Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №924/836/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2026 р. Справа№ 924/836/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: не з`явились

від відповідача: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ХУТЕК ІНВЕСТ"

на рішення господарського суду Київської області від 09.04.2026 (повне рішення складене 14.05.2026)

у справі № 924/836/25 (суддя Бабкіна В. М.)

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Виговський"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХУТЕК ІНВЕСТ"

про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2025 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Виговський" (далі - ОСББ "Виговський", позивач) звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХУТЕК ІНВЕСТ" (далі - ТОВ "ХУТЕК ІНВЕСТ", відповідач) про стягнення 1 402 398,64 грн, з яких: 1 073 259,60 грн - заборгованість зі сплати внесків та платежів до ОСББ; 266 269,22 грн - інфляційні втрати; 62 869,82 грн - три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем, як власником приміщень загальною площею 1334,9 кв. м у багатоквартирному будинку № 3 по вул. Івана Виговського в м. Буча Київської області, обов`язку зі сплати внесків на утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку.

Відповідач наявності заборгованості не заперечував, однак зазначав, що позивач не довів встановлення рішенням загальних зборів ОСББ "Виговський" від 14.12.2024 розміру внеску 25 грн/кв. м, оскільки відповідне рішення до матеріалів справи не подано. З огляду на це відповідач визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення 983 165,60 грн основного боргу, 261 100,49 грн інфляційних втрат та 61 978,99 грн трьох процентів річних.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 20.08.2025 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Вжито заходів забезпечення позову, а саме: накладено арешт на квартиру № 131 в будинку номер 3 по вул. Івана Виговського в місті Буча Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 15980615322108), яка належить ТОВ "ХУТЕК ІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 44146659) на праві приватної власності (номер відомостей про речове право: 41330302), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.06.2025 № 430216309 в межах ціни позову - 1 402 398,64 грн.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 25.11.2025 передано матеріали справи за підсудністю до господарського суду Київської області та скасовано заходи забезпечення позову, вжиті згідно ухвали господарського суду Хмельницької області від 20.08.2025.

17.12.2025 до господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача про забезпечення позову у даній справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.12.2025 задоволено заяву ОСББ "Виговський" про забезпечення позову у даній справі, вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру № 131 в будинку номер 3 по вулиці Івана Виговського в місті Буча Київської області, яка належить ТОВ "ХУТЕК ІНВЕСТ", код ЄДРПОУ 44146659, на праві приватної власності, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.06.2025 року № 430216309, в межах ціни позову - 1 402 398,64 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.12.2025 прийнято матеріали справи до провадження.

Рішенням господарського суду Київської області від 09.04.2026 у справі № 924/836/25 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ХУТЕК ІНВЕСТ" на користь ОСББ "Виговський" 983 165, 60 грн основного боргу, 261 100, 49 грн інфляційних втрат, 61 978, 99 грн 3 % річних, 9 500, 00 грн витрат на правничу допомогу адвоката та 15 674, 94 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення в частині розподілу судових витрат, місцевий господарський суд дійшов висновку, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг та не відповідає критеріям розумності та необхідності. За таких обставин, оцінивши співмірність заявлених витрат на професійну правничу допомогу та врахувавши часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції поклав на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 500,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, ТОВ "ХУТЕК ІНВЕСТ" 02.06.2026 (через підсистему "Електронний суд") звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Київської області від 09.04.2026 у справі № 924/836/25 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 9 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні відповідної вимоги позивача. В іншій частині рішення суду першої інстанції просило залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що, ухвалюючи рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції не врахував відсутність належних доказів на підтвердження заявленого позивачем розміру таких витрат. Зокрема, апелянт зазначав, що матеріали справи не містять детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та акту приймання-передачі наданих послуг, у зв`язку з чим такі витрати не є доведеними. Крім того, на думку апелянта, договір про надання правничої допомоги укладений щодо ведення декількох судових справ та надання інших юридичних послуг, а не виключно цієї справи, що виключає можливість покладення таких витрат на відповідача. Також апелянт вказував, що платіжна інструкція № 638 від 06.08.2025 не підтверджує сплату позивачем вартості правничої допомоги саме у цій справі, оскільки в призначенні платежу міститься посилання на рахунок-фактуру № 4/2025 від 05.08.2025, який у матеріалах справи відсутній.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2026 зазначену апеляційну скаргу у справі № 924/836/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І. П., судді: Владимиренко С. В., Демидова А. М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 01.07.2026.

26.06.2026 позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач зазначив, що відсутність в детальному описі робіт відомостей щодо часу, витраченого на надання професійної правничої допомоги, не перешкоджає суду встановити розмір таких витрат, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на надмірному формалізмі. Крім того, позивач вказував, що у разі незгоди із заявленим розміром витрат на професійну правничу допомогу відповідач мав право звернутися до суду першої інстанції з клопотанням про їх зменшення, однак таким правом не скористався. На думку позивача, до суду першої інстанції ним було подано всі належні та допустимі докази, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу та їх розмір.

24.06.2026 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 розгляд апеляційної скарги відкладено на 28.07.2026.

У судове засідання 28.07.2026 представники сторін не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

При цьому, 27.07.2026 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшло клопотання, в якій ОСББ "Виговський" просить суд провести розгляд справи за відсутності його представника.

Участь представників сторін у судовому засіданні, призначеному на 28.07.2026 обов`язковою не визнавалася.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників учасників справи.

Розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права при вирішенні позову, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині розподілу судових витрат, предметом апеляційного перегляду є рішення суду у відповідній частині.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

Як встановлено судом першої інстанції, на підтвердження здійснених судових витрат на професійну правничу допомогу, відповідачем надано копії:

- договору про надання професійної правової (правничої) допомоги № 31_01/2024 від 31.01.2024 (далі - договір), укладеного між Адвокатом Українцевою Катериною Леонідівною та ОСББ "Виговський";

- додатку №1 до договору про надання професійної правової (правничої) допомоги № 31_01/2024 від 31.01.2024;

- акта наданих послуг №4-2025 від 04.08.2025 за складання та подання позовної заяви про стягнення заборгованості по внесках в ОСББ (по квартирах № 51, 52, 55, 66, 68, 82, 87, 92, 114, 120, 121, 122, 125, 128, 131, 140, 143, 147, 148, 149, 151, 157, 158, 160, 170) на загальну суму 19 000,00 грн;

- платіжної інструкції № 638 від 06.08.2025, відповідно до якої ОСББ "Виговський" здійснило оплату послуг, наданих адвокатом Українцевою Катериною Леонідівною, із призначенням платежу: "за складання та подання позовної заяви про стягнення заборгованості згідно з рахунком-фактурою № 4/2025 від 05.08.2025", на суму 19 000,00 грн;

- ордера на надання правової (правничої) допомоги серія АІ №1966914 від 06.08.2026;

- свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 18.10.2017 серії ЖТ №000888.

Відповідно до п. 1.1 договору адвокат зобов`язується надавати клієнту професійну правничу допомогу у вигляді консультацій, аналізу законодавства, судової практики, складання процесуальних документів, листів, адвокатських запитів, проведення роботи по стягненню заборгованості по сплаті внесків до ОСББ в судовому порядку, представницьких послуг, участі у слідчих діях, участі у перемовинах та нарадах, здійснення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта в цивільному, адміністративному, господарському та кримінальному провадженні.

Згідно з п. 2.3 договору гонорар адвоката (вартість послуги з надання професійної правничої допомоги) визначається додатком № 1 до цього договору окремо по кожній процесуальній дії, з врахуванням складності, тривалості, терміновості та обсягу правової допомоги. У випадках, якщо адвокатом надано такий вид правничої допомоги, який не обумовлений додатком № 1, вартість визначається окремо адвокатом у рахунку на оплату послуг в розмірі, який є відповідним до аналогічної послуги, вартість якої визначена у додатку № 1, або на виконання додаткових послуг укладається додаткова угода до цього договору, клієнт разом із гонораром компенсує адвокату витрати, понесені ним на транспорті, поштові витрати, витрати на виготовлення копій документів, інших витратних матеріалів, які розраховуються з врахуванням податку, соціального внеску та банківської комісії.

Пунктом 2.5 договору визначено, що оплата послуг здійснюється на підставі виставленого рахунку у строки, визначені у Додатку №1 до цього Договору. За наслідками наданої послуги також складається акт наданих послуг, який готується адвокатом одночасно з виставленням рахунку (пункт 2.6 договору).

Пунктом 3.3 договору про надання правничої допомоги визначено, що підтвердженням виконання послуг, які перелічені у виставленому рахунку-фактурі, є факт здійснення адвокатом відповідних процесуальних дій, наявність відповідних процесуальних документів, та додатково може фіксуватися акт приймання-передачі наданих послуг, який підписується представниками сторін після фактичного їх надання.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до закінчення строку договору або до моменту його розірвання (пункт 6.1.).

Додатком № 1 до договору сторони, серед іншого, погодили розмір гонорару (вартості послуг), визначивши, що вартість послуги зі складання та подання позовної заяви у господарському процесі становить від 15 000,00 грн до 20 000,00 грн за один позов залежно від його складності, кількості об`єктів та терміновості, зі строком оплати не пізніше трьох днів з дня виставлення рахунку.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Верховним Судом вироблені правові позиції щодо застосування частини шостої статті 126 ГПК України: постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19, згідно з якими суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Водночас, Верховний Суд допустив право господарського суду, під час вирішення питання про розподіл судових витрат з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Керуючись зазначеними критеріями, колегія суддів апеляційної інстанції враховує таке: спір стосувався виконання власником приміщень обов`язку зі сплати внесків на утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку; виконання робіт і послуг адвоката, а саме: у контексті надання правової (правничої) допомоги під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції, яка полягала у складанні і написанні позовної заяви; визнання відповідачем наявності заборгованості у розмірі 983 165,60 грн основного боргу, 261 100,49 грн інфляційних втрат та 61 978,99 грн трьох процентів річних, розрахованих відповідно до тарифів, встановлених відповідними рішеннями ОСББ, а також ураховує: пов`язаність цих витрат з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням складності справи, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, з точки зору чи призвела вона до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо відсутності детального опису виконаних адвокатом робіт, оскільки додаток № 1 до Договору, поданий разом із позовною заявою, містить перелік правничих послуг, вид компенсації та погоджену сторонами вартість кожної з них із визначенням строку оплати.

Колегія суддів зазначає, що наведений перелік не містить деталізації часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, однак така обставина сама по собі не свідчить про неможливість встановлення розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки сторонами погоджено фіксований розмір гонорару за виконання конкретних видів робіт, то ненадання детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) із зазначенням того, скільки годин адвокат витратив на вчинення тієї чи іншої процесуальної дії чи складення документу, не має правового значення для вирішення питання про компенсацію позивачу понесених витрат на правничу допомогу.

Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо неможливості встановити факт надання адвокатом професійної правничої допомоги саме у цій справі з підстав не зазначення у договорі № 31-01/2024 відомостей про конкретну судову справу, оскільки такі доводи спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. Колегія суддів зазначає, що вказаний договір визначає загальні умови надання професійної правничої допомоги клієнту, тоді як відповідно до пункту 2.3 договору перелік конкретних правничих послуг та їх вартість визначаються додатком № 1 до договору, а факт надання відповідної послуги підтверджується актом наданих послуг.

Так, матеріали справи містять акт наданих послуг № 4-2025 від 04.08.2025, відповідно до якого адвокатом надано послуги зі складання та подання позовної заяви про стягнення заборгованості зі сплати внесків до ОСББ щодо квартир №№ 51, 52, 55, 66, 68, 82, 87, 92, 114, 120, 121, 122, 125, 128, 131, 140, 143, 147, 148, 149, 151, 157, 158, 160, 170, загальною вартістю 19 000,00 грн. Водночас зі змісту позовної заяви вбачається, що позовні вимоги у цій справі заявлено про стягнення заборгованості зі сплати внесків та платежів до ОСББ, трьох процентів річних та інфляційних втрат саме у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем, як власником квартир №№ 51, 52, 55, 66, 68, 82, 87, 92, 114, 120, 121, 122, 125, 128, 131, 140, 143, 147, 148, 149, 151, 157, 158, 160, 170 у багатоквартирному будинку № 3 по вул. Івана Виговського в м. Буча Київської області, обов`язку зі сплати внесків на утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку.

Наведене свідчить про те, що акт наданих послуг стосується саме складання та подання позовної заяви у цій справі, а тому доводи апелянта про неможливість встановити зв`язок наданої правничої допомоги з розглядом цієї справи є безпідставними.

Також сталою є позиція Верховного Суду щодо того, що компенсації підлягають не лише фактично сплачені витрати. Якщо договір передбачає оплату в майбутньому, це не позбавляє сторону права на їх стягнення, а отже, надання банківських документів про сплату гонорару не є обов`язковою умовою - достатньо підтвердити обсяг наданих послуг та їхню вартість (зокрема, висновок об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду в постанові від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 23 січня 2025 року у справі № 240/32993/23).

Відтак колегія суддів відхиляє доводи апелянта про недоведеність оплати позивачем послуг адвоката, оскільки вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу не ставиться у залежність від факту здійснення їх оплати.

З огляду на викладене, враховуючи обсяг наданої адвокатом правничої допомоги, складність справи, принцип пропорційності розподілу судових витрат відповідно до розміру задоволених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають покладенню на відповідача, у сумі 9 500,00 грн є співмірним та відповідає критеріям, визначеним частиною четвертою статті 126 ГПК України.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, у суду відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на те, що наведені в апеляційній скарзі доводи про порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскарженого судового рішення та залишає апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

Зважаючи на те, що судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу не сплачується, відповідно судом не розподіляється.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХУТЕК ІНВЕСТ" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 09.04.2026 у справі №924/836/25 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова