 за період лютий-липень 2025 року такими, що складені безпідставно (без реального обсягу наданих таких послуг) і що підписані обома сторонами помилково;

- врахувати, що Акт звірки взаємних розрахунків за період жовтень2024 року-липень 2025 року між ТОВ "АЛЬФА КОМПОЗІТ" і ФОП Літот О.В. за Договором від 20.10.2024 № 20/10-24 по даті складання на 31.07.2025 оформлений без підпису і без відповідного доручення на це директора ТОВ "АЛЬФА КОМПОЗІТ", що як наслідок не підтверджує господарсько-фінансових операцій від імені ТОВ "АЛЬФА КОМПОЗІТ" по Акту звірки розрахунків;

- врахувати, що проекти складених ФОП Літот О.В. і долучених до досудової вимоги та позовної заяви актів наданих послуг по Договору про надання послуг від 20.10.2024 № 20/10-24, акт № 4 від 04.08.2025 на суму 350000 грн, по Договору про надання послуг від 01.04.2025 № 01/04-2025 акт № 5 від 01.10.2025 на суму 218750,00 грн, № 6 від 23.10.2025 на суму 43760,00 грн, є безпідставними, без фактичного надання обсягу послуг, відповідно ці проекти актів не підлягають затвердженю і підписанню ТОВ "АЛЬФА КОМПОЗІТ".

Ураховуючи, що станом на дату звернення з даним позовом до суду інших відповідей щодо результату розгляду досудової вимоги відповідач позивачу не направив, заборгованість не сплатив, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором №20/10-24 від 20.10.2024, а також за Договором № 01/04-2025 від 01.04.2025 у розмірі 5 114 305,75 грн, з яких: 4 862 500,00 грн – основна сума боргу, 163 248,75 грн – інфляційні втрати, 88 557,00 грн – три відсотки річних.

Як зазначено вище, в обгрунтування висновку про задоволення позову суд послався на доведеність наявними у матеріалах справи доказами фактів виконання позивачем своїх обов`язків за Договорами від 20.10.2024 №20/10-24 та від 01.04.2025 № 01/04-2025 з надання послуг та порушення відповідачем своїх обов`язків з їх оплати у встановлені пунктом 3.3. Договорів строки.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів частково погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції.

Статтею509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Таким чином стаття 837 Цивільного кодексу України визначає предметом договору підряду роботу та її матеріалізований віддільний від виконавця уречевлений результат (полягає у виникненні речей, їх зміні (в тому числі зміни їх фізичних та/або функціональних характеристик) припиненні існування речей, зміни їх розташування у просторі), який і є ознакою, яка дозволяє кваліфікувати діяльність виконавця саме як роботу.

Натомість статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виходячи зі змісту наведеної статті, послугою на відміну від роботи є корисний ефект від процесу певної діяльності, що не передбачає матеріалізованого результату (але і не виключає його досягнення) і цей ефект є невіддільним від виконавця. Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим, віддільним від послуги як нематеріального блага, об`єктом цивільних прав й окремо від дій виконавця не споживається замовником як річ, а тому відчуженим бути не може, у зв`язку з чим предмет договору утворює корисний для замовника ефект дій виконавця, які є невіддільними від останнього.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як зазначено вище, предметом Договору від 20.10.2024 № 20/10-24 визначено ремонт i обслуговування інших машин і устаткування, установлення та монтаж устаткування, що включає в себе: діагностику і виявлення несправностей, перевірку та обслуговування систем, ремонт електричних систем, встановлення додаткового обладнання, вимірювання та налаштування параметрів, технічне обслуговування, пусконалагоджувальні роботи.

Предметом Договору від 01.04.2025 № 01/04-25 визначено установлення та монтаж устаткування, що включає в себе: встановлення виробничих ліній, монтаж верстатів, установлення обладнання, пусконалагоджувальні роботи.

Зазначена діяльність позивача охоплює як виконання позивачем робіт, зокрема, проведення ремонту машин та статкування, встановлення обладнання, пусконалагоджувальні роботи, монтаж та установлення обладнання, верстатів, виробничих ліній, пусконалагоджувальні роботи, так і надання послуг, зокрема, перевірку та обслуговування систем, вимірювання та налаштування параметрів.

Помилкове зазначення сторонами в договорі певних робіт як послуг не змінює їх правову природу та відповідне правове регулювання спірних правовідносин.

Отже спірні договори за своєю правовою природою є змішаними договорами, які містять елементи договору підряду та договору про надання послуг і правовідносини сторін за цими договорами у відповідних частинах регулюються положеннями Цивільного кодексу України про договір підряду та про договір про надання послуг.

Колегія суддів відхиляє як такі, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та суперечать матеріалам справи доводи відповідача щодо неукладеності зазначених Договорів як таких , що не містять істотних умов.

Відповідно до ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України ).

Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України, який був чинним на час укладення спірних договорів, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів).

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України, передбачено, що за загальним правилом договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У пункті 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частини 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України).

За змістом Глави 61 (підряд) та глави 63 (Послуги.Загальні положення), єдиною встановленою законом істотною умовою як договорів підряду, так і договорів про надання послуг є предмет, щодо якого строни у спірних договорах досягли згоди, зазначивши у їх пунктах 1.1., 2.1. як загальну назву робіт та послуг, так і їх види, порядок визначення замовником певних робіт та послуг, що підлягають виконанню/наданню позивачем щомісяця (згідно з виробничими завданнями та в порядку оперативного усунення збоїв в роботі машин та статкування).

Договори підписано позивачем та керівником відповідача із скріпленням підпису останнього печаткою Товариства, що свідчить про закріплення відповідного волевиявлення сторін у письмовій формі.

При цьому колегія суддів враховує, що Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо того, що якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами виконується, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами. Аналогічної правової позиції також дійшов Верховний Суд України в постановах Великої Палата Верховного суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 та в постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду та Касаційного цивільного суду від 11.10.2018 у справі № 922/189/18, від 23.09.2015 у справі № 914/2846/14 та від 06.07.2016 у справі № 914/4540/14. від 11.10.2018 у справі №922/189/18, від 06.11.2018 у справі №926/3397/17, від 09.04.2019 у справі №910/3359/18, від 29.10.2019 у справі №904/3713/18, від 19.02.2020 у справі №915/411/19, від 30.07.2019 у справі № 907/804/17, від 18.03.20 у справі № 456/2946/17.

Окрім того, що виконання робіт за договором від 20.10.2024 №20/10-24 підтверджується

підписаними сторонами без зауважень та скріпленими печатками відповідача Актами надання послуг: № 4 від 31.01.2025 на суму 650 000 грн, № 5 від 28.02.2025 на суму 650 000 грн, № 6 від 31.03.2025 на суму 650 000 грн, № 7 від 30.04.2025 на суму 650 000 грн, № 8 від 31.05.2025 на суму 650 000 грн, № 9 від 30.06.2025 на суму 650 000 грн, № 10 від 31.07.2025 на суму 650 000 грн та Актом звірки взаємних розрахунків за період: жовтень 2024 - Липень 2025 за договором №20/10-24. від 20.10.2024, в якому відображено відповідні Акти наданих послуг та часткова оплата відповідачем за Актом № 4 від 31.01.2025 на суму 300000 грн, про що зазначено нижче в мотивувальній частині постанови, сторони у заявах по суті справи посилаються на часткове виконання робіт (надання послуг) за спірними Договорами.

Так, позивач в обґрунтування позову підтверджує виконання робіт/надання послуг у спірному періоді за наданими до позовної заяви Актами наданих послуг, а відповідач, хоча й заперечує виконання робіт за цими Актами, у відзиві на позов та в апеляційній скарзі стверджує, що роботи, послуги за спірними договорами у попередні заявленому періоди частково виконувались позивачем та оплачувались відповідачем.

Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то вонопідлягаєвиконанню у цей строк (термін).

Як зазначено вище, за умовами п. 2.2. Договорів період надання послуг визначається Замовником і погоджується із Виконавцем. Послуги надаються щомісячно (календарний місяць), порядок роботи (поденно, погодинно тощо) погоджується Сторонами перед початком надання послуг.

За умовами п.п. 2.4., 3.2., 4.1. Договорів прийняття замовником послуг оформляється двосторонніми актами надання послуг, які по завершенню робіт встановлених замовником у поточному календарному місяці складаються виконавцем та передаються на підпис замовнику.

Пунктами 3.3. Договорів встановлено обов`язок замовника перерахувати суму, зазначену в акті наданих послуг протягом трьох банківських днів з моменту підписання акту наданих послуг на банківський рахунок Виконавця.

При цьому у пунктах 4.2.1., 4.2.2. вказаних Договорів визначено обов`язки Замовника приймати від Виконавця послуги, що надаються згідно з цим Договором, що включає здійснення ним контролю за достовірністю відомостей переданих йому Виконавцем актів про надання послуг та в разі її підтвердження - підписання цих актів.

Статтею 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною 3 цієї серед основних засад (принципів) господарського судочинства визначено, зокрема, змагальність сторін.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Таким чином суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію;

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву

підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції, виконання позивачем робіт та надання послуг за Договором від 20.10.2024 №20/10-24 підтверджується:

- Актами надання послуг: від 31.01.2025 № 4 на суму 650 000 грн, від 28.02.2025 № 5 на суму 650 000 грн, від 31.03.2025 № 6 на суму 650 000 грн, від 30.04.2025 № 7 на суму 650 000 грн, від 31.05.2025 № 8 на суму 650 000 грн, від 30.06.2025 № 9 на суму 650 000 грн, від 31.07.2025 № 10 на суму 650 000 грн, які підписані сторонами без будь-яких зауважень, та заперечень, зокрема, щодо найменування робіт/послуг, їх вартості і скріплені печаткою відповідача, а відтак є первинними документами відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", які фіксують факт здійснення господарських операцій з надання позивачем відповідачу послуг за договором від 20.10.2024 №20/10-24 та є підставою для проведення розрахунку за надані послуги;

- Актом звірки взаємних розрахунків за період: жовтень 2024 - липень 2025 за договором №20/10-24 від 20.10.2024, відповідно до якого відповідачем підтверджено заборгованість перед позивачем в загальній сумі 4 250 000 грн за вказаними Актами надання послуг, і який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печаткою відповідача без зауважень та заперечень.

При цьому суд обгрунтовано відхилив заперечення відповідача щодо того, що після ознайомлення із досудовою вимогою від 31.10.2025 було з`ясовано, що головним бухгалтером ТОВ "АЛЬФА КОМПОЗІТ" Лук`янчиковою Ю.М. були подані на підпис директору ТОВ "АЛЬФА КОМПОЗІТ" акти виконаних робіт по фактично невиконаних роботах, які підписувались директором у сукупності з іншими документами і через значний документообіг директор не проконтролював їх відповідність фактичному виконанню, а також головний бухгалтер Лук`янчикова Ю.М. без погодження з директором ТОВ "АЛЬФА КОМПОЗІТ" і ймовірно в інтересах ФОП Літота О.В. самовільно використала факсимільний підпис директора ТОВ "АЛЬФА КОМПОЗІТ" для складання Акту звірки взаємних розрахунків від 31.07.2025 за період Жовтень 2024 – Липень 2025 між ТОВ "АЛЬФА КОМПОЗІТ" і ФОП Літот О.В. за договором від 20.10.2024 №20/10-24, зазначивши, що з урахуванням вимог статті 92 Цивільного кодексу України та п. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та фіксацію операцій у первинних документах несе керівник підприємства, а якщо директор підписує документи, не перевіряючи їх (покладаючись лише на бухгалтера), це вважається його власною управлінською помилкою або службовою недбалістю і при цьому, значний документообіг не є підставою для звільнення керівника від відповідальності. Суд також зазначив, що згідно з п. 6 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів, а отже, за внутрішній контроль використання печаток та підписів, у тому числі, факсиміле, відповідає виключно керівництво відповідача. Якщо головний бухгалтер порушив процедуру, перевищив повноваження або вчинив неправомірні дії під час використання печаток та підписів, у тому числі, факсиміле, це розглядається як внутрішня проблема підприємства відповідача, і контрагент за договором не повинен і не може перевіряти легітимність внутрішніх наказів чи розпоряджень відповідача щодо розподілу обов`язків між директором та бухгалтером.Неправомірні чи помилкові дії директора, чи головного бухгалтера відповідача не змінюють та не припиняють зобов`язань перед позивачем за договором.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.4.2. підписаного сторонами Договору саме на Замовника покладений обов"язок здійснювати контроль за достовірністю актів про надання послуг Виконавцем перед їх підписанням.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо неналежності та недопустимості як доказу Акту звірки взаємних розрахунків від 31.07.2025 за період жовтень 2024 – липень 2025 між ТОВ "АЛЬФА КОМПОЗІТ" і ФОП Літот О.В. за договором від 20.10.2024 №20/10-24, в обґрунтування яких він посилається, зокрема, на те, що головний бухгалтер Лук`янчикова Ю.М. без погодження з директором ТОВ "АЛЬФА КОМПОЗІТ" і ймовірно в інтересах ФОП Літота О.В. самовільно використала факсимільний підпис директора ТОВ "АЛЬФА КОМПОЗІТ" для складання зазначеного Акту звірки взаємних розрахунків з наступних підстав.

Відповідачем не надано і в матеріалах справи відсутні докази того, що на зазначеному Акті звірки від імені директора відповідача проставлено факсимільне відтворення його підпису, а встановити це з наявної у матеріалах справи копії цього документу без спеціальних знань є неможливим. Відповідачем до матеріалів справи суду першої інстанції не надавалось висновку експерта з вказаного питання та для його з`ясування не заявлялось клопотання про призначення експертизи.

Разом з цим слід зазначити, що обставина проставлення на вказаному Акті звірки факсимільного відтворення підпису директора відповідача, навіть в разі її підтвердження, не може свідчити про неналежність та недопустимість цього Акту звірки як доказу, тобто про відсутність в такого документу властивості в сукупності з підписаними сторонами Актами наданих послуг, які в ньому відображені, підтвердити заборгованість відповідача, оскільки цей Акт звірки, як і всі вищенаведені Акти наданих послуг, скріплено печаткою відповідача, а в матеріалах справи відсутні докази її втрати чи викрадення та вибуття її в інший спосіб з володіння юридичної особи, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа, відсутні звернення до правоохоронних органів з приводу таких фактів.

У постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23.07.2019 у справі № 918/780/18, від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17, від 05.12.2018 у справі № 915/878/16 від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 18.08.2020 у справі № 927/833/18 викладено висновки щодо того, що наявність відбитку печатки на первинних документах за відсутності доказів її втрати чи викрадення та вибутя її в інший спосіб з володіння юридичної особи, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа, свідчить про участь такої особи в господарських операціях, оскільки печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.

Щодо доводів відповідача про те, що зазначені Акти наданих послуг не відображають реальних господарських операцій, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема викладеною у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.06.2022 у справі 922/2115/19, постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15 та від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 01.03.2023 у справі № 910/6210/20, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 01.03.2023 у справі № 910/6210/20 визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а тому судам у розгляді справ належить дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху активів.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на правові висновки, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18 зі спору про визнання недійсним договору про надання послуг, відіповідно до яких оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстнції зазначає, що у вказаній постанові Верховного Суду зазначено, що факт складання та підписання сторонами актів надання послуг не є безумовним свідченням реальності господарських операцій за договором, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації, зазначеної у цих документах.

Отже, відповідно до чинного законодавства визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Документами, які підтверджують виконання позивачем зобов`язання з надання послуг , виконання робіт відповідачу, а також виникнення у відповідача зобов`язання з їх оплати, є акти прийняття надання послуг (виконаних робіт), які є первинними бухгалтерськими документами в розумінні вказаних положень законодавства та засвідчують факт здійснення сторонами господарських операцій і містять інформацію про вартість послуг.

Відповідач не наводить доводів та не надає доказів наявності обставин, які свідчать про недостовірність інформації, зазначеної у підписаних сторонами Актах надання послуг, зокрема, щодо відсутності у позивача фізичних, технічних, технологічних можливостей надавати послуги (виконувати роботи) за підписаними сторонами та скріпленими печаткою відповідача Актами надання послуг, про які зазначено вище, а інші обставини , на які він послався в обгрунтування своїх заперечень проти позову, не свідчать про недостовірність інформації, зазначеної у цих первиних документах та з матеріалів справи таких обставин не вбачається.

Зокрема, про таку недостовірність не може свідчити зазначення в Актах № № 4, 5, 6, 7, 9, 10 задвоєних сум вартості наданих робіт/послуг , а саме: цифрою - 650 000 грн і прописом «Двісті тисяч гривень», оскільки така розбіжність первинних документів у зазначеній в ній вартості послуг усунута сторонами у підписаному ними та скріпленому печаткою самого відповідача без зауважень та заперечень Акті звірки взаємних розрахунків за період: жовтень 2024 - липень 2025 за договором №20/10-24 від 20.10.2024, в якому відображено зазначені первинні документи із зазначенням вартості робіт/послуг за кожним Актом саме 650 000 грн, і саме виходячи з такої вартості, враховуючи часткову сплату за Актом № 4 в сумі 300000 грн, сторонами в Акті звірки обчислено розмір заборгованості перед позивачем - 4250000 грн.

При цьому колегія суддів враховує те, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Зазначена правова позиція неодноразово викладалась в постановах Верховного Суду, зокрема в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського судувід 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 24.10.2018 у справі № 905/ 3062/17 , від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 04.12.2019 у справі № 916/ 1727/17, від 21.12.2020 у справі № 916/499/20.

Відсутність в актах конкретизації за видами робіт/послуг, конкретних напрямках діяльності (верстатах, машинах, устаткування тощо), про виробничі завдання замовника, порядок роботи, обсяг і ціну послуг, на що посилається відповідач, також не свідчить про те, що ці Акти не підтверджують реальність господарських операцій, зокрема не відображають обсягів робіт/послуг, з яких визначено їх вартість, враховуючи те, що умовами Договорів не передбачено оформлення виробничих завдань замовника письмовим документом, в п. 3.1. Договорів зазначено про встановлення вартості послуг за погодженням сторін в залежності від їх обсягів, за відсутності в Договорах умов, що така домовленість має бути оформлена письмово, у той час як пунктом 4.2. Договору встановлено обов`язок замовника з підписання переданих йому виконавцем актів про надання послуг лише після здійснення контролю за достовірністю відображених в них відомостей, а тому проставленням на Актах підпису керівника, скріпленого печаткою Товариства, відповідач підтвердив перевірку ним реальності відображених в них господарських операцій.

При цьому колегія суддів зазначає, що наданий відповідачем складений Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма "Горизонталь" звіт від 30.12.2025 про фактичні результати перевірки бухгалтерського і податкового обліку у ТОВ “Альфа Композіт” за період 2024 рік - 9 місяців 2025 року не спростовує зазначеного висновку суду про підтвердження реальності господарських операцій за договором від 20.10.2024 № 20/10-24 підписаними сторонами без зауважень та скріпленими печатками відповідача Актами наданих послуг та Актом звірки розрахунків, оскільки цей Звіт аудитора як письмовий доказ не містить інших відомостей, ані ж ті, які встановлені судом та про які зазначено вище щодо відсутності в Актах конкретизації робіт та послуг та наявності в них розбіжностей у вартості цифрами та прописом, а викладена в Звіті оцінка аудитора щодо спроможності таких Актів підтверджувати реальність господарських операцій не є обов`язковою для суду.

Разом з цим колегія суддів зазначає, що обставина видання директором відповідача на підставі вказаного Звіту аудитора наказу від 28.01.2026 № 2ФГЛ «Про результати аудиту фінансово-господарської діяльності», згідно з яким бухгалтерії підприємства наказано не враховувати в його бухгалтерському обліку вищезазначені Акти надання послуг за договором про надання послуг від 20.10.2-024 № 20/10-24 за період лютий-липень 2025 року та Акт звірки взаємних розрахунків за період жовтень2024 року-липень 2025 року за Договором від 20.10.2024 № 20/10-24 не є такою, що відповідно до чинного законодавства скасовує статус зазначених Актів наданих послуг, які підписані сторонами без зауважень та скріплені печаткою відповідача, як первинних документів та з огляду на вищенаведене мотивування, не впливає на їх спроможність в сукупності з Актом звірки розрахунків підтверджувати реальність відображених в них господарських операцій, й відповідно, спроможність цих документів як доказів підтверджувати заборгованість відповідача.

Таким чином, вищенаведені Акти наданих послуг № № 4, 5, 6, 7, 9, 10 за Договором від 20.10.2024 №20/10-24, за відсутності обставини, які свідчать про недостовірність інформації, зазначеної у цих первинних документах, в сукупності з Актом звірки взаємних розрахунків за період: жовтень 2024 - липень 2025 за договором №20/10-24 від 20.10.2024, в якому ці первинні документи відображені та усунуто недолік цих первинних документів у вигляді розбіжності у сумах господарських операцій цифрами та прописом, є належними та допустимими доказами реальності виконання позивачем робіт та надання послуг, які відображені у вказаних Актах наданих послуг за період з січня 2025 року по липень 2025 року в сумі 4 550 000 грн та їх часткової оплати відповідачем на суму 300 000 грн, у зв`язку з чим висновок суду першої інстанції про доведеність суми основного боргу з оплати робіт/послуг за договором від 20.10.2024 № 20/10-24 за вказаний період в сумі 4 250 000 грн є обґрунтованим.

Щодо позовних вимог в частині стягнення нарахованих на зазначену суму основного боргу інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів також зазначає про їх часткову обгрунтованість, з огляду наступне.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, як зазначено вище, відповідач не сплатив суму основного боргу після настання встановленого строку, він є таким, що прострочив виконання зазначеного грошового зобов`язання.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних на зазначену суму основного боргу за договором від 20.10.2024 № 20/10-24, колегія суддів зазначає, що всупереч умов п. 3.3. Договорів, які встановлюють обов`язок з оплати робіт/послуг протягом 3-х банківських днів з моменту підписання актів наданих послуг, позивач при обчисленні інфляційних та річних початком періоду прострочення визначав не день, що слідує за третім банківським днем підписання Актів наданих послуг, а день підписання Актів.

Здійснивши відповідний перерахунок, суд апеляційної інстанції встановив, що правильно обчисленим в межах заявленого періоду прострочення є розмір інфляційних втрат в сумі 135596,64 грн та розмір трьох процентів річних в сумі 81669,04 грн.

Щодо заявленої заборгованості з оплати робіт/послуг за Актом надання послуг за Договором №20/10-24 від 20.10.2024 № 11 від 04.08.2025 на суму 350 000 грн, а також Актами надання послуг за Договором №01/04-25 від 01.04.2025: від 01.10.2025 № 5 на суму 218 750 грн, № 6 від 23.10.2025 на суму 43 750,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено вище, з матеріалів справи вбачається, що вищенаведені Акти підписані лише з боку позивача.

02.11.2025 позивачем було надіслано відповідачу досуду вимогу про сплату заборгованості за договорами про надання послуг від 20.10.2024 № 20/10-24 та від 01.04.2025 № 01/04-2025(т. 1 а.с. 27-30) на електронну пошту відповідача, а також поштою на адресу відповідача, яка зазначена в цих Договорах його поштовою адресою:36021 м. Полтава абонентська скринька 569, додатком до якої зазначено копії всіх вищезазначених Актів наданих послуг, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, як ті, що підписані обома сторонами, так і підписані позивачем в односторонньому порядку, а саме:

-за Договором від 20.10.2024№20/10-24 : № 4 від 31.01.2025 , № 5 від 28.02.2025, № 6 від 31.03.2025, № 7 від 30.04.2025, № 8 від 31.05.2025, № 9 від 30.06.2025, № 10 від 31.07.2025, № 11 від 04.08.2025;

-за Договором від 01.04.2025 №01/04-25: № 5 від 01.10.2025 та № 6 від 23.10.2025.

Надсилання вказаних документів позивачем відповідачу поштою підтверджується накладною Укрпошти за поштовим відправленням № 3600300152773 та описом вкладення до цінного листа ф. 107(т. 1 а.с. 31,32).

Згідно з трекінгом АТ «Укрпошта» вказане поштове відправлення № 3600300152773 з досудовою вимогою та копіями Актів надання послуг було вручено одержувачу 20.11.2025 (т. 1 а.с. 114)

Листом від 05.11.2025 №383/11 відповідач визнав надходження на його електронну пошту зазначеної досудової вимоги та фотокопій Актів наданих послуг та повідомив позивача, що дана вимога потребує часу для перевірки зазначеної в ній інформації, а також що про результати перевірки досудової вимоги позивача буде додатково проінформовано.

Разом з цим оригінали підписаних позивачем в односторонньому порядку акту надання послуг за Договором від 20.10.2024 №20/10-24 № 11 від 04.08.2025 на суму 350 000 грн, а також актів надання послуг за Договором від 01.04.2025 №01/04-25 № 5 від 01.10.2025 на суму 218 750 грн та № 6 від 23.10.2025 на суму 43 750,00 грн, а також Акту звірки за період з 01.10.2024 по 23.10.25 були ним надіслані відповідачу 24.10.2025 поштою на адресу: 36021 м. Полтава, абонентська скринька 569, що підтверджується накладною АТ «Укрпошта» за поштовим відправленням № 3600200126287, фіскальним чеком та описом вкладення до цінного листа (т. 1 а.с. 26).

Згідно з трекінгом АТ «Укрпошта» поштове відправлення № 3600200126287 не було вручено адресату (т. 1 а.с. 115) у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Отже, відповідач не отримав надіслані йому позивачем оригінали підписаних в односторонньому порядку Акту надання послуг за Договором від 20.10.2024 №20/10-24 № 11 від 04.08.2025 на суму 350 000 грн, а також Актів надання послуг за Договором від 01.04.2025 №01/04-25: № 5 від 01.10.2025 на суму 218 750 грн та № 6 від 23.10.2025 на суму 43 750,00 грн .

Суд першої інстанції, пославшись на те, що станом на дату звернення з даним позовом до суду 02.12.2025 інших відповідей щодо результату розгляду досудової вимоги відповідач позивачу не направив, Акти надання послуг № 11 від 04.08.2025 на суму 350 000,00 грн, № 5 від 01.10.2025 на суму 218750,00 грн, № 6 від 23.10.2025 на суму 43760,00 грн не підписав і не повернув їх з мотивованою відмовою, належними та допустимими доказами факт ненадання послуг за вказаними Актами приймання послуг не надав, дійшов висновку, що відповідні роботи/послуги вважаються прийнятими відповідачем без зауважень, а тому відповідач зобов`язаний здійснити їх оплату.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В п. 6.3. постанови Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18 викладено висновок, що передання і прийняття робіт за договором підряду на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

У п. 7.12.-7.14 постанови Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21 зазначено, що за загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Подібна правова позиція щодо правових наслідків непідписання замовником наданого йому підрядником(виконавцем) акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), за відсутності своєчасно висловлених заперечень, та необхідність у такому випадку доведення виконавцем реального виконання робіт (послуг) є усталеною і викладалась неодноразово в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.06.2019 у справі №910/6002/18, від 17.03.2021 у справі №910/11592/19, від 20.04.2021 у справі №905/411/17, від 14.07.2021 у справі № 911/1981/20, від 17.08.2021 у справі № 910/16308/20.

Проте суд першої інстанції всупереч зазначеній усталеній правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, за відсутності будь-яких доказів, наданих позивачем, які свідчать про реальність виконання робіт та надання послуг, зазначених в підписаних односторонньо позивачем Актах наданих послуг № 11 від 04.08.2025, № 5 від 01.10.2025, № 6 від 23.10.2025, обмежившись посиланням на обставини щодо надсилання позивачем цих Актів відповідачу, їх непідписання та неповернення останнім із мотивованою відмовою, дійшов помилкового висновку, що зазначені в цих Актах роботи, послуги вважаються прийнятими відповідачем без зауважень, й відповідно, про доведеність виникнення у відповідача обов`язку з їх оплати.

При цьому суд першої інстанції не врахував факт неотримання відповідачем надісланих йому поштою оригіналів зазначених Актів наданих послуг, у зв`язку з чим безпідставно послався на невиконання відповідачем обов`язку з їх повернення підписаними зі свого боку, або без такого непідписання з обгрунтуванням підстав для цього.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції визнав встановленими обставини виконання робіт позивачем та надання ним послуг за актами надання послуг № 11 від 04.08.2025 на суму 350 000 грн, № 5 від 01.10.2025 на суму 218 750 грн, № 6 від 23.10.2025 на суму 43 750,00 грн, які є недоведеними, що є підставою для відмови у задоволені позовних вимог щодо стягнення вартості відповідних робіт/послуг за вказаними Актами на загальну суму 612500 грн.

Недоведеність зазначеної суми основного боргу виключає задоволення позовних вимог про стягнення нарахованих на нього інфляційних втрат та 3% річних.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, дійшов неправильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 612500 грн та нарахованих на нього інфляційних та 3% річних, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає відповідній зміні в частині стягнення сум основного боргу, інфляційних втрат та відсотків річних. В іншій частині рішення слід залишити без змін як ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки за результатами апеляційного перегляду апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, а рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову змінено в частині розміру стягнутих сум основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до положень п. 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати відповідача на сплату судового збору за подання апеляційної скарги та витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи в суді першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За приписами статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, установлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно зі статтею 123 Господарського процессуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші ніж судовий збір судові витрати покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в даному випадку позовні вимоги підлягають задоволенню частково, обґрунтований розмір витрат позивача на професійну правову допомогу підлягає розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до положень статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч.1). У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч.2).

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В позовній заяві позивач просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15500 грн, навівши детальний опис таких витрат та додавши до неї докази їх понесення, а саме: копії договорів про надання адвокатських послуг від 30.10.2025 № 23/41907 та від 06.11.2025 № 23/42085, а також копії платіжних інструкцій на оплату адвокатських послуг за цими договорами від 30.10.2025 № 4 на суму 5000 грн та від 06.11.2025 № 5 на суму 10500 грн.

Відповідно до частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Таким чином, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не заявлялося клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, натомість у відзиві на позов щодо вказаних витрат позивача відповідач зазначив, що він погоджується з тим, що сплачена позивачем адвокату сума 15500 грн є співмірною з обсягом наданих послуг , а питання про розподіл цих витрат залежатиме від результату вирішення спору.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що окрім вказаного критерію співмірності, суд має оцінити відповідні витрати на предмет їх реальності.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).

У цілому нормами процесуального законодавства (ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України) передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначає, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” установлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначено, зокрема те, що вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

У постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

З матеріалів справи вбачається, що 30.10.2025 між позивачем (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням “Захист” (Адвокатське об`єднання) укладено договір про надання адвокатських послуг №23/41907.

За умовами п. 1.1. вказано договору Клієнт в порядку та на умовах, визначених цим Договором, дає завдання-доручення, а Адвокатське об`єднання зобов`язується надати Клієнту юридичні послуги, а саме: надання інформативно-консультативних послуг у питанні звернення до ТОВ "АЛЬФА КОМПОЗІТ" з досудовою вимогою щодо стягнення коштів за наданні послуги по договору.

Згідно з п. 1.2. Договору Клієнт делегує Адвокатському об`єднанню (представники якого можуть представляти інтереси Клієнта відокремлене один від одного) наступні права: представляти інтереси Клієнта у судах України усіх інстанцій та приймати участь у судових засіданнях, розробляти правову позицію у справі, складати позовну заяву, підготувати позовні матеріали та подати їх в суд, знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, знайомитися з матеріалами справи, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати, рішення і ухвали суду, змінювати підставу або предмет позову, збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог, відмовитись від позову, визнати позов повністю або частково, пред`явити зустрічний позов, укладати мирову угоду, підписувати за Клієнта документи ”та користуватися іншими процесуальними правами встановленими ЦПКУ, КПКУ, КАСУ, КУпАП, ГПКУ тощо.

Згідно з п. 5.1. Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та лише після внесення першої оплати Клієнтом, та діє три місяці, або до моменту його виконання, чи розірвання. Термін дії цього Договору Продовжується автоматично, якщо жодна із сторін, письмово, дотримуючись правил належного листування, зазначених у п. 2.4 Договору, не вирішила припинити його дію. Належним підписанням сторонами Договору є його власноручне підписання "друкованого примірника, або за допомогою електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", або за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом України “Про електронну комерцію”, або за допомогою аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису). Також, у разі, якщо Клієнт отримав текст цього Договору від Адвокатського об`єднання, за правилами, визначеними у п. 2.4 Договору та оплатив зазначений гонорар (або його частину), вважається що Клієнт погодився з усіма його умовами, що прирівнюється до його підписання Клієнтом. У цьому випадку, Адвокатське об`єднання не зобов`язане проте має право вважати цей Договір укладеним.

Відповідно до Додатку №1 до вказаного Договору Клієнт 30.10.2025 оплачує 5000 грн (п`ять тисяч гривень) Адвокатському об`єднанню "Захист" за надання адвокатських послуг.

Платіжною інструкцією №4 від 30.10.2025 позивач перерахував на рахунок Адвокатського об`єднання "Захист" 5 000 грн.

Окрім того, 06.11.2025 між позивачем (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням “Захист” (Адвокатське об`єднання) укладено договір про надання адвокатських послуг №23/42085.

Згідно з п. 1.1. Договору Клієнт в порядку та на умовах, визначених цим Договором, дає завдання-доручення, а Адвокатське об`єднання зобов`язується надати Клієнту юридичні послуги, а саме: надання інформативно-консультативних послуг у питанні звернення до суду щодо стягнення коштів за договорами №20/10-24 від 20.10.2024 та № 01/04-2025 від 01.04.2025.

Згідно з п. 1.2. Договору Клієнт делегує Адвокатському об`єднанню (представники якого можуть представляти інтереси Клієнта відокремлене один від одного) наступні права: представляти інтереси Клієнта у судах України усіх інстанцій та приймати участь у судових засіданнях, розробляти правову позицію у справі, складати позовну заяву, підготувати позовні матеріали та подати їх в суд, знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати доказів, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, знайомитися з матеріалами справи, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати, рішення і ухвали суду, змінювати підставу або предмет позову, збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог, відмовитись від позову, визнати позов повністю або частково, пред`явити зустрічний позов, укладати мирову угоду, підписувати за Клієнта документи ”та користуватися іншими процесуальними правами встановленими ЦПКУ, КПКУ, КАСУ, КУпАП, ГПКУ тощо.

Згідно з п. 5.1. Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та лише після внесення першої оплати Клієнтом, та діє три місяці, або до моменту його виконання, чи розірвання. Термін дії цього Договору Продовжується автоматично, якщо жодна із сторін, письмово, дотримуючись правил належного листування, зазначених у п. 2.4 Договору, не вирішила припинити його дію. Належним підписанням сторонами Договору є його власноручне підписання "друкованого примірника, або за допомогою електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", або за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом України “Про електронну комерцію”, або за допомогою аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису). Також, у разі, якщо Клієнт отримав текст цього Договору від Адвокатського об`єднання, за правилами, визначеними у п. 2.4 Договору та оплатив зазначений гонорар (або його частину), вважається що Клієнт погодився з усіма його умовами, що прирівнюється до його підписання Клієнтом. У цьому випадку, Адвокатське об`єднання не зобов`язане проте має право вважати цей Договір укладеним.

Відповідно до Додатку №1 до вказаного Договору Клієнт 06.11.2025 оплачує Адвокатському об`єднанню "Захист" 10000 (десять тисяч) гривень за надання адвокатських послуг. Клієнт 06.11.2025 оплачує Адвокатському об`єднанню "Захист" 500 (п`ятсот) гривень за надання адвокатських послуг. Клієнт до 06 числа кожного місяця оплачує Адвокатському Об`єднанню "Захист" 500 (п`ятсот) гривень за надання адвокатських послуг.

Платіжною інструкцією №5 від 06.11.2025 позивач перерахував на рахунок Адвокатського об`єднання "Захист" 10 500 грн.

З матеріалів справи вбачається, що професійну правничу допомогу у цій справі надано позивачу адвокатом Зачепіло Зоряною Ярославівною на підставі ордеру серії ВН від 18.11.2025 № 1371236, виданого Адвокатським об`єднанням "Захист" .

Таким чином сторони встановили фіксований розмір гонорару адвоката, що виключає необхідність досліджувати конкретний склад дій адвоката та витрати часу на надання ним правової допомоги, у той час як реальність наданих адвокатом послуг при розгляді даної справи в суді першої інстанції (їх дійсність та необхідність) підтверджена наявними у матеріалах справи заявами по суті справи (позовна заява та відповідь на відзив на позов) та заявами з процесуальних питань.

Отже позивачем у відповідності до положень 126 Господарського процесуального кодексу України підтверджено розмір його витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи в суді першої інстанції в сумі 15500 грн, яка підлягає розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з наведеного, керуючись статтями 126, 129, статтею 269, пунктом 2 статті 275, п.п. 2, 4 ч. 1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА КОМПОЗІТ" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 06.05.2026 у справі №917/2216/25 змінити, виклавши абзаци 1 і 2 його резолютивної частини в наступній редакції:

“ Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА КОМПОЗІТ" (62203, Харківська область, Золочівський район, смт. Золочів, пров. Разіна, буд. 8-Б, ідентифікаційний код 36797118) на користь фізичної особи-підприємця Літота Олександра Володимировича (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) заборгованість за Договором від 20.10.2024№20/10-24, а також за Договором від 01.04.2025 № 01/04-2025 у розмірі 4467265,68 грн, з яких: 4 250 000 грн – основна сума боргу, 135596,64 грн – інфляційні втрати, 81669,04 грн – три проценти річних, а також вирати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 67008,10 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13537,70 грн.”

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Літота Олександра Володимировича (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА КОМПОЗІТ" (62203, Харківська область, Золочівський район, смт. Золочів, пров. Разіна, буд. 8-Б, ідентифікаційний код 36797118) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 14357,93 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 29.07.2026.

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя В.В. Лакіза