Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №910/4965/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2026 р. Справа№ 910/4965/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

представники учасників справи:

від позивача: Валенко К.П. - адвокат, посвідчення № 8529/10; Валенко А.С. - адвокат, посвідчення № 7111/10;

від відповідача 1: Буйний А.О. (в режимі відеоконференції);

від відповідача 2: не з`явились;

від третьої особи: не з`явились;

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2026

у справі № 910/4965/25 (суддя - Блажівська О.Є.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

до відповідача 1 - ОСОБА_1

відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю " НОНМЄТА"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "ХЕВІ МЕТАЛ"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої позовної заяви та рух справи

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення солідарно з ОСОБА_1 (відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІПОЛ ТРЕЙД» (відповідач 2) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість в загальній сумі 234 428 814,61 грн., 1 805 819,87 дол. США та 1 095 879,69 Євро.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ «ХЕВІ МЕТАЛ» зобов`язань за Генеральним кредитним договором № 174Г202ПКОД-КБ-ГКД від 24.03.2021, укладеним з АБ «Укргазбанк» на суму 20 000 000,00 дол. США зі строком повернення до 23.03.2026. Внаслідок чого станом на 16.04.2025 утворилась заборгованість у розмірі 234 428 814,61 грн, 1 805 819,87 дол. США та 1 095 879,69 Євро, яка не погашена, незважаючи на направлену банком вимогу від 19.02.2025 № 172/5614/2025, а також невиконанням поручителями - ОСОБА_1 та ТОВ «МЕТІПОЛ ТРЕЙД» - своїх солідарних зобов`язань за договорами поруки № 174/2021/КОД-КБ-ГКД-П1 та № 174/2021/КОД-КБ-ГКД-П2 від 24.03.2021 на направлені 21.03.2025 вимоги про погашення заборгованості.

2. Короткий зміст оскаржуваного рішення та рух справи

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2026 позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" - задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІПОЛ ТРЕЙД" на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" заборгованості в загальній сумі 234 428 814,61 грн., 1 805 819,87 дол. США та 1 095 879,69 Євро. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" судовий збір у розмірі 529 900 грн 00 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІПОЛ ТРЕЙД" на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" судовий збір у розмірі 529 900 грн 00 коп.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Частково не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 21.04.2026 (через Електронний суд) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив прийняти апеляційну скаргу до розгляду. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2026 у справі №910/4965/25 в частині стягнення солідарно з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Метіпол Трейд" на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" боргу за процентами по кредиту у розмірі 2 550,92 Євро, 98 857 грн 70 коп. та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині. Судові витрати покласти на позивача.

23.04.2026 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2026 у справі № 910/4965/25 залишено без руху. Запропоновано скаржнику сплатити судовий збір у встановленому відповідним законодавством розмірі (3 633,60 грн), про що надати суду докази в десятиденний строк.

11.05.2026 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2026 у справі № 910/4965/25 (в оскаржуваній частині). Судове засідання призначено на 09.06.2026.

15.05.2026 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від адвоката відповідача 1 надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 було задоволено заяву адвоката відповідача 1 про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься в режимі відеоконференції.

19.05.2026 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції, в судовому засіданні 30.06.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 призначено до розгляду в судовому засіданні розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2026 у справі № 910/4965/25 на 30.06.2026, в режимі ВКЗ.

29.06.2026 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від відповідача 1 надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження до набуття чинності судовим рішенням у справі №910/1599/25 (910/4796/26).

30.06.2026 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від представника позивача надійшло повідомлення. У відповідному повідомленні зазначив, що відбулась зміна найменування відповідача 2 з ТОВ «МЕТІПОЛ ТРЕЙД» на ТОВ «НОНМЄТА» та зміну його місцезнаходження: 03150, місто Київ, вул. Предславинська, будинок 34Б.

30.06.2026 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від позивача надійшло заперечення на клопотання відповідача 1 про зупинення апеляційного провадження.

30.06.2026 у судове засідання з`явилася адвокатка позивача та адвокат позивача а також адвокат відповідача 1 - в режимі ВКЗ. Інші учасники апеляційного провадження в судове засідання 30.06.2026 не з`явились. Про причини не з`явлення суд не повідомили.

Судом в судовому засіданні 30.06.2026 було заслухано пояснення та заперечення представників сторін, які з`явились в судове засідання, стосовно клопотання відповідача 1 про зупинення апеляційного провадження, - протокольною ухвалою було залишено відповідне клопотання без розгляду в порядку ст. 118, 207, 270 ГПК України. Також було розпочато розгляд апеляційної скарги по суті, заслухано пояснення відповідача 1, стосовно поданої апеляційної скарги. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи на 27.07.2026 перед заслуховуванням заперечень позивача щодо поданої апеляційної скарги, здійснення публікації на сайті Судової Влади, здійснення відправки відповідної ухвали засобами поштового зв`язку на нову адресу відповідачу 2, оскільки відбулась зміна назви та місця перебування відповідача 2, тоді як код ЄДРПОУ залишився той самий.

22.07.2026 від відповідача 1 надійшло клопотання про зупинення розгляду справи, мотивоване необхідністю зупинення розгляду даної справи до набрання законної сили рішення у справі № 910/1599/25(910/4796/26), а також просив поновити строк на подання такого клопотання.

24.07.2026 від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача 1 про зупинення розгляду справи.

У судове засідання 27.07.2026 з`явились представники позивача та відповідача 1. Представник відповідача 1 наполягав на задоволенні клопотання, подану апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати, відмовивши в задоволенні позову в цій частині. Представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили залишити її без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "НОНМЄТА" щодо дати та часу судового засідання повідомлялось належним чином у відповідності до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України. Довідка про доставку документа до електронного кабінету долучена до матеріалів справи. Також відповідачу 2 здійснювалась відправка поштової кореспонденції засобами поштового зв`язку за двома поштовими адресами, за трекінг-номерами: R067217394489 та R067217394500. Відповідні поштові повідомлення повернулись до суду апеляційної інстанції з відмітками: «відсутній за вказаною адресою». Тобто суд апеляційної інстанції вчинив всіх можливих дій для належного повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "НОНМЄТА" щодо дат та часу судових засідань.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХЕВІ МЕТАЛ" щодо дати та часу судового засідання повідомлялось належним чином у відповідності до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України. Довідка про доставку документа до електронного кабінету долучена до матеріалів справи.

В судовому засіданні 27.07.2026 також судом апеляційної інстанції було відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення апеляційного провадження у даній справі з мотивів, викладених у даній постанові.

Так, щодо поданого клопотання про зупинення, суд апеляційної інстанції, розглянувши подане клопотання, дійшов висновку про його необґрунтованість через наступне.

Подане клопотання мотивоване тим, що позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 у справі №910/4965/25 ґрунтуються на договорі поруки №174/2021/КОД-КБ-ГКД-П1 від 24.03.2021, тоді як предметом розгляду у справі №910/1599/25(910/4796/26) є вимога самого ОСОБА_1 про визнання цього договору поруки недійсним.

Разом з цим, за доводами заявника, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 у наведеній справі відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд на 27.08.2026, у зв`язку з чим, з огляду на приписи ч. 1 ст. 216 ЦК України та п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, а також правові позиції Верховного Суду (постанови від 05.03.2019 у справі №910/5425/18, від 20.06.2019 у справі №910/12694/18, постанова ОП КГС ВС від 19.02.2021 у справі №904/2979/20), заявник вважає, що існує об`єктивна неможливість розгляду справи №910/4965/25 до вирішення питання про дійсність зазначеного договору поруки, оскільки саме цей результат визначає наявність чи відсутність правових підстав для покладення на ОСОБА_1 відповідальності поручителя за стягнення 234 428 814,61 грн, 1 805 819,87 дол. США та 1 095 879,69 євро.

Водночас заявник заперечує доводи банку про зловживання процесуальними правами, посилаючись на ст. 55 Конституції України та статті 4, 42, 46 ГПК України щодо права особи самостійно визначати способи судового захисту, а також зазначає, що ухвалою від 11.05.2026 процесуальний строк на подання заяв і клопотань не встановлювався саме для нього як відповідача 1 (апелянта), а дане клопотання подається у зв`язку з новою обставиною - постановленням ухвали від 06.07.2026 про відкриття апеляційного провадження, - і на цій підставі просить зупинити провадження у справі №910/4965/25 до набрання законної сили рішенням у справі №910/1599/25(910/4796/26).

Пункт 5 частини 1 статті 227 ГПК визначає, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи в розумінні ч. 5 ст. 227 ГПК України є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов`язаною є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини 4 та 6 ст.75 ГПК).

Тоді як під неможливістю розгляду зазначеної справи необхідно розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Так, суд апеляційної інстанції на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07 травня 2025 року у cправі № 920/481/23, яка є релевантною: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення. Подібні висновки викладені також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі №357/10397/19.

Предметом позову у даній справі - стягнення солідарно з ОСОБА_1 (як поручителя) та Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІПОЛ ТРЕЙД» на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість в загальній сумі 234 428 814,61 грн., 1 805 819,87 дол. США та 1 095 879,69 Євро. Водночас предметом апеляційного перегляду є рішення лише в частині стягнення боргу за процентами по кредиту у розмірі 2 550,92 Євро, 98 857 грн 70 коп.

Тоді як предметом розгляду у вказаній (іншій) справі №910/1599/25(910/4796/26) є вимога самого ОСОБА_1 про визнання договору поруки недійсним.

Разом з цим, ст.204 ЦК України встановлюється презумпція правомірності правочину, яка означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору, закріпленої у ст.204 ЦК, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що у постанові від 28.07.2021 у справі №759/24061/19 Верховний Суд виклав висновок, що спростування презумпції правомірності правочину відбувається: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Відтак, з урахуванням того, що станом на момент розгляду даної справи договір: 1) не визнаний нікчемним; 2) не визнаний судом недійсним (відсутнє рішення, яке набрало законної сили).

В цій частині суд апеляційної інстанції з урахуванням також того, що провадження у даній справі було відкрито ухвалою від 29.04.2025, тоді як провадження у справі №910/1599/25(910/4796/26) було відкрито лише 28.04.2026.

Сам відповідач 1 в даній справі не обмежений у заявленні своїх доводів щодо вказаних правочинів. А суд, відповідно, їх розглянути в межах даної справи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції суд апеляційної інстанції зазначає, що судом апеляційної інстанції не було встановлено відсутність об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку господарського провадження - зупинення провадження у цьому випадку не забезпечить дотримання принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та пропорційності (в розумінні ст. 2, 7, 13, 15 ГПК України), а також встановленого ст. 6 Конвенції «розумного строку» розгляду справи. А призведе до затягування строку розгляду справи, виходячи з викладеного вище та з урахуванням наведених правових позицій Верховного Суду. А тому доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими.

Справа була розглянута в «розумний строк» (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин, враховуючи обсяги матеріалів справи, велику кількість пояснень та поданих клопотань, які були подані сторонами; узгодження продовження строку розгляду справи, з метою належного повідомлення усіх учасників апеляційного провадження, зміну адреси відповідача 2, враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" та інші чинники.

4. Узагальнений виклад позиції апелянта щодо рішення суду першої інстанції (в оскаржуваній частині)

Апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення процентів, нарахованих за додатковими договорами №4, №5, №6 та №37 на прострочену заборгованість - на загальну суму 2 550,92 Євро та 98 857,70 грн, - вважаючи рішення в цій частині незаконним та необґрунтованим внаслідок неправильного застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 625 та п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ч. 3 ст. 41 КУзПБ) і порушення норм процесуального права (ст. 75 ГПК України).

Так, за доводами скаржника, спірні суми процентів нараховані саме на прострочену заборгованість, а не за правомірне користування кредитними коштами: сам позивач листом-вимогою від 19.02.2025 визначив дату прострочення фактичної заборгованості боржника - 17.02.2025, що також підтверджується доданим до позову розрахунком, де спірні проценти вказані у графі "сума простроченої заборгованості".

Скаржник посилається на усталену практику Великої Палати Верховного Суду (постанови від 10.04.2018 у справі №910/10156/17, від 23.05.2018 у справі №910/1238/17, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12-ц), яка розмежовує проценти за правомірне користування коштами (ч. 1 ст. 1048 ЦК України) та проценти як міру відповідальності за прострочення (ч. 2 ст. 625 ЦК України), і вказує, що після настання прострочення нарахування договірних процентів за користування кредитом припиняється, а подальші нарахування можливі лише в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, вважає, що оскільки нарахування за ч. 2 ст. 625 ЦК України у воєнний час підпадають під звільнення боржника від відповідальності за п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, скаржник вважає, що суд першої інстанції помилково відхилив ці заперечення, застосувавши до спірних сум лише положення ст. 1048 ЦК України (плата за правомірне користування кредитом), яка, на його думку, до простроченої заборгованості вже не застосовується.

На цих підставах скаржник просив скасувати рішення в частині стягнення солідарно з нього та ТОВ «Метіпол Трейд» процентів у розмірі 2 550,92 Євро та 98 857,70 грн та ухвалити нове рішення про відмову в цій частині позову та покласти судові витрати на позивача.

5. Узагальнений виклад доводів відзиву на апеляційну скаргу

У поданому відзиві на апеляційну скаргу банк заперечує проти доводів апелянта, вважаючи їх такими, що не відповідають умовам договорів та нормам матеріального права. Основне заперечення полягає в тому, що апелянт помилково ототожнює пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту з простроченням виконання зобов`язання. Тоді як - це різні за правовою природою явища, які не можна прирівнювати.

Банк посилається на умови генерального кредитного договору (пп. 4.2.16, пп. 4.3.2, п. 5.1, пп. 5.5.1, пп. 5.5.2), згідно з якими банк має право вимагати дострокового повного виконання зобов`язань не лише у разі прострочення, а й у разі настання визначених договором несприятливих подій - зокрема, прийняття позичальником рішення про власну ліквідацію. Оскільки 17.02.2025 до ЄДР внесено запис про рішення засновників ТОВ «ХЕВІ МЕТАЛ» про припинення юридичної особи, саме ця дата є днем настання такої несприятливої події, а не датою прострочення заборгованості.

Окрім цього, банк наголошує, що пред`явлення вимоги від 19.02.2025 про дострокове повернення кредиту не перетворює заборгованість на прострочену, а лише встановлює новий 30-денний строк її виконання (з 19.02.2025 по 20.03.2025); відповідно, заборгованість зберігала статус строкової до спливу цього строку, а прострочення настало лише 21.03.2025 - наступного дня після його закінчення. Тому твердження апелянта про те, що заборгованість станом на 17.02.2025 нібито була визначена банком як прострочена, є помилковим і суперечить умовам договору.

Щодо посилання апелянта на графу: «сума простроченої заборгованості» в розрахунку, банк зазначає, що цей розрахунок складено станом на 16.04.2025 - тобто, вже після фактичного настання прострочення (21.03.2025). А тому відображення спірних процентів у цій графі відповідає дійсному стану заборгованості на дату розрахунку і не свідчить про прострочення станом на 17.02.2025, як помилково стверджує апелянт.

На цій підставі банк вважає, що оскільки заборгованість станом на 17.02.2025 не мала статусу простроченої, а спірні проценти нараховані за правомірне користування кредитними коштами в межах строкового зобов`язання (а не як міра відповідальності за ст. 625 ЦК України чи неустойка за прострочення), положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та ч. 2 ст. 625 ЦК України до цих правовідносин не застосовуються, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та застосував норми матеріального права. На підставі викладеного банк просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції (в оскаржуваній частині) - без змін.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та не заперечувалось на стадії апеляційного перегляду, 24 березня 2021 року між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «УКРГАЗБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХЕВІ МЕТАЛ» було укладено Генеральний кредитний договір №. 174Г202ПКОД-КБ-ГКД, з подальшими змінами та доповненнями та додатковими угодами до нього (далі - кредитний договір, генеральний кредитний договір, ГКД) на суму 20 000 000,00 (двадцять мільйонів) доларів США 00 центів в строк по « 23» березня 2026 року (включно).

Пунктом 1.4. ГКД передбачено, що строк кредитування та проведення кредитних операція за ним встановлюється з 24 березня 2021 року по 23 березня 2026 року (включно). Строки кредитування та строк проведення кредитних операцій за додатковими договорами встановлюються в додаткових договорах, але в будь-якому разі не можуть перевищувати строк кредитування та проведення кредитних операцій, що встановлений даним пунктом генерального кредитного договору.

Відповідно п. 3.13. ГКД, за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки, передбачені додатковими договорами (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється в розмірі, передбаченому додатковими договорами. Сторони узгодили, що в разі настання події припинення, банк зупиняє нарахування процентів за користування кредитними коштами з дати визначеної для такої події в пп.5.5.2. генерального кредитного договору, а позичальник зобов`язується сплатити на користь банку платежі визначені в п.5.5. генерального кредитного договору у випадку їх виникнення.

Пунктом 3.14. ГКД передбачено, що нарахування процентів за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки, передбачені додатковими договорами (прострочена заборгованість), здійснюється на суму фактичного щоденного залишку простроченої заборгованості по кредиту, виходячи з процентної ставки, зазначеної у відповідному додатковому договорі, до дати погашення простроченої заборгованості по кредиту або настання події припинення визначеної в пп.5.5.2. генерального кредитного договору.

Згідно п. 3.15. ГКД, проценти за користування кредитними коштами нараховуються банком щомісячно не пізніше останнього банківського дня місяця за період з дати виникнення простроченої заборгованості по останній календарний день місяця, в якому виникла така заборгованість (або до дня погашення простроченої заборгованості), та надалі з першого дня по останній календарний день місяця, в якому існує така прострочена заборгованість, та з першого календарного дня місяця до дня погашення простроченої заборгованості в місяці, в якому відбулось таке погашення з врахуванням п.3.13. генерального кредитного договору.

Так у п. 3.19. ГКД передбачено, що за наявності заборгованості по кредиту та/або платі за кредит, сторони встановлюють наступну черговість погашення позичальником заборгованості після зарахування коштів на рахунок, визначений в додатковому договорі: 1) прострочені комісії (якщо буде мати місце прострочення); 2) прострочені проценти за користування кредитними коштами (якщо буде мати місце прострочення); 3) прострочена сума кредиту (якщо буде мати місце прострочення); 4) строкові комісії; 5) строкові проценти за користування кредитними коштами; 6) строкова заборгованість за кредитом.

Штрафи, пені та платежів згідно з ч.2 ст. 625 ЦКУ (у разі виникнення), які підлягають сплаті за порушення умов генерального кредитного договору, сплачується позичальником окремо, на вимогу банку, на рахунки, вказані банком у вимозі.

Згідно п. 5.1. ГКД, у випадку порушення позичальником зобов`язань за Генеральним кредитним договором та/або додатковими договорами, банк має право відмовитися від виконання своїх зобов`язань, при цьому позичальник зобов`язаний відшкодувати банку збитки, а також сплатити штрафи, пеню та інші видатки, понесені банком за генеральним кредитним договором.

Відповідно до п, 5.5.2. ГКД, сторони визначили, що днем настання події припинення та датою прострочення фактичної заборгованості позичальника є:

5.5.2.1.закінчення строку кредитування - наступний календарний день після кінцевої дати строку кредитування визначеної в п.1.4. генерального кредитного договору або кінцевої дати строку кредитування додаткового договору;

5.5.2.2.пред`явлення банком вимоги про дострокове повернення кредиту - дата зазначена в такому письмовому повідомленні банку,

5.5.2.3.звернення банку з позовом про дострокове стягнення кредиту, у тому числі, шляхом звернення стягнення на заставлене майно - наступний календарний день за днем поштового відправлення позовної заяви банку до відповідача(-чів).

Факт отримання позичальником кредитних коштів підтверджується виписками по рахунках позичальника та меморіальними ордерами. Тобто, банк належним чином виконав свої договірні зобов`язання. Вказані обставинами не заперечувалися сторонами на стадії апеляційного перегляду.

Також, встановлено, що в межах генерального кредитного договору між банком і позичальником було укладено ряд додаткових договорів, а саме: додатковий договір № 174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД1 від « 24» березня 2021 року; додатковий договір № 174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД2 від « 30» квітня 2021 року; додатковий договір № 174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД4 від « 01» вересня 2021 року; додатковий договір № 174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД5 від « 01» вересня 2021 року; додатковий договір № 174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД6 від « 01» вересня 2021 року; додатковий договір № 174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД36 від « 02» серпня 2024 року; додатковий договір № 174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД37 від « 22» серпня 2024 року; додатковий договір № 174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД 40 від « 20» вересня 2024 року.

Судом першої інстанції було встановлено, що загальна сума заборгованості за вказаними додатковими договорами складає 234 428 814,61 гри., 1 805 819,87 дол. США та 1 095 879,69 Євро, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 229 811 124,13 грн., 1 795 000,00 дол. США та 1 086 463,68 Євро; заборгованість за процентами по кредиту - 4 617 690,48 грн., 10 819,87 дол. США та 9 416,01 Євро. Тоді як скаржник не погоджується лише в частині стягнення боргу за процентами по кредиту у розмірі 2 550,92 Євро та 98 857 грн 70 коп.

У зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за генеральним кредитним договором (разом зі змінами та доповненнями), в тому числі за додатковими договорами до нього (разом зі змінами та доповненнями), АБ «УКРГАЗБАНК» було направлено на адресу ТОВ «ХЕВІ МЕТАЛ» лист-вимогу від 19.02.2025 за вих. №172/5614/2025 з вимогою усунути порушення зобов`язання за ГКД та повернути всю суму кредиту. Станом на поточну дату кредитні кошти позичальником не повернуті.

Також з метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань, що випливають з генерального кредитного договору, укладено два договори поруки, а саме: 1) договір поруки № 174/2021/КОД-КБ-ГКД-П1 від 24.03.2021, укладений між банком (кредитор), ОСОБА_1 (поручитель) та позичальником; 2) договір поруки № 174/2021/КОД-КБ-ГКД-П2 від 24.03.2021, укладений між банком (кредитор), ТОВ «МЕТІПОЛ ТРЕЙД» (поручитель) та позичальником.

Вищезазначені договори поруки мають однакові положення та умови і відрізняються тільки реквізитами поручителів (далі - договори поруки).

Відповідно до пунктів 1.1. договорів поруки: № 174/2021/КОД-КБ-ГКД-П1 від 24.03.2021 та № 174/2021/КОД-КБ-ГКД-П2 від 24.03.2021, поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов`язань по генеральному кредитному договору № 174/2021 /КОД-КБ-ГКД від 24.03.2021 та договорів про внесення змін та додаткових договорів до нього, укладеному кредитором з позичальником, згідно якого позичальник зобов`язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше « 23» березня 2026 року: повернути кредит у розмірі 20 000 000,00 (двадцять мільйонів) доларів США 00 центів в строк по « 23» березня 2026 року (включно); сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування, виходячи зі значення базової процентної ставки, згідно з п.3.7 кредитного договору, яка не може перевищувати 100,01 процентів річних, та сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), згідно з умовами п. 3.13 кредитного договору, а також у разі настання умов, передбачених п. 3.7 кредитного договору сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування у розмірі підвищеної процентної ставки, згідно з умовами п. 3.7 кредитного договору; комісії, а також штрафи, пені та інші платежі у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договорами; відшкодувати КРЕДИТОРУ всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання ПОЗИЧАЛЬНИКОМ умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.

У разі зміни умов кредитного договору, зокрема, але не виключно: у разі підвищення розміру процентів за користування кредитними коштами; відстрочення виконання зобов`язання, що призвело до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування кредитними коштами; встановлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки за користування кредитними коштами в сторону збільшення; розширення змісту основного зобов`язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним, поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору в обсязі, що встановлюється після внесених таких змін.

Поручитель надає свою згоду на зміни умов кредитного договору, які призведуть або можуть призвести до збільшення обсягу його відповідальності, а також підтверджує, що такі зміни не потребують отримання кредитором будь-якого додаткового погодження у майбутньому.

Поручитель зобов`язується у разі зміни умов кредитного договору, які призведуть або можуть призвести до збільшення обсягу його відповідальності укласти (-дати) додаткову (і) угоду (и)/договір (и) про внесення змін до цього договору. Відповідно до пунктів 1.2. зазначених вище договорів поруки, поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за виконання зобов`язань по кредитного договору.

Відповідно до п. 2.2 зазначених вище договорів поруки, поручитель зобов`язаний не пізніше 2-х банківських днів з дати отримання письмової вимоги кредитора, перерахувати суму заборгованості позичальника за кредитним договором на рахунок(ки), номер(а) якого(их) зазначається(ються) в письмовій вимозі кредитора.

На виконання умов п. 2.1. зазначених вище договорів поруки, позивач 21.03.2025 направив на адреси поручителів вимоги про погашення наявної заборгованості за ГКД, що підтверджується: листом-вимогою від 20.03.2025 за №172/8931/2025 на адресу ОСОБА_1 (копія з доказами направлення); листом-вимогою від 20.03.2025 за №172/8933/2025 на адресу ТОВ «МЕТІПОЛ ТРЕЙД».

Відповідей на вищевказані листи-вимоги на адресу АБ «УКРГАЗБАНК» не надходило, свої договірні зобов`язання поручителі не виконали.

У зв`язку з невиконанням умов ГКД та наявною заборгованістю за додатковими договорами банк звернувся із даною позовною заявою.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 204 ЦК України встановлюється презумпція правомірності правочину, яка означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач 1 просив скасувати рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення з нього та Товариства з обмеженою відповідальністю "Метіпол Трейд" на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" боргу за процентами по кредиту у розмірі 2 550,92 Євро, 98 857 грн 70 коп.

Суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, згідно розрахунку заборгованості ТОВ «ХЕВІ МЕТАЛ» за генеральним кредитним договором №174/2021/КОД-КБ-ГКД від 24 березня 2021 року (далі - ГКД), доданого позивачем до позовної заяви, нараховано проценти на прострочену заборгованість у період дії вищевказаного положення ЦК України за наступними додатковими договорами до ГКД: №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД4 від 01.09.2021 на суму 600 Євро у розмірі Євро; на суму 280 000 Євро у розмірі 910,00 Євро; на суму 620 604,04 Євро у розмірі 112,05 Євро; на суму 613 208,08 Євро у розмірі 110,72 Євро; на суму 436 321,25 Євро у розмірі 1 418,04 Євро. Всього, за доводами апелянта, безпідставно нараховані проценти на прострочену заборгованість за цим додатковим договором у розмірі 2 550,92 Євро. А також за ГКД №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД5 від 01.09.2021 на суму 60 004,23 грн у розмірі 495,03 грн; за №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД 6 від 01.09.2021 на суму 152 000,00 грн у розмірі 1 254,00 грн; за №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД37 від 22.08.2024 на суму 38 843 469,76 грн у розмірі 97 108,67 грн.

В цій частині оскаржується рішення суду першої інстанції в частині стягнення нарахованих процентів на заборгованість за додатковими договорами ДД5, ДД6 та ДД37 у розмірі 98 857 грн 70 коп.

Відхиляючи доводи скаржника, що спірні суми процентів нараховані саме на прострочену заборгованість, а не за правомірне користування кредитними коштами (з урахуванням того, що сам позивач листом-вимогою від 19.02.2025 визначив дату прострочення фактичної заборгованості боржника - 17.02.2025), суд апеляційної інстанції зазначає, що в цій частині приймає доводи відзиву на апеляційну скаргу та зазначає наступне.

Згідно п. 5.1. ГКД, у випадку порушення позичальником зобов`язань за генеральним кредитним договором та/або додатковими договорами, банк має право відмовитися від виконання своїх зобов`язань, при цьому позичальник зобов`язаний відшкодувати банку збитки, а також сплатити штрафи, пеню та інші видатки, понесені банком за генеральним кредитним договором.

Підпунктом 5.5.1. пункту 5.5. ГКД визначено, що у разі неповернення позичальником кредитних коштів при настанні події припинення, вся фактична заборгованість позичальника вважається простроченою і позичальник зобов`язаний повернути таку фактичну заборгованість в повному розмірі та сплатити на користь банку платежі згідно з ч. 2 ст. 625 ЦКУ, які дорівнюють 33 (тридцять три) % річних.

Відповідно до пп. 5.5.2. п. 5.5. ГКД, сторони визначили, що днем настання події припинення та датою прострочення фактичної заборгованості позичальника є: 5.5.2.1. закінчення строку кредитування - наступний календарний день після кінцевої дати строку кредитування визначеної в п.1.4. генерального кредитного договору або кінцевої дати строку кредитування додаткового договору;

5.5.2.2. пред`явлення банком вимоги про дострокове повернення кредиту - дата зазначена в такому письмовому повідомленні банку;

5.5.2.3. звернення банку з позовом про дострокове стягнення кредиту, у тому числі, шляхом звернення стягнення на заставлене майно - наступний календарний день за днем поштового відправлення позовної заяви банку до відповідача(-чів).

Разом з цим, матеріалами справи підтверджується, що 17 лютого 2025 року до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відносно ТОВ «ХЕВІ МЕТАЛ» внесено запис 1000741100025109098 про внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

Разом з цим, відповідно пп.4.3.2. п. 4.3. ГКД банк має право вимагати дострокового повного виконання позичальником своїх зобов`язань та погашення заборгованості позичальника у разі настання будь-яких несприятливих подій, зазначених в пп. 4.3.3. ГКД, в тому числі прийняття позичальником рішення відносно його ліквідації (пп. 4.2.8.5. п. 4.2.8. ГКД).

Суд апеляційної інстанції враховує, що з наведених вище умов ГКД, банк має право вимагати дострокового виконання зобов`язань не лише у разі невиконання (прострочення) будь-якого зобов`язання за ГКД, а й у разі настання будь-яких несприятливих подій, передбачених кредитним договором. Зазначені умови є окремими самостійними підставами для звернення банку до позичальника з вимогою про дострокове виконання зобов`язань і не є взаємозалежними.

При цьому, обґрунтованими є доводи банку, що оскільки позичальником прийнято рішення про його ліквідацію, що згідно з умовами ГКД кваліфікується як настання несприятливої події, відповідно, у банку виникло право вимагати дострокового виконання зобов`язань за генеральним кредитним договором.

