Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №910/14027/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2026 р. Справа№ 910/14027/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

без повідомлення учасників апеляційного провадження,

розглянувши у письмовому провадженні матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Припйоки Олени Олексіївни

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.05.2026

у справі № 910/14027/25 (суддя Бондарчук В.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інг-Транс»

до Фізичної особи-підприємця Припйоки Олени Олексіївни

про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Припйоки Олени Олексіївни заборгованості у розмірі 23 200,00 грн за договором поставки товару № 1083 від 09.08.2022

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 у задоволенні клопотання ФОП Припйоки О.О. про поновлення процесуального строку для подання заяви про скасування судового наказу відмовлено. Заяву Фізичної особи-підприємця Припйоки Олени Олексіївни про скасування судового наказу у справі №910/14027/25 від 17.11.2025 з доданими до неї документами повернуто заявнику.

Відмовляючи заявнику у поновленні процесуального строку для подання заяви про скасування судового наказу. суд послався на те, що ФОП Припйокою О.О. не наведено поважних причин, які перешкоджали підготувати та подати до суду заяву про скасування судового наказу від 17.11.2025 у справі №910/14027/25 у визначений законом строк.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Фізична особа-підприємець Припйока О.О. звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції формально підійшов до оцінки доказів, відхиливши факт перебування боржниці у Франції. Проте наявність самих офіційних іноземних копій та закордонного паспорта чітко вказувала суду на реальне місцезнаходження особи. Так, внаслідок повномасштабної військової агресії та введення воєнного стану, боржник, рятуючи своє життя та здоров`я, була змушена виїхати до Французької Республіки, де перебуває й донині. Ця обставина носить об`єктивний характер і напряму зумовила неможливість особистого отримання судової кореспонденції в Україні. Верховний Суд неодноразово вказував, що введення воєнного стану є поважною причиною для поновлення строків, якщо воно створило реальні перешкоди.

Також скаржник вказує, що суд першої інстанції помилково послався на те, що боржниця вважається належним чином повідомлена, оскільки її попередній адвокат ознайомився з матеріалами справи шляхом фотофіксації, надавши ордер. Особливої уваги заслуговує той факт, що був наділений повним спектром процесуальних прав, включаючи право на отримання всіх документів та зобов`язання щодо інформування клієнта. Відтак, виключна відповідальність за ненадання клієнту інформації про стан справи та неотримання судової кореспонденції лежить виключно на представнику, який, маючи необмежені повноваження, не виконав свій професійний обов`язок. Суд першої інстанції помилково ототожнив наявність у адвоката "необмежених повноважень" із фактичним обізнанням боржниці, не врахувавши реальну бездіяльність представника, яка позбавила її права на реальну професійну правничу допомогу та судовий захист.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Як вбачається з матеріалів справи, стягувачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, у свою чергу, не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2026 справу №910/14027/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 витребувано матеріали справи №910/14027/25 з Господарського суду міста Києва.

18.06.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/14027/25.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2026 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Припйоки Олени Олексіївни на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 у справі № 910/14027/25 залишено без руху.

06.07.2026 від представника ФОП Припйоки О.О. надійшла заява про усунення недоліків до якої додано докази надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів ТОВ «Інг-Транс».

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2026, у зв`язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, справу №910/14027/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Припйоки Олени Олексіївни на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 у справі № 910/14027/25 та призначено до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

У матеріалах справи наявні належні докази повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа на електронну адресу стягувача та поштовими відправленнями R067209833481 та R067209833490 на адресу боржниці та її представника, які були повернуто без вказівки причин невручення.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/910/14027/25 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інг-Транс» (далі - стягувач) звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення із Фізичної особи-підприємця Припйоки Олени Олексіївни (далі - боржник) заборгованості у розмірі 23 200,00 грн за договором поставки товару №1083 від 09.08.2022.

17.11.2025 Господарський суд міста Києва видав судовий наказ про стягнення із ФОП Припйоки О.О. на користь ТОВ «Інг-Транс» заборгованості у розмірі 23 200,00 грн за договором поставки товару №1083 від 09.08.2022 та судового збору у сумі 302,80 грн.

12.05.2026 до канцелярії суду від ФОП Припйоки О.О. надійшла заява про скасування судового наказу Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі №910/14027/25 разом із клопотанням про поновлення строку на її подання.

Дослідивши надану представником боржниці заяву про скасування судового наказу Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі №910/14027/25 та подане разом із заявою клопотання про поновлення строку на її подання, суд першої інстанції ухвалою від 14.05.2026 у задоволенні клопотання ФОП Припйоки О.О. про поновлення процесуального строку для подання заяви про скасування судового наказу відмовив. Заяву ФОП Припйоки О.О. про скасування судового наказу у справі №910/14027/25 від 17.11.2025 з доданими до неї документами повернув заявнику.

Відмовляючи заявнику у поновленні процесуального строку для подання заяви про скасування судового наказу суд послався на те, що ФОП Припйокою О.О. не наведено поважних причин, які перешкоджали підготувати та подати до суду заяву про скасування судового наказу від 17.11.2025 у справі №910/14027/25 у визначений законом строк.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що розділ II ГПК України регулює питання, які пов`язані з наказним провадженням у господарському судочинстві.

Згідно зі ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Відповідно до ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Частиною 1 статті 154 ГПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.

Згідно із ч. 1 ст. 157 ГПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Судом першої інстанції встановлено, що копію судового наказу від 17.11.2025 у справі №910/14027/25 надіслано на адресу місцезнаходження ФОП Припйоки О.О. рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується штампом суду з відміткою про відправлення.

Вказане поштове відправлення повернуто до суду з відміткою відділення поштового зв`язку від 08.12.2025: «одержувач відсутній за вказаною адресою».

Колегія суддів звертає увагу, що згідно із п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд виконав вимоги ст. 156 ГПК України та належним чином повідомив боржника про видачу судового наказу у справі № 910/14027/25 у розумінні ст. 242 ГПК України.

Також суд апеляційної інстанції враховує, що Верховний Суд у постанові від 22.10.2024 у справі № 910/18480/20 вказав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДРПОУ прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (постанови Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 22.10.2024 у справі № 910/18480/20).

Тобто, ФОП Припйока О.О. мала право подати заяву про скасування судового наказу до 23.12.2025 включно.

Водночас, заяву про скасування судового наказу від 17.11.2025 у справі №910/14027/25 представник ФОП Припйоки О.О. подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду до Господарського суду міста Києва лише 12.05.2026.

Додатково судом апеляційної інстанції враховується, що апелянтом пропущено строк на подання заяви про скасування судового наказу у справі № 910/14027/25.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

ФОП Припйока О.О. обґрунтовує клопотання про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу тим, що встановлений законом строк пропущено внаслідок неотримання боржником копії відповідного судового наказу, а також порушення її адвокатом - Бовтуненко М.А. домовленостей та неподання відповідної заяви у встановлений судом строк.

Разом із тим, судом першої інстанції встановлено, що 27.11.2025 (в межах передбаченого ГПК України 15-тиденного строку на подання заяви про скасування судового наказу) уповноваженим представником боржника - Бовтуненко М.А. було подано заяву про ознайомлення із матеріалами справи №910/14027/25 в електронному вигляді, а судом забезпечено таку можливість, що свідчить про обізнаність боржниці про видачу Господарським судом міста Києва судового наказу від 17.11.2025 у справі №910/14027/25.

При цьому, заявниця повідомляє, що за місцем реєстрації вона не проживає та по теперішній час проживає у Франції, тому копію судового наказу Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі № 910/14027/25 поштовим зв`язком не отримувала. Про наявність судового наказу їй стало відомо 23.04.2026 з додатку Дія та через блокування рахунку.

Суд звертає увагу, що необізнаність про наявність процесуальних документів не може кваліфікуватися як поважна причина, яка має об`єктивний характер, оскільки є наслідком бездіяльності апелянта, а не об`єктивною перешкодою.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку, в розумінні статті 86 ГПК України, вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Врахувавши встановлені у справі обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, діяв відповідно до вимог ГПК України та у межах повноважень, передбачених процесуальним законом.

Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є змагальність сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з вимогами статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд також звертає увагу, що суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Отже, суд апеляційної інстанції, враховуючи встановлені ним фактичні обставини справи, зокрема, надсилання заяви про видачу судового наказу та судового наказу, а також ознайомлення адвокатом з матеріалами справи та обізнаність боржниці про видачу Господарським судом міста Києва судового наказу від 17.11.2025 у справі №910/14027/25, виснує, що заяву про скасування судового наказу подано з пропуском строку для її подачі, поважних причин для поновлення строку на подання такої заяви, скаржницею не доведено.

Будь-яких доводів, які б спростовували зазначені висновки суду першої інстанції, скаржницею у апеляційній скарзі не наведено.

При цьому, колегія суддів зауважує, що наведене не може свідчити про застосування у цьому випадку надмірного формалізму, оскільки встановлений процесуальним законом строк забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами, проте скаржниця не надала жодних переконливих доказів реальної наявності у неї перешкод для реалізації права на подання заяви про скасування судового наказу.

Суд враховує, що запровадження строку, зокрема, для звернення із заявою про скасування судового наказу, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, зокрема, із заявою про скасування судового наказу, є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовав практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску, які мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Таким чином, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду та не може розцінюватись як надмірний формалізм та/або порушення права на доступ до суду.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ФОП Припйокою О.О. не наведено поважних причин, які перешкоджали підготувати та подати до суду заяву про скасування судового наказу від 17.11.2025 у справі №910/14027/25 у визначений законом строк, внаслідок чого у суду відсутні підстави для задоволення клопотання боржника про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу.

За змістом частини 2 статті 158 ГПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною 1 статті 157 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Таким чином, оскільки заява ФОП Припйоки О.О. про скасування судового наказу подана після закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 157 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про визнання поважними причин пропуску строку та поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу та про повернення заяви про скасування судового наказу з доданими документами заявнику.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують, у зв`язку з чим правові підстави для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення у суду відсутні, а тому колегія суддів відмовляє у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване судове рішення вважає за необхідне залишити без змін.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми чинного законодавства, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної у даній справі ухвали суду відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покладається на заявника (апелянта).

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 272, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Припйоки Олени Олексіївни на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 у справі № 910/14027/25 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 у справі № 910/14027/25 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/14027/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім