Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №910/1800/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2026 р. Справа№ 910/1800/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Барсук М.А.

при секретарі судового засідання Муковоз В.І.,

за участю представників:

від позивача - представник не прибув,

від відповідача - представник не прибув,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 про відмову у відкриті провадження у справі №910/1800/26 (суддя Морозов С.М.) за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Військової частини НОМЕР_2 про стягнення 41 094,48 грн.

встановив наступне.

20.02.2025 року Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Військової частини НОМЕР_2 суми витрат на харчування засуджених військовослужбовців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на загальну суму 41 094,48 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 відмовлено у відкритті провадження у справі №910/1800/26, оскільки є таке, що набрало законної сили, рішення суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а саме у справі №910/20715/20.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не встановив та не обґрунтував наявність тотожності підстав позову, обмежившись лише формальним посиланням на існування рішення у справі №910/20715/20.

Сторони не скористалися правом на участь своїх представників в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного документу (ухвали суду від 22.06.2026) до електронних кабінетів позивача та відповідача.

При цьому, колегія суддів враховує, що апелянт заявою від 15.04.2026 просив розглянути справу без участі його представника.

Враховуючи належне повідомлення сторін, а також з урахуванням того, що неявка їх представників в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Так, пунктом 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо, зокрема, є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогам.

Тлумачення наведеної норми процесуального права свідчить про те, що підставою для прийняття судового рішення про відмову у відкритті провадження у справі є наявність іншого рішення суду, що набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

Вказана підстава для відмови у відкритті провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, ухваленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили.

Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 липня 2025 року в справі №405/8376/24.

Отже, необхідність застосування пункту 2 частини 1 статті 175 ГПК України зумовлена неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та властивістю судового рішення, що набрало законної сили. За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні господарського процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.

Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №761/7978/15-ц (провадження №14-58цс18).

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Разом із тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні у ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)).

Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону, позивач просить про захист свого права.

Повторне звернення з тими самими вимогами з тих самих підстав фактично свідчить про намагання домогтися нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 у справі №910/20715/20 вбачається, що Військова частина НОМЕР_1 звертаючись до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 просила суд стягнути 41 094,48 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач всупереч вимогам Інструкції про порядок відбування покарання засуджених військовослужбовців у виді тримання в дисциплінарному батальйоні, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 18 травня 2015 року № 215 не відшкодував позивачу витрати на харчування засуджених військовослужбовців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які відбувають покарання в дисциплінарному батальйоні протягом 16.05.2016 по 07.12.2017 років у розмірі 41 094,48 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачем заявлено аналогічні вимоги, а саме стягнення з Військової частини НОМЕР_2 41 094,48 грн витрат на харчування засуджених військовослужбовців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які відбувають покарання в дисциплінарному батальйоні протягом 16.05.2016 по 07.12.2017 років.

Позовні вимоги також мотивовані посиланням на положення Інструкції про порядок відбування покарання засуджених військовослужбовців у виді тримання в дисциплінарному батальйоні, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 18 травня 2015 року № 215 та не відшкодуванням відповідачем позивачу вказаних витрат.

За таких обставин, встановивши, що у справі №910/20715/20 та даній справі №910/1800/26, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, суд приходить висновку, що у заявленому спорі вже існує рішення суду, що набрало законної сили між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

У той же час, чинне процесуальне законодавство України не допускає подання позивачем нового позову про той самий предмет і з тих самих підстав, з яких вже є ухвалене судове рішення, що фактично полягатиме у переоцінці обставин, встановлених рішенням суду, яке набрало законної сили.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у відкритті провадження у даній справі.

Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не встановив та не обґрунтував наявність тотожності підстав позову, обмежившись лише формальним посиланням на існування рішення у справі №910/20715/20 відхиляються колегією суддів з наведених вище підстав.

Таким чином, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 про відмову у відкриті провадження у справі №910/1800/26 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена: 29.07.2026 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Барсук