Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №911/3284/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2026 р. Справа №911/3284/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Руденко М.А.

Буравльова С.І.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструктивні технології"

про ухвалення додаткового рішення

за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Беті"

на ухвалу Господарського суду Київської області від 27.04.2026 (повний текст складено 07.05.2026)

у справі №911/3284/25 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструктивні технології"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Беті"

про стягнення 7 866 198,42 грн

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.04.2026 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Беті" (далі - ТОВ "Беті") від 23.04.2026 про скасування заходів забезпечення позову у справі №911/3284/25.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ "Беті" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 27.04.2026 та постановити нову ухвалу, якою скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Київської області від 13.03.2026 у справі №911/3284/25.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2026 апеляційну скаргу ТОВ "Беті" на ухвалу Господарського суду Київської області від 27.04.2026 у справі №911/3284/25 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Київської області від 27.04.2026 у справі №911/3284/25 залишено без змін.

17.07.2026, через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Конструктивні технології" (далі - ТОВ "Конструктивні технології") подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій останнє просить стягнути з ТОВ "Беті" судові витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 17.07.2026 заяву ТОВ "Конструктивні технології" у справі №911/3284/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Руденко М.А., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 розгляд заяви ТОВ "Конструктивні технології" про ухвалення додаткового рішення у справі №911/3284/25 призначено у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

27.07.2026, через систему "Електронний суд", надійшли заперечення ТОВ "Беті" на заяву ТОВ "Конструктивні технології" про ухвалення додаткового рішення. Крім того, відповідач просить зупинити розгляд заяви ТОВ "Конструктивні технології" про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/3284/25 до остаточного вирішення апеляційної скарги ТОВ "Беті" на рішення Господарського суду Київської області від 01.06.2026 у справі №911/3284/25 та набрання цим рішенням законної сили, посилаючись на статті 227, 228 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Проте, на переконання колегії суддів, правові підстави для зупинення розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення відсутні, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливості чи обов`язку суду зупиняти розгляд заяви про розподіл судових витрат, понесених під час апеляційного перегляду ухвали, до вирішення іншої апеляційної скарги на рішення суду по суті спору. Питання розподілу судових витрат за розгляд конкретної апеляційної скарги (в даному випадку - на ухвалу від 27.04.2026) є завершеним етапом процесу, за яким Північним апеляційним господарським судом ухвалено остаточну постанову від 15.07.2026.

Посилання відповідача на принципи процесуальної економії є безпідставними, оскільки відстрочення вирішення питання про витрати на правничу допомогу, які вже фактично понесені та документально підтверджені у завершеному апеляційному провадженні, позбавляє сторону права на своєчасне отримання додаткового судового рішення.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання ТОВ "Беті" про зупинення розгляду заяви.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази, колегія суддів встановила наступне.

За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Апеляційним судом встановлено, що 28.02.2020 між ТОВ "Конструктивні технології" (клієнт) та Адвокатським бюро "Альони Забари" (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги від №113, згідно з пунктом 1.1 якого адвокат, відповідно до статті 59 Конституції України, статей 19, 20 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", надає клієнту правову допомогу (далі - послуги), а клієнт сплачує та приймає такі послуги в порядку і у строки передбачені договором.

Суть, форма, обсяг, термін або строк надання доручень, що складають у своїй сукупності весь обсяг послуг за договором, узгоджуються сторонами шляхом укладення додаткових угод до договору, які з моменту підписання є невід`ємними частинами договору (пункт 1.2 договору).

У розділі "Порядок приймання-передачі наданих послуг" договору встановлено, що послуги за цим договором мають бути надані адвокатом протягом строку дії договору. Конкретний строк виконання доручень обумовлюється сторонами в кожному окремому випадку та на вимогу будь-якої сторони цей строк може бути закріплений у додатковій угоді до договору. Приймання клієнтом наданих послуг здійснюється протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання ним від адвоката акта їх приймання-передачі послуг за наслідками виконання конкретного доручення або сплину одного року з моменту укладання цього договору, якщо сторонами не буде визначене інше. При цьому, приймання послуг і підписання акта приймання-передачі здійснюється клієнтом у разі відповідності наданих послуг договору та вимогам договору, додаткових угод до договору.

Згідно з пунктом 5.1 договору вартість послуг за договором складає гонорар адвоката та визначається сторонами в додаткових угодах до договору за кожний вид правової допомоги, обумовленої сторонами.

14.06.2026 між адвокатом та клієнтом укладено додаткову угоду №15 до договору, згідно з пунктом 1 якої, відповідно до пункту 1.2 договору сторони погодили, що клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання, яке надалі іменується доручення:

- (1) підготувати по направити відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Беті" на ухвалу Господарського суду Київської області від 27.04.2026 у справі за позовом ТОВ "Конструктивні технології" до ТОВ "Беті" про стягнення 7 866 198,42 грн заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням умов договору, підготовка всіх необхідних процесуальних документів по суті, відповідно до вимог ГПК України;

- (2) приймати участь в усіх судових засіданнях, призначених у справі;

- (3) підготовка та направлення адвокатських запитів.

У пункті 2 додаткової угоди №15 сторони погодили розмір гонорару адвоката:

- розмір гонорару адвоката за виконання доручення, обумовленому в підпункті (1) пункту 1 цієї угоди складає 12 000,00 грн та сплачується протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту укладення цієї угоди;

- розмір гонорару адвоката за виконання доручення, обумовленому в підпункті (2) пункту 1 цієї угоди складає 3 000,00 грн за участь в одному судовому засіданні та сплачується клієнтом за 3 (три) календарних дні до призначеної дати судового засідання;

- розмір гонорару адвоката за виконання доручення, обумовленому в підпункті (3) пункту 1 цієї угоди складає 2 500,00 грн за один адвокатський запит та сплачується клієнтом протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту погодження такої дії.

16.06.2026 між адвокатом та клієнтом складено та підписано акт №48, відповідно до якого адвокатом надані послуги з правничої допомоги адвоката в суді апеляційної інстанції у справі №911/3284/25 на суму 12 000,00 грн.

15.07.2026 між адвокатом та клієнтом складено та підписано акт №58, відповідно до якого адвокатом надані послуги з участі в судовому засіданні по господарській справі №911/3284/25 в суді апеляційної інстанції на суму 3 000,00 грн.

На підставі виставлених адвокатом рахунків на оплату від 16.06.2026 №54 та від 15.07.2026 №71 клієнт сплатив адвокату гонорар в загальній сумі 15 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 20.06.2026 №3291 та від 15.07.2026 №3351.

Згідно з вимогами частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових втрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом, у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони, на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК України, можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова Верховного Суду від 01.09.2021 у справі №910/13034/20).

За приписами частини 4 статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до частини 5 статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, з огляду на принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказаний правовий висновок викладено у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

Так, відповідач просить суд відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Конструктивні технології" від 16.07.2026 про стягнення з ТОВ "Беті" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн. У разі розгляду зазначеної заяви по суті - зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами у справі №911/3284/25 за результатами апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Київської області від 27.04.2026, до 0,00 грн.

На переконання відповідача, заявлені витрати є неспівмірними, а повторність їх стягнення за поданими документами не виключається.

У той же час, відповідач не наводить власної позиції щодо суми понесених позивачем витрат на правову допомогу, яка є співмірною, розумною та виправданою.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Правову позицію щодо обов`язку сторони довести належними доказами обставини неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу, які заявлено до розподілу, а не лише заявити про такі обставини, викладено у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі №922/376/20.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи відповідача про те, що зміст поданих актів не підтверджує ні обсягу, ні реальності, ні необхідності заявлених послуг, з огляду на таке.

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але, в розумінні Цивільного кодексу України, становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем не надано детального опису робіт виконаних адвокатом, то, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Відсутність детального опису виконаних адвокатом робіт спростовується змістом поданої позивачем заяви про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат та актами наданих послуг, які такий детальний опис робіт містять. При цьому процесуальне законодавство не визначає обов`язку учасника справи викладати детальний опис робіт саме в окремому документі.

Подібні висновки викладені у додатковій постанові Верховного Суду від 23.10.2024 у справі №910/14564/23.

При цьому, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Європейський суд з прав людини вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" та у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

Одним з принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись, у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

За приписами частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.01.2021 у справі №925/1137/19.

Судом апеляційної інстанції враховані надані заявником докази, розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), значенням справи для сторін, а також безпідставність доводів відповідача, викладених у клопотанні про зменшення розміру витрат.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В силу частини 4 статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною 2 статті 244 ГПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення заяви ТОВ "Конструктивні технології" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення ТОВ "Беті" 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи те, що судовий збір за прийняття додаткового рішення (постанови) не здійснюється, то відповідно судовий збір, згідно з приписами статті 129 ГПК України, розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Беті" про зупинення розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструктивні технології" про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/3284/25.

2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструктивні технології" про ухвалення додаткового рішення у справі №911/3284/25 задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Беті" (03061, місто Київ, пр. Відрадний, будинок 95, корпус е, офіс 314; ідентифікаційний код 39514816) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструктивні технології" (08305, Київська обл., Бориспільський р-н, місто Бориспіль, вул. Ботанічна, будинок 1/6, кабінет 13; ідентифікаційний код 42205895) 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

4. Видачу наказу на виконання додаткової постанови доручити Господарському суду Київської області.

5. Справу №911/3284/25 передати до Господарського суду Київської області.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді М.А. Руденко

С.І. Буравльов