Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №927/216/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2026 р. Справа№ 927/216/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

без виклику сторін;

за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Гапонова Андрія В`ячеславовича

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.05.2026

у справі № 927/216/26 (суддя - Белов С.В.)

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Гапонова Андрія В`ячеславовича

про стягнення 3 516,00 грн,

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи

Військова частина НОМЕР_1 (надалі - позивач, Військова частина) звернулась до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення із відповідача Фізичної особи-підприємця Гапонова Андрія В`ячеславовича (надалі - відповідач, скаржник, ФОП Гапонов А.В.) 3 516,00 грн, в тому числі 568,00 грн пені та 2 930,00 грн штрафу, нарахованих на підставі п.7.5. договору №663-25 на закупівлю товару від 17.11.2025 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №663-25 на закупівлю товару від 17.11.2025 року в частині поставки товару.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції у даній справі

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.05.2026 позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Гапонова Андрія В`ячеславовича на користь Військової частини НОМЕР_1 пеню за період з 21.11.2025року по 30.11.2025 року у розмірі 586,00 грн та 2 930,00 грн штрафу.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Частково не погодившись з ухваленим рішенням, Фізична особа-підприємць Гапонов Андрій В`ячеславович 25.05.2026 (через Електронний суд) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (була зареєстрована 26.05.2026), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.05.2026 у справі №927/216/26 в частині стягнення штрафу в розмірі 2 930,00 грн (п`ять відсотків від суми договору). Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення 2 930,00 грн штрафу відмовити повністю. Стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог (відповідно до ст. 129 ГПК України). У решті (щодо стягнення пені 586,00 грн) - рішення суду першої інстанції залишити без змін.

01.06.2026 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Гапонова Андрія В`ячеславовича на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.05.2026 у справі № 927/216/26. Витребував невідкладно матеріали справи № 927/216/26 з суду першої інстанції. Роз`яснив позивачу право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу через Електронний суд протягом п`ятнадцяти днів з отримання (обізнаності) ухвали про відкриття апеляційного провадження. Призначив до розгляду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гапонова Андрія В`ячеславовича на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.05.2026 у справі № 927/216/26 у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників.

08.06.2026 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи № 927/216/26.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його незаконним та необґрунтованим в оскаржуваній частині, оскільки суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального права.

Скаржник вважає, що пункту 7.6 договору внаслідок ототожнення понять «прострочення виконання» та «відмова від виконання». Апелянт зазначає, що за змістом Цивільного кодексу України та сталою судовою практикою Верховного Суду відмова від виконання є активною вольовою дією боржника, яка виражається у чітко вираженому запереченні обов`язку виконувати зобов`язання, тоді як бездіяльність чи прострочення не ототожнюються з відмовою, якщо інше прямо не встановлено договором. Скаржник наголошує, що він не надсилав позивачу жодних листів, повідомлень чи заяв про відмову від виконання договору №663-25 від 17.11.2025 та не вчиняв дій, які б свідчили про неможливість або небажання виконувати зобов`язання, а мало місце звичайне прострочення поставки товару.

Апелянт вказує на суперечливість позиції позивача, який самостійно кваліфікував дії відповідача як прострочення, а не як відмову, скориставшись пунктом 6.2.1 договору для одностороннього розірвання. Скаржник звертає увагу, що зазначений пункт передбачає право замовника розірвати договір у разі невиконання постачальником зобов`язань понад 10 календарних днів і не вимагає доведення «необґрунтованої відмови» - достатньо самого факту невиконання. На переконання апелянта, після кваліфікації дій відповідача як прострочення для цілей розірвання договору позивач не мав права «подвійно» кваліфікувати ті самі дії як відмову для нарахування штрафу за пунктом 7.6, що суперечить принципу юридичної визначеності та добросовісності.

Апелянт зазначає, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження факту заявлення відповідачем про відмову від виконання (листів, повідомлень, телефонограм), а суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення дійшов висновку про фактичну відмову відповідача виключно на підставі відсутності доказів належного виконання. Скаржник вважає таку логіку суду такою, що суперечить принципу змагальності та неправомірно покладає на відповідача обов`язок доводити негативний факт - відсутність відмови.

5. Узагальнений виклад відзиву на апеляційну скаргу

Позивач отримав ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 про відкриття апеляційного провадження через систему «Електронний суд» 01.06.2026, проте своїм правом на подання відзиву не скористався.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17.11.2025 між військовою частиною НОМЕР_1 в особі командира частини Павлика Олександра Миколайовича та фізичною особою-підприємцем Гапоновим Андрієм В`ячеславовичем було укладено договір № 663-25 від 17.11.2025 про закупівлю товару (надалі - договір).

Умовами договору сторони погодили, що його предметом є закупівля товарів оборонного призначення та інших товарів для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони у період дії правового режиму воєнного стану державні кошти: Шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності (для легкоброньованих автомобілів) за кодом ДК 021:2015 343S0000-5 - Шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності, згідно переліку, зазначеного в Специфікації (додаток 1 до даного договору) (надалі - товар)(п.1.1 договору).

Відповідно до умов п. 1.2. даного договору постачальник зобов`язується у 2025 році в порядку та на умовах, визначених цим договором поставити на склад Замовника Товар, а замовник - прийняти та оплатити такий Товар.

Пунктом 2.1. договору визначено, що постачальник повинен поставити замовнику Товар, якість якого відповідає умовам, що були зазначенні в технічних вимогах (додаток 1 до оголошення про проведення спрощеної закупівлі UА- 2025-10-27-014352-а), а також вимогам, що зазначені у цьому договорі. Товар за цим договором має бути новим, без заводських дефектів, і повністю придатним до використання.

Пунктом 3.1. договору визначено строк поставки товарів: постачання товару має бути здійснено однією партією в строк до 20 листопада 2025 року включно.

Згідно підпункту 4.1. договору, сума договору складає 58 600,00 грн з ПДВ.

Пунктом 7.1. договору визначено, що замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари. постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором.

У разі порушення строків поставки товару постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості (п.7.5 договору).

У разі необгрунтованої відмови від виконання умов, передбачених п.3.1. договору (окрім випадків передбачених п.9.1.) постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 5% від суми договору (п.7.6 договору).

Незалежно від оплати неустойки (штрафу, пені) сторона, що порушила умови договору, відшкодовує другій стороні завдані в результаті цього збитки без урахування розміру неустойки (штрафу, пені) (п.7.7 договору).

Пунктом 7.11. договору сторони узгодили, що усі спори, що пов`язані з цим договором вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо спір не може бути вирішений шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору" визначеному відповідним чинним законодавством України.

Пунктом 10.1. договору визначено що договір набуває чинності з дати підписання сторонами та діє до 30 листопада 2025 року включно, а в частині розрахунків діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Додатком №1 до договору позивачем та відповідачем було узгоджено, що вартість товару становить 58 600,00 грн.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача пені у розмірі 586,00 грн за період з 21.11.2025 по 30.11.2025, штрафу у розмірі 2930,00 грн (за відмову від виконання умов договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги з урахуванням своєчасно поданого відзиву та заперечень.

Так, рішення суду господарського суду Чернігівської області оскаржується лише в частині стягнення з відповідача 2 930,00 грн штрафу.

Щодо оскаржуваної частини рішення, а саме стягнення з Фізичної особи-підприємця Гапонова Андрія В`ячеславовича 2 930,00 грн штрафу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 17.11.2025 сторони уклали договір про закупівлю товарів за державні кошти, за умовами якого відповідач зобов`язався у термін до 20.11.2025 включно поставити позивачу товар. Відповідачем доказів належного виконання договору суду не подано та самим скаржником ця обставина не заперечувалася на стадії апеляційного перегляду.

Враховуючи непоставку відповідачем товару у термін до 20.11.2025, позивач скористався своїм правом, передбаченим п. 6.2.1. договору, на одностороннє дострокове розірвання зазначеного договору. Матеріалами справи підтверджується, що позивачем листами від 02.12.2025 №06.2.01.2/18239-25-Вих та від 13.12.2025 № 06.2.01.2/19053-25-Вих повідомлено відповідача про розірвання договору в односторонньому порядку та про необхідність сплати пені та штрафу. Дані листи були надіслані на адресу відповідача, проте відправлення повернулись на адресу позивача без вручення: за закінченням строку зберігання.

Таким чином, відповідач не виконав свого обов`язку з поставки товару у встановлений у договорі термін, дії позивача щодо одностороннього розірвання цього договору про закупівлю суд апеляційної інстанції вважає правомірними та такими, що тягнуть за собою відповідні правові наслідки.

Тобто підставою для розірвання позивачем договору про закупівлю стала саме бездіяльність відповідача, яка полягала у невиконанні ним своїх договірних зобов`язань.

При цьому відмова від виконання умов договору не потребує окремого юридичного оформлення; достатнім підтвердженням цього слід вважати відповідну встановлену бездіяльність сторони договору.

Крім того, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, а відтак і не довів, що неналежне виконання зобов`язань за договором сталося не з його вини, у тому числі виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У зв`язку із непоставкою відповідачем товару у термін до 20.11.2025, позивач на підставі п. 7.6 договору нарахував відповідачу 2 930,00 грн штрафу (5% від суми договору).

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 2 статті 631 Цивільного кодексу України, договір набирає чинності з моменту його укладення.

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачем було порушено зобов`язання по поставці товару у строки, встановлені договором; доказів, що свідчили б про зворотне матеріали справи не містять, як і доводи апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В свою чергу, доводи скаржника про те, що бездіяльність не може ототожнюватися з відмовою від виконання, спростовується буквальним змістом самого пункту 7.6 договору, який прямо передбачає відповідальність саме за «необґрунтовану відмову від виконання умов, передбачених п. 3.1 договору».

Сторони, укладаючи Договір, самостійно визначили зміст цього поняття для цілей договірної відповідальності, і відсутність формального листа-відмови не виключає кваліфікації дій постачальника як відмови в розумінні договору, якщо він взагалі не вчинив жодних дій, спрямованих на виконання зобов`язання, у визначений строк.

Так, зміст поняття, вжитого в договорі, підлягає тлумаченню насамперед виходячи з мети та завдань, які сторони переслідували при його включенні до тексту угоди (стаття 213 ЦК України), а не з формально значення терміна поза договірним контекстом.

Оскільки відповідач протягом усього строку дії договору, включно з періодом після спливу строку поставки (20.11.2025) та навіть після направлення претензії, жодним чином не приступив до виконання, не повідомив про причини затримки та не вжив жодних заходів для поставки товару, така повна пасивність за своєю правовою суттю є фактичною відмовою від виконання договірних зобов`язань.

Водночас, доводи скаржника в частині «подвійної кваліфікації» одних і тих самих дій є помилковими, оскільки пункти 6.2.1 та 7.6 договору регулюють різні за правовою природою питання - підставу для розірвання договору та підставу для договірної відповідальності. Таким чином і не є взаємовиключними.

Право замовника розірвати договір у зв`язку з невиконанням постачальником зобов`язань понад 10 календарних днів (п. 6.2.1) є інструментом захисту права замовника на отримання товару в розумний строк і не залежить від кваліфікації причин невиконання. Натомість, пункт 7.6 передбачає самостійну, додаткову підставу майнової відповідальності за сам факт незабезпечення виконання зобов`язання, встановленого п. 3.1 договору.

Застосування позивачем права на розірвання договору жодним чином не позбавляє його права одночасно вимагати сплати штрафу, передбаченого іншим пунктом того ж договору, оскільки саме поєднання цих двох пунктів (6.2.1 та 7.6) прямо передбачене змістом договору, який відповідач підписав без застережень.

Натомість саме на відповідача, відповідно до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України, покладався обов`язок довести обставини, що виключають або пом`якшують його відповідальність, зокрема наявність поважних причин затримки, вжиття ним будь-яких дій для виконання договору чи повідомлення позивача про обставини, що перешкоджають поставці. Відповідач жодних таких доказів до суду першої інстанції не подав ні під час розгляду справи, ні на стадії апеляційного оскарження, обмежившись виключно юридичною аргументацією щодо тлумачення понять, що не спростовує встановленого судом факту повного невиконання зобов`язання.

Також, посилання ФОП Гапонова А.В. на порушення принципу пропорційності та неприпустимість «подвійної відповідальності» за одне порушення є помилковим, оскільки пеня та штраф є різними видами забезпечення виконання зобов`язання, що мають різну правову природу та підстави нарахування.

Відповідно до ч. 2 ст.549 ЦК України штраф обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, тоді як пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Розмір штрафу (5% від суми договору) погоджений сторонами добровільно при укладенні договору і не був оскаржений відповідачем на стадії його підписання.

Несвоєчасна або відсутня поставка товарів оборонного призначення створює ризики для забезпечення обороноздатності держави та виконання завдань, покладених на військову частину, а тому встановлена сторонами договірна відповідальність за повне невиконання зобов`язання (штраф) поряд з відповідальністю за прострочення (пеня) є об`єктивно виправданою та відповідає меті договору.

Апелянт, укладаючи договір №663-25 саме в умовах воєнного стану та для потреб Збройних Сил/прикордонної служби, усвідомлював підвищені ризики договірної відповідальності за невиконання взятих на себе зобов`язань.

Згідно до ч. 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вже зазначено в постанові, приписами ч. 3 ст. 277 ГПК України встановлено виключний перелік підстав норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Так, під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення в частині стягнення з відповідача 568,00 грн пені.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про правомірне застосування, зокрема в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Гапонова Андрія В`ячеславовича 2 930,00 грн штрафу. Тоді як інші доводи апеляційної скарги фактично направлені на переоцінку обставин, які були правильно досліджені судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції переглядав справу в межах ст. 269 ГПК України та підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги не встановив.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, зокрема в частині стягнення Фізичної особи-підприємця Гапонова Андрія В`ячеславовича 2 930,00 грн штрафу.

Таким чином, на підставі ст. 2, 4, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції (в оскаржуваній частині) - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 4, 129,269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гапонова Андрія В`ячеславовича на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.05.2026 у справі № 927/216/26 (в оскаржуваній частині) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.05.2026 у справі № 927/216/26 (в оскаржуваній частині) - залишити без змін.

3. Судовий збір, у зв`язку з переглядом рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №927/216/26 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім