Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №910/159/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2026 р. Справа№ 910/159/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чапляна С.Є.

суддів: Іванова В.П.

Пономаренка Є.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження (без виклику сторін)

заяву фізичної особи-підприємця Михайлюк Оксани Олегівни

про розподіл судових витрат

за результатами розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 (повний текст складено 22.04.2026, суддя Босий В.П.)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 (повний текст складено 14.05.2026, суддя Босий В.П.)

у справі № 910/159/26

за позовом фізичної особи-підприємця Михайлюк Оксани Олегівни

до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення 173 256,83 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Рух справи

Фізична особа-підприємець Михайлюк Оксана Олегівна (далі - позивач, ФОП Михайлюк О.О.) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - відповідач, АТ КБ «ПриватБанк», банк) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення 173 256,83 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 позовні вимоги задоволено повністю; визнано протиправними дії АТ КБ «ПриватБанк» щодо нарахування ФОП Михайлюк О.О. штрафів на підставі кредитного договору № 3160821665-КД-2 від 18.04.2025 на загальну суму 316 100,00 грн; зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» скасувати нараховані ФОП Михайлюк О.О. на підставі кредитного договору № 3160821665-КД-2 від 18.04.2025 штрафи на загальну суму 316 100,00 грн; стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ФОП Михайлюк О.О. безпідставно списані кошти у розмірі 173 256,83 грн та судовий збір у розмірі 3792 грн; стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» у дохід Державного бюджету України 1,20 грн судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ФОП Михайлюк О.О. витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 у цій справі, АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Також не погоджуючись з додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2026, АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 у справі № 910/159/26 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ФОП Михайлюк О.О. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити в повному обсязі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2026 апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 у справі № 910/159/26 задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 у справі № 910/159/26 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій АТ КБ «ПриватБанк» щодо нарахування ФОП Михайлюк О.О. штрафів на підставі кредитного договору № 3160821665-КД-2 від 18.04.2025 на загальну суму 316 100 (триста шістнадцять тисяч сто) грн 00 коп. та зобов`язання АТ КБ «ПриватБанк» скасувати нараховані ФОП Михайлюк О.О. на підставі кредитного договору № 3160821665-КД-2 від 18.04.2025 штрафи на загальну суму 316 100 (триста шістнадцять тисяч сто) грн 00 коп. скасовано; ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог відмовлено; в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 у справі № 910/159/26 залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення; змінено розподіл судових витрат у виді судового збору за подання позовної заяви із покладенням на відповідача 2079 (дві тисячі сімдесят дев`ять) грн 08 коп. та на позивача 1714 (одна тисяча сімсот чотирнадцять) грн 12 коп, у тому числі з фактично сплаченої позивачем при поданні позовної заяви частини судового збору - на відповідача 2 078 (дві тисячі сімдесят вісім) грн 42 коп. та на позивача 1 713 (одна тисяча сімсот тринадцять) грн 58 коп, а також з недоплаченої при поданні позовної заяви частини судового збору - на відповідача 0 (нуль) грн 66 коп. та на позивача 0 (нуль) грн 54 коп; стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ФОП Михайлюк О.О. витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 2078 (дві тисячі сімдесят вісім) грн 42 коп.; стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» у дохід Державного бюджету України несплачену частину судового збору за подання позовної заяви в сумі 0 (нуль) грн 66 коп.; стягнуто з ФОП Михайлюк О.О. несплачену частину судового збору за подання позовної заяви в сумі 0 (нуль) грн 54 коп.; судові витрати у виді судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 5 689 (п`ять тисяч шістсот вісімдесят дев`ять) грн 80 коп. покладено на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача - в сумі 3 118 (три тисячі сто вісімнадцять) грн 62 коп. та на позивача - в сумі 2 571 (дві тисячі п`ятсот сімдесят одна) грн 18 коп.; стягнуто з ФОП Михайлюк О.О. на користь АТ КБ «ПриватБанк» витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2 571 (дві тисячі п`ятсот сімдесят одна) грн 18 коп.

Апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 у справі № 910/159/26 задоволено частково; додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 у справі № 910/159/26 змінено; заяву ФОП Михайлюк О.О. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково; стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ФОП Михайлюк О.О. витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 19183 (дев`ятнадцять тисяч сто вісімдесят три) грн 77 коп.; у решті вимог щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

2. Надходження заяви ФОП Михайлюк О.О. про розподіл судових витрат

Від представника ФОП Михайлюк О.О. адвоката Яцків О.М. до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому, серед іншого, представник позивача повідомила, що очікує понести у суді апеляційної інстанції витрати на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 20 000,00 грн та має намір подати до апеляційного господарського суду остаточний розрахунок витрат та докази їх понесення в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 124, 126, 129, 221 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Через підсистему Електронний суд 17.06.2026 представником позивача подано клопотання про долучення доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

3. Узагальнені доводи заперечень проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення

Відповідач, заперечуючи проти задоволення заяви про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ФОП Михайлюк О.О. витрат на професійну правничу допомогу, зазначив, що заявлений розмір витрат є необґрунтованим та неспівмірним зі складністю цієї справи.

Зокрема представник відповідача наголосив, що зміст підготовлених представником позивача документів під час апеляційного провадження фактично повторює текст відповідних процесуальних документів, поданих позивачем в суді першої інстанції, що вказує на нескладність справи та відсутність у представника позивача значних часових витрат.

4. Фактичні обставини, встановлені апеляційним судом за результатами розгляду заяви

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 11.08.2025 між ФОП Михайлюк О.О. (далі також - клієнт) та адвокатом Яцків О.М. (далі - адвокат) укладено договір про надання професійної правничої допомоги (далі - договір), предметом якого є надання адвокатом клієнту необхідної професійної правничої допомоги під час цивільного, господарського, адміністративного та кримінального проваджень, проваджень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, пов`язаних з діяльністю клієнта.

Згідно з п. 4.1- 4.5 договору представництво та захист прав та законних інтересів клієнта, а також надання йому необхідної професійної правничої допомоги під час цивільного, господарського, адміністративного та кримінального проваджень, проваджень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, пов`язаних з діяльністю клієнта, відповідно до умов цього договору, здійснюється на платній основі. Остаточна сума договору буде визначена сторонами на підставі погоджених та підписаних актів приймання-передачі наданих послуг, враховуючи складність справи, фактично витрачений час, винагороду за досягнення бажаного результату та інші істотні обставини. Оплата за надані послуги здійснюється на підставі актів приймання-передачі наданих послуг. Клієнт перераховує адвокату кошти згідно із сумою, обумовленою в акті приймання-передачі наданих послуг. Додаткові витрати, понесені адвокатом, у зв`язку із виконанням зобов`язань за цим договором, відшкодовуються клієнтом додатково. Розрахунок за цим договором проводиться шляхом оплати коштів на поточний рахунок адвоката протягом 5 банківських днів з моменту підписання акта приймання-передачі наданих послуг.

Між ФОП Михайлюк О.О. та адвокатом Яцків О.М. 16.06.2026 складено акт приймання-передачі послуг, відповідно до якого адвокат надав, а клієнт отримав професійну правничу допомогу із здійснення представництва, інших видів правничої допомоги у справі за апеляційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 у справі № 910/159/26 за позовом ФОП Михайлюк О.О. до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення 173 256,83 грн; за апеляційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 у справі № 910/159/26, а саме: складання та подання відзиву на апеляційну скаргу вартістю 14 000,00 грн, складання та подання заперечень на відповідь на відзив на апеляційну скаргу вартістю 7 000,00 грн та участь адвоката у судових засіданнях суду апеляційної інстанції - 5 000,00 грн (всього 26 000,00 грн).

5. Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції під час ухвалення додаткової постанови

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначила, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється за такими етапами:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Верховний Суд у додаткових постановах від 17.12.2021 у справі № 10/5026/290/2011 (925/1502/20), від 06.12.2023 у справі № 905/493/22, від 01.11.2023 у справі № 911/1340/22 зазначив, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень ст.ст. 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками, по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору, по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі, та, по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Колегія суддів зазначає, що постанову апеляційного суду у справі № 910/159/26 ухвалено 17.06.2026, докази на підтвердження понесених судових витрат подано 17.06.2026, а тому докази на підтвердження розміру судових витрат, понесених у зв`язку з наданням правової допомоги в суді апеляційної інстанції, подано у строк, визначений ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу в сумі 26 000,00 грн представником позивача подано до апеляційного суду договір та акт приймання-передачі послуг.

За змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься у п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, гонорар адвоката, хоча і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але у розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений у самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Колегія суддів також зауважує, що зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, не є обов`язковими для суду. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

Представництво інтересів ФОП Михайлюк О.О. у цій справі здійснювалося адвокатом Яцків О.М. на підставі ордера на надання правничої допомоги серії АТ № 1138696 від 12.05.2026.

У свою чергу відповідачем подано заперечення щодо витрат позивача на правничу допомогу, в яких зазначено, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є надмірним та не відповідає критеріям реальності і розумності.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі (1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); (2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); (3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; (4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи із принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, в рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (пункт 268), від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, проти якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Верховного Суду від 30.04.2024 у справі № 913/50/22, від 09.04.2024 у справі № 910/11443/22, від 14.03.2024 у справі № 904/141/20.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15-ц). Господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформульовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами ст.ст. 123-130 ГПК України, суд встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами на адвокатські послуги.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (ст.ст.126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у ст. 126 та ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України.

Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами ст. 86 ГПК України, суд ухвалює рішення в цій частині.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо відсутності підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується укладення між позивачем та адвокатом договору про надання професійної правничої допомоги, підписання акта приймання-передачі наданих послуг та виникнення у позивача обов`язку зі сплати відповідної винагороди.

Самі лише доводи відповідача про відсутність у акті детального розрахунку часу, витраченого адвокатом, а також повторення окремих правових доводів, викладених у процесуальних документах суду першої інстанції, не свідчать про ненадання правничої допомоги чи відсутність підстав для компенсації понесених позивачем витрат.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначила, що надмірний формалізм при оцінці опису виконаних адвокатом робіт є неприпустимим, а відсутність погодинного розрахунку сама по собі не свідчить про недоведеність витрат, якщо їх розмір визначений договором та підтверджений належними доказами. Отже, наведені відповідачем доводи самі по собі не є підставою для повної відмови у відшкодуванні витрат.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування, суд відповідно до ст.ст. 126, 129 ГПК України оцінює співмірність заявлених витрат з урахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу, необхідного для їх виконання, значення справи для сторін та інших обставин конкретної справи. За наявності відповідного клопотання іншої сторони суд вправі зменшити розмір витрат, якщо визнає їх неспівмірними, однак наведені відповідачем доводи самі по собі не є достатніми для повної відмови у їх відшкодуванні.

Колегія суддів враховує, що зазначена у відзиві сума 20 000,00 грн була попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, точний розмір яких на момент його подання об`єктивно не міг бути визначений з огляду на подальший перебіг апеляційного провадження та обсяг необхідної правничої допомоги. Натомість заявлені до відшкодування витрати у розмірі 26 000,00 грн документально підтверджені та відповідають фактичному обсягу наданих адвокатом послуг, а тому саме по собі перевищення попереднього розрахунку на 6 000,00 грн не є підставою для відмови у відшкодуванні відповідних витрат.

Адвокатом підготовлено відзив на дві об`єднані апеляційні скарги, подано заперечення на відповідь на відзив та забезпечено представництво інтересів позивача під час судового розгляду. Апеляційні скарги стосувалися як вирішення спору по суті, так і окремого питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, що потребувало аналізу різних груп доводів та відповідної судової практики. З огляду на обсяг виконаних робіт і встановлену сторонами фіксовану вартість окремих послуг заявлена позивачем сума сама по собі не є очевидно надмірною.

Водночас за результатами апеляційного перегляду апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача безпідставно списаних коштів у сумі 173 256,83 грн та про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в іншій частині.

З урахуванням співвідношення фактично захищеного за результатами апеляційного перегляду майнового інтересу позивача у розмірі 173 256,83 грн до загального розміру оспорюваних штрафних нарахувань 316 100,00 грн частка успішного захисту майнового інтересу позивача становить 54,81076 %.

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ФОП Михайлюк О.О. підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 54,81076 % від заявленої позивачем суми витрат, що становить 26 000 грн х 54,81076 % = 14 250 (чотирнадцять тисяч двісті п`ятдесят) грн 80 коп.

6. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду заяви

Суд апеляційної інстанції зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Враховуючи наведені положення процесуального законодавства, беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом правничої допомоги у даній справі в суді апеляційної інстанції, надавши оцінку доказам та доводам позивача щодо розподілу відповідних витрат, запереченням відповідача, а також беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, часткове задоволення апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви ФОП Михайлюк О.О. про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, надану під час розгляду апеляційним господарським судом апеляційних скарг у справі № 910/159/26, у розмірі 14 250 (чотирнадцять тисяч двісті п`ятдесят) грн 80 коп.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву фізичної особи-підприємця Михайлюк Оксани Олегівни про розподіл судових витрат у справі № 910/159/26 задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1д; ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) на користь фізичної особи-підприємця Михайлюк Оксани Олегівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 14 250 (чотирнадцять тисяч двісті п`ятдесят) гривень 80 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

3. У стягненні решти заявлених витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

4. Матеріали справи № 910/159/26 повернути до Господарського суду міста Києва, доручивши видати наказ на виконання цієї додаткової постанови.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги на це судове рішення безпосередньо до Верховного Суду в порядку, визначеному ст. 286 - 291 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий суддя С.Є. Чаплян

Судді В.П. Іванов

Є.Ю. Пономаренко