Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №924/356/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

28 липня 2026 року Справа № 924/356/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Строй-Сервіс-999"

на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.05.2026

(ухвалене о 15:25 год. у м. Хмельницькому, повний текст складено 19.05.2026)

у справі № 924/356/26 (суддя Музика М.В.)

за позовом Приватного підприємства "Строй-Сервіс-999"

до Старокостянтинівської міської ради

про визнання договору укладеним

за участю представників сторін:

від позивача - Шустер Я.В.

від відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Строй-Сервіс-999" звернулося до Господарського суду Хмельницької області із позовом до Старокостянтинівської міської ради, в якому просило визнати укладеним між ПП "Строй-Сервіс-999" та Старокостянтинівською міською радою договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6810800000:03:009:0011, площею 900 кв.м., розташованої за адресою: Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Ессенська, 1, на умовах, викладених у позовній заяві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має переважне право на укладання договору оренди на новий строк та вчинив дії на реалізацію такого права, а відповідач, в порушення вимог законодавства, на пропозицію позивача не відреагував.

Крім того, 05.05.2026 на стадії підготовчого провадження, відповідач подав заяву відповідно до котрої він визнав позовні вимоги та не заперечував проти визнання укладеним спірного договору.

Господарський суд Хмельницької області ухвалою від 14.05.2026, серед іншого, відмовив у прийнятті визнання відповідачем позову у справі №924/356/26.

Така ухвала мотивована тим, що у 2025 році позивач уже звертався до відповідача з аналогічним по суті позовом, однак Господарський суд Хмельницької області рішенням від 23.07.2025 у справі №924/558/25 (яке набрало законної сили) в позові було відмовлено.

З огляду на наявність такого рішення, а також на неприпустимість ухвалення рішення виключно на підставі визнання позову без всебічного з`ясування обставин, суд дійшов висновку про відмову у прийнятті визнання позову і продовження розгляду справи по суті.

Господарський суд Хмельницької області рішенням від 14.05.2026 у справі №924/356/26 відмовив в задоволенні позову.

При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив із того, що позивач, реалізуючи переважне право на поновлення договору оренди землі, не дотримався передбаченого статтею 33 Закону України "Про оренду землі" алгоритму дій, зокрема не додав до листа-повідомлення про намір продовжити дію договору проект договору оренди.

Зокрема, суд встановив, що хоча позивач у межах місячного строку до закінчення дії договору звернувся до відповідача з листами від 05.09.2023 та 05.10.2023, проект договору оренди до цих звернень долучено не було, що позбавило орендодавця можливості розглянути пропозицію орендаря, перевірити її на відповідність вимогам закону та узгодити істотні умови договору.

Тому суд виснував, що зазначені листи не можуть вважатися належним повідомленням орендодавця про намір поновити договір, а твердження позивача про долучення проекту договору спростовується матеріалами справи, оскільки відповідний проект був розроблений профільним департаментом лише у 2026 році і об`єктивно не міг існувати станом на 2023 рік.

Крім того, суд врахував правові позиції Верховного Суду, згідно з якими орган місцевого самоврядування як орендодавець та власник земельної ділянки уповноважений самостійно визначати істотні умови оренди, а за відсутності його згоди щодо цих умов переважне право орендаря на укладення договору на новий строк припиняється і не може трансформуватися у право примусити орендодавця до укладення договору.

Місцевий господарський суд зазначив, що питання продовження договору неодноразово виносилося на розгляд сесій міської ради, проте відповідні рішення не були прийняті через відсутність необхідної кількості голосів депутатів, що є реалізацією дискреційних повноважень представницького органу, а не протиправною бездіяльністю, втручатися у яку господарський суд не уповноважений.

Виходячи з цього, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання договору оренди земельної ділянки укладеним у редакції, запропонованій позивачем, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 11, 203, 317, 319, 627 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), ст. ст. 124, 126 Земельного кодексу України (далі – ЗК України), ст. ст. 1, 4, 13, 31, 33 Закону України "Про оренду землі".

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями суду першої інстанції, до Північно-західного апеляційного господарського суду звернулося Приватне підприємство "Строй-Сервіс-999" із апеляційною скаргою, у якій просить:

- скасувати ухвалу Господарського суду Хмельницької області ухвалою від 14.05.2026 про відмову у прийнятті визнання позову відповідачем;

- скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.05.2026;

- ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, визнати укладеним між ПП "Строй-Сервіс-999" та Старокостянтинівською міською радою договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6810800000:03:009:0011, площею 900 кв.м., розташованої за адресою: Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Ессенська, 1, на умовах, викладених у апеляційній скарзі.

Апеляційна скарга обґрунтована таким.

В підготовчому засіданні представник позивача заявив про застосування ч. 3 ст. 185 ГПК України, а саме ухвалити рішення в підготовчому засіданні, оскільки відповідач визнав позов.

Однак суд першої інстанції за результатами підготовчого засідання в порушення ст. ст. 185, 191 ГПК України не прийняв рішення про задоволення позову і не прийняв рішення про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову.

05.05.2026 суд першої інстанції закрив підготовче засідання та призначив справу для розгляду по суті.

05.09.2023, завчасно і в межах строку, передбаченого п. 8 Договору оренди землі від 20.11.2020 ПП "Строй-Сервіс-999" звернулось до Старокостянтинівської міської ради з клопотанням про поновлення (продовження) договору оренди земельної ділянки, розташованої по вул. Ессенська, 1 площею 900 кв.м., кадастровий номер 6810800000:03:009:0011. Клопотання (заява) зареєстрована в ЦНАП за вх. №1135/08-20/2023 від 05.09.2023. До клопотання було додано проект, в якому викладені умови запропоновані позивачем В клопотанні зазначено також про надання згоди на обробку персональних даних, які містяться у клопотанні та доданих документах.

Позивач стверджує, що разом із клопотанням вх. № 1135/08-20/2023 від 05.09.2023 ним було додано проект договору.

Для підтвердження такої обставини, представник позивача звернувся до Старокостянтинівської міської ради з адвокатським запитом та отримав відповідь вих. №63/42-24-295/26 від 04.02.2026, яка містила копію цієї додаткової угоди.

Вказані обставини, а саме подання до Старокостянтинівської міської ради клопотання від 05.09.2023 разом із вказаним проектом договору визнано відповідачем, якому ці документи подавались.

В цьому випадку наявна протиправна бездіяльність органу місцевого самоврядування, а саме ухилення від прийняття рішення чи вчинення дій, які орган зобов`язаний був вчинити за законом. Недобросовісна поведінка органу місцевого самоврядування, яка полягає в бездіяльності, що порушує принцип добросовісності, діє всупереч власним попереднім рішенням та суперечить інтересам громади.

Якщо орендодавець відмовляється укласти додаткову угоду до договору оренди землі, обов`язковість якої визначена в ч.8 ст.33 Закону України "Про оренду землі", чи ухиляється від її укладення, то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною такої угоди з викладенням її змісту в резолютивній частині судового рішення. Наведене повністю відповідає правовій позиції, сформульованій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №903/1030/19.

Підсумовує, що після спливу строку дії договору оренди землі від 20.11.2020, позивач продовжував користуватися спірною земельною ділянкою та належним чином виконував свої обов`язки орендаря. Отже, позивач не порушив алгоритму вирішення спору щодо реалізації переважного права на продовження строку договору оренди землі, докази порушення вказаної процедури відсутні.

В цьому випадку відповідач Старокостянтинівська міська рада не заперечує, а навпаки погоджується укласти договір оренди на новий строк, оскільки це відповідає інтересам громади і нормам ЗК України. Орган місцевого самоврядування не вправі розпорядитись по іншому земельною ділянкою і передати її іншому орендарю, оскільки на ній знаходиться об`єкт нерухомості належний на праві власності позивачу, і в силу закону право оренди належить ПП "Строй-Сервіс-999". Орендар добросовісно виконує умови договору оренди, відповідач погодив істотні умови договору, та не заперечує щодо переважного права орендаря при укладенні договору оренди на новий строк, що підтверджується обставинами справи та поданими доказами.

За наведеного скаржник не погоджується із рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14.05.2026, вважає його необґрунтованим та незаконним, а також ухваленим з порушенням норм матеріального права та процесуального права.

Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 12.06.2026 повернув Приватному підприємству "Строй-Сервіс-999" апеляційну скаргу в частині оскарження ухвали Господарського суду Хмельницької області від 14.05.2026 у справі № 924/356/26. Відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Строй-Сервіс-999" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.05.2026 у справі № 924/356/26. Призначив розгляд апеляційної скарги на 14.07.2026 о 10:30 год.

Відповідач не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу позивача, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Поруч з цим, від відповідача надійшла заява, у якій Старокостянтинівська міська рада просить судове засідання 14.07.2026 та подальший розгляд справи проводити без її участі. Вказує, що апеляційну скаргу ПП "Строй-Сервіс-999" на рішення Господарського суду Хмельницької області по цій справі підтримуємо в повному обсязі та просить її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.05.2026 в повному обсязі та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В судових засіданнях Північно-західного апеляційного господарського суду 14.07.2026 та 28.07.2026 представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції ухвалене незаконне рішення, оскільки позивач має право на продовження договору. Просив рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.05.2026 у справі № 924/356/26 скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Представник відповідача в судові засідання суду апеляційної інстанції суду 14.07.2026 та 28.07.2026 не з`явився.

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, той факт, що відповідач був належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а. с. 129 на звороті), заяву відповідача про розгляд справи за його відсутності, а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе завершувати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши в межах доводів та вимог апеляційної скарги правильність застосування місцевим господарським судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що позивач на підставі договору купівлі-продажу від 16.08.2017 є власником незавершеного будівництва кафе готовністю 5%, яке розташоване у м.Старокостянтинів по вул. Ессенська, 1 (а. с. 20).

Рішенням Старокостянтинівської міської ради №15 п. 5/43/VІІ від 20.11.2020 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки юридичній особі", серед іншого, було поновлено ПП "Строй-Сервіс-999" терміном на 3 роки договір оренди розташованої по вул. Ессенська, 1 земельної ділянки площею 900 кв.м., нормативна грошова оцінка якої становить 506 395 грн 48 коп. та яка надавалась для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (КВЦПЗ: 03.03.07; кадастровий номер 6810800000:03:009:0011) відповідно до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого 26.01.2018 за №24619352 (а. с. 35).

Відтак, 20.11.2020 між Старокостянтинівською міською радою (орендодавець) та приватним підприємством "Строй-Сервіс-999" (орендар) був укладений договір оренди землі (далі – Договір; а. с. 21-22), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (КВЦПЗ:03.03.07) з кадастровим номером №6810800000:03:009:0011, яка розташована в м.Старокостянтинів по вул. Ессенська, 1.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 900 кв.м. (п. 2 Договору).

Відповідно до п. 3 Договору на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомості.

Згідно з п.5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 506 395 грн 48 коп.

У відповідності до п. 8 Договору, він укладений на 3 роки (у разі оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для введення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк оренди не може бути меншим як сім років; у разі створення індустріального парку на землях державної чи комунальної власності земельна ділянка надається в оренду на строк не менше як 30 років; у разі передачі в оренду для введення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які є земельними ділянками меліорованих земель і на яких проводиться гідротехнічна меліорація, строк дії договору оренди землі не може бути меншим як 10 років).

Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 9 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 35 447 грн 68 коп. за рік, що становить 7% від нормативно грошової оцінки.

Відповідно до п.15 Договору земельна ділянка передається в оренду на підставі рішення сесії Старокостянтинівської міської ради від 20.11.2020 №15 п.5/43/VII "Про поновлення договору оренди земельної ділянки юридичній особі" для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Згідно з п.16 Договору цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Цей договір набирає чинності з моменту прийняття рішення щодо передачі в оренду земельної ділянки. Договір підлягає державній реєстрації. Цей договір укладено у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий – в орендаря. За згодою сторін у договору оренди землі можуть зазначатися інші умови (п.40 Договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

Також, 20.11.2020 між сторонами був підписаний Акт про передачу та прийом земельної ділянки в натурі (а. с. 14).

В подальшому, 05.09.2023 позивач звернувся з клопотанням до Старокостянтинівського міського голови, в якому просив поновити (продовжити) договір оренди землі від 20.11.2020 (а. с. 23).

Листом від 06.10.2023 №01-14/176 в.о. начальника центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету міської ради повідомила ПП "Строй-Сервіс-999", що клопотання про продовження договору оренди землі було включено в порядок денний 20 сесії міської ради, пленарне засідання якої мало відбутися 29.09.2023, проте не відбулося. У зв`язку з цим це питання буде повторно внесено на розгляд чергової сесії міської ради (а. с. 23 на звороті).

У листі від 05.10.2023 №52, адресованому відповідачу, позивач просив надати відповідь на клопотання про продовження договору оренди землі від 20.11.2020 (а. с. 24).

Листом від 06.10.2023 №02-01/1075 міська рада повідомила ПП "Строй-Сервіс-999", що клопотання про продовження договору оренди землі було включено в порядок денний 20 сесії міської ради, пленарне засідання якої мало відбутися 29.09.2023, проте не відбулося. У зв`язку з цим, питання буде повторно внесено на розгляд чергової сесії міської ради (а. с. 25).

Відповідач листом від 11.10.2023 №63/42-24-2289-2023 у відповідь на лист позивача № 52 від 05.10.2023 повідомив, що клопотання від 05.09.2023 зареєстроване за № 1135/08-20/2023, яке надійшло від ПП "Строй-Сервіс-999" про поновлення (продовження) договору оренди землі було включено в порядок денний 20 сесії міської ради, пленарне засідання якої мало відбутися 29.09.2023, проте не відбулося. У зв`язку з цим, це питання повторно буде винесено на розгляд чергової сесії міської ради. Вказав, що письмову відповідь було підготовлено управлінням земельних ресурсів, та зареєстровано у ЦНАП від 06.10.2023 № 02-01/1075 (а. с. 24 на звороті).

У листі від 09.10.2024 №40 ПП "Строй-Сервіс-999" звернулося до міського голови Старокостянтинівської міської ради з проханням продовжити дію договору оренди земельної ділянки від 20.11.2020, площею 900 кв.м. по вул. Ессенська, 1, кадастровий номер №6810800000:03:009:0011 (а. с. 26).

На засіданні Старокостянтинівської міської ради 28.06.2024 питання про поновлення позивачу договору оренди земельної ділянки, яка розташована в м. Старокостянтинів по вул. Ессенська, 1, знято з розгляду (а. с. 18).

Відповідно до витягу з протоколу пленарного засідання 36-ї сесії Старокостянтинівської міської ради від 14.11.2024, радою не прийнято рішення про поновлення ПП "Строй-Сервіс-999" договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером №6810800000:03:009:0011, яка розташована в м. Старокостянтинів по вул. Ессенська, 1 (а. с. 15 на звороті - 16).

Поруч з вказаним, відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень, ПП "Строй-Сервіс-999" в 2025 році звернулося до Господарського суду Хмельницької області із позовом до Старокостянтинівської міської ради, в якому просило зобов`язати Старокостянтинівську міську раду укласти договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,09 га, кадастровий номер: 6810800000:03:009:0011, розташованої за адресою: м.Старокостянтинів, вул. Ессенська, 1.

Господарський суд Хмельницької області рішенням від 23.07.2025 у справі №924/558/25 відмовив в задоволенні позову.

Таке судове рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили.

В подальшому, згідно витягу з протоколу пленарного засідання 34-ї сесії Старокостянтинівської міської ради від 18.07.2025, радою не прийнято рішення про поновлення ПП "Строй-Сервіс-999" договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером №6810800000:03:009:0011, яка розташована в м. Старокостянтинів по вул. Ессенська, 1 (а. с. 17).

Із витягу з протоколу засідання постійної комісії Старокостянтинівської міської з питань розвитку агропромислового комплексу, будівництва, регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища від 18.12.2025 вбачається, що комісією не прийнято рішення про поновлення позивачу договору оренди спірної земельної ділянки (а. с. 19).

Позивач із листом від 20.01.2025 №4 звернувся до Старокостянтинівської міської ради з проханням надати роз`яснення щодо вирішення питання продовження договору оренди землі по вул. Ессенська, 1, м. Старокостянтинів, оскільки станом на 20.01.2025 питання продовження договору оренди земельної ділянки не вирішено (а. с. 27).

Листом № 63/42-24-295/2026 від 04.02.2026 Старокостянтинівська міська ради, у відповідь на адвокатський запит, надала належним чином завірену копію проєкту додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 14.06.2021 № 786315368108, площею 0,0900 га, з кадастровим номером 6810800000:03:009:0011, яка розташована за адресою: вул. Ессенська, 1, м. Старокостянтинів Хмельницького району Хмельницької області (а. с. 28).

Крім того, листом № 63/11-47-328/2026 від 05.02.2026 (а. с. 30) відповідач повідомляв представника позивача, що:

висновок постійної комісії Старокостянтинівської міської ради з питань розвитку агропромислового комплексу, будівництва, регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища щодо поновлення ПП "Строй-Сервіс-999" договору оренди розташованої в м. Старокостянтинів по вул. Ессенська, 1 земельної ділянки площею 0,0900 га (кадастровий номер 6810800000:03:009:0011) не був прийнятий у зв`язку з тим, що не набрав необхідної кількості голосів;

починаючи з 2023 року питання щодо поновлення ПП "Строй-Сервіс-999" договору оренди розташованої в м. Старокостянтинів по вул. Ессенська, 1 земельної ділянки площею 0,0900 га (кадастровий номер 6810800000:03:009:0011) тричі виносилося на розгляд Старокостянтинівської міської ради (розглядалося на пленарних засіданнях 24-ї, 34-ї та 36-ї сесій міської ради);

договір оренди вищезазначеної земельної ділянки не був продовжений у зв`язку з тим, що рішенням, прийнятим на пленарному засіданні 24-ї сесії міської ради, це питання було знято з розгляду з метою його доопрацювання, а на пленарних засіданнях 34-ї та 36-ї сесій міської ради, воно не набрало необхідної для прийняття рішення кількості голосів.

Також відповідач просив лист від 04.02.2026 № 63/11-39-312/2026 щодо розгляду адвокатського запиту залишити без розгляду.

Також, у відповідь на адвокатський запит представника позивача відповідачем у листі від 12.03.2026 повідомлено, що звернення позивача про поновлення договору оренди від 05.09.2023 виносилось на засідання міської ради 06.03.2026, проте, не прийнято у зв`язку з оголошенням перерви в роботі сесії. Додатково на вимогу представника позивача міською радою надіслано копію проєкту спірного договору оренди земельної ділянки (а. с. 29).

З врахуванням вказаних обставин, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги такі положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу приписів ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість виконання договору сторонами.

Згідно з статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 2 Закону України "Про оренду землі").

Згідно з статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

За приписами ч. 1 ст. 93 ЗК України, яка кореспондується із ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства

Порядок поновлення договору оренди землі на новий строк у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами регламентовано ч. ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент закінчення строку дії договору оренди та на момент звернення з позовом у цій справі).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі (ч. 2).

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору (ч. 3).

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч. 4).

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 ЗК України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5).

З викладеного вбачається, що у разі поновлення договору оренди землі згідно із ч. ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Під час розгляду цієї справи, судом встановлено, що позивач 05.09.2023 звернувся з клопотанням до Старокостянтинівського міського голови, в якому просив поновити (продовжити) договір оренди землі від 20.11.2020.

В той же час, зі змісту такого клопотання не вбачається зазначення конкретного переліку доданих до нього документів, в тому числі і проекту додаткової угоди.

Посилання скаржника на те, що за текстом клопотання було надано згоду на обробку персональних даних, які містяться у клопотанні та доданих документах, як доказ додання відповідного проекту додаткової угоди судом оцінюється критично.

Щодо посилання позивача на відповідь вих. №63/42-24-295/26 від 04.02.2026 на адвокатський запит, то суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до наявної в матеріалах господарської справи відповіді Виконавчого комітету Старокостянтинівського міської ради, виконавчий комітет, розглянувши адвокатський запит від 23.01.2026, надав належним чином завірену копію проєкту додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 14.06.2021 №786315368108, площею 0,0900 га, з кадастровим номером 6810800000:03:009:0011, яка розташована за адресою: вул. Ессенська, 1, м. Старокостянтинів Хмельницького району Хмельницької області.

До такої відповіді було додано проєкт додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки №786315368108 від 14.06.2021, котрий підписаний позивачем та скріплений його печаткою (а. с. 28 на звороті).

В той же час, як вбачається із цієї справи позивач має на меті поновити не договір оренди земельної ділянки №786315368108 від 14.06.2021, а саме договір оренди землі від 20.11.2020 (який до того ж не містить номеру).

Інший проєкт Договору оренди землі (щодо земельної ділянки із кадастровим номером 6810800000:03:009:0011) датований 2026 роком, що виключає можливість його оцінки, як такого, що був доданий із клопотанням від 05.09.2023 (а. с. 31-33).

Таким чином, під час розгляду цієї справи в судом першої інстанції та перегляду його рішення апеляційним господарським судом, було встановлено, що позивач не надіслав відповідного листа-повідомлення та не додав проекту додаткової угоди.

Тобто, Приватне підприємство "Строй-Сервіс-999", як орендар, не дотрималося вимог ст. 33 Закону України "Про оренду землі", що дозволяло б йому мати правомірні очікування щодо продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди землі внаслідок реалізації свого переважного права.

Також, колегія суддів зазначає, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" встановлює алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та передбачає певні правові запобіжники для захисту орендаря від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.

При цьому імперативна норма частини четвертої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (на момент звернення із вимогою про визнання укладеною додаткової угоди) передбачає, що при укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін; у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Таким чином, саме орган місцевого самоврядування уповноважений визначати істотні умови такої оренди, а за відсутності такого рішення істотні умови не можуть бути визначені судом або орендарем одноособово в позовній заяві. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 902/453/23.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21 та в постановах Верховного Суду від 10.03.2026 у справі № 920/1124/24, від 03.02.2026 у справі № 916/4826/24, від 27.01.2026 у справі № 927/956/24, від 21.01.2026 у справі № 915/403/25, у межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитися землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору.

Крім того, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 27.01.2026 у справі №927/956/24, від 02.09.2025 у справі №914/2220/24, від 12.03.2025 у справі №921/576/23, якщо орендар своєчасно, у строки, встановлені законом або погоджені сторонами в договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження строку дії договору та при цьому надав проєкт договору (незалежно від того, чи цей проєкт містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний строк розглянув надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, проаналізував його умови, в тому числі перевірив його на відповідність вимогам закону, однак не погодився із запропонованими умовами та заперечив щодо поновлення договору, то в цьому випадку він діє в рамках своїх повноважень, а отже, суди повинні також відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним.

У випадку заперечення орендодавця щодо подальших орендних відносин із орендарем переважне право на укладення договору оренди землі припиняється, тому що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.

Відповідно до ч.4 ст.33 Закону України «Про оренду землі» без волевиявлення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у користування, неможливе укладання нового договору оренди землі на змінених умовах.

За змістом вказаної норми, умови, на яких договір може бути укладений, у будь-якому випадку узгоджуються сторонами. Якщо відсутня згода будь-якої сторони (в тому числі орендодавця) щодо істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Норми про переважне право орендаря на поновлення договору спрямовані лише на забезпечення пріоритету його інтересів перед інтересами інших осіб. Будь-якого іншого змісту переважне право не має. Воно не може трансформуватися у право на спонукання орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності його згоди зі зміненими умовами (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 902/453/23).

Згідно з ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1, 2 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, волевиявлення ради як органу місцевого самоврядування оформлюється відповідним рішенням, яке приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Суд апеляційної інстанції враховує, що питання щодо поновлення договору оренди землі між позивачем та відповідачем щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6810800000:03:009:0011 неодноразово виносилося на розгляд пленарних засідань та сесій ради, що свідчить про належне виконання нею обов`язку щодо його розгляду, а також про дотримання принципів розумності та добросовісності у реалізації своїх повноважень. Однак, у зв`язку з відсутністю необхідної кількості голосів депутатів "за", рішення про продовження дії договору оренди землі прийнято не було.

Відсутність необхідної кількості голосів депутатів для прийняття рішення не свідчить про протиправну бездіяльність органу, а є фактом неприйняття рішення представницьким органом, депутати якого, як носії дискреційних повноважень, реалізують свої повноваження у даному питанні власним волевиявленням під час голосування.

При цьому, господарські суди не наділені повноваженнями підміняти собою органи місцевого самоврядування та втручатися у їх дискреційні повноваження, зокрема шляхом зобов`язання прийняти те чи інше рішення або вважати його прийнятим.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що посилання скаржника на те, що відповідач не заперечує, а навпаки погоджується укласти договір оренди на новий строк, суперечить фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам.

Зокрема, обставини неприйняття відповідачем відповідного рішення за результатом поданого позивачем клопотання на засіданнях сесій, а також ініціювання позивачем судового спору про визнання договору укладеним в примусовому порядку об`єктивно спростовують твердження про нібито наявну згоду відповідача на укладення договору оренди на новий строк.

Якби відповідач справді погоджувався укласти договір на запропонованих умовах, необхідність у зверненні до суду з відповідним позовом була б відсутня, оскільки договір міг би бути укладений сторонами добровільно, без судового втручання.

Наявність судового спору вказує на протилежне, не зважаючи навіть і на заяву відповідача про визнання позову.

Відтак колегія суддів висновує, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заяви відповідача про визнання позову.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4, 5 ст. 191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Суд бере до уваги, що статтями 1, 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Виконавчі органи рад створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

За змістом ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з ч. ч. 1, 8 ст. 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.

Разом з тим, відповідно до ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Тобто в спірних правовідносинах відповідач виступає, як представницький орган місцевого самоврядування та діє від імені Старокостянтинівської територіальної громади, яка є власником земельної ділянки, речове право на котру позивач хоче оформити, шляхом укладання відповідного договору.

При цьому, із встановлених обставин справи вбачається, що депутатами Старокостянтинівської міської ради не приймалося відповідне рішення щодо укладення спірного договору.

Також матеріалами справи не підтверджено, що міською радою приймалося рішення щодо визнання позову в цій справі.

Суд зауважує, що заяву про визнання позову підписав представник відповідача – Шкварун В.П. на підтвердження повноважень котрого було долучено довіреність від 28.04.2026 (а. с. 50).

Відповідно до такої довіреності міська рада, в особі міського голови Мельничука Миколи Степановича, довірила заступнику начальника управління земельних ресурсів виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Шкваруну Віктору Петровичу вести цивільні, господарські, адміністративні кримінальні справи у всіх судових установах з усіма правами, які надані законом позивачу, відповідачу, третій особі і потерпілому, у тому числі закінчення справи мировою угодою, визнання, оскарження рішення суду, одержання виконавчого листа. Довіреність видана без права передоручення терміном на 3 місяці і дійсна до 21.07.2026.

Тобто, із довіреності чітко не вбачається наділення відповідачем свого представника правом на визнання позову.

Із урахуванням обставин цієї справи та наведеного, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду про відмову у прийнятті поданого відповідачем визнання позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

В справі "Салов проти України" від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі "Hirvisaari v. Finland"). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі "Ruiz Torija v. Spain").

У пунктах 32, 34, 36 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованими; підстави прийняття рішення повинні бути узгодженими, чіткими, недвозначними й несуперечливими; вони повинні давати можливість читачеві простежити логіку міркувань, які привели суддю до ухваленого ним рішення.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржник був почутим і йому надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження.

З урахуванням викладеного в сукупності, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу Приватного підприємства "Строй-Сервіс-999" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.05.2026 у справі №924/356/26 - без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Строй-Сервіс-999" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.05.2026 у справі №924/356/26 - без змін.

2. Справу № 924/356/26 надіслати Господарському суду Хмельницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "29" липня 2026 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.