Таким чином, оскільки днем настання несприятливої події є 17.02.2025 (внесення в ЄДР відомостей щодо рішення засновників про припинення юридичної особи), та саме станом на цю дату банком було сформовано весь обсяг заборгованості за ГКД для її дострокового повернення. Доводи апелянта в цій частині не спростовують наведених висновків та відхиляються судом апеляційної інстанції як безпідставні.

В цій частині приймаються також доводи відзиву на апеляційну скаргу, що посилання апелянта на графу: «сума простроченої заборгованості» в розрахунку не свідчить про підтвердження доводів скаржника, оскільки вказаний розрахунок складено станом на 16.04.2025 - тобто вже після фактичного настання прострочення (21.03.2025). А тому відображення спірних процентів у цій графі відповідає дійсному стану заборгованості на дату розрахунку і не свідчить про прострочення станом на 17.02.2025, як помилково стверджує апелянт.

Щодо доводів скаржника відносно того, що оскільки нарахування за ч. 2 ст. 625 ЦК України у воєнний час підпадають під звільнення боржника від відповідальності за п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вони також є необґрунтованими, оскільки скаржник вважає, що суд першої інстанції помилково відхилив ці заперечення, застосувавши до спірних сум лише положення ст. 1048 ЦК України (плата за правомірне користування кредитом), яка, на його думку, до простроченої заборгованості вже не застосовується.

Суд апеляційної інстанції в цій частині враховує правову позицію Верховного Суду у справі № 910/10901/23 від 12.06.2024 (п. 5.39), відповідно до якого «зміст пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК не свідчить, що при застуванні вказаних норм судам необхідно оцінювати причини невиконання особою зобов`язання щодо повернення суми позивачу та/або процентів за користування позикою, та, у випадку встановлення того, що таке невиконання є неодноразовим, систематичним, умисним та без наявності на те будь-яких підстав, і що, за наслідками такої оцінки, надає суду право виснувати, що до таких правовідносин положення вказаного пункту не можуть бути застосовані. Відповідно доводи скаржника про те, що відповідач є недобросовісним боржником, який зловживаючи своїм правом неодноразово, систематично, умисно та без наявності на те будь-яких підстав намагається вчиняти дії щодо невиконання своїх зобов`язань, а застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК чітко формує позицію, що боржник, користуючись ситуацією, може продовжувати не виконувати свої зобов`язання та не нестиме ніякої відповідальності, що не стимулює недобросовісних боржників, в тому числі Державну іпотечну установу, до виконання своїх зобов`язань, не підлягають дослідженню та встановленню під час вирішення цієї справи, так як не впливають на вирішення по суті спору у цій справі».

Натомість, у даному випадку, доводи апелянта є помилковими, оскільки зазначена норма поширюється виключно на випадки прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії в Україні воєнного стану та звільняє такого позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки за таке прострочення. Однак, як було встановлено вище, заборгованість позичальника станом на 17.02.2025 не мала статусу простроченої, а проценти, нарахування яких оспорює апелянт, є процентами за правомірне користування кредитними коштами у межах строкового зобов`язання, а не заходом відповідальності за статтею 625 ЦК України чи неустойкою за прострочення. За таких обставин ані ч. 2 ст. 625 ЦК України, ані пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до спірних правовідносин у заявленій апелянтом частині не застосовуються. А тому доводи скаржника в цій частині відхиляються через необґрунтованість, як і посилання на правові висновки Верховного Суду (як нерелевантні), викладені у постановах від 10.04.2018 у справі №910/10156/17, від 23.05.2018 у справі №910/1238/17, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12-ц. Оскільки в останніх йдеться саме про прострочену заборгованість.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, зокрема, в оскаржуваній частині щодо стягнення боргу за процентами по кредиту у розмірі 2 550,92 Євро, 98 857 грн 70 коп за заявлені періоди. А тому порушене майнове право позивача правомірно було задоволено судом першої інстанції в розумінні ст. 4 ГПК України.

А тому апеляційну скаргу у даній справі слід залишити без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції (в оскаржуваній частині) - без змін, виходячи з меж, передбачених ст. 269 ГПК України. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) не встановив.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених до стягнення позовних вимог (в частині, що переглядалась).

Таким чином, на підставі ст. 2, 4, ч. 4 ст. 236, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції (в оскаржуваній частині) - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесений скаржником судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 4, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2026 у справі № 910/4965/25 (в оскаржуваній частині) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2026 у справі № 910/4965/25 (в оскаржуваній частині) - залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження до Верховного Суду передбачено ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28.07.2026.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім