Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №910/11774/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2026 р. Справа№ 910/11774/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Сітайло Л.Г.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Овчинніковій Я.Д.;

за участю представників сторін:

від стягувача: не з`явився;

від боржників: не з`явились;

від приватного виконавця: Телявський А.М.;

Розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу приватного виконавця Телявського Анатолія Миколайовича

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 (повний текст складено 15.06.2026)

за заявою приватного виконавця Телявського Анатолія Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України

у справі №910/11774/25 ( суддя Полякова К.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Оксі банк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандартоіл Київ", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверплюс", 3) ОСОБА_1

про стягнення 4 639 123,24 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи

Акціонерне товариство "Оксі банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандартоіл Київ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверплюс", ОСОБА_1 про солідарне стягнення за Кредитним договором з відкриттям відновлюваної кредитної лінії №46/24-ВКЛ від 03.09.2024 заборгованості по простроченому кредиту в розмірі 4 000 000,00 грн., заборгованості по прострочених процентах у сумі 639 123,24 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 затверджено мирову угоду від 07.11.2025 та закрито провадження у справі № 910/11774/25.

29.05.2026 через систему "Електронний суд" від приватного виконавця Телявського Анатолія Миколайовича надійшло подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон громадянина України ОСОБА_1.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 у справі №910/11774/25 відмовлено у задоволенні заяви приватного виконавця Телявського Анатолія Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Постановляючи ухвалу суд першої інстанції зазначив, що приватним виконавцем не доведено, що встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 в праві виїзду за межі України буде ґарантувати виконання рішення суду та стягнення відповідного боргу.

За висновком суду першої інстанції, саме лише посилання приватного виконавця на не виконання рішення суду не є достатнім обґрунтуванням для встановлення відповідного обмеження та ґарантією стягнення боргу в межах даної конкретної справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, приватний виконавець Телявський Анатолій Миколайович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 у справі №910/11774/25 та ухвалити нове рішення, яким подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України задовольнити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- ані пункт 5 частини першої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», ані пункт 4 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» не містять такої умови як наявність доказів наміру боржника залишити територію України з метою уникнення виконання рішення суду для застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України;

- у поданні приватного виконавця наведено сукупність обставин, які свідчать про свідоме ухилення ОСОБА_1 від виконання судових рішень;

- станом на момент звернення до суду боржник не вчинив жодних дій, спрямованих на виконання судових рішень, не надав доказів сплати заборгованості повністю або частково, не запропонував механізму її погашення та не сприяв виконавцю у здійсненні виконавчих дій;

- під час розгляду подання представник боржника зазначав, що ОСОБА_1 перебуває за межами України та здійснює підприємницьку діяльність з метою отримання доходу для подальшого погашення заборгованості.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/11774/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Корсак В.А.

Ухвалою суду від 30.06.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 28.07.2026.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з перебуванням судді Корсака В.А. у відпустці.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №910/11774/25 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Барсук М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Сітайло Л.Г.

Ухвалою суду від 28.07.2026 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу приватного виконавця Телявського Анатолія Миколайовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 у справі №910/11774/25.

Позиції учасників справи

21.07.2026 через систему «Електронний суд» від боржника 3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції просили залишити без змін.

Явка представників сторін

В судове засідання 28.07.2026 представники стягувача та боржників не зявились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином шляхом направлення процесуальних документів на поштові адреси та через систему «Електронний суд».

Відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), враховуючи рекомендації, викладені у пункті 2.2. Правил організації ефективного господарського судочинства, затверджених рішенням загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду № 5 від 29.05.2024 колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 28.07.2026 за відсутності представників стягувача та боржників.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 затверджено мирову угоду від 07.11.2025 та закрито провадження у справі № 910/11774/25.

10.02.2026 приватним виконавцем, керуючись ст.ст. 24, 26 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 80211568 з примусового виконання ухвали № 910/11774/25 виданого 13.11.2025 Господарським судом м. Києва.

10.02.2026 приватним виконавцем винесено постанови про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця про розмір мінімальних витрат в межах виконавчого провадження № 80211568.

Одночасно, приватним виконавцем направлено 10.02.2026 боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням № R067098537020 від 10.02.2026 на адресу, що зазначена у виконавчому документі.

10.02.2026, приватним виконавцем, керуючись статтею 30 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про об`єднання проваджень № № 80211568, № 80211959, № 80212316 у зведене виконавче провадження № 80214139.

03.03.2026 приватним виконавцем на електронну пошту адвоката Лисака П.О. направлено у відповідь на адвокатський запит разом з копіями постанов про відкриття виконавчих проваджень № 80211568, № 80211959, № 80212316.

З метою перевірки майнового станову боржника, приватним виконавцем направлено запити до Пенсійного фонду України, Державної податкової служби України, Міністерства внутрішніх справ.

Згідно відповіді з ПФУ встановлено, що ОСОБА_1 отримував за останній звітній період 01.12.2025 заробітну плату від ОСОБА_2 .

Згідно відповіді з ДПСУ встановлено, що за ОСОБА_1 відкрито банківські рахунки в ТОВ «НоваПей», АТ КБ «ПриватБанк», ПАТ «Банк Восток», АБ «Кліринговий Дім».

Згідно відповіді з МВС України встановлено, що за ОСОБА_1 зареєстровано транспортний засіб марки МАЗ, модель 500 АШ, категорія вантажний, рік виробництва 1985, VIN: НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 .

10.02.2026, керуючись вимогами статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець виніс постанову про арешт коштів боржника відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 17 258 836,06 гривня (UAH).

10.02.2026, приватним виконавцем, керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, 17 258 836,06 гривня (UAH).

Крім того, Приватним виконавцем, 10.02.2026 керуючись частиною третьою статті 36 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про розшук майна боржника, якою оголошено в розшук майно боржника, а саме МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 .

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, стосовно зареєстрованого права власності за ОСОБА_1 на праві власності не зареєстровано нерухомого майна.

03.03.2026 приватним виконавцем на адресу ОСОБА_1 направлено виклик, відповідно до якого боржнику необхідно з`явитись до виконавця 11.03.2026 о 10:30 за адресою: 02094, м.Київ, вул. Черчилля Вінстона, буд. 42, оф. 325, щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату.

Однак, на визначений приватним виконавцем час боржник до офісу приватного виконавця не з`явився, вимоги приватного виконавця не виконав, про що складено відповідний акт.

27.05.2026 приватним виконавцем направлено запит до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону ОСОБА_3 з 10.02.2026 по 27.05.2026.

Державна прикордонна служба України повідомила, що за вказаними параметрами в Державної прикордонної служби України відсутні дані щодо перетину боржником державного кордону.

Заявляючи подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон громадянина України ОСОБА_1 , приватний виконавець Телявський Анатолій Миколайович вказав про те, що ОСОБА_1 умисно ухиляється від виконання вимог виконавчих документів, оскільки свідомо не виконує рішення суду, ухиляється від взаємодії з приватним виконавцем, приховує своє майнове становище, вживає заходів, які ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення.

Відмовляючи у задоволенні подання приватного виконавця, суд першої інстанції виснував, що приватним виконавцем не доведено, що встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 в праві виїзду за межі України буде ґарантувати виконання рішення суду та стягнення відповідного боргу.

За висновком суду першої інстанції, саме лише посилання приватного виконавця на не виконання рішення суду не є достатнім обґрунтуванням для встановлення відповідного обмеження та ґарантією стягнення боргу в межах даної конкретної справи.

Однак колегія суддів не погоджується із відповідним висновком суду першої інстанції з наступних обставин.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

За змістом статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п.19 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України" передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, зокрема, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Таким чином, наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням, може бути підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України.

Отже, Законом України "Про виконавче провадження" закріплено право державного виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

Поряд з цим, згідно з правилами статті 337 ГПК України, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи може мати місце виключно у випадку:

- коли ця особа є боржником;

- невиконання нею судового рішення, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Такий захід забезпечення виконання судового рішення є виключним.

Статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України" передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання до виконання зобов`язань або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках.

Таким чином, наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку про те, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Суд першої інстанції вказав, що приватним виконавцем не доведено, що встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 в праві виїзду за межі України буде ґарантувати виконання рішення суду та стягнення відповідного боргу, а саме лише посилання приватного виконавця на не виконання рішення суду не є достатнім обґрунтуванням для встановлення відповідного обмеження та ґарантією стягнення боргу в межах даної конкретної справи.

В той же час, колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти). (на вказане наголошував Верховний Суд у постановах від 05.11.2024 у справі № 910/10211/21, від 19.06.2025 у справі № 916/2686/16).

При цьому, якщо спеціальною нормою права (пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження») передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів, то обмеження виконавця у такому праві означатиме порушення прав виконавця, які визначені спеціальною нормою права, а саме Законом України «Про виконавче провадження». (відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 910/8130/17)

Згідно з ч.5 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження", боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч. 8 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»).

Колегія суддів вважає, що приватним виконавцем належними засобами доказування доведено факт ухилення боржника від виконання остаточного рішення суду, оскільки:

боржник, будучи належним чином повідомленим про відкриття виконавчого провадження, не подав декларацію про доходи та майно, чим порушив прямий обов`язок, передбачений законом;

не з`явився на виклик приватного виконавця від 03.03.2026 (на 11.03.2026), про що складено відповідний акт;

не надав жодних пояснень, документів чи підтверджень щодо причин невиконання рішення суду;

не вчинив жодних дій, спрямованих на погашення заборгованості, у тому числі частково;

ігнорує вимоги виконавця, що прямо суперечить обов`язкам боржника, визначеним Законом України «Про виконавче провадження».

При цьому, колегією суддів встановлено та підтверджується матеріалами справи, що приватним виконавцем вчинені усі необхідні дії для примусового виконання судового рішення, як то пошук майна, опис та арешт майна, накладення арешту на кошти боржника, тощо, проте, боржник в свою чергу ухиляється від виконання обов`язків, покладених на нього рішенням суду, будь-яких дій, спрямованих на виконання рішення суду відповідач не здійснює, що суперечить вимогам частини 5 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження".

Доводи боржника, що ОСОБА_1 перебуває за межами України та здійснює підприємницьку діяльність з метою отримання доходу для подальшого погашення заборгованості, не спростовують наведені вище висновки щодо ухилення боржника від виконання свого зобов`язання за відкритим виконавчим провадженням, а навпаки підтверджує обізнаність останнього про існування невиконаних зобов`язань та їх свідоме невиконання.

Помилковим є також висновок суду про те, що приватним виконавцем не доведено, що тимчасове обмеження у праві виїзду гарантуватиме виконання рішення суду, оскільки чинне законодавство не ставить застосування тимчасового обмеження у праві виїзду у залежність від доведення виконавцем «ефективності» такого заходу або гарантії того, що він безпосередньо призведе до погашення заборгованості.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», єдиною підставою для застосування такого заходу є ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

Аналогічна правова конструкція закріплена і у ст. 337 ГПК України, яка передбачає можливість тимчасового обмеження у праві виїзду саме як заходу забезпечення виконання рішення суду у разі ухилення боржника від його виконання.

Таким чином, закон не вимагає від виконавця доводити причинно-наслідковий зв`язок між обмеженням виїзду та фактичним виконанням рішення, а визначає цей захід як превентивний і спонукальний, спрямований на забезпечення належної поведінки боржника.

Більше того, сама природа такого заходу полягає у створенні для боржника додаткового правового стимулу до виконання зобов`язань, а не у гарантуванні негайного погашення заборгованості.

Отже, враховуючи те, що приватним виконавцем належними засобами доказування доведено факт ухилення боржника від виконання рішення суду, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що вказана міра може вплинути на боржника з метою пошуку шляхів врегулювання боргового зобов`язання із стягувачем.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що ст. 129-1 Конституції України, ст. 326 Господарського процесуального кодексу України та ч.2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» закріплено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009 року Конституційного Суду України виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року по справі «Шмалько проти України» зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

У рішенні від 17.05.2005 року по справі «Чіжов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пар. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі «Агрокомплекс проти України» (заява № 23465/03) від 06.10.2011 року існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі «Бурдов проти Росії», заява №59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява №40450/04, рішення від 15.10.2009 року).

Таким чином, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід`ємною умовою забезпечення права на суд є виконання остаточного судового рішення.

Враховуючи приписи чинного законодавства щодо обов`язковості виконання остаточних судових рішень, суд вважає правомірним та обґрунтованим застосування до ОСОБА_1 такої міри примусового впливу, як обмеження у праві виїзду за межі України, що узгоджується з положеннями ст. 337 Господарського процесуального кодексу України, п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому, як вбачається із подання, приватний виконавець Телявського Анатолія Миколайовича просив тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 , до виконання боржником виконавчих документів, а саме: ухвали у справі № 910/11774/25, виданої 13.11.2025 Господарським судом м. Києва, ухвали у справі № 910/11680/25, виданої 04.11.2025 Господарським судом м. Києва, ухвали у справі № 910/11690/25, виданої 04.11.2025 Господарським судом м. Києва.

Водночас колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 337 Господарського процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується судом виключно як захід забезпечення виконання судового рішення у конкретній справі, в межах якої вирішується відповідне подання приватного виконавця. Вирішення питання про застосування такого заходу щодо виконання судових рішень, ухвалених в інших судових справах, зокрема і у випадку наявності зведеного виконавчого провадження, не належить до предмета розгляду у цій справі.

За таких обставин подання приватного виконавця Телявського Анатолія Миколайовича підлягає задоволенню шляхом тимчасового обмеження громадянина України ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа - до повного виконання виконавчого документа, виданого у справі № 910/11774/25.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За таких обставин, апеляційна скарга приватного виконавця Телявського Анатолія Миколайовича підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 у справі № 910/11774/25 - скасуванню з ухваленням нової про задоволення подання приватного виконавця Телявського Анатолія Миколайовича шляхом тимчасового обмеження громадянина України ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа - до повного виконання виконавчого документа, виданого у справі № 910/11774/25.

Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно із ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. 74, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу приватного виконавця Телявського Анатолія Миколайовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 у справі № 910/11774/25 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 у справі № 910/11774/25 скасувати та постановити нову, якою подання приватного виконавця Телявського Анатолія Миколайовича про задовольнити.

3. Тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), без вилучення паспортного документа до виконання боржником виконавчого документу у справі № 910/11774/25, а саме ухвали Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 910/11774/25.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь приватного виконавця Телявського Анатолія Миколайовича (адреса 02094, м.Київ, вулиця Черчилля Вінстона, 42, оф. 325 РНОКПП НОМЕР_4 ) 2?662,40 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/11774/25 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, та в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 29.07.2026

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Л.Г. Сітайло

Є.Ю. Пономаренко