Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №905/1297/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Харків Справа № 905/1297/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Жельне С.Ч. , суддя Плахов О.В.

за участю секретаря судового засідання Березки О.М.

та представників учасників справи:

позивач – Є.В. Сосунов (в залі суду);

відповідач – не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вх.1274Д/1-43) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 27.05.2026 (суддя Шилова О.М., повний текст складено 27.05.2026) у справі №905/1297/25

за позовом Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго”, м.Київ

до Приватного акціонерного товариства “ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля”, м.Краматорськ Донецької області

про стягнення 3128027,35грн – 3% річних, 11677928,21 грн інфляційних,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.05.2026 по справі №905/1297/25 заяву від 26.05.2026 «на виконання вимог ухвали суду від 20.05.2026 та про зміну предмету позову» повернуто Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» без розгляду. Позов Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Київ, до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля», м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 3128027,35грн – 3% річних, 11677928,21грн інфляційних залишено без розгляду.

ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" з ухвалою суду першої інстанції не погодилось, звернулось через систему «Електронний суд» 08.06.2026 до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить суд:

1. Прийняти апеляційну скаргу до розгляду.

2. Скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 27.05.2026 у справі №905/1297/25.

3. Передати справу №905/1297/25 до Господарського суду Донецької області для продовження розгляду.

4. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат за результатами розгляду апеляційної скарги у сумі 2 662,40 грн. та перерахувати її на поточний рахунок НЕК «Укренерго»: код ЄДРПОУ 00100227, р/р НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» у м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ банка 0032129.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд неправильно застосував статті 60, 61 ГПК України та неправильно витлумачив зміст довіреності. Вважає, що жодного обмеження щодо права на подання заяви про зміну предмета позову довіреність не містить.

На думку апелянта, суд фактично доповнив зміст довіреності новим обмеженням, якого довіритель не встановлював. Зазначає, що такий підхід суперечить загальним засадам представництва та положенням статей 60, 61 ГПК України, відповідно до яких обмеження повноважень представника повинні бути прямо визначені та не можуть встановлюватися судом шляхом припущень або розширювального тлумачення.

Отже, сама по собі обставина того, що внаслідок зміни предмета позову загальний розмір заявлених до стягнення сум став меншим, не перетворює таку процесуальну дію на зменшення розміру позовних вимог у розумінні статті 46 ГПК України.

Вважає, що суд помилково ототожнив зміну предмета позову зі зменшенням розміру позовних вимог.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2026 для розгляду справи №905/1297/25 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Жельне С.Ч., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 у справі №905/1297/25 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на ухвалу Господарського суду Донецької області від 27.05.2026 у справі №905/1297/25 залишено без руху, оскільки апелянтом в порушення п.2 ч.3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до скарги не було додано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у належному розмірі. Ухвалено заявнику апеляційної скарги усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшло клопотання про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 10.06.2026 (вх.№ 6565 від 12.06.2026). До вказаного клопотання апелянт додав платіжну інструкцію № AU.sud-3650 від 11.06.2026 на суму 2662,40 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 у справі №905/1297/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на ухвалу Господарського суду Донецької області від 27.05.2026 у справі №905/1297/25. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №905/1297/25. Встановлено строк відповідачу для подання відзиву на апеляційну скаргу. Призначено справу до розгляду на "22" липня 2026 р. о 11:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132. Запропоновано учасникам справи визначитися із своєю явкою у судове засідання шляхом своєчасного повідомлення суду. Повідомлено, що неявка представників учасників справи належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не перешкоджає розгляду справи.

19.06.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №905/1297/25.

Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надіслав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

В судове засідання 22.07.2026 з`явився представник позивача, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Відповідач в судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в загальному позовному провадженні Господарського суду Донецької області у складі судді Шилової О.М. перебуває справа №905/1297/25 за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Київ, до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля», м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 3128027,35грн – 3% річних та 11677928,21грн інфляційних (ухвала від 07.01.2026 про відкриття провадження у справі).

Позовні вимоги у справі №905/1297/25 обґрунтовано таким. Господарський суд Дніпропетровської області у справі №904/428/24 стягнув з відповідача на користь позивача: 21445232,48грн заборгованості за фактично надані послуги за період листопад, грудень 2023 року, врегулювання / коригування за грудень 2022 року, 158299,05грн – 3% річних, 150609,55грн інфляційних; 39355989,71грн заборгованості за фактично надані послуги за період січень, лютий 2024 року, врегулювання / коригування за грудень 2023 року, 222542,99грн – 3% річних, 209301,56грн інфляційних (період нарахування стягнутих річних та інфляційних закінчився 25.03.2024). Відповідач не сплатив 60801222,19грн присудженої до стягнення заборгованості, тож наявні підстави для донарахування на неї 3% річних за період 26.03.2024– 12.12.2025 та інфляційних за період квітень 2024 року – листопад 2025 року.

В ухвалі від 20.05.2026 про залишення без руху позовної заяви у справі №905/1297/25 (далі – Ухвала) суд встановив, що з викладеного в позові (рівно як і з ідентичного доданого до позову) розрахунку позовних вимог у справі №905/1297/25 вбачається, що донарахування здійснені не на присуджену до стягнення у справі №904/428/24 заборгованість цілком, а на її окремі складові, проте з розрахунку не зрозуміло:

- на заборгованість за якими саме актами купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та / або актами корегування (врегулювання) позивач здійснював донарахування 3% річних та інфляційних;

- підстави включення тричі до першої таблиці в розрахунку, яка демонструє періоди донарахування 3% річних та інфляційних, періоду «з 12.12.2025 по 12.12.2025» (п.2, п.6 та п.13 таблиці);

- підстави визначення в підсумках до розрахунку періоду прострочення грошового зобов`язання тривалістю 7527 днів, тобто понад 20 років.

10.04.2026 у підготовчому засіданні у справі №905/1297/25 суд:

- запропонував представнику позивача ознайомитися з документами зі справи №905/1441/25 і висловити свою позицію щодо відзиву, в якому відповідач наголосив: позивач не врахував, що у справі №905/1441/25 за позовом того самого позивача до того самого відповідача розглядається нарахування річних та інфляційних на заборгованість, стягнуту рішенням суду у справі №904/428/24, частково за той самий період нарахування, що й у справі №905/1297/25;

- ставив представнику позивача питання до розрахунку позовних вимог, на які не отримав чітких відповідей;

- роз`яснив представнику позивача, що розрахунок позовних вимог має бути таким, щоб бути зрозумілим і сторонній особі, а не лише тому, хто його склав;

- зобов`язав позивача надати обґрунтований і зрозумілий сторонній особі, яка його не складала, розрахунок позовних вимог у справі №905/1297/25, який обов`язково має містити таку системно викладену інформацію: реквізити первинного документа, з якого визначено суму боргу (наприклад, акта приймання-передачі); суму боргу, на яку здійснюється нарахування; період, за який здійснюється нарахування; у разі наявності оплат – суму оплати та реквізити первинного документа (наприклад, платіжної інструкції), який підтверджує таку оплату; відомості про те, в рахунок погашення якої саме заборгованості позивач зарахував кошти оплати; ставку, за якою здійснюється нарахування (наприклад, значення індексу інфляції); результат розрахунку щодо кожного періоду і кінцевий підсумок здійснених нарахувань;

- надав представнику позивача можливість самостійно визначити, скільки часу необхідно, щоб зробити обґрунтований розрахунок, і отримав відповідь, що на підготовку обґрунтованого розрахунку необхідно не менше трьох тижнів.

- оголосив перерву в підготовчому засіданні до 19.05.2026, надавши час: позивачу – для складання обґрунтованого і зрозумілого для сторонньої особи розрахунку позовних вимог; відповідачу – для здійснення контррозрахунку наданого позивачем розрахунку.

Станом на 19.05.2026 (через понад п`ять тижнів) позивач не надав суду обґрунтований і зрозумілий сторонній особі, яка його не складала, розрахунок позовних вимог у справі №905/1297/25.

З огляду на викладене суд в Ухвалі від 20.05.2026 дійшов висновку, що позивач не додержав припис п.3 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу (далі – ГПК) України (позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються), який означає, що позивач має надати суду не просто документ із назвою «розрахунок», а обґрунтовані і зрозумілі для будь-якої сторонньої особи розрахунки кожної із заявлених до стягнення сум. Як наслідок, суд залишив позовну заяву у справі №905/1297/25 без руху, надавши позивачу строк до 25.05.2026 включно (тобто максимальний строк, передбачений в ч.11 ст.176 ГПК України), для подання обґрунтованого і зрозумілого сторонній особі, яка його не складала, розрахунку позовних вимог у цій справі, який обов`язково має містити таку системно викладену інформацію: реквізити первинного документа, з якого визначено суму боргу (наприклад, акта приймання-передачі); суму боргу, на яку здійснюється нарахування; період, за який здійснюється нарахування; у разі наявності оплат – суму оплати та реквізити первинного документа (наприклад, платіжної інструкції), який підтверджує таку оплату; відомості про те, в рахунок погашення якої саме заборгованості позивач зарахував кошти оплати; ставку, за якою здійснюється нарахування (наприклад, значення індексу інфляції); результат розрахунку щодо кожного періоду і кінцевий підсумок здійснених нарахувань.

В Ухвалі від 20.05.2026 суд також наголосив позивачеві на тому, що вкрай недбале ставлення до підготовки розрахунку позовних вимог перешкоджає відправленню судочинства, забираючи у суду час на з`ясування того, що саме позивач мав на увазі в розрахунку.

20.05.2026 Ухвалу доставлено до електронного кабінету позивача в системі «Електронний суд» (о 16:48 год), а також направлено на зазначені в позові адреси електронної пошти позивача і його представника й доставлено до їхніх електронних скриньок (без зазначення часу в довідці, але з наявним повідомленням про доставку о 14:06год), про що свідчать сформовані програмою «Діловодство спеціалізованого суду» довідки про доставку електронного листа, наявні у матеріалах справи.

За приписами ч.ч.6, 7 ст.116 ГПК України останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу; строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Згідно з ч.9 ст.42 ГПК України якщо позов поданий до суду в електронній формі, позивач має подавати до суду заяви по суті справи, клопотання та письмові докази виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі. В Ухвалі суд такого дозволу не надавав – тож позивач мав подати заяву про усунення недоліків позову через систему «Електронний суд».

Отже, з урахуванням положень ч.9 ст.42, ч.ч.6, 7 ст.116 ГПК України встановлений судом строк для усунення недоліків позову сплинув о 24:00 год 25.05.2026.

26.05.2026 о 10:01год через систему «Електронний суд» позивач подав заяву вих.№01/33412 від 26.05.2026 (вх.№2282/26, з додатками, зареєстровано в суді об 11:41год; далі – Заява) «на виконання вимог Ухвали та про зміну предмету позову», в якій зазначив, що стягнення 3% річних та інфляційних, нарахованих за період 26.03.– 23.12.2024 на заборгованість, стягнуту рішенням суду у справі №904/428/24, розглянуто у справі №905/1441/24, а отже, відсутня необхідність вирішення спору в цій частині в межах справи №905/1297/25, у зв`язку з чим позивач на підставі ст.46 ГПК України змінює предмет позову і заявляє позовні вимоги про стягнення 2588523,61грн – 3% річних та 8045491,18грн інфляційних, нарахованих за період 24.12.2024– 25.05.2026; до Заяви надав належно виконаний розрахунок позовних вимог щодо зміненого предмету позову.

Суд першої інстанції заначив, що пропуск позивачем строку на виправлення недоліків позову у даному випадку не має ключового значення з огляду на таке.

Наразі предметом позову у справі №905/1297/25 є стягнення з відповідача 3128027,35грн – 3% річних та 11677928,21грн інфляційних за період 26.03.2024– 12.12.2025 (обґрунтований і зрозумілий розрахунок яких суд в Ухвалі зобов`язав зробити), а в Заяві позивач виявив намір змінити предмет позову на стягнення з відповідача 2588523,61грн – 3% річних та 8045491,18грн інфляційних за період 24.12.2024– 25.05.2026, тобто ціна позову згідно із Заявою зменшується на 4171940,77грн.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.56 ГПК України сторона може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника; юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

За приписами ст.60 ГПК України повноваження представників сторін мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи (п.1 ч.1); довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом відповідно до вимог закону) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (ч.3); у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання (ч.9).

Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки; обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності; підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначаються Цивільним кодексом України (ч.ч.1-3 ст.61 ГПК України).

За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї прав та обов`язків (п.6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999).

За змістом ст.ст.161, 169 ГПК України подана Заява належить до заяв з процесуальних питань і має відповідати вимогам, переліченим у ст.170 ГПК України.

Відповідно до ч.2 ст.170 ГПК України письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником.

Заяву і розрахунок позовних вимог щодо зміненого предмету позову підписав представник позивача Сосунов Євген Валерійович. На підтвердження наявності повноважень представляти інтереси позивача в суді представник надав довіреність №10/11-28 від 10.11.2025 (далі – Довіреність; т.2, а.с.25).

Довіреністю голова правління Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі – НЕК «Укренерго») уповноважив Сосунова Євгена Валерійовича здійснювати від імені НЕК «Укренерго», зокрема, такі дії: претензійно-позовну роботу, спрямовану на захист майнових та інших прав НЕК «Укренерго», а також всі процесуальні дії та захист законних інтересів НЕК «Укренерго» в усіх судах системи судоустрою України з усіма правами, наданими чинним законодавством позивачеві, за виключенням відмови від позову, підписання мирової угоди, визнання позову, зменшення позовних вимог. Для виконання Довіреності Сосунову Євгену Валерійовичу надано право підписувати відповідні документи, в тому числі, але не виключно, клопотання, заяви, заперечення, пояснення, заяви про зміну (виключно у сторону збільшення) позовних вимог.

Суд першої інстанції вказав, що із системного аналізу змісту Довіреності випливає, що вона містить дозвіл на підписання заяв по суті спору і з процесуальних питань та вчинення процесуальних дій у господарських судах, але обмежує право представника на підписання заяв, подання яких може призвести до зменшення обсягу того, на що може розраховувати довіритель за результатами розгляду спору в суді, а саме задля уникнення цього Довіреність і містить винятки з обсягу повноважень.

Суд зазначив, що незважаючи на те, що згідно з процесуальним законом зменшення позовних вимог та зміна предмету позову, підписання мирової угоди та визнання чи відмова від позову є різними правовими процедурами і мають різні наслідки, формальна різниця між ними не змінює того, що зміна предмету позову є значущою процесуальною дією, яка впливає на права сторін судового спору і у випадку подання Заяви призводить до зміни позовних вимог у сторону суттєвого зменшення.

Оскільки Довіреність виключає не лише права на відмову від позову, підписання мирової угоди, визнання позову та зменшення позовних вимог, а й право на підписання заяв про зміну позовних вимог у сторону зменшення, то в Довіреності мають бути чітко зазначені усі процесуальні дії, які представник може вчиняти щодо зменшення обсягу позовних вимог довірителя.

У Довіреності відсутня чітка вказівка на право представника підписувати / подавати заяви / клопотання про зміну предмету позову у сторону зменшення.

Враховуючи викладене, місцевий суд розцінює зміст Довіреності як такий, що не надає представникові Сосунову Є.В. право подавати до суду заяви про зміну предмету позову, що призводять до зменшення розміру позовних вимог.

Відтак, місцевий суд дійшов висновку, що заява з додатками підлягає поверненню без розгляду як подана без додержання вимог ч.2 ст.170 ГПК України, оскільки представник, що підписав Заяву, не має необхідного обсягу повноважень.

З огляду на що суд першої інстанції також дійшов висновку, що у строк, встановлений судом, позивач не виконав вимоги Ухвали від 20.05.2026, що зумовлює залишення позовної заяви без розгляду без розгляду відповідно до ч.13 ст.176 ГПК України. Аналогічний припис міститься в п.8 ч.1 ст.226 ГПК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судами встановлено, що подана до суду 26.05.2026 заяви про зміну предмету позову підписана Є.В. Сосуновим, як представником позивача Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" згідно довіреності №10/11-28 від 10.11.2025. Цю ж довіреність представник позивача Є.В. Сосунов надав і до суду апеляційної інстанції.

Не погорджуючись з оскаржуваною ухвалою, представник позивача насамперед зазначає, що суд першої інстанції помилково ототожнив зміну предмета позову зі зменшенням розміру позовних вимог.

З цього приводу колегія суддів зазначає про таке.

Згідно з частиною 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1, п. 4, 5 ч.3 ст. 162 ГПК України в позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Отже позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 зазначалося, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування є гарантією прав відповідача на захист проти позову. Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.

У постановах Верховного Суду від 01.11.2022 у справі № 925/1152/21, від 28.06.2023 у справі № 910/1182/23, від 18.03.2021 у справі № 909/783/20, від 16.11.2021 у справі № 910/694/21 неодноразово зазначалося, що предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку. Чинні процесуальні норми ГПК України не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави.

Верховний Суд в постановах від 26.02.2022 у справі № 06/785/21, від 14.12.2022 у справі № 910/16463/21, від 02.03.2023 у справі № 925/1662/21 зазначав, що здійснення судом всебічного аналізу предмета і підстав заявленого позову сприяє з`ясуванню наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Статтею 46 ГПК України визначено процесуальні права та обов`язки сторін, зокрема, частиною другою даної статті закріплено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а відтак, зокрема, зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Збільшено (зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру (постанови Верховного Суду від 03.08.2020 у справі №911/2139/19, від 09.07.2020 у справі №922/404/19, від 10.12.2019 у справі №923/1061/18, від 19.12.2019 у справі №925/185/19, від 23.01.2020 у справі №925/186/19, на які посилається скаржник).

У постановах Верховного Суду від 20.02.2024 у справі №922/3960/23, від 01.07.2024 у справі №908/1884/23, від 02.09.2024 у справі №904/868/22, від 27.01.2025 у справі №903/968/22, від 08.04.2025 у справі №904/3418/23 зроблено висновок, що збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 657/1024/16-ц зробила висновок, зокрема про те, що заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову, та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 викладено висновок, що зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія зазначає, що позивачем в заяві «про зміна предмету позову» не було змінено матеріально-правову вимогу до відповідача, відповідно не було змінено предмет позову.

Колегія суддів зазначає, що позивачем фактично змінено кількісні показники - розмір позовних вимог шляхом їх зменшення, подавши новий розрахунок.

Позивачем змінено лише суми без зміни суті самої вимоги (перерахунок суми боргу, інфляційних втрат чи пені).

Водночас зі змісту довіреності, якій надана оцінка судом першої інстанції, у представник позивача Є.В. Сосунова відсутні повноваження на подання до суду заяв про зміну позовних вимог, що призводять до зменшення розміру позовних вимог.

Апелянт не спростував наведеного вище.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про повернення заявнику без розгляду Заяви вих.№01/33412 від 26.05.2026, оскільки представник, що підписав Заяву, не має необхідного обсягу повноважень.

З огляду на наведене, місцевий суд також правомірно залишив без розгляду позов Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» про стягнення 3128027,35грн – 3% річних, 11677928,21грн інфляційних у зв`язку з невиконанням у строк, встановлений судом, вимог ухвали суду від 20.05.2026.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення ухвали Господарського суду Донецької області від 27.05.2026 у справі №905/1297/25 без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 27.05.2026 у справі №905/1297/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 29.07.2026.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя С.Ч. Жельне

Суддя О.В. Плахов