Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №910/2072/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2026 р. Справа№ 910/2072/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

без виклику сторін,

за апеляційною скаргою Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2026

у справі № 910/2072/26 (суддя - Ягічева Н.І.)

за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОДУЛЬ-ЕКСПЕРТ"

про стягнення 1 096,06 грн

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи

Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МОДУЛЬ-ЕКСПЕРТ» (далі - відповідач) про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 1 096,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 620-23ТН від « 09» жовтня 2023 року про технічний нагляд, який було виконано, вартість послуг оплачена, про що свідчать первинні документи. Однак, за результатами ревізії, проведеної Державною аудиторською службою України щодо окремих питань фінансово-господарської діяльності Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області за період з 01 січня 2024 року по 30 червня 2025 року, встановлено, що при визначенні вартості послуг технічного нагляду: не вірно визначалась база розрахунку вартості послуг; до складу «вартості будівельних робіт» включались витрати, які не відносяться до будівельних робіт, а саме витрати з частин V-IX форми КБ-2в (адміністративні витрати, прибуток, ризики, інші витрати). У зв`язку з чим, з урахуванням вимог ст.1212 ЦК України, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача безпідставно отриманих коштів в сумі 1 096,06 грн.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції у даній справі

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 у позові відмовлено повністю.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 заяву про ухвалення додатково рішення, задоволено частково. Стягнуто з Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МОДУЛЬЕКСПЕРТ" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн 00 коп. В іншій частині відмовлено.3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Не погодившись з ухваленим рішенням та додатковим рішенням, Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області 25.05.2026 (через Електронний суд) звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 у справі № 910/2072/26. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області задовольнити у повному обсязі. Скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 у справі № 910/2072/26 та прийняти нове, яким у заяві ТОВ «МОДУЛЬЕКСПЕРТ» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2026 було відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою; призначено до розгляду вказану апеляційну скаргу у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників.

10.06.2026 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу у даній справі, який було прийнято судом апеляційної інстанції в порядку ст. 263 ГПК України.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Апелянт не погоджується з рішенням Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 та додатковим рішенням від 18.05.2026 у справі № 910/2072/26, вважаючи їх такими, що ухвалені без повного з`ясування обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт зазначає, що спір виник у зв`язку з тим, що за результатами ревізії Державної аудиторської служби України встановлено, що відповідач (ТОВ «МОДУЛЬЕКСПЕРТ») за договором про здійснення технічного нагляду неправильно визначив базу розрахунку вартості своїх послуг, безпідставно включивши до неї витрати, які згідно з Настановою з визначення вартості будівництва (наказ Мінрегіону № 281) не належать до вартості будівельних робіт (адміністративні витрати, прибуток, ризики та інші витрати з частин V-IX акту форми КБ-2в), внаслідок чого відповідач надмірно отримав 1096,06 грн бюджетних коштів.

На переконання апелянта, суд першої інстанції помилково виходив з того, що сам факт існування договору та підписання актів без зауважень унеможливлює застосування статті 1212 ЦК України про безпідставне збагачення, тоді як предметом спору є не оспорювання договору чи його ціни, а неправомірне завищення бази нарахування в межах погодженої договірної вартості. Апелянт вважає помилковим ототожнення судом завищення вартості з перевищенням загальної договірної ціни, оскільки порушення полягає саме у включенні до розрахунку витрат, не передбачених обов`язковими кошторисними нормами.

Апелянт також вказує, що суд необґрунтовано застосував статтю 632 ЦК України, оскільки позовні вимоги не спрямовані на зміну договірної ціни, а на повернення коштів, сплачених без належної правової підстави. Крім того, на думку апелянта, суд неналежно дослідив надані докази (акти форми КБ-2в, довідки), помилково визнавши їх такими, що не стосуються спірного договору, та невірно оцінив акт ревізії ДАСУ як недопустимий доказ, хоча відповідно до статей 73-79 ГПК України такий акт підлягає оцінці нарівні з іншими доказами. Апелянт стверджує, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам частини 5 статті 236 ГПК України щодо обґрунтованості судового рішення, оскільки не містить оцінки доводів та доказів сторін, з посиланням на практику Європейського суду з прав людини та Великої Палати Верховного Суду щодо стандартів вмотивованості судових рішень.

Щодо додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу апелянт зазначає, що відповідач не надав детального опису наданих адвокатських послуг, а присуджена сума є непропорційною складності справи, яку апелянт вважає нескладною і типовою, що суперечить критеріям співмірності, визначеним статтею 126 ГПК України, та практиці Верховного Суду щодо реальності й розумності адвокатських витрат.

На цих підставах апелянт просить скасувати рішення від 04.05.2026 та ухвалити нове - про повне задоволення позовних вимог, а також скасувати додаткове рішення від 18.05.2026 та відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

5. Узагальнений виклад відзиву на апеляційну скаргу

Відповідач у поданому відзиві зазначив, що вважає апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області повністю безпідставною та необґрунтованою, наполягаючи на залишенні в силі рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 та додаткового рішення від 18.05.2026.

Відповідач звертає увагу, що апеляційна скарга не відповідає вимогам статей 269 та 277 ГПК України, оскільки не вказує конкретно, які саме обставини залишились нез`ясованими судом першої інстанції, а фактично зводиться до повторення позиції, яка вже була предметом розгляду і правомірно відхилена судом; апелянт не наводить жодних нових доказів та не обґрунтовує неможливості їх подання раніше, а тому апеляційна скарга є спробою домогтися повторного розгляду справи в обхід меж апеляційного перегляду.

Щодо суті спору відповідач наголошує, що між сторонами існували чинні договірні правовідносини за договором № 620-23ТН, послуги технічного нагляду надані та прийняті позивачем без зауважень за підписаним актом, оплата здійснена на виконання договору, а тому стаття 1212 ЦК України про безпідставне збагачення застосуванню не підлягає - наявність чинного, невизнаного недійсним договору сама по собі є достатньою правовою підставою для отримання коштів, що відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду. Відповідач вважає юридично неспроможною запропоновану позивачем конструкцію «часткової відсутності правової підстави», оскільки позивач не оспорював договір чи акти в установленому порядку, а спір по суті стосується неналежного виконання договору (статті 610-611 ЦК України), а не безпідставного збагачення.

Відповідач також заперечує проти доводів про обов`язковість застосування Настанови № 281 у тлумаченні позивача, вказуючи, що норма пункту 4.32.5 Настанови не містить вичерпного визначення бази розрахунку, а сам позивач під час ревізії ДАСУ офіційно визнавав відсутність чіткого механізму розрахунку відповідних витрат (лист від 02.10.2025), що суперечить його теперішній позиції про однозначність порушення. На переконання відповідача, підписаний без зауважень акт приймання послуг підтверджує погодження вартості, а подальше її оскарження без спростування чинності договору чи акта є неналежним способом захисту права.

Відповідач заперечує проти доводів щодо неналежного дослідження судом першої інстанції актів форми КБ-2в, зазначаючи, що ці акти обґрунтовано визнані такими, що стосуються іншого договору (з ТОВ «Уютспецбуд»), а позивач не довів причинно-наслідкового зв`язку між ними та розрахунком відповідача. Окремо відповідач наголошує, що акт ревізії ДАСУ не містить індивідуального розрахунку саме щодо спірного договору, оперує узагальненими даними по чотирьох контрагентах та не має наперед встановленої доказової сили, а заявлена до стягнення сума є власним розрахунком позивача, а не висновком ревізії.

Щодо застосування статті 632 ЦК України відповідач вважає, що вимоги позивача, попри інше формулювання, фактично спрямовані на односторонній перегляд уже прийнятої й оплаченої вартості послуг, що прямо заборонено цією нормою; бюджетний характер фінансування, на думку відповідача, не змінює цивільно-господарської природи відносин сторін. Відповідач заперечує і проти доводів про немотивованість рішення суду першої інстанції, стверджуючи, що суд надав оцінку всім ключовим доказам і аргументам сторін, а незгода позивача з цією оцінkою не є підставою для скасування рішення.

Щодо додаткового рішення про судові витрати, відповідач вважає його законним та обґрунтованим, оскільки подані докази дозволяли встановити обсяг і зв`язок наданої правничої допомоги зі справою, а покладення цих витрат на позивача є прямим наслідком відмови в позові.

На цих підставах відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення від 04.05.2026 та додаткове рішення від 18.05.2026 - без змін.

А також просив стягнути з позивача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МОДУЛЬ-ЕКСПЕРТ» (далі - відповідач, виконавець) 09 жовтня 2023 року укладено договір № 620-23ТН про виконання робіт з технічного нагляду у будівництві.

За умовою якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується здійснювати технічний нагляд (надалі - «роботи») за виконанням будівельних робіт на будівництві об`єкта: «Реконструкція (відновлення пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації) житлового будинку за адресою: селище міського типу Пісківка, вулиця Привокзальна, будинок 5, Бучанського району, Київської області.

Згідно п.1.2 договору роботи із здійснення технічного нагляду за будівництвом Об`єкта виконуються у відповідності з Порядком здійснення технічного нагляду під час будівництва об`єктів архітектури, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року №903 «Про авторський та технічний нагляд під час будівництва об`єкта архітектури» та з врахуванням умов цього договору.

Відповідно до п.1.4 договору № 620-23ТН вартість робіт, що доручаються виконавцю, визначається цим договором згідно кошторисних норм України «Настанова з визначення вартості будівництва», затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України №281 від 01.11.2021 «Про затвердження кошторисних норм України у будівництві».

За умовою п.1.5 договору виконавець зобов`язаний здійснювати технічний нагляд за ходом і процесом виконання робіт на об`єкті з метою забезпечення якості виконання робіт відповідно до проектної документації, будівельних норм, стандартів в галузі будівництва та чинних нормативно-правових актів на території України.

У разі зміни строків будівництва сторонами укладається додаткова угода не пізніше 10 (десяти) робочих днів з дня прийняття таких змін, з відповідними змінами до додатку 2 - календарного плану зі здійснення технічного нагляду за будівництвом на об`єкті (п.1.6).

Відповідно до п.1.7 договору №620-23ТН склад та обсяг робіт, що виконуються виконавцем за цим договором, можуть бути переглянуті сторонами в процесі виконання будівельних робіт.

Згідно п.3.1 договору загальна вартість робіт з технічного нагляду становить 295975,87 грн., у тому числі ПДВ: 49 329,31 грн.

Вартість робіт може бути змінена відповідно до фактичних розрахунків відповідно до п.5.1 договору.

Договір згідно п.6.1 набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє по 31 грудня 2024 року, але в будь-якому випадку - до повного виконання взятих на себе сторонами зобов`язань по даному договору.

Строк дії даного договору продовжується у разі продовження строку виконання робіт з будівництва об`єкта в повному обсязі, про що складається додаткова угода (п.6.2).

Як свідчать матеріали справи, сторонами у справі до договору № 620-23ТН від 09 жовтня 2023 року укладались наступні додаткові угоди: №1 від 08.05.2024, №2 від 29.12.2024, №3 від 17.06.2025.

Додаткову угоду № 1 від 08.05.2024 про внесення змін до договору від 09 жовтня 2023 року № 620-23ТН укладено про наступне:

Керуючись статтею 48 Бюджетного кодексу України та на підставі п. 3.3 договору, замовником беруться бюджетні зобов`язання щодо оплати обсягів робіт в межах суми: 271149,20 грн, у тому числі ПДВ: 45 191,53 грн, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2024 № 247 та відповідно до Плану використання бюджетних коштів на 2024 рік по бюджетній програмі КПКВК 3111360 (далі - план).

Керуючись п. 6.2, п. 6.6, п. 12.2 договору, сторони домовились продовжити строки дії договору та викласти п. 6.1 договору у такій редакції:

« 6.1. Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє по « 31» січня 2025 року, але в будь-якому випадку до повного виконання взятих на себе сторонами зобов`язань по даному договору».

За умовою додаткової угоди №2 від 29.12.2024, керуючись статтею 48 Бюджетного кодексу України та на підставі п.3.3 договору, замовником зменшуються бюджетні зобов`язання щодо оплати обсягів робіт на суму: 229 892,18 грн, у тому числі ПДВ: 38 315,36 грн, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2024 № 247 та відповідно до плану використання бюджетних коштів на 2024 рік по бюджетній програмі КПКВК 3111360.

Керуючись п. 6.2, п. 6.6, п. 12.2 договору, сторони домовились продовжити строки дії договору та викласти п. 6.1 договору у такій редакції:

« 6.1. Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє по 31 грудня 2025 року, але в будь-якому випадку до повного виконання взятих на себе сторонами зобов`язань по даному договору».

17.06.2025 позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №3 до договору №620-23ТН від 09 жовтня 2023 року про технічний нагляд за виконанням робіт на об`єкті: «Реконструкція (відновлення пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації) житлового будинку за адресою: селище міського типу Пісківка, вулиця Привокзальна, будинок 5, Бучанського району, Київської області» про наступне:

Керуючись статтею 48 Бюджетного кодексу України та на підставі п.3.3 договору, замовником беруться бюджетні зобов`язання щодо оплати обсягів робіт в межах суми: 276797,76 грн, у тому числі ПДВ: 46 132,96 грн, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2025 № 412 та відповідно до плану використання бюджетних коштів на 2025 рік по бюджетній програмі КПКВК 3111360.

За умовою п.5.1 договору приймання і передача робіт з технічного нагляду за цим договором оформлюються актом виконаних робіт (надалі - акт) згідно додатку № 43 кошторисних норм України «Настанова з визначення вартості будівництва», затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 281 від 01.11.2021 «Про затвердження кошторисних норм України у будівництві».

На виконання вказаних вище положень договору №620-23ТН між сторонами 28.12.2024 було підписано акт №2 приймання наданих послуг зі здійснення технічного нагляду на суму 19 178,11 грн. При цьому позивач не пред`являв відповідачу будь-якої мотивованої відмови від підписання Акту або претензій до наданих послуг.

В подальшому на виконання умов договору №620-23ТН позивач оплатив виконані відповідачем роботи у повному обсязі, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №68 від 28.12.2024 на загальну суму 19 178,11 грн. у призначенні платежу є посилання на договір.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 ЦК України визначає порушенням зобов`язання його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає договір як належну підставу, у розумінні норм статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною четвертою статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до ст. 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Згідно із частинами1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ст.1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання).

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Якщо майно набуте на підставі правочину, статтю 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або її не було взагалі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 201/9127/21).

Як зазначалось раніше, на виконання вказаних вище положень договору №620-23ТН між сторонами 28.12.2024 було підписано акт №2 приймання наданих послуг зі здійснення технічного нагляду на суму 19 178,11 грн. В подальшому на виконання умов договору №620-23ТН позивач оплатив виконані відповідачем роботи у повному обсязі, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №68 від 28.12.2024 на загальну суму 19 178,11 грн. у призначенні платежу є посилання на укладений між сторонами договір.

Разом з цим, предметом позову у даній справі є стягнення з відповідач безпідставно отриманих коштів в сумі 1 096,06 грн, які за результатами планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області за період з 01 січня 2024 року по 30 червня 2025 року, здійснених Державною аудиторською службою України на виконання пункту 8.3 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на III квартал 2025 року.

Так, за результатами вказаної ревізії було складено акт № 001700-21/60 від 28.10.2025 планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області за період з 01 січня 2024 по 30 червня 2025 року та встановлено, що при визначенні вартості послуг технічного нагляду: не вірно визначалась база розрахунку вартості послуг; до складу «вартості будівельних робіт» включались витрати, які не відносяться до будівельних робіт, а саме витрати з частин V-IX форми КБ-2в (адміністративні витрати, прибуток, ризики, інші витрати). Зазначено, що до актів, для розрахунку крім вартості будівельних робіт за сумою витрат за частинами I - IV, частково було прийнято окремі витрати за частинами V - IX акту форми КБ-2в. Звернуто увагу, що відповідно до додатку 36 Настанови № 281, до складу будівельних робіт належать виключно витрати, відображені у частинах I-IV форми КБ-2в: прямі витрати; загальновиробничі витрати; кошти на тимчасові будівлі та споруди; кошти на виконання робіт у зимовий (літній) період.

Судом апеляційної інстанції було досліджено призначення платежу, здійсненого позивачем. Так, позивач підтвердив факт оплати коштів саме за договором, а не поза межами договірних відносин.

Водночас, щодо доводів позовної заяви та відзиву на апеляційну скаргу, що під час виконання договору підрядник завищив загальну вартість робіт у зазначених вище актах, оскільки включив до цих актів розрахунки витрат, які не є будівельними роботами, суд апеляційної інстанції відхиляючи такі доводи, зазначає наступне.

За приписами ч. 1 ст. 839 ЦК України, підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Двосторонній характер договору підряду зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору підрядник бере на себе обов`язок виконати певну роботу, і водночас замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Виконання підрядником робіт за відсутності заперечень замовника щодо якості та обсягу таких робіт, надає позивачу "законне очікування", що виконані ним роботи за цим договором будуть оплачені.

Так, відповідно до п. 1.3. договору відповідач зобов`язувався надати технічний нагляд (надалі - «роботи») за виконанням будівельних робіт на будівництві об`єкта: «Реконструкція (відновлення пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації) житлового будинку за адресою: селище міського типу Пісківка, вулиця Привокзальна, будинок 5, Бучанського району, Київської області.

Відповідно п. 5.3 договору замовник зобов`язаний в 5-ти денний термін з моменту отримання від виконавця акту договору або виконаних робіт зі здійснення технічного нагляду, розглянути цей акт, і, в разі відсутності зауважень (заперечень), підписати акт виконаних робіт зі здійснення технічного нагляду, і один примірник повернути виконавцю або скласти і надіслати на адресу виконавця мотивовану відмову від строків підписання акту виконаних робіт зі здійснення технічного нагляду.

Як вбачається з матеріалів справи, акт приймання наданих послуг зі здійснення технічного нагляду був підписаний позивачем та відповідачем без зауважень та заперечень. А тому з урахуванням тієї обставини, що позивач прийняв надані відповідачем послуги, слід констатувати, що позивач погодився як з якістю таких робіт, так і з їх кількістю. В матеріалах справи відсутня мотивована відмова від приймання наданих відповідачем послуг. Отже, сторонами було виконано умови договору. Доказів протилежного в розумінні ст. 74, 76-79, 80, 86, 269 ГПК України сторонами надано не було.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 18.02.2020 у справі № 910/7984/16, викладено висновок про те, що акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами передачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Водночас суд апеляційної інстанції бере до уваги, що Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.12.2025 у справі № 915/222/24 конкретизував, що акт ревізії Управління Держаудитслужби (яке є уповноваженим органом державного фінансового контролю), якщо він (акт) складений і оформлений із дотриманням законодавчо встановлених вимог, може бути належним доказом у розумінні статті 76 ГПК України. Такий акт ревізії має оцінюватися судом на загальних підставах, визначених статтею 86 ГПК України, разом з іншими доказами у справі. Акт ревізії є носієм доказової інформації, але не має заздалегідь встановленої сили і не звільняє сторону від обов`язку доведення обставин, на які вона посилається (частина перша статті 74 ГПК України).

Таким чином, наявність акту Державної аудиторської служби України не підставою у даній справі для задоволення позову з урахуванням того, що позивачем не доведено існування розбіжностей між вартістю виконаних робіт, зазначених у договорі, з вартістю виконаних робіт, які були передбачені актом приймання наданих послуг зі здійснення технічного нагляду.

Тоді як підписання позивачем первинних документів без зауважень підтверджує, що замовник визнав факт надання послуг; їх обсяг; їх вартість за відповідний звітний період; правильність проведених розрахунків на момент прийняття; відсутність претензій до якості та змісту відповідних документів. Верховний Суд у постанові від 14.05.2024 у справі № 910/8652/23 зазначив, що акти КБ-2в та довідки КБ-3 є належними доказами погодженого сторонами обсягу та вартості виконаних робіт і є підставою для проведення взаєморозрахунків між сторонами. А тому позовні вимоги у даній справі правомірно залишені без задоволення із заявлених підстав. Суд апеляційної інстанції на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України застосовує наведені правові висновки Верховного Суду.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про необґрунтованість позовних вимог. Тоді як інші доводи апеляційної скарги фактично направлені на переоцінку обставин, які були правильно досліджені судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції переглядав справу в межах ст. 269 ГПК України та підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги не встановив.

Щодо доводів апелянта відносно додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, де апелянт зазначає, що відповідач не надав детального опису наданих адвокатських послуг, а присуджена сума є непропорційною складності справи, яку апелянт вважає нескладною і типовою, що суперечить критеріям співмірності, визначеним статтею 126 ГПК України, та практиці Верховного Суду щодо реальності й розумності адвокатських витрат. Суд апеляційної інстанції відхиляє їх через наступне.

12.05.2026 року відповідачем в Електронному суді сформовано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з позивача 2 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції.

Відхиляючи доводи скаржника в цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 було зазначено, що саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Також Велика Палата наголосила, що правомірне очікування сторони на відшкодування розумних, реальних та обґрунтованих витрат не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин через відсутність у детальному описі відомостей про витрати часу, якщо договором передбачено фіксований гонорар.

В цій частині суд апеляційної інстанції враховує на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України вказані правові висновки та зазначає, що з урахуванням підстав та предмету спору, стягнення 1 000,00 грн (із заявлених 2 000,00 грн) - є обґрунтованим. В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що хоча ціна позову і становила 1 096,00 грн, стягнення 1 000,00 грн - є адекватним розміром витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням також того, що при зверненні з позовом у даній справі, сам позивач сплатив 2 662,40 грн судового збору.

Відповідно до п. 7.12., 7.14. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2026 року у справі № 911/969/24, суд може змінити розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу згідно з приписами частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України як шляхом зменшення загальної суми таких витрат, зокрема у разі їх неспівмірності зі складністю справи, ціною позову чи значенням справи для сторони, так і шляхом відмови у відшкодуванні чи зменшення розміру витрат на оплату окремих послуг адвоката, зокрема у разі їх невідповідності критеріям реальності та розумності або через неспівмірність суми оплати із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) / обсягом наданих адвокатом послуг (коли одна послуга охоплюється і дублюється іншою послугою адвоката, внесеною до розрахунку) тощо.

За принципом змагальності саме на іншу сторону покладено обов`язок надати обґрунтування щодо наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок довести їх неспівмірність. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (додаткові постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що апеляційну скарга відповідачем на додаткове рішення (в частині відмови в задоволенні заяви) не подавалась. А тому додаткове рішення в частині відмови у задоволенні заяви про стягнення 1 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу - не переглядалось.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог та про часткове задоволення заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, на підставі ст. 2, 4, 126, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції та додаткове рішення - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 4, 126, 129, 244, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 у справі № 910/2072/26 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 у справі № 910/2072/26 - залишити без змін.

3. Судовий збір, у зв`язку з переглядом рішень у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/2072/26 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім