Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №910/6739/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2026 р. Справа№ 910/6739/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Пономаренка Є.Ю.

без повідомлення учасників апеляційного провадження,

розглянувши у письмовому провадженні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Сонячна Енергія»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.06.2026

у справі № 910/6739/26 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Сонячна Енергія»

до Акціонерного товариства «Гарантований покупець»

про стягнення 1 499 920,91 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Сонячна Енергія» та додані до неї документи повернуто заявнику без розгляду.

Повертаючи позовну заяву, суд послався п.4 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та вказав, що позивачем не усунуто недоліки поданого позову у строк, встановлений судом, а саме, суд вказав, що позивач в уточненій позовній заяві про стягнення 3% річних та інфляційних втрат з Акціонерного товариства "Гарантований покупець" не зазначив відомостей щодо вжиття заходів досудового врегулювання спору; відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; відомостей щодо зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою; відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи на виконання вимог пунктів 6-9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «А-Сонячна Енергія» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.

Апелянт зазначає, що ним було повністю та вичерпно виконано вимоги ухвали від 09.06.2026, які мали реальне значення для відкриття провадження, а висновки суду в ухвалі про повернення від 15.06.2026 через відсутність суто декларативних, формальних речень про події та витрати, яких об`єктивно не існувало в реальності, є виявом надмірного процесуального формалізму та штучним обмеженням доступу до суду.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2026 справу №910/6739/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Пономаренко Є.Ю., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2026 задоволено заяву судді Суліма В.В. про самовідвід у справі №910/6739/26. Матеріали справи №910/6739/26 передати на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст.32 ГПК України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2026, справу №910/6739/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Пономаренко Є.Ю., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Сонячна Енергія» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 у справі № 910/6739/26 та призначено до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

У матеріалах справи наявні належні докази повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/6739/26 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю «А-Сонячна Енергія» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Гарантований покупець» про стягнення 1 499 920,91 грн, а саме: інфляційні збитки у розмірі 1 112 120,38 грн та 3% річних у розмірі 387 800,53 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Сонячна Енергія» залишено без руху, позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; відомостей щодо зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою; відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Також судом зазначено, що позивачем не вірно зазначено відповідача за ідентифікаційним кодом юридичної особи в розумінні пункту 2 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України.

У порушення вказаних вимог статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не зазначено у позовній заяві реквізитів рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг та не надано документа, що підтверджує наявність такого рахунку. За таких обставин, суд суд також зобов`язав позивача зазначити відомості щодо реквізитів рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг та надати документ, що підтверджує наявність такого рахунку на виконання вимог статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.

12.06.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 року надав довідку АБ "Укргазбанк" про відкриття та наявність банківського рахунку за № НОМЕР_1, а також примірник уточненої позовної заяви про стягнення 3% річних та інфляційних втрат з Акціонерного товариства "Гарантований покупець".

Дослідивши надані позивачем на усунення недоліків докази, суд ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Сонячна Енергія» та додані до неї документи повернуто заявнику без розгляду на підставі п.4 ст.174 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, Північний апеляційний господарський суд не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями".

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Відповідно до ч.1 ст. 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно із ч.3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Статтею 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків шляхом подання до суду: відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; відомостей щодо зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою; відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; зазначити вірно відповідача за ідентифікаційним кодом юридичної особи в розумінні пункту 2 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України. Зобов`язано позивача зазначити відомості щодо реквізитів рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг та надати документ, що підтверджує наявність такого рахунку на виконання вимог статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.

12.06.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 року надав довідку АБ "Укргазбанк" про відкриття та наявність банківського рахунку за № НОМЕР_1, а також примірник уточненої позовної заяви про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, де належним чином було скореговано назву відповідача - Акціонерне товариство "Гарантований покупець" та доповнено банківськими реквізитами позивача.

Однак, Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.06.2026 позовну Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Сонячна Енергія» та додані до неї документи повернуто заявнику без розгляду.

Повертаючи позовну заяву, суд послався п.4 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та вказав, що позивачем не усунуто недоліки поданого позову у строк, встановлений судом, зокрема, позивач в уточненій позовній заяві не зазначив: відомостей щодо вжиття заходів досудового врегулювання спору; відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; відомостей щодо зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою; відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи на виконання вимог пунктів 6-9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши позовну заяву та уточнену позовну заяву, колегія суддів зазначає таке.

Предметом цього спору є стягнення інфляційних втрат та 3% річних (ст. 625 ЦК України), що є процесуальними гарантіями захисту майнового права. Чинне законодавство України не містить жодної норми, яка б зобов`язувала сторони проходити обов`язкову процедуру досудового врегулювання перед стягненням таких нарахувань.

Згідно з ч. 2 ст. 19 ГПК України та рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2002, досудовий порядок є виключно добровільним, якщо інше прямо не передбачено законом або договором.

За змістом п. 6 ч. 3 ст. 162 ГПК України, обов`язок зазначати відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору виникає лише тоді, коли такий порядок є обов`язковим за законом або договором, або якщо такі заходи фактично вживалися позивачем за власною ініціативою.

Якщо ж досудове врегулювання не є обов`язковим і фактично не проводилося, процесуальний закон не вимагає від позивача фіксації у тексті заяви цього факту.

Вказана позиція повністю узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 20.01.2023 у справі № 904/1879/22, де зазначено, що законодавець пов`язує обов`язок зазначення у позовній заяві відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору із наявністю встановленого законом або договором обов`язкового досудового порядку врегулювання спору. За відсутності такого порядку, відсутність у позовній заяві відповідних відомостей (або текстуальних застережень) не є належною правовою підставою для залишення позовної заяви без руху чи її повернення, оскільки це є проявом надмірного формалізму, що обмежує доступ особи до правосуддя (ст. 6 Конвенції)».

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 910/11412/23, де суд зазначив, що технічна відсутність декларативних тверджень про невжиття необов`язкових заходів врегулювання жодним чином не перешкоджає відкриттю провадження та розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що відсутність у позові вказаного застереження щодо вжиття заходів досудового врегулювання спору не може бути підставою ні для відмови в позові (оскільки це питання не стосується суті спору), ні для повернення позовної заяви на стадії її прийняття.

Висновок суду першої інстанції про те, що позивач був зобов`язаний зазначити в уточненій позовній заяві відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову, колегія суддів вважає помилковим з огляду на таке.

Відповідно до приписів п. 7 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.

Вживання законодавцем застереження "якщо такі здійснювалися" чітко вказує на те, що цей обов`язок є умовним і виникає у позивача лише за наявності самого факту звернення до суду з відповідними заявами до моменту подачі позову.

Оскільки позивач у межах цієї справи до подання позову не звертався до суду із заявами про забезпечення позову чи забезпечення доказів, жодних процесуальних заходів не здійснювалося. Процесуальний закон не вимагає від позивача фіксації у тексті заяви негативних фактів (тобто опису та підтвердження подій, яких ніколи не було в реальності).

Вказана позиція повністю узгоджується з практикою Верховного Суду викладеній у постанові від 15.02.2024 у справі № 910/11412/23, де суд наголосив, що якщо заходи забезпечення позову або доказів до подання позову не вживалися, відсутність у тексті позовної заяви окремого текстуального застереження про це не є належною правовою підставою для залишення позову без руху або його повернення.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.01.2023 у справі № 904/1879/22, де суд зазначив, що повернення позову з мотивів відсутності застережень про обставини, які фактично не мали місця, а саме відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися є проявом надмірного формалізму, що грубо обмежує конституційне право особи на судовий захист та доступ до правосуддя (ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції).

Стосовно надання відомостей про зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК), колегія суддів зазначає наступне.

Разом із позовною заявою (та уточненою позовною заявою від 12.06.2026) позивачем, на його думку, було надано повний, вичерпний та достатній пакет доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Жодних інших доказів, які б позивач мав намір подати пізніше або які не могли бути подані з поважних причин, не існує.

За змістом ч. 2 та ч. 4 ст. 80 ГПК України, обов`язок зазначити причини неподання доказів виникає виключно у випадку, якщо такі докази дійсно існують, але об`єктивно не можуть бути подані разом із позовом.

Якщо позивач подав абсолютно всі докази одразу, закон не вимагає від нього фіксації негативного факту (підтвердження відсутності того, чого немає).

За висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.05.2021 у справі № 910/14603/20, якщо позивачем додано до позову всі докази, на які він посилається, відсутність у тексті заяви окремої формальної фрази про відсутність інших доказів не є належною правовою підставою для повернення позовної заяви.

Позиція суду першої інстанції прямо суперечить висновкам Касаційного

господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.05.2021 у справі № 910/14603/20, оскільки відсутність у тексті заяви окремої формальної фрази про відсутність інших доказів не є належною правовою підставою для повернення позовної заяви.

Щодо надання відомостей наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК), колегія суддів зазначає таке.

Первинна позовна заява та уточнена позовна заява від 12.06.2026 разом із додатками були подані до суду в електронній формі через офіційну систему "Електронний суд" та підписані електронним цифровим підписом (ЕЦП) позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 42 та ст. 91 ГПК України, електронні копії документів, завірені ЕЦП, прирівнюються до належним чином засвідчених копій. Сам факт накладення ЕЦП на вказані документи є процесуальним підтвердженням позивача про їх відповідність оригіналам, які перебувають у його розпорядженні.

Відповідно до ч. 6 ст. 91 ГПК України, якщо суд має сумніви щодо відповідності поданої копії оригіналу, він може витребувати у відповідного учасника справи оригінал письмового доказу. Проте, така процесуальна дія вчиняється судом виключно після відкриття провадження у справі (зокрема, під час підготовчого провадження), а не на стадії прийняття позовної заяви шляхом її повернення .

Вказана позиція повністю узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.05.2021 у справі № 910/14603/20. Суд касаційної інстанції наголосив, що не зазначення у тексті заяви окремого застереження про місцезнаходження оригіналів доказів за умови, що всі копії додано до позову, є суто формальним недоліком, який не перешкоджає відкриттю провадження та не може бути підставою для повернення позову.

Таким чином, повернення позовної заяву з підстави відсутності окремого

застереження щодо відомостей наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, на думку колегії суддів, є помилковим та свідчить про неправильне застосування норм процесуального права.

Колегія суддів також вважає помилковим висновок суду щодо надання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи (п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК), з огляду на таке.

Як зазначає позивач, єдиними судовими витратами, які він поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом цієї справи, є судовий збір за подання позовної заяви. Інших судових витрат (на професійну правничу допомогу сторонніх адвокатів, проведення експертиз тощо) позивач не поніс і понести не очікує, оскільки захист його інтересів здійснюється в порядку самопредставництва юридичної особи. Сума судового збору чітко зазначена у позовній заяві, а до заяви додано платіжний документ про його повну сплату.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від

12.11.2019 у справі № 910/15313/18 та у постанові від 20.01.2023 у справі № 904/1879/22 зазначив, що якщо з тексту позовної заяви та доданих документів чітко вбачається, що єдиними судовими витратами позивача є сплачений судовий збір, то відсутність окремого формального розділу з орієнтовним розрахунком інших витрат не є належною правовою підставою для повернення позовної заяви.

Таким чином, повернення позовної заяву з підстави відсутності попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, є повністю помилковим, свідчить про неправильне застосування норм процесуального права та є формальним по своїй суті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 та уточнена позовна заява відповідає ч.3 ст. 162 ГПК України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції визнає висновки місцевого господарського суду про повернення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Сонячна Енергія» у зв`язку із неусуненням позивачем недоліків, помилковими та такими, що не ґрунтуються на вимогах процесуального закону.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першою статті 8 вказаного Закону передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Таким чином, право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

На переконання колегії суддів, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Сонячна Енергія» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 у справі № 910/6739/26 підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 у справі № 910/6739/26 підлягає скасуванню, з направленням справи для подальшого розгляду до Господарського суду міста Києва на стадію вирішення питання про відкриття провадження.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно з частиною 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, ухвала Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 у справі № 910/6739/26 підлягає скасуванню, з направленням справи для подальшого розгляду до Господарського суду міста Києва.

Судові витрати за подання апеляційної скарги підлягають розподілу судом першої інстанції за результатами вирішення спору по суті.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 271, п. 6 ч. 1 ст. 275, 280, 282, 283 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Сонячна Енергія» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 у справі № 910/6739/26 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 у справі № 910/6739/26 скасувати.

3. Матеріали справи №910/6739/26 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.

4. Доручити Господарському суду міста Києва за результатами розгляду справи здійснити розподіл судових витрат у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

Є.Ю. Пономаренко