Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №910/1091/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2026 р. Справа № 910/1091/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Араксбуд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2026 (суддя Карабань Я.А.)

у справі № 910/1091/26 Господарського суду міста Києва

за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Атоменергомаш" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Араксбуд"

про стягнення 14 911,13 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

У лютому 2026 року Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - АТ "НАЕК "Енергоатом") в особі філії "Відокремлений підрозділ "Атоменергомаш" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - філія "Відокремлений підрозділ "Атоменергомаш") (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Араксбуд" (далі - ТОВ "Араксбуд", відповідач) про стягнення 14 911,13 грн, з яких: 8 346,48 грн - пеня, 6 564,65 грн - штраф.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 11, 202, 251, 254, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором підряду № 20-143-08-25-02799 від 17.10.2025 (далі також - Договір) у частині повного та своєчасного виконання робіт.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.05.2026 у справі № 910/1091/26 позов задоволено та стягнуто з ТОВ "Араксбуд" на користь АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Атоменергомаш" 8 346,48 грн пені, 6 564,65 грн штрафу та 3 328,00 грн судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем позивачу у встановлений Договором строк (30.10.2025) акта приймання-передачі виконаних робіт, підписаної проектно-кошторисної документації, накладних чи інших документів, які б підтверджували належне та своєчасне виконання договірного зобов`язання, відтак вимоги позивача про стягнення пені та штрафу є правомірними.

Перевіривши розрахунки пені за загальний період з 31.10.2025 по 27.01.2026 у розмірі 8 346,48 грн та штрафу в розмірі 6 564,65 грн (93 780,66 грн * 7 %), суд встановив, що вони є обґрунтованим та арифметично правильними, а тому вимоги про стягнення пені в розмірі 8 346,48 грн та штрафу в розмірі 6 564,65 грн задовольнив.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд визнав таке необґрунтованим, документально не підтвердженим та відмовив у його задоволенні, врахувавши, що фактичне виконання зобов`язання відбулося більш ніж через три місяці після спливу погодженого сторонами строку виконання робіт; відповідач є суб`єктом господарювання, який добровільно вступив у договірні правовідносини, погодив умови Договору, в тому числі щодо строків виконання робіт та відповідальності за їх порушення, і при цьому не довів наявності будь-яких обставин непереборної сили чи інших об`єктивних перешкод, які б унеможливлювали належне виконання Договору; матеріали справи не містять доказів того, що відповідач вживав належних заходів для мінімізації наслідків прострочення, ініціював внесення змін до Договору щодо продовження строків виконання робіт або належним чином повідомляв позивача про неможливість своєчасного виконання зобов`язання; заявлений до стягнення розмір пені та штрафу не є надмірним з огляду на характер порушення, тривалість прострочення та вартість Договору; загальний розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій становить 14 911,13 грн при вартості Договору 93 780,66 грн, тобто є співмірним наслідкам тривалого невиконання відповідачем взятого на себе зобов`язання.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 08.05.2026 у справі № 910/1091/26, ТОВ "Араксбуд" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Водночас, апелянт альтернативно просить зменшити розмір штрафних санкцій відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. 551 ЦК України.

За доводами скаржника, суд першої інстанції не дослідив вплив дій позивача на строки виконання проектних робіт та додаткових вимог експертизи, що є зміною вихідних даних, чим поклав на відповідача відповідальність за весь період виконання робіт без дослідження поведінки самого позивача; не встановив, які саме роботи були передбачені первісним завданням, які роботи виникли після зауважень експертизи, чи можливо було виконати додатковий обсяг робіт у межах первісного строку; не встановив наявність вини відповідача; безпідставно відмовив у зменшенні штрафних санкцій та не навів мотивів відмови в їх зменшенні.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 (колегія суддів у складі: головуючого Демидової А.М., суддів Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Араксбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2026 у справі № 910/1091/26. Постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 19.06.2026.

Позиції учасників справи

Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, вказуючи, зокрема, що суд першої інстанції встановив усі обставини даної справи (договірний характер правовідносин; порушення відповідачем строку виконання робіт; своєчасне надання позивачем зауважень за результатами проведення вхідного контролю; відсутність у даних правовідносинах прострочки кредитора; поведінку (в тому числі бездіяльність) відповідача) та зробив законні, обґрунтовані та правомірні висновки, які повністю відповідають обставинам справи; доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні суду.

Відповідач, у свою чергу, подав до Північного апеляційного господарського суду письмові пояснення (заперечення) на відзив на апеляційну скаргу.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 17.10.2025 між філією "Відокремлений підрозділ "Атоменергомаш" АТ "НАЕК "Енергоатом" (замовник) та ТОВ "Араксбуд" (підрядник) укладено договір підряду № 20-143-08-25-02799 (Договір), за умовами якого підрядник зобов`язався за завданням замовника виконати реконструкцію даху адміністративної будівлі № 1 філії "ВІІ "Атоменергомаш" у м. Жовті Води. Коригування (ДК 021:2015-71320000-7 Послуги з інженерного проектування) (ДКПП 016:2010-71.12), а замовник зобов`язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Обсяг та склад робіт, що виконуються підрядником за цим Договором, визначаються затвердженою проектно-кошторисною документацією розробленою відповідно до КНУ "Настанови з визначення вартості будівництва" та технічною специфікацією (додаток № 1 до цього Договору), яка є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору строк початку виконання робіт: через десять днів після укладення Договору. Строк закінчення виконання робіт: до 30.10.2025. В цей строк підрядник повинен виконати роботи в повному обсязі та належної якості та здійснити їх приймання-передачу в порядку, встановленому Договором. Датою завершення виконання робіт є дата підписання обома сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати.

Місце виконання робіт: за місцезнаходженням підрядника (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна сума Договору складає 93 780,66 грн, в т.ч. ПДВ 15 630,11 грн, та визначається твердою договірною ціною (додаток № 2 до цього Договору), складеною відповідно до Кошторисних норм України "Настанова з визначення проектних, науково-проектних, вишукувальних робіт та експертизи проектної документації на будівництво" (надалі - Настанова).

Пунктом 3.3 Договору визначено, що замовник здійснює оплату виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 180 днів після підписання акта приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати.

Згідно з підп. 4.1.1 та 4.1.5 п. 4.1 Договору підрядник зобов`язався виконати роботи за цим Договором у строк, встановлений цим Договором, та здати виконані роботи замовнику з оформленням акта приймання-передачі виконаних робіт. Для здійснення приймання-передачі виконаних робіт підрядник протягом 5 робочих днів після закінчення робіт направляє замовнику офіційним листом акт приймання-передачі виконаних робіт у 2-х екземплярах з додаванням відкоригованої проектно-кошторисної документації та накладної.

Відповідно до п. 5.2 Договору у разі порушення підрядником строків виконання робіт, він сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно виконаних робіт за кожен день прострочення. У разі, якщо прострочення становитиме більше 30 днів, підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7 % вартості несвоєчасно виконаних робіт.

Цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє 3 роки (п. 8.12 Договору).

30.10.2025 відповідач звернувся до позивача з листом за вих. № 30/10-2025, в якому повідомив позивача, що проектно-кошторисна документація знаходиться в експертизі та після проходження експертизи проектно-кошторисну документацію буде оформлено належним чином та надано на паперовому носії.

Відповідач листом від 07.11.2025 за вих. № 07-3/11-2025 надіслав позивачу на вхідний контроль проектно-кошторисну документацію.

У відповідь на вказаний лист, позивач листом від 01.12.2025 за вих. № 8838/244 надав відповідачу виявлені в рамках проведення вхідного контролю проектно-кошторисної документації зауваження.

Відповідач листом від 16.12.2025 за вих. № 16-3/12-2025 повідомив позивача, що після отримання експертного висновку проектно-кошторисна документація буде роздрукована і надана позивачу на електронному і паперовому носіях згідно з Договором, разом з актом виконаних робіт і рахунком на сплату коштів за виконані роботи.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 14.01.2026 за вих. № 308/06 про сплату штрафних санкцій у розмірі 13 598,20 грн за невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором.

У відповідь на вказану претензію, відповідач листом від 16.01.2026 за вих. № 16-2/01.2025 повідомив позивача, що відповідно до пункту 2.1 Договору підрядник повинен почати виконання робіт через десять днів з моменту укладення Договору (27.10.2025) зі строком закінчення виконання робіт до 30.10.2025, тобто 3 дні на повне коригування, експертизу і передачу. Зазначив, що листом № 1/09-2025 від 01.09.2025 підрядник направив замовнику лист зі згодою коригувати вищеозначений проект із погодженою сумою 93 780,66 грн і орієнтовним строком 1,5 місяці. Також наголошував, що вищевказаний проект має клас наслідків СС2 і в експертизі розглядається шістьма експертами і не один тиждень. Листом № 30/10-2025 від 30.10.2025 підрядник направив відкориговану проектно-кошторисну документацію замовнику для негайного (за п. 4.3.2 Договору) вхідного контролю з повідомленням про завантаження її також у систему і сплатою (квитанція в додатку до листа) за проходження експертизи. Експертиза робиться експертною організацією за сплачені кошти лише один раз, тому вхідний контроль замовником до оцінки проектно-кошторисної документації експертами вкрай важливий для збереження коштів замовника. Не отримавши відповідь на попереднього листа, відповідач повторно листом № 07-3/11-2025 від 07.11.2025 направив весь комплект проектно-кошторисної документації з метою пришвидшення негайного вхідного контролю замовником проектно-кошторисної документації. Як вказав відповідач, пункт 4.3.2 Договору самозобов`язує замовника негайно повідомляти підрядника про випадок наявності зауважень. Листом № 8838/24 від 01.12.2025 позивач направив відповідачу зауваження по зведеному кошторисному розрахунку - основному документу для перевірки експертизою. Листом № 16-3/12-2025 від 16.12.2025 відповідач повідомив позивача про загрузку в систему е-construction підписаних (узгоджених вхідним контролем) замовником і підрядником документів для подальшої роботи експертизи. З огляду на таку негайність у роботі між замовником і підрядником у частині погодження готової проектно-кошторисної документації, вимога щодо сплати пені і штрафу є передчасною та не відповідає п. 7.1 Договору. Експертиза додатково до некоригованого проекту затребувала доробити коригуємий проект у розділах ОВНС і ММГН (відсутні в завданні на проектування), що також потребувало деякого часу. Саме зараз йде робота по зведеному кошторисному розрахунку в трикутнику замовник- підрядник-експертиза.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що на момент звернення до суду з позовом відповідач свого зобов`язання за Договором не виконав, роботи позивачу не передав, акт приймання-передачі виконаних робіт підряднику не направив, у зв`язку із чим позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 8 346,48 грн пені та 6 564,65 грн штрафу за загальний період з 31.10.2025 по 27.01.2026, нарахованих на підставі п. 5.2 Договору.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказав, що 01.09.2025 у комерційній пропозиції визначено строк виконання робіт 1,5 місяця, оскільки 17.10.2025 укладено Договір, то відповідно до п. 2.1 Договору строк початку виконання робіт розпочав свій перебіг лише 28.10.2025; до 15.12.2025 завершення експертизи було об`єктивно неможливим, оскільки лише 29.10.2025-30.10.2025 було ініційовано таке проведення; 07.11.2025 повторно направлено повний комплект ПКД; 12.11.2025 та 18.11.2025 замовник надав письмові зауваження; 08.12.2025 та 10.12.2025 документи, необхідні для експертизи (зведений кошторис, підсумкові відомості тощо), передані замовнику на підпис; 15.12.2025 отримано підписані документи; 16.12.2025 повідомлено замовника про передачу підписаних документів експертам; у процесі експертизи затребувано додаткові розділи (ОВНС, ММГН), не передбачені завданням на проектування; 14.01.2026 позивач пред`явив претензію під час триваючого процесу експертизи; 09.02.2026 отримано позитивний експертний звіт; після цього передано 4 примірники ПКД, акти виконаних робіт, накладні та рахунок; отже, зобов`язання виконано в повному обсязі.

Також відповідач зазначив, що відповідно до ст. 614 ЦК України особа відповідає за порушення зобов`язання лише за наявності вини, та вказав, що позивач не довів: можливість виконання складних проектних робіт та проходження експертизи у 3-денний строк; залежність тривалості експертизи від відповідача; відсутність впливу дій замовника на строк виконання, а тому відсутній склад цивільного правопорушення. Крім цього, разом із відзивом відповідачем подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки позивач не довів настання збитків та негативних наслідків.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом Договору, а також додатків до нього вбачається, що він за своєю правовою природою є договором підряду на виконання проектних робіт.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що правова природа договору визначається з огляду на його зміст (а не назву договору). З`ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно. Близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 19.06.2019 у справі № 923/496/18, від 12.08.2021 у справі № 910/7914/20, від 21.10.2021 у справі № 908/3027/20.

Отже, доводи скаржника щодо помилковості визначення судом першої інстанції правової природи спірних правовідносин не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення.

Так, відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 887 ЦК України).

Відповідно до ст. 890 ЦК України підрядник зобов`язаний:

1) виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором;

2) погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із замовником, а в разі необхідності - також з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування;

3) передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт;

4) не передавати без згоди замовника проектно-кошторисну документацію іншим особам;

5) гарантувати замовникові відсутність у інших осіб права перешкодити або обмежити виконання робіт на основі підготовленої за договором проектно-кошторисної документації.

Перевіряючи доводи скаржника щодо недослідження судом першої інстанції впливу дій позивача на строки виконання проектних робіт, що фактично є простроченням кредитора, та додаткових вимог експертизи, що є зміною вихідних даних, у зв`язку із чим на відповідача покладено відповідальність за весь період виконання робіт, колегія суддів зазначає таке.

Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом частини першої статті 530, частини першої статті 846 ЦК України підрядник зобов`язаний виконати підрядні роботи за завданням замовника у строк (термін), встановлений у договорі підряду, з урахуванням строків (термінів) виконання окремих етапів робіт, якщо такі визначено у договорі підряду.

Частиною четвертою статті 612 ЦК України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

За частинами першою-другою статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Отже, якщо відповідно до змісту зобов`язання кредитор має здійснити певні дії, пов`язані із забезпеченням виконання або із прийняттям виконання (наприклад надання матеріалів, необхідних для виконання робіт, погодження із замовником виробників матеріалів/обладнання, що використовуються при виконанні робіт тощо), невиконання боржником своїх обов`язків в такому випадку не буде вважатися простроченням, а отже, не будуть наставати загальні наслідки, передбачені ЦК України.

Саме тому, відповідно до сталої та послідовної практики Верховного Суду, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів підряду як зі сторони замовника, так і підрядника, суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами підрядного зобов`язання діям на його виконання у їх сукупності (правова позиція, викладена Верховним Судом у справах № 916/693/21, № 910/2711/20, № 910/6217/19, № 904/8883/21).

Так, згідно з умовами Договору підрядник зобов`язаний на свій ризик власними силами виконувати усі роботи в обсязі і терміни, передбачені Договором.

Колегія суддів зауважує, що умови Договору не містять обов`язків замовника, які унеможливили б виконання підрядником умов Договору, зокрема здійснення певних дій, пов`язаних із забезпеченням виконання або із прийняттям виконання (наприклад, надання матеріалів, необхідних для виконання робіт, погодження із замовником виробників матеріалів/обладнання, що використовуються при виконанні робіт тощо).

Таких обґрунтувань не містить і апеляційна скарга.

Відтак скаржником не доведено суду апеляційної інстанції існування обставин прострочення кредитора.

Колегія суддів зауважує, що за приписами ст. 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Отже, договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

Частинами другою та третьою статті 6 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до статей 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Колегія суддів зауважує, що суб`єкти господарювання укладають договори на різних, погоджених між ними умовах. Суб`єкти господарської діяльності здійснюють господарську діяльність на власний ризик, самостійно обирають способи поведінки з контрагентами, способи проведення та оформлення господарських операцій тощо.

Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У разі здійснення підприємницької діяльності особа (у даному випадку відповідач) має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення чи утримання від таких дій (аналогічна правова позиція викладена в пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).

Отже, фактично відповідач, здійснюючи господарську діяльність, приймає як сприятливі наслідки такої господарської діяльності, так і несприятливі, а тому, уклавши договір підряду № 20-143-08-25-02799 від 17.10.2025, відповідач погодився із запропонованими умовами, зокрема, щодо строку виконання робіт до 30.10.2025.

Разом із тим, не укладаючи додаткову угоду про продовження строків виконання робіт за Договором, відповідач має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, та, відповідно, в даному випадку відповідач повинен був врахувати обставини щодо таких дій та відповідальності, яка настає за порушення умов Договору.

У зв`язку із цим колегією суддів відхиляються за неспроможністю доводи скаржника щодо невстановлення судом першої інстанції об`єму робіт як за Договором, так і після зауважень експертизи, а також чи можливо було виконати такі в межах первісного строку.

Згідно зі статями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 2.1 Договору сторони погодили, що строк початку виконання робіт: через десять днів після укладення Договору. Строк закінчення виконання робіт: до 30.10.2025. В цей строк підрядник повинен виконати роботи в повному обсязі та належної якості та здійснити їх приймання-передачу в порядку, встановленому Договором.

Сторонами в Договорі також погоджено, що датою завершення виконання робіт є дата підписання обома сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати.

Як правильно встановив суд першої інстанції, матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем позивачу у встановлений Договором строк (термін) до 30.10.2025 акта приймання-передачі виконаних робіт, підписаної проектно-кошторисної документації, накладних чи інших документів, які б підтверджували належне та своєчасне виконання договірного зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності вини, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому саме боржник повинен довести відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про ненадання відповідачем у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), належних та допустимих доказів існування об`єктивних, непереборних та незалежних від нього обставин, які унеможливлювали своєчасне виконання Договору.

Суд першої інстанції також обґрунтовано зауважив, що сам по собі факт проходження експертизи проектної документації не свідчить про відсутність вини відповідача, оскільки необхідність проходження такої експертизи випливала з характеру взятих ним на себе договірних зобов`язань та була передбачуваною на момент укладення Договору.

У зв`язку із цим колегією суддів відхиляються за неспроможністю доводи скаржника щодо не встановлення судом першої інстанції вини відповідача.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Так, у пункті 5.2 Договору сторони погодили, що у разі порушення підрядником строків виконання робіт він сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно виконаних робіт за кожен день прострочення. У разі, якщо прострочення становитиме більше 30 днів, підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7 % вартості несвоєчасно виконаних робіт.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок заявлених до стягнення з відповідача пені та штрафу за загальний період з 31.10.2025 по 27.01.2026, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що такі нараховано арифметично правильно та становлять 8 346,48 грн пені та 6 564,65 грн штрафу.

Колегією суддів відхиляються за неспроможністю доводи скаржника щодо безпідставної відмови судом першої інстанції у зменшенні штрафних санкцій та відсутності в оскаржуваному судовому рішенні мотивів відмови в їх зменшенні з огляду на невідповідність таких доводів мотивувальній частині рішення суду.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги те, що фактичне виконання зобов`язання відбулося більш ніж через три місяці після спливу погодженого сторонами строку виконання робіт; відповідач є суб`єктом господарювання, який добровільно вступив у договірні правовідносини, погодив умови Договору, у тому числі щодо строків виконання робіт та відповідальності за їх порушення і при цьому не довів наявності будь-яких обставин непереборної сили чи інших об`єктивних перешкод, які б унеможливлювали належне виконання Договору; матеріали справи не містять доказів того, що відповідач вживав належних заходів для мінімізації наслідків прострочення, ініціював внесення змін до Договору щодо продовження строків виконання робіт або належним чином повідомляв позивача про неможливість своєчасного виконання зобов`язання; заявлений до стягнення розмір пені та штрафу не є надмірним з огляду на характер порушення, тривалість прострочення та вартість Договору; загальний розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій становить 14 911,13 грн при вартості Договору 93 780,66 грн, тобто є співмірним із наслідками тривалого невиконання відповідачем взятого на себе зобов`язання, та, відповідно, правомірно відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

З урахуванням зазначеного вище, висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є правильними.

Щодо заявленого в апеляційній скарзі альтернативного клопотання скаржника про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення неустойки є протидією необґрунтованому збагаченню однією із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення неустойки направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України на власний розсуд, за внутрішнім переконанням, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення, та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст. 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 у справі № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20.

У постановах від 12.06.2019 у справі № 904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі № 904/4083/18 Верховний Суд також зазначив, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Необхідно зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

Разом із тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру неустойки фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, в свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Як було роз`яснено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Колегія суддів зауважує, що звертаючись до суду апеляційної інстанції з клопотанням про зменшення штрафних санкцій, відповідач не навів жодних мотивів та обґрунтувань існування обставин, які мають бути оцінені судом апеляційної інстанції для зменшення нарахованих штрафних санкцій.

Відтак колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання скаржника про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного в даній справі судового рішення відсутні.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати зі сплати судового збору за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Араксбуд" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2026 у справі № 910/1091/26 залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко