Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №910/9823/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2026 р. Справа№ 910/9823/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Нечай О.Д. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )

від відповідача: Ковальчук Ю.О.

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Гарантований покупець»

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026, повний текст якого складений 11.03.2026

у справі № 910/9823/25 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Причорноморський»

до Акціонерного товариства «Гарантований покупець»

про стягнення 35 079 485,84 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

07.08.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Причорноморський» подано до Господарського суду міста Києва позовну заяву стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» заборгованості в розмірі 35 079 485,84 грн, що виникла у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору №12661/01 від 31.10.2016 за період з 01.09.2022 по 30.09.2023.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 у справі № 910/9823/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Причорноморський» суму коштів в розмірі 35 079 485,84 грн та суму судового збору у розмірі 420 953,83 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відстрочити сплату судового збору за подання цієї апеляційної скарги до ухвалення Північним апеляційним господарським судом постанови у даній справі. Скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 10.02.2026 у справі № 910/9823/25. Ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Вітряний парк Причорноморський» в задоволенні позовних вимог до ДП «Гарантований покупець» щодо стягнення заборгованості у розмірі 35 079 485,84 грн основного боргу, а також 420 953,83 грн витрат по сплаті судового збору; судові витрати покласти на позивача.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, судом першої інстанції не враховано особливості регулювання зобов`язань відповідно до п. 11.4 Порядку № 641 (в редакції з 26.01.2024), зокрема, в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам відповідача стосовно того, що пунктом 11.4 Порядку № 641 передбачено, що при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, а також сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП, відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Також, на думку скаржника, судом першої інстанції не враховано доводи відповідача про те, що загальна заборгованість НЕК «Укренерго» перед Гарантованим покупцем за надану у розрахунковому періоді послугу на момент подачі позову становила 15,354 млрд. грн, тобто, наявність заборгованості ОСП перед Гарантованим покупцем щодо наданої у розрахунковому місяці послуги виключає виникнення зобов`язання Гарантованого покупця з оплати вартості відпущеної продавцями за «зеленим» тарифом електричної енергії попереднього розрахункового місяця в частині, пропорційній до розміру заборгованості НЕК «Укренерго» перед Гарантованим покупцем за послугу у такому місяці, і за існуючого алгоритму розрахунків, обов`язок Гарантованого покупця щодо оплати 100% вартості електричної енергії обумовлений 100% оплатою ОСП послуги перед Гарантованим покупцем у відповідному розрахунковому періоді.

Скаржник вказує на право відповідача зменшити рівень розрахунків із позивачем на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення.

Так скаржник зазначає, що Постановою НКРЕКП від 24.01.2024 № 178 було змінено Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджений постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (Порядок №641) та затверджено зміни до Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 307 (Правила №307). На виконання Постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178 Гарантованим покупцем були сформовані та направлені на адресу позивача примірники актів приймання-передачі послуги з відшкодування частки відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця, послуги з відшкодування вартості відхилення, актів коригування до актів приймання-передачі послуги з відшкодування частки відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця, які були підписані та частково оплачені позивачем (додаток 7 до відзиву) . Станом на 04.09.2025 позивач мав перед відповідачем заборгованість у розмірі 53 230 584,81 грн за послугу з відшкодування частки відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця, що підтверджується відповідним розрахунком (додаток 2 до відзиву), двосторонніми актами приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії (додаток 4 до відзиву).

Скаржник вважає, що позовні вимоги взагалі не підлягали задоволенню, адже в Гарантованого покупця є всі правові підстави для зменшення рівня розрахунків із ТОВ «Вітряний парк Причорноморський», оскільки як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач заявляв вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 35 079 485,84 грн, при цьому, маючи перед відповідачем заборгованість у сумі 53 230 584,81 грн за послугу з відшкодування частки вартості небалансу електричної енергії в силу положень абзацу 3 підпункту 13 пункту 1 Постанови № 332.

Скаржник наголошує, що постанова № 332 надає Гарантованому покупцю право саме на зменшення рівня розрахунків, а не на зарахування зустрічних вимог (котре і так наявне у відповідача згідно ст. 601 ЦК України та не потребує додаткового врегулювання). Таким чином, Постанова № 332 прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 13 пункту 1, відповідно до якого Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення - є обов`язковими до виконання. Аналогічних висновків, щодо обов`язкового дотримання учасниками ринку електричної енергії приписів Постанови № 332 у їх господарській діяльності (навіть у випадках відсутності аналогічних умов, передбачених укладеними договорами), також приходить Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19 квітня 2024 року у справі № 911/1359/22.

Скаржник вказує на ненаданні належної оцінки судом першої інстанції факту наявності форс-мажорних обставин, а саме того, що з урахуванням ситуації, в якій опинилася Держава, зважаючи на важливість Гарантованого покупця для економіки України, беручи до уваги соціальну спрямованість його діяльності, особливо в період дії режиму воєнного стану, вбачається настання непереборної сили, що унеможливлює стягнення з відповідача боргу в судовому порядку.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду, вказав на те, що детальна процедура розрахунку платежів та порядок їх здійснення між ДП «Гарантований покупець» та ТОВ «Вітряний парк Причорноморський» передбачена главою 10 Порядку. Повноважними представниками Позивача та Відповідача підписано акти купівлі-продажу електроенергії, відповідно до яких сторони підтвердили та зафіксували обсяг виробленої електричної енергії: за період з 01.09.2022 по 30.09.2023 на загальну суму 415 528 343,66 грн.з ПДВ. Однак, відповідачем зобов`язання зі сплати за отриманий обсяг електроенергії за Договором № 12661/01 від 31.10.2016 за період з 01.09.2022 по 30.09.2023 виконано частково, а саме сплачено 380 448 857,82 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, копії яких містяться в додатках до позовної заяви. Таким чином, непогашена основна заборгованість Відповідача за Договором № 12661/01 від 31.10.2016 за період з 01.09.2022 по 30.09.2023 становить 35 079 485,84 грн.

Позивач зазначає про те, що заборгованість позивача за договором про участь у балансуючій групі не є предметом даного позову, а розмір заборгованості вказаний відповідачем невірно та за період, який не збігається з періодом за який заявлені позовні вимоги. Таким чином, твердження скаржника про наявність заборгованості позивача за іншими правовідносинами не є предметом розгляду даної справи та не мало прийматись до уваги під час ухвалення рішення по суті.

Також позивач зазначає про те, що матеріали даної справи не містять належних доказів наявності безспірної заборгованості позивача у наведеній відповідачем сумі. Відтак, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами відсутність підстав для стягнення з нього коштів у спірному розмірі.

Позивач погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, є складовою суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію. При цьому вказаний пункт Порядку не містить положень про те, що у випадку неотримання коштів гарантованим покупцем від ОСП, строк виконання остаточного розрахунку гарантованого покупця з продавцем за «зеленим» тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження коштів, тобто є відкладальною умовою в силу приписів частини 1 статті 212 Цивільного кодексу України

Позивач звертає увагу на те, що оскаржуване рішення ухвалене з врахуванням правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23:

- Накази № 140 та № 206 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641;

- накази не звільняють ДП «Гарантований покупець» від обов`язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Відтак, вказані вище накази не є підставою для гарантованого покупця не виконувати грошове зобов`язання, передбачене умовами договору.

Також позивач зазначає про те, що посилання на вплив воєнного стану на господарську діяльність ДП «Гарантований покупець» не доводить неможливість виконання зобов`язань за рішенням суду. При цьому, позивач, також є підприємством критичної інфраструктури, а саме «зеленої» енергетики, виробничі потужності якого (підстанції та ВЕУ) знаходяться у зоні бойових дій та зазнають постійної шкоди внаслідок обстрілів російською федерацією. Зокрема, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться бойові дії» с. Лимани в Миколаївській області, біля якого знаходяться генеруючі потужності Товариства, перебуває в зоні бойових дій, а саме постійних обстрілів. Зокрема, у період з початку введення військового стану і по сьогоднішній день, неодноразово відбувались аварійні зупинки ВЕС, в тому числі і по команді диспетчерських центрів НЕК Укренерго у період дії системних графіків обмежень потужності. Дані обставини вплинули на зменшення виробництва електричної енергії, і, відповідно, на зниження доходу Товариства. Таким чином, фактичне знаходження виробничих потужностей Товариства на території територіальної громади, розташованої у районі проведення воєнних (бойових) дій також безпосередньо впливає на можливість виконання Товариством своїх зобов`язань. З огляду на викладене, твердження скаржника про вплив форс-мажорних обставин є недоцільним і, на думку позивача, не мало прийматись до уваги під час ухвалення рішення по суті справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2026, справу №910/9823/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючого судді; суддів Крижний О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 відмовлено Державному підприємству «Гарантований покупець» у задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 у справі № 910/9823/25 залишено без руху. Запропонувано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:

- докази сплати судового збору у розмірі 631 430,75 грн;

15.04.2026 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків до якої додано платіжну інструкцію № 396 від 08.04.2026 у розмірі 631 430,75 грн, що свідчить про сплату судового збору в повному обсязі.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2026, у зв`язку з перебування судді Крижного О.М., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відрядженні, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом передачі судової справи між суддями від 20.04.2026, для розгляду справи № 910/9823/25 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Враховуючи усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд, визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 у справі № 910/9823/25. Призначено справу № 910/9823/25 до розгляду у судовому засіданні 19.05.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2026 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Причорноморський» про участь у судовому засіданні та в усіх інших подальших засіданнях у справі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

На підставі ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 задоволено клопотання Акціонерного товариства «Гарантований покупець» про заміну учасника справи правонаступника у справі № 910/9823/25. Замінено у справі № 910/9823/25 Державне підприємство «Гарантований покупець» на його правонаступника Акціонерне товариство «Гарантований покупець». Оголошено перерву у розгляді справи № 910/9823/25 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 до 30.06.2026.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/9823/25 розглядалась протягом розумного строку.

Явка учасників у судове засідання та правова позиція

Представник позивача у судовому засіданні 30.06.2026 просив рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 у справі № 910/9823/25 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.06.2026 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 у справі № 910/9823/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Вітряний парк Причорноморський» в задоволенні позовних вимог до ДП «Гарантований покупець» щодо стягнення заборгованості у розмірі 35 079 485,84 грн основного боргу, а також 420 953,83 грн витрат по сплаті судового збору

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 31.10.2016 між Державним підприємством «Енергоринок» (далі - ДПЕ) та позивачем укладено Договір №16221/01, відповідно до п. 1.1. якого ВАД зобов`язується продавати, а ДПЕ зобов`язується купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору.

30.06.2019 між Державним підприємством «Енергоринок» (ДПЕ), відповідачем (гарантований покупець за договором) та позивачем (виробник за «зеленим» тарифом за договором) укладено Додаткову угоду №100/01 до Договору від 31.10.2016 №16221/01 відповідно до якої сторони дійшли згоди Договір від 31.10.2016 №16221/01 викласти в новій редакції.

Відповідно до умов 1.1. Договору позивач зобов`язався продавати, а гарантований покупець (відповідач) зобов`язався купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену позивачем, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок).

Згідно із п. 2.1. Договору сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законом України «Про ринок електричної енергії», Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307 та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.

Пунктом 2.3. Договору визначено, що позивач зобов`язався продавати, а відповідач - купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Умовами пункту 2.4., 2.5. Договору сторонами погоджено, що позивач продає відповідачу електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом.

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих відповідачу адміністратором комерційного обліку на підставі даних обліку відповідно до глави 7 Порядку. (пункт 3.1 Договору).

Відповідно до пунктів 3.2., 3.3. Договору розрахунок за куплену відповідачем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок позивача, з урахуванням ПДВ. Оплата електричної енергії, купленої відповідачем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії відповідача, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії відповідача здійснюються згідно з главою 10 Порядку.

Пунктом 4.5. Договору унормовано, що відповідач зобов`язаний купувати у виробника за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену в позивача електричну енергію.

Так, відповідно до Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено порядок розрахунку платежів та порядок їх здійснення гарантованим покупцем споживачам за «зеленим» тарифом, а саме:

Фактичний обсяг відпущеної/спожитої продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору. (пункт 8.4. Порядку).

Пунктом 10.1. Порядку встановлено, що до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

З урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу. (пункт 10.2. Порядку).

Згідно пункту 10.3. Порядку після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони. Гарантований покупець у п`ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою.

Відповідно до п. 10.4. Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

Якщо виробник за «зеленим» тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії і регулятор вже встановив «зелений» тариф виробнику, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу (до 01.01.2030) (пункт 7.4 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач за період вересень 2022 року - вересень 2023 року продав, а відповідач купив всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом на загальну суму в розмірі 415 528 343,66 грн, що підтверджується актами купівлі - продажу електроенергії: за вересень 2022 року на суму 31 935 143,59 грн; за жовтень 2022 року на суму 35 514 275,44 грн; за листопад 2022 року на суму 27 395 005,65 грн; за грудень 2022 року на суму 33 873 894,04 грн; за лютий 2023 року на суму 51 986 097,57 грн; за березень 2023 року на суму 38 453 043,32 грн; за квітень 2023 року на суму 45 461 743,77 грн; за травень 2023 року на суму 31 735 671,75 грн; за червень 2023 року на суму 35 769 411,33 грн; за липень 2023 року на суму 44 949 782,60 грн; за вересень 2023 року на суму 38 245 311,89 грн та підписаними сторонами актами коригування до акту купівлі-продажу електроенергії: за вересень 2022 року від 30.04.2024 на суму 209 420,83 грн, за вересень 2022 року від 20.04.2024 на суму 34,42 грн, за жовтень 2022 року від 21.04.2023 на суму - 22,58 грн, за листопад 2022 року від 04.05.2024 на суму -49,70 грн, за грудень 2022 року від 08.05.2024 на суму 18,07 грн, за лютий 2023 року від 19.05.2023 на суму 76,81 грн, за березень 2023 року від 15.06.2023 на суму -38,41 грн, за квітень 2023 року від 11.07.2023 на суму -63,09 грн, за червень 2023 року від 19.10.2023 на суму 116,48 грн, за липень 2023 року від 08.11.2023 на суму -545,78 грн, за вересень 2023 року від 31.01.2024 на суму -29,50 грн.

Відповідно до пункту 4.1. Договору позивач має право вимагати від відповідача повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору.

Пунктом 4.5. Договору визначено, що відповідач зобов`язаний: купувати у позивача вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у позивача електричну енергію; розраховувати розмір частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії позивача відповідно до глави 9 Порядку.

Згідно з пунктом 8 частини 9 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов`язаний сплачувати своєчасно та в повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено «зелений» тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.

Беручи до уваги умови Договору та пункту 10.1. Порядку, зобов`язання з оплати поставленої позивачем електричної енергії за 1-10 дні місяця мало бути виконане відповідачем у строк до 15 числа (включно) розрахункового місяця, а з оплати поставленої електричної енергії за 11-20 дні місяця до 25 числа включно розрахункового місяця.

Постановами № 946 15.05.2024, №896 від 08.05.2024, №858 від 30.04.2024 НКРЕКП затвердило розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої гарантованим покупцем у період з вересня 2022 року до вересня 2023 року.

Враховуючи вимоги пункту 10.4. Порядку та зазначені вище Постанови НКРЕКП відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок з позивачем із забезпеченням товариству 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох/п`яти робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої відповідачу у розрахунковому місяці.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, із вартості виробленої позивачем та отриманої відповідачем, за період з вересня 2022 року по вересень 2023 року, електричної енергії на суму в розмірі 415 528 343,66 грн, відповідачем здійснено оплату на суму в розмірі 380 448 857,82 грн, тобто відповідачем, в порушення умов Договору та норм чинного законодавства належним чином не виконано взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленої позивачем електричної енергії, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 35 079 485,84 грн, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначав, що за існуючого алгоритму розрахунків, обов`язок гарантованого покупця щодо оплати 100% вартості електричної енергії обумовлений 100% оплатою ОСП послуги перед Гарантованим покупцем у відповідному розрахунковому періоді. Однак, оскільки за розрахункові місяці НЕК «Укренерго» не сплатило послугу в повному обсязі, вимоги позивача є передчасними.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Закон України «Про ринок електричної енергії» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Згідно з частиною 1 статті 4 цього Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Статтею 62 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до яких належать, зокрема: забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії; виконання функцій постачальника універсальних послуг; виконання функцій постачальника "останньої надії"; надання послуг із забезпечення розвитку генеруючих потужностей; підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії. Спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі на строк застосування «зеленого» тарифу, строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку. Для забезпечення загальносуспільних інтересів відповідно до частини третьої цієї статті Кабінет Міністрів України може покладати на учасників ринку інші спеціальні обов`язки з дотриманням норм цієї статті.

Частиною 2 статті 65 цього ж Закону передбачено, що Гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.

Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.

За змістом частин 4, 5 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов`язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п`ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що у наведеному в позовній заяві розрахунку заборгованості з посиланням на належні докази позивачем обґрунтовано термін виконання зобов`язання за договором, факт прострочення, день з якого почалось прострочення за кожним підписаним актом купівлі-продажу електроенергії, а тому даний розрахунок є арифметично вірним, та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства і положенням договору.

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати електричної енергії за Договором від 31.10.2016 №12661/01, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 35 079 485,84 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на встановлені обставини справи, доведення позивачем своїх позовних вимог, водночас не представлення відповідачем більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 у справі № 910/9823/25, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 21.06.2024 зі справи № 910/4439/23 вказала про наявність правових підстав для застосування Наказів №140 та №206 при вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергії у лютому - липні 2022 року.

Слід зазначити, що метою Наказів №140 та №206 є забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану.

Отже, Міністерство енергетики України змінило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за «зеленим» тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов`язок розподілу було покладено на ДП «Гарантований покупець» у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

В свою чергу, надаючи правову оцінку змісту Наказів №140 та №206, об`єднана палата дійшла висновку, що Наказ №206, як і попередній Наказ №140 ніяким чином не обмежує право позивача як виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку №641.

Разом з цим об`єднана палата наголосила на тому, що у відносинах між гарантованим покупцем та виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом, які виникли у період до введення воєнного стану в України та до прийняття Міністерством енергетики України Наказів №140 та №206, а також у правовідносинах, які виникли під час дії воєнного стану в Україні (особливого періоду у розумінні положень статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії») строк виконання грошового зобов`язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію за «зеленим» тарифом визначається виключно згідно з умовами двостороннього договору та Порядку №641, при цьому розмір коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергії, має обраховуватися з урахуванням положень, викладених у Наказах №140 та №206.

Враховуючи наведені у постанові від 21.06.2024 зі справи № 910/4439/23 висновки, об`єднана палата погодилася з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.03.2024 зі справи №910/6185/23 і від 11.04.2024 зі справи №910/9100/22 щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4 Порядку №641, Наказу №206, відповідно до яких положення Наказу №206 не змінюють і не припиняють обов`язок Підприємства здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку №641.

Таким чином, об`єднана палата не встановила підстав для відступу від висновку стосовно застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4 Порядку №641, Наказу №206, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 21.03.2024 зі справи №910/6185/23 і від 11.04.2024 зі справи №910/9100/22.

З огляду на те, що за висновками об`єднаної палати, положення Наказів №140 та №206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за Договором, укладеним з виробником електричної енергії за «зеленим» тарифом на час дії особливого періоду, то для визначення строку виконання грошового зобов`язання гарантованого покупця у розмірі 100% оплати за поставлену електричну енергію виробника за «зеленим» тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності/відсутності на рахунках Підприємства коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку №641.

З огляду на викладене, а також враховуючи наявність обставин щодо ненадання відповідачем розрахунків і доказів відсутності на поточному рахунку коштів, які б дозволили оплатити повну вартість отриманої продукції, об`єднана палата дійшла висновків про відсутність підстав для тлумачення норм Наказу №206 як такого, що змінює чи припиняє обов`язок Підприємства здійснити своєчасний розрахунок відповідно до чинного законодавства, Порядку №641 та укладеного сторонами договору.

Поряд з цим, об`єднана палата звернула увагу на те, що Міністерство енергетики наказом від 01.04.2024 №136 скасувало дію Наказу №206, яким встановлювались для Підприємства мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з ВДЕ (відновлювальні джерела електроенергії) вартості отриманої електроенергії.

Отже, наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку №641.

Відтак, у відповідача наявний обов`язку з повного виконання грошового зобов`язання - оплати у розмірі 100% вартості за поставлену електричну енергію за «зеленим» тарифом у період дії воєнного стану та Наказів №140 і №206.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що згідно із постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.11.2025 зі справи №910/9692/24 для застосування положень Постанови №332 Підприємство мало звернутися до Товариства з відповідною заявою про припинення зобов`язання відповідача з оплати боргу за договором у спірні періоди; крім того, Підприємство зобов`язане було вчинити дії на реалізацію свого права зменшення розрахунків, зокрема, повідомивши позивача, відобразивши відповідні зменшення в обліку та актах звірки, провести зарахування однорідних вимог за правилами статті 601 ЦК України. Тобто відповідач мав чітко визначити, на які саме суми, за які періоди, та відповідно до яких актів ним реалізовано право на зменшення рівня розрахунків, що мало б наслідком припинення відповідного зобов`язання Підприємства перед Товариством на суму зарахування. Проте відповідач зазначених дій не вчинив, тобто наданим Постановою №332 правом фактично не скористався.

Враховуючи не вчинення таких дій Підприємством в межах даного спору, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що наявність права відповідача зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, не звільняє Підприємство від обов`язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії за Договором, у зв`язку із чим, вимоги Товариства про стягнення з відповідача 35 079 485,84 грн основної заборгованості за Договором за період з вересня 2022 року по вересень 2023 року, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а доводи скаржника в цій частині є неспроможними.

Отже, посилання скаржника на Постанову НКРЕКП №332 як на підставу для «зменшення рівня розрахунків» є безпідставним, оскільки цей нормативний акт не надає відповідачу права в односторонньому порядку звільняти себе від обов`язку оплати за спожиту електричну енергію.

Посилання скаржника на п. 11.4. Порядку №641 (у редакції з 26.01.2024), є безпідставним, оскільки вказаний пункт Порядку не містить положень про те, що у випадку неотримання коштів гарантованим покупцем від ОСП, строк виконання остаточного розрахунку гарантованого покупця з продавцем за "зеленим" тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження коштів, тобто є відкладальною умовою в силу приписів частини 1 статті 212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Отже, невиконання ОСП перед відповідачем обов`язків за договорами не звільняє останнього від відповідальності перед позивачем за неналежне виконання умов Договору № 16221/01.

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду у справі № 911/1359/22 є неспроможним, оскільки у зазначеній справі предметом спору було виключно звільнення сторони від відповідальності (нарахування пені та штрафів) на підставі підпункту 16 пункту 1 Постанови № 332, при цьому, Верховний Суд не формував жодного висновку про те, що Постанова № 332 дає право Гарантованому покупцю взагалі не оплачувати вартість отриманої електричної енергії (основний борг).

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не досліджено факту наявності форс-мажорних обставин, а саме того, що з урахуванням ситуації, в якій опинилася Держава, зважаючи на важливість Гарантованого покупця для економіки України, беручи до уваги соціальну спрямованість його діяльності, особливо в період дії режиму воєнного стану, вбачається настання непереборної сили, що унеможливлює стягнення з відповідача боргу в судовому порядку, є безпідставними, оскільки форс-мажорні обставини відповідно до ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України звільняють боржника лише від відповідальності за порушення зобов`язання (тобто від штрафів, пені), але в жодному разі не звільняють від обов`язку сплатити саму вартість отриманого товару (електричної енергії).

При цьому, скаржником не доведено прямого причинно-наслідкового зв`язку між бойовими діями та неможливістю здійснити банківський переказ грошових коштів, водночас, банківська система України працює, а скаржник продовжує господарську діяльність.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 у справі № 910/9823/25, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування своїх рішень за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 у справі № 910/9823/25, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 у справі № 910/9823/25 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі № 910/9823/25 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 у справі № 910/9823/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 у справі № 910/9823/25 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/9823/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова підписана 28.07.2026, зокрема, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Ткаченка Б.О. з 02.07.2026 та подальшою відпусткою, перебування у відпустках судді Гаврилюка О.М. з 06.07.2026 по 19.07.2026 та судді Майданевича А.Г. з 13.07.2026 по 26.07.2026.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

А.Г. Майданевич