Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №910/15492/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2026 р. Справа№ 910/15492/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Коваль О.Л. - адвокат, посвідчення № 2817/10;

від відповідача: Бузинний А.С. - адвокат, посвідчення № 6147/10;

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонтаженерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 (повний текст - 04.05.2026)

у справі № 910/15492/25 (суддя - Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ульма Опалубка Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонтаженерго"

про стягнення 358 144,40 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої позовної заяви та рух справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ульма Опалубка Україна» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонтаженерго» (надалі - відповідач) про стягнення 358 144,40 грн, з яких: 32 539,02 грн - основного боргу та 325 605,38 грн - штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було своєчасно та належним чином виконано взяті на себе зобов`язання за угодою оренди (найму) №111/06-24 від 19.06.2024.

2. Короткий зміст оскаржуваного рішення та рух справи

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонтаженерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ульма Опалубка Україна» заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 8 680 грн 99 коп., балансову вартість знищених елементів опалубки у розмірі 69 041 грн 68 коп., штраф у розмірі 256 563 грн 70 коп. та судовий збір у розмірі 5 014 грн 30 коп. В іншій частині позову відмовлено.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Частково не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрмонтаженерго» 25.05.2026 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 року у справі №910/15492/25 в частині стягнення з ТОВ «УКРМОНТАЖЕНЕРГО» заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 8 680 грн 99 коп., балансової вартості знищених елементів опалубки у розмірі 69 041 грн 68 коп., штрафу у розмірі 256 563 грн 70 коп. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2026 було, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонтаженерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі № 910/15492/25 (в оскаржуваній частині); призначено до розгляду в судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонтаженерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі № 910/15492/25 (в оскаржуваній частині) на 07.07.2026.

07.07.2026 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Разом з цим, до поданого відзиву на апеляційну скаргу було додано нові докази, які не подавались стороною до суду першої інстанції без відповідного клопотання про поновлення строку на їх подання.

Відповідно до частин першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Приписи частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи". Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Тоді як відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України (постанова Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 822/1736/18, постанова від 27.01.2025 у справі № 910/14503/23).

А тому судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 07.07.2026 було залишено без розгляду нові докази, які не подавались до суду першої інстанції. Тоді як відзив на апеляційну скаргу було прийнято судом в порядку ст. 263 ГПК України. Розгляд справи здійснювався в межах вимог та доводів апеляційної скарги та відзиву в розумінні ст. 42, 263, 269 ГПК України.

В судовому засіданні 07.07.2026 було оголошено перерву до 27.07.2026.

У судове засідання 27.07.2026 з`явились представники обох сторін. Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати з ухваленням нового - про відмову в позові в цій частині. Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Також в судовому засіданні було оглянуто наявні у сторони оригінали доказів. Щодо усного клопотання відповідача про огляд бази даних (інформації, що міститься в системі M.E.DOC), суд апеляційної інстанції в цій частині приймає доводи позивача, що відповідне клопотання до суду першої інстанції не заявлялось. До апеляційної скарги в порядку ст. 258 ГПК України також не було долучено, а тому відсутні підстави для його задоволення судом апеляційної інстанції.

4. Узагальнений виклад позиції апелянта щодо оскаржуваної частини рішення суду першої інстанції

Апелянт у поданій апеляційній скарзі частково оскаржує рішення суду першої інстанції, яким з нього стягнуто заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 8680,99 грн, балансову вартість знищених елементів опалубки у розмірі 69041,68 грн та штраф у розмірі 256563,70 грн, вважаючи рішення в цій частині незаконним та необґрунтованим через неповне дослідження доказів і неправильне застосування норм матеріального права.

Так, за доводами скаржника щодо орендної плати (8680,99 грн), апелянт зазначає, що об`єкт оренди фактично не перебував у нього з вересня 2024 року (факт повернення визнається сторонами), а сам орендодавець ще з липня 2024 року знав про відсутність об`єкта оренди у орендаря, що підтверджується його ж поясненнями та відсутністю актів і рахунків за оренду в жовтні 2024 року. Апелянт посилається на ч. 6 ст. 762 ЦК України та п. 7.4 угоди, за якими орендна плата нараховується лише за фактичної наявності об`єкта оренди, а тому нарахування плати за листопад 2024 - квітень 2025 є неправомірним. Додатково вказує, що акти здачі-приймання послуг посилаються на «замовлення покупця», яких орендар не робив, а самі акти, розрахунки та рахунки за спірний період орендарем не отримувались і докази їх належного надсилання відсутні.

Окрім цього, щодо балансової вартості знищених елементів опалубки (69 041,68 грн) скаржник вказує, що така вимога взагалі не заявлялась позивачем у позові, що є порушенням ч. 2 ст. 237 ГПК України (вихід за межі позовних вимог). По суті ж зазначає, що за умовами угоди (п. 11) право на стягнення балансової вартості виникає лише після направлення орендодавцем відповідного рахунку, а такого рахунку позивач не надсилав - натомість, надіслані документи стосувалися штрафу за пошкоджений об`єкт оренди, який угодою взагалі не передбачений, тому, за його доводами, така вимога є передчасною.

Тоді як щодо стягнення штрафу у розмірі 256 563,70 грн, апелянт вважає стосовно частини штрафу за 5 неповернутих елементів (45689,54 грн), то ці елементи також були знищені внаслідок обстрілу, а тому підлягають компенсації як балансова вартість, а не штраф. Стосовно штрафу за пошкоджені елементи (210874,16 грн) апелянт зазначає, що умовою нарахування штрафу є направлення орендарю акта повернення, розрахунку штрафу та рахунку на оплату. Проте, за переконаннями скаржника, доказів такого направлення (в тому числі підписання КЕП/ЕЦП згідно з п. 15.8 угоди) матеріали справи не містять, а відповідач заперечує факт отримання цих документів. З урахуванням вказаного, апелянт просив скасувати рішення в оскаржуваній частині та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог позивача в цій частині.

5. Узагальнений виклад доводів відзиву на апеляційну скаргу в даній справі

Позивач у поданому відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів апелянта, вважаючи їх такими, що «перекручують» фактичні обставини справи, і зазначає, що більшість аргументів уже наводилась відповідачем у відзиві, запереченнях та усних поясненнях під час розгляду справи судом першої інстанції.

Так, щодо кількості повернутих елементів позивач наголошує, що станом на 30.09.2024 відповідачем фактично повернуто лише 393 елементи опалубки з 406, при цьому повернення оформлювалось особою, не уповноваженою відповідачем підписувати документи; решта 13 елементів вважаються втраченими, акти повернення на них складено лише 04.07.2025.

Разом з цим, відносно обставин (повідомлення) про обстріл, позивач звернув увагу, що лист відповідача датований не 24.07.2024 (як стверджує апелянт), а 25.07.2024 (вих. № 257) і стосується 12, а не 13 елементів. При цьому в ньому взагалі не зазначається про шахедно-ракетний обстріл - про нього відповідач повідомляв лише усно, без жодних документальних підтверджень (актів компетентних органів, фото- чи відеофіксації). Лише 04.07.2025 сторони підписали угоду, якою погоджено знищення 8 (найдорожчих) елементів унаслідок обстрілу, проте документального підтвердження самого факту обстрілу відповідач так і не надав. Тоді як підписання угоди позивач пояснює власною лояльністю до відповідача, а не визнанням доведеності обстрілу. Щодо решти 5 елементів відповідач заявив про їх втрату під час використання лише в день підписання угоди, тому штраф на них нараховано на загальних підставах.

Щодо нарахування орендної плати, позивач зазначив, що оскільки документального підтвердження знищення 13 елементів не надходило, позивач правомірно, керуючись п. 7.5 загальних умов (оренда нараховується з моменту передачі за актом WZ до підписання акта повернення PZ), продовжував нараховувати оренду за листопад-грудень 2024, січень, лютий та квітень 2025 року.

Окрім цього, на спростування доводів скаржника щодо направлення документів, позивач зазначає, що всі акти, розрахунки штрафів та рахунки (як за вересень 2024, так і після підписання угоди від 04.07.2025) направлялись відповідачу через платформу M.E.Doc разом із вимогою від 24.10.2024, яку відповідач частково виконав (погасив борг з оренди 29.10.2024), а оригінали цих документів досліджувались судом першої інстанції, який не мав сумнівів щодо факту направлення.

Не погоджується сторона із доводами апелянта про вихід судом першої інстанції за межі позовних вимог. Так, позивач заперечує, що вимога про стягнення балансової вартості елементів опалубки не заявлялась: ця сума входила до складу одного з чотирьох заявлених у позові штрафів (нарахованого за п. 11 угоди, а не за додатком №3 до загальних умов), тому суд не вийшов за межі позовних вимог.

З урахуванням викладеного, позивач вважає апеляційну скаргу безпідставною, а рішення суду першої інстанції - законним і обґрунтованим, та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 19.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ульма Опалубка Україна» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмонтаженерго» (орендар) укладені загальні умови оренди (найму), в яких погоджено, що елементи опалубки (надалі - «об`єкт оренди»), що передаватимуться орендодавцем орендарю в оренду, орендуватимуться орендарем за окремо укладеною сторонами угодою на умовах, визначених нею та цими загальними умовами. Об`єкт оренди використовується орендарем у власній господарській діяльності виключно за цільовим призначенням.

Відповідно до п. 1.2 загальних умов оренди (найму) від 19.06.2024 об`єкт оренди належить орендодавцю на праві власності, не обтяжений будь-якими зобов`язаннями перед третіми особами, в тому числі не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим способом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними і юридичними особами, державними органами і державою.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження об`єкта оренди несе сторона, у користуванні якої перебуває таке майно на момент знищення або випадкового пошкодження об`єкта оренди (п. 5.7 загальних умов оренди (найму) від 19.06.2024).

Згідно з п. 7.2 загальних умов оренди (найму) від 19.06.2024 мінімальний строк оренди становить 15 (п`ятнадцять) календарних днів.

Відповідно до п. 8.1 загальних умов оренди (найму) від 19.06.2024 приймання-передачі послуг з користування об`єктом оренди (далі - «послуги») здійснюється щомісячно за актом надання послуг (далі - «акт»).

Відповідно до п. 8.2 загальних умов оренди (найму) від 19.06.2024 акт орендодавець складає, підписує і передає орендарю у двох примірниках не пізніше 10 числа місяця, наступного за тим місяцем, в якому надавались послуги з оренди. Від імені орендодавця акт має право підписувати уповноважений відповідним наказом орендодавця представник, при цьому такий акт вважається належним чином підписаним орендодавцем виключно за умов його затвердження генеральним директором орендодавця.

Згідно з п. 8.3 загальних умов оренди (найму) від 19.06.2024 орендар зобов`язаний підписати акт та скріпити підпис своєю печаткою і повернути один підписаний і скріплений своєю печаткою примірник акту орендодавцю не пізніше 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання акту від орендодавця.

У разі, якщо орендар вчасно не повертає орендодавцю належним чином оформлений акт, послуги вважаються наданими орендареві належним чином та прийнятими орендарем без будь-яких зауважень та претензій з боку орендаря. Датою приймання-передачі послуг вважається дата, яка вказана в акті (п. 8.4 загальних умов оренди (найму) від 19.06.2024).

Відповідно до п. 9.1 загальних умов оренди (найму) від 19.06.2024 загальні умови набирають чинності для сторін з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діють протягом всього строку орендних відносин за угодою.

Відповідно до п. 9.2 загальних умов оренди (найму) від 19.06.2024 дія загальних умов поширюватиметься на усі правочини, укладені сторонами у зв`язку з орендою об`єкта оренди.

Згідно з п. 9.3 загальних умов оренди (найму) від 19.06.2024 строк оренди об`єкта оренди розпочинається з дати прийняття орендарем об`єкта оренди за актом прийому-передачі WZ і триває до повернення об`єкта оренди орендодавцю за актом повернення.

У п. 12.1 загальних умов оренди (найму) від 19.06.2024 сторони визначили, що вони звільняються від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, якщо вони зумовлені обставинами непереборної сили, що перешкоджають належному виконанню договірного зобов`язання.

Відповідно до п. 12.2 загальних умов оренди (найму) від 19.06.2024 до обставин непереборної сили, що можуть вплинути на виконання сторонами своїх зобов`язань, відносяться обставини та події надзвичайного характеру, які не залежать від волі сторін і які сторони не могли передбачити, уникнути або запобігти прийнятими необхідними та достатніми заходами.

Згідно з п. 12.3 загальних умов оренди (найму) від 19.06.2024 сторона, яка не має можливості виконувати свої зобов`язання через обставини непереборної сили, повинна повідомити про це іншу сторону в 5-денний строк після їх появи, підтверджуючи це відповідними документами. Несвоєчасність повідомлення позбавляє цю сторону права посилатись на такі обставини надалі. Строк дії обставин непереборної сили підтверджується довідкою компетентного органу.

Відповідно до п. 15.2 загальних умов оренди (найму) від 19.06.2024 розмір штрафу за повернення елементів опалубки з оренди, які не очищені від бетону та бруду або фізично пошкоджені (підлягають ремонту), нараховується орендодавцем відповідно до умов оцінки елементів опалубки та додатку № 3 до загальних умов. У момент підписання загальних умов орендар на основі свого вільного волевиявлення приймає як погоджені й сталі ціни та умови оцінки об`єкта оренди, визначені у додатку № 3 до загальних умов.

У додатку №1 до загальних умов оренди (найму) від 19.06.2024 (каталожна вартість елементів опалубка) сторони визначили вартість елементів опалубка.

У додатку №3 до загальних умов оренди (найму) від 19.06.2024 сторони встановили відсоток штрафу у разі повернення майна, яке потребує очистки, ремонту, заміни, неремонтноздатного/зіпсованого/втраченого майна.

19.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ульма Опалубка Україна» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмонтаженерго» (орендар) укладено угоду №111/06-24, відповідно до умов якої орендодавець зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування (оперативну оренду), елементи опалубки (надалі - об`єкт оренди) відповідно до зробленого орендарем та погодженого орендодавцем замовлення. Найменування, перелік та вартість (однієї одиниці з урахуванням індексації) об`єкта оренди визначено орендодавцем у каталожній вартості елементів опалубки (додаток №1 до загальних умов).

Згідно з п. 10 угоди №111/06-24 від 19.06.2024 ця угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту її підписання сторонами і діє до 31 січня 2025 року. Сторони можуть продовжити строк дії угоди на будь-який зручний для них строк, про що укладають додаткову угоду до неї. За відсутності у сторін письмових заперечень щодо продовження дії угоди строк дії угоди щороку автоматично пролонгується на один календарний рік.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що за період оренди з липня 2024 року по квітень 2025 року він нарахував відповідачу орендну плату у загальному розмірі 251120,57 грн, з яких відповідач сплатив 218581,55 грн, у зв`язку з чим заборгованість відповідача становить 32539,02 грн (листопад 2024 року - квітень 2025 року). Крім того, позивач нарахував відповідачу штраф у загальному розмірі 325605,38 грн (штраф у розмірі 210874,16 грн за повернуті з оренди елементи опалубка у неналежному стані (підлягають ремонту) та штраф у розмірі 114731,22 грн за неповернуті з оренди елементи опалубка (втрачені)).

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Так, щодо доводів скаржника про неправомірне стягнення судом першої інстанції орендної плати у розмірі 8 680,99 грн з посиланням на те, що об`єкт оренди фактично не перебував у нього з вересня 2024 року, а сам орендодавець ще з липня 2024 року знав про відсутність об`єкта оренди у орендаря, що підтверджується його ж поясненнями та відсутністю актів і рахунків за оренду в жовтні 2024 року. Апелянт посилається на ч. 6 ст. 762 ЦК України та п. 7.4 угоди, за якими орендна плата нараховується лише за фактичної наявності об`єкта оренди, а тому нарахування плати за листопад 2024 - квітень 2025 є неправомірним. Додатково вказує, що акти здачі-приймання послуг посилаються на «замовлення покупця», яких орендар не робив, а самі акти, розрахунки та рахунки за спірний період орендарем не отримувались і докази їх належного надсилання відсутні. Суд апеляційної інстанції відхиляє через безпідтавність.

Згідно з п. 7.1 загальних умов оренди (найму) від 19.06.2024 за користування об`єктом оренди орендар зобов`язаний щомісячно сплачувати орендодавцю орендну плату. Ставка орендної плати на місяць вказується в окремо укладеній сторонами угоді. Розмір чи ставка орендної плати може бути змінено у порядку та на умовах, визначених загальними умовами.

У п. 7.3 Загальних умов оренди (найму) від 19.06.2024 сторони погодили, що при застосуванні терміну «орендна плата» розуміється місячна орендна плата з урахуванням її індексації та з урахуванням ПДВ з розрахунку 30 (тридцять) днів на місяць. Розмір орендної плати визначається за ставкою, визначеною окремо укладеною сторонами угодою - у відсотках від сукупної вартості майна - об`єкта оренди (ціна кожної одиниці вказана у каталожній вартості елементів опалубки), переданого орендарю в оренду за актом (актами) прийому-передачі WZ. При більшій або меншій кількості днів в місяці орендна плата збільшується або зменшується відповідно на кількість днів у відповідному місяці користування об`єктом оренди. При цьому день передачі об`єкта оренди та день повернення об`єкта оренди вважаються одним днем.

Відповідно до п. 7.4 загальних умов оренди (найму) від 19.06.2024 орендна плата нараховується за повний календарний місяць по факту наявності об`єкта оренди в орендаря, а у випадку використання об`єкта оренди неповний календарний місяць - орендна плата нараховується за фактичний період часу використання об`єкта оренди.

Початком оплачуваного періоду є дата дня одержання об`єкта оренди орендодавцем (дата підписання акту прийому-передачі WZ. Закінченням оплачуваного періоду по оренді є дата дня підписання акту повернення об`єкта оренди з оренди. Орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату за поточний місяць у строк та в порядку, передбачені угодою. За перші 30 календарних днів оренди орендар сплачує орендну плату у строк, визначений Угодою (п. 7.5 Загальних умов оренди (найму) від 19.06.2024).

Відповідно до п. 3 Угоди №111/06-24 від 19.06.2024 за перші 30 (тридцять) днів оренди орендар сплачує орендну плату протягом 5 (п`яти) календарних днів, наступних за днем підписання цієї угоди, але не пізніше ніж за один день до передачі орендодавцем елементів опалубки в оренду. Сторони погодили, що орендар буде перераховувати на рахунок орендодавця гарантійний платіж (платежі) у розмірі 0,01% від сукупної вартості майна (об`єкта оренди), що передаватиметься орендарю в оренду за актом (актами) приймання-передачі WZ. гарантійний платіж сплачується орендарем протягом 5 (п`яти) календарних днів, наступних за днем підписання цієї угоди (погодженої орендодавцем заявки на додаткову передачу елементів опалубки в оренду - у разі кількісного збільшення об`єкту оренди за бажанням орендаря під час дії цієї угоди), але не пізніше ніж за один день до передачі орендодавцем елементів опалубки в оренду.

У п. 7 угоди №111/06-24 від 19.06.2024 сторони встановили, що ставка орендної плати на місяць становить: система вертикальної опалубки PRIMO - 2,4%; система горизонтальної опалубки - 1,9%; система Т-60 - 1,7%; - системи HG-180, KSP, HWS, ВМК, SMK - 2,4%; системи Bira, Ronda, Orma, DSD, Comain, CC-4 - 1,9%; система модульних риштувань BRIO - 2%; транспортувальна тара - 0,01 %; система Aluprop -1,7% ; опалубка для круглих колон - 0%; дерев`яні балки - 2,1 %; - система горизонтальної опалубки Onadek - 3%.

Відповідно до п. 8 угоди №111/06-24 від 19.06.2024 орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату за поточний місяць оренди не пізніше 10 (десятого) числа кожного поточного місяця, за умови попереднього отримання від орендодавця рахунку на оплату.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача орендну плату, нараховану у період з листопада 2024 року по лютий 2025 року та за квітень 2025 року за користування відповідачем 13 елементами опалубки.

Водночас, починаючи з 21.07.2024 орендна плата за 8 елементів опалубки, які були знищені внаслідок ракетно-шахедного обстрілу рф, не могла нараховуватись. А лише на 5 тих, що не були знищені, але й не були повернуті.

Таким чином, за спірний період - з листопада 2024 року по лютий 2025 року та за квітень 2025 року - позивач має право нараховувати відповідачу орендну плату лише на 5 елементів опалубки, розмір якої за розрахунком суду становить 8680,99 грн (за листопад 2024 року - 1736,21 грн, за грудень 2024 року - 1794,08 грн, за січень 2025 року - 1794,08 грн, за лютий 2025 року - 1620,41 грн, за квітень 2025 року - 1736,21 грн).

В цій частині, відхиляючи доводи скаржника, суд апеляційної інстанції зазначає, що лише 04.07.2025 було підписано угоду, за якою сторони зафіксували пошкодження (знищення) 8-ми елементів опалубки внаслідок ворожого обстрілу (але відповідачем доказів цього обстрілу так і не було надано позивачу). Щодо решти 5-ти елементів - відповідач вказав про їх втрату під час використання за призначенням протягом місяців оренди, але вказав про це в день підписання угоди (04.07.2025 року).

А тому стягнення орендної плати за 5 елементів опалубки (у розмірі 8 680,99 грн) з урахуванням відсутності підписаного акту повернення датованого раніше, ніж визначений позивачем період - є правомірним. Доводи апелянта в цій частині не підтверджуються матеріалами справи в розумінні ст. 74, 76, 77, 269 ГПК України.

Водночас, щодо стягнення штрафу за втрачених 8 елементів опалубки (балансова вартість знищених елементів опалубки становить 69041,68 грн), суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з п. 3.6 загальних умов оренди (найму) від 19.06.2024 у разі неповернення у визначений угодою термін чи ухилення орендарем від повернення об`єкту оренди або його складових, до чого прирівнюється ухилення від підписання акту повернення, протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати, коли таке повернення або підписання повинно було відбутись, орендодавець має право вважати, що об`єкт оренди або його складові втрачені. У разі втрати об`єкту оренди чи його складових орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі, розрахованому за умовами пп. 3.4.1 загальних умов.

У разі прострочення орендарем зобов`язання своєчасно та у належному стані повернути об`єкт оренди з оренди орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю: - штраф за своєчасно неповернуті з оренди елементи опалубки, розрахований за умовами п. 3.4,1 загальних умов (уразі визнання орендодавцем неповернутих елементів втраченими); неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожен день прострочення орендарем повернення елементів на підставі ч. 2 с. 785 Цивільного кодексу України (у разі наявності в орендаря елементів опалубки, які останнім своєчасно не повернуті з оренди) (п. 11.3 загальних умов оренди (найму) від 19.06.2024).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відхиляючи доводи скаржника в частині щодо того, що така вимога нібито взагалі не заявлялась позивачем у позові, що є порушенням ч. 2 ст. 237 ГПК України (вихід за межі позовних вимог), суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У п. 11 угоди №111/06-24 від 19.06.2024 сторони погодили, що така форс-мажорна обставина як військова агресія рф не є перешкодою для сторін у виконанні загальних умов, підписаних додатків до загальних умов, укладеної угоди, укладених до Угоди додаткових угод і не звільняє сторони від належного виконання власних договірних зобов`язань за укладеними сторонами правочинами (додатками до них). З моменту передачі орендарю елементів опалубки в оренду усі ризики пошкодження (знищення) орендованих елементів опалубки несе орендар, в т.ч. й у випадку пошкодження (знищення) орендованих елементів опалубки внаслідок ракетного/мінометного чи будь-якого іншого обстрілу, бомбардування. У разі пошкодження (знищення) орендованих елементів опалубки внаслідок ракетного/мінометного чи будь-якого іншого обстрілу, бомбардування, в результаті чого такі елементи опалубки неможливо використовувати за цільовим призначенням, орендар сплачує на користь орендодавця залишкову балансову вартість пошкоджених (знищених) елементів опалубки протягом місяця, наступного за місяцем такого пошкодження (знищення). За цей місяць оренда на такі пошкоджені (знищені) елементи не нараховується. У разі пошкодження (знищення) орендованих елементів опалубки в інший спосіб орендар сплачує орендодавцю штраф в розмірі та порядку, передбаченому загальними умовами оренди (найму) та додатками до загальних умов.

Як вбачається зі змісту позовної заяви (заявником у позовній заяві (аркуш 2, таблиця (строка 4) заявлялась вимога стягнути з відповідача штраф у розмірі 69 041,54 грн (нарахований за втрачені опалубки), нарахований за балансовою вартістю елементів. Вказаний штраф нараховано не в загальному порядку (за додатком № 3 до загальних умов), а за п. 11 угоди № 111/06-24 від 19.06.2024 року. В даному випадку таке нарахування відповідає умовам договору, та заявлялось позивачем. А тому суд апеляційної інстанції приймає доводи відзиву в цій частині, про необґрунтованість доводів апелянта щодо виходу судом першої інстанції за межі позовних вимог. Відтак, суд першої інстанції не виходив за межі позовних вимог і задовольнив їх в частині, що входили в предмет позову.

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні доказів повернення позивачу 5 елементів опалубки, відносно яких в матеріалах справи відсутні докази їх знищення внаслідок воєнних дій. За розрахунком позивача, обгрунтованість якого перевірена судом, сума штрафу за неповернуті відповідачем 5 елементів опалубка становить 45689,54 грн (60% від балансової вартості), у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ульма Опалубка Україна» в частині, стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонтаженерго» штрафу за втрачені елементи опалубки у сумі 45689,54 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

В цій частині, суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність військового стану в Україні, періодичні ракетні обстріли - є загальновідомими. Однак, виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх причинно-наслідковий зв`язок, надзвичайність та невідворотність. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові КГС ВС від 18.01.2024 у справі № 914/2994/22). А тому з урахуванням відсутності в розумінні ст. 74, 76-79, 80, 86, 269 ГПК України доказів такого знищення у результаті обставин непереборної сили, доводи скаржника в цій частині - не є підставою для відмову в позові.

Щодо доводів скаржника про неправомірне стягнення штрафу за пошкоджені елементи (у розмірі 210874,16 грн), апелянт зазначає, що умовою нарахування штрафу є направлення орендарю акта повернення, розрахунку штрафу та рахунку на оплату. Проте, за переконаннями скаржника, доказів такого направлення (в тому числі підписання КЕП/ЕЦП згідно з п. 15.8 угоди) матеріали справи не містять, а відповідач заперечує факт отримання цих документів.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Так, пунктом 3.2 загальних умов оренди (найму) від 19.06.2024 визначено, що орендар зобов`язаний повернути об`єкт оренди орендодавцю очищеним від бетону та бруду, без сколів, тріщин, поломок та інших недоліків, а також у стані, придатному для подальшого використання об`єкта оренди за цільовим призначенням. Об`єкт оренди (елементи опалубки), який забруднений змащувальними та іншими схожими речовинами, що унеможливлює перевірку елементів опалубки на предмет їх забруднення бетоном чи іншими будівельними матеріалами, а також забруднює навколишнє середовище, вважається таким, що не відповідає умовам повернення та повинен бути повністю очищений орендарем від таких речовин. Умови оцінки елементів опалубки вказані в окремій брошурі, а підписанням загальних умов орендар підтвердив попередню обізнаність з «умовами оцінки елементів опалубки, її упаковки та транспортування» та погодження з їх змістом. У разі повернення орендарем на склад орендодавця елементів опалубки з оренди, які не очищені від бетону та бруду або фізично пошкоджені (підлягають ремонту), орендодавець нараховує орендарю за п. 3.4.2 загальних умов штраф, який орендар зобов`язаний сплатити в строки, визначені цим пунктом.

Матеріалами справи підтверджується, що 09.09.2024 позивач склав акт повернення елементів опалубки у кількості 40 одиниць та акт повернення елементів опалубки у кількості 353 одиниці, що разом становить 393 елементи опалубки, у яких зафіксовані обставини, які відповідно до умов договору є підставами для нарахування відповідачу штрафу, - необхідність очистки елементів опалубки, ремонт/рихтування, зварювальні роботи, заміна фанери/елементів.

В цій частині необґрунтованими є доводи апелянта про відсутність доказів на підтвердження зазначених недоліків (фото- чи відеофіксації, речових доказів тощо) та про ненаправлення йому актів із зафіксованими недоліками. Так, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги пояснення позивача про те, що при поверненні елементів опалубки з оренди здійснюється візуальний огляд цих елементів у присутності особи, яка їх повертає, після чого складається акт повернення без окремого акта огляду, оскільки останній складається лише у разі виявлення орендарем на власному складі прихованих дефектів одразу після отримання елементів від орендодавця. Відповідно, при поверненні елементів опалубки з оренди акт огляду складатися не повинен був.

Більше того, як не було спростовано апелянтом, в результаті огляду елементів опалубки, які поверталися до жовтня 2024 року, у присутності представника орендаря складались акти повернення з фіксацією кількості придатних до використання елементів та кількості елементів, що потребують очистки/ремонту.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що згідно з умовами загальних умов оренди (найму), якщо об`єкт оренди чи його складові потребують очистки та/або ремонту, орендодавець вказує відповідну кількість товару в акті повернення та виставляє розрахунок штрафу (передбачений додатком №3 до загальних умов) і рахунок на оплату штрафу, а орендар зобов`язаний сплатити такий штраф протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня направлення орендодавцем (через M.E.DOC або електронною поштою) відповідного розрахунку та рахунку. При цьому колегія суддів дійшла висновку, що умовами договору не встановлено обов`язку проводити фото- чи відеофіксацію елементів опалубки, які повертаються з оренди, а покладення такого обов`язку на орендаря є необґрунтованим, оскільки саме відповідач є особою, заінтересованою в поверненні обладнання в належному стані задля уникнення підстав для нарахування штрафних санкцій.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач нарахував відповідачу штраф, здійснив його розрахунок та виставив відповідні рахунки на оплату, які були отримані відповідачем погодженим умовами договору шляхом (через систему M.E.Doc), проте, отримавши розрахунки штрафу та рахунки на оплату, відповідач не висловлював жодних заперечень з цього приводу.

В цій частині відхиляються доводи скаржника про відсутність доказів такого направлення (в тому числі підписання КЕП/ЕЦП згідно з п. 15.8 угоди), оскільки такі документи направлялись через систему M.E.Doc (тобто у спосіб передбачений договором та визначений самими сторонами). В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що передача елементів опалубки передавалась частково у зазначений спосіб. А тому з урахуванням того, що між сторонами до виникнення прострочення частково виконання умов договору відбувалось у вказаний спосіб, доводи апелянта про недоведеність певних обставин - відхиляються також з урахуванням принципу добросовісності та заборони суперечливої поведінки.

А тому зважаючи на викладені обставини, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ульма Опалубка Україна» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонтаженерго» штрафу у розмірі 210 874,16 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 8 680 грн 99 коп., балансової вартості знищених елементів опалубки у розмірі 69 041 грн 68 коп. та штрафу у розмірі 256 563 грн 70 коп у даній справі. А тому порушене майнове право позивача правомірно було задоволено судом першої інстанції в розумінні ст. 4 ГПК України.

А тому апеляційну скаргу у даній справі слід залишити без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з меж, передбачених ст. 269 ГПК України. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) не встановив.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених до стягнення позовних вимог (в частині, що переглядалась).

Таким чином, на підставі ст. 2, 4, ч. 4 ст. 236, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції (в оскаржуваній частині) - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесений скаржником судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 4, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонтаженерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі № 910/15492/25 (в оскаржуваній частині) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі № 910/15492/25 (в оскаржуваній частині) - залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.07.2026.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич