Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №927/123/21 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2026 р. Справа №927/123/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сковородіної О.М.

суддів: Тищенко А.І.

Горбасенка П.В.

секретар судового засідання Фурсов Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.04.2026 у справі №927/123/21 (суддя - С.В. Белов)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут"

до відповідача Акціонерного Товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз"

про зобов`язання вчинити певні дії,

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут" подано позов, в якому позивач просить суд визнати неправомірними дії Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз" щодо надання, починаючи з 01.09.2018 по 31.07.2020, недостовірних об`ємів газу, спожитих побутовими споживачами та зобов`язати відповідача надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут" достовірну інформацію щодо обсягів природного газу про фактично спожитий газ побутовими споживачами, починаючи з 01.09.2018 по 31.07.2020.

Ухвалою від 09.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.04.2026 у справі 927/123/21 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут" було відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного.

Як стверджує скаржник, згідно з розподілом функцій між учасниками ринку природного газу, повноваження по обліку фактично спожитого газу віднесено до виключної компетенції оператора газорозподільної мережі (надалі - Оператора ГРМ), тобто відповідача у справі (Акціонерного Товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз"). Позивач наголошує, що він, як постачальник, здійснює виключно вартісне нарахування за спожитий газ та розрахунки з Акціонерним товариством "Національне акціонерне товариство "Нафтогаз України" (надалі - НАК «Нафтогаз України») на підставі тих обсягів, які формує та надає Оператор ГРМ, оскільки жодної технічної можливості здійснювати облік самостійно ТОВ «Чернігівгаз збут» не має.

На думку позивача, ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» має змогу визначити фактичний обсяг природного газу виключно з використанням даних, отриманих від АТ «ЧЕРНІГІВГАЗ». Відтак, відповідальність за якість та достовірність обліку покладається на Оператора ГРМ, а позивач здійснює вартісне нарахування виключно у відповідності до наданої інформації.

Апелянт звертає увагу, що для формування актів приймання-передачі між позивачем та НАК «Нафтогаз України» використовувалися ті обсяги спожитого природного газу побутовими споживачами, які формував та надавав відповідач.

За твердженням скаржника, відповідач не надавав для розгляду та на підпис позивачу коригуючі акти з врахуванням змін розміру норм споживання природного газу побутовими споживачами законодавства у разі відсутності лічильників газу. Тому у позивача є підстави вважати, що відповідач здійснював нарахування по нормам споживання, не враховуючи змін законодавства.

Як зазначає апелянт, внаслідок коригування обсягів нібито спожитого газу Товариство понесло необґрунтовані втрати перед НАК "Нафтогаз України", оскільки в актах приймання-передачі з останнім включені обсяги природного газу, які не підтверджуються фактичними показниками лічильників споживачів. У позивача є обґрунтовані сумніви в достовірності даних, якими оперує Оператор ГРМ і на підставі яких були визначені фінансові зобов`язання підприємства.

Скаржник наголошує, що у серпні, вересні, жовтні, листопаді 2020 року відповідачем проведено коригування (зменшення) обсягів спожитого газу по ряду особових рахунків за період листопад 2019 року - липень 2020 року. При цьому, за періоди січень-грудень 2019 року та січень-липень 2020 року акти приймання-передачі з НАК «Нафтогаз України» вже були сформовані та в них закладені попередні більші обсяги. Оператор ГРМ здійснював коригування обсягів без будь-якого повідомлення постачальника, який здійснював нарахування плати за газ.

Апелянт звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України (надалі - КМУ) №143 "Питання споживання природного газу" від 27 лютого 2019 р., якою змінено норми споживання в сторону зменшення та зобов`язано здійснити перерахунки за зниженими нормами з 09 серпня 2018 року, що і було здійснено позивачем та не здійснено відповідачем.

У зв`язку з виконанням позивачем вимог постанови КМУ, як стверджує скаржник, виникла невідповідність розподіленого Оператором ГРМ об`єму (обсягу) нормам споживання, які були встановленими КМУ у відповідні періоди. В свою чергу, відповідач у спірному періоді здійснював об`єм споживання природного газу населенню виключно з урахуванням норм, встановлених постановою КМУ №619 від 08.06.1996, а це завищені норми (9,8 - 18,3 - 23,6).

За твердженням скаржника, факт невідповідності норм розподілених оператором ГРМ діючим на той період нормам за відповідними постановами КМУ є підставою для здійснення перерахунку об`ємів розподіленого природного газу та зменшення безпідставно переданих відповідачем об`ємів.

Окрім цього, апелянт зазначає, що суд першої інстанції надані докази (а саме, обсяги газу за ЕІС кодом по кожному побутовому споживачу за період з січня по липень 2020 року на USB накопичувачі) не розглядав, та жодної оцінки про невідповідність нарахованих відповідачем норм споживання не надав.

На думку позивача, для точного встановлення розбіжностей між нарахованим та фактично спожитим об`ємом природного газу, необхідним є призначення у справі повторної судово-економічної експертизи з метою з`ясування обсягу цих розбіжностей. Ця позиція об`єктивно підтверджується відомостями, наданими позивачем під час проведення попередньої додаткової судово-економічної експертизи.

Також скаржник окремо звертає увагу суду на те, що у подібній справі №924/1237/20 Північно-західним апеляційним господарським судом постановою від 26.06.2024 було встановлено, що твердження відповідача про правомірність визначення побутовим споживачам обсягів газу по нормах споживання в період з 01.09.2018 по 31.10.2020 спростовуються, у зв`язку з чим позовні вимоги газопостачального підприємства підлягали задоволенню.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 було відкрито апеляційне провадження у справі №927/123/21, встановлено строк на подання відзиву, призначено судове засідання.

04.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній повністю погоджується з рішенням господарського суду Чернігівської області від 23.04.2026 року по даній справі, вважає його законним, обґрунтованим та таким, що прийнято при всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідач повністю не погоджується з апеляційною скаргою, оскільки вважає її безпідставною та необґрунтованою з огляду на наступне.

Відповідач зазначає, що статус постачальника зі спеціальними обов`язками позивач втратив лише з моменту набрання чинності постановою КМУ №740 від 19.08.2020, тобто з 21.08.2020.

Як вказує заявник, взаємовідносини між учасниками ринку природного газу регулюються нормами чинного законодавства, зокрема Кодексом газотранспортної системи (надалі - Кодекс ГТС), яким передбачено створення та підтримку функціонування інформаційної платформи оператором газотранспортної системи (надалі - Оператор ГТС).

Відповідач звертає увагу, що 18.12.2019 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» було укладено договір транспортування природного газу, відповідно до умов якого позивачу надається доступ до цієї інформаційної платформи.

За твердженням відповідача, алокація природного газу, зокрема в частині фіксації фактичних обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами, визначається Оператором ГТС та доводиться ним до відома позивача. Тобто, на думку відповідача, позивач має змогу визначити фактичний обсяг природного газу виключно з використанням даних, отриманих від відповідача та даних, розміщених на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Щодо наведеного позивачем переліку з восьми споживачів, по яких виявлено розбіжності, відповідач зауважує, що по більшій кількості адрес абонентів позивача інформація не перевірена. Тому, як зазначає відповідач, позиція позивача про те, що він несе необґрунтовані витрати, ґрунтується виключно на припущеннях.

Відповідач звертає увагу на зміни до Кодексу газорозподільних систем (надалі - Кодекс ГРМ) та Типового договору розподілу природного газу, згідно з якими з 1 січня 2020 року споживачі самостійно розраховуються з Оператором ГРМ за надану їм послугу з розподілу природного газу на підставі відповідних рахунків.

Як стверджує заявник, нормами Кодексу ГРМ та Типового договору встановлено обов`язок Оператора ГРМ проводити розрахунки по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, шляхом приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показаннями побутових лічильників, що і було зроблено відповідачем. Відповідач зазначає, що ним проведено коригування (зменшення) обсягів спожитого газу по ряду особових рахунків, і кожен такий побутовий споживач розраховувався за ці приведені до стандартних умов об`єми перед постачальником природного газу.

Відповідач також наголошує, що у матеріалах справи відсутні докази отримання ним від позивача претензій відносно фізико-хімічних показників (ФХП) природного газу протягом 5 днів з дати оформлення акта, як це передбачено Кодексом ГТС.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, відповідач стверджує, що заявлений позов фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (встановлення факту передання недостовірних об`ємів газу), та не стосується захисту права цивільного. Посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, заявник вказує, що вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді.

На переконання відповідача, вимога позивача про зобов`язання надати достовірну інформацію щодо обсягів природного газу не є конкретизованою та не містить інформації, про які саме «достовірні показники» йдеться. Позивач намагається через судове рішення встановити ймовірність помилковості показників, тобто позовні вимоги ґрунтуються на припущеннях, хоча позивач мав можливість здійснити власний розрахунок таких об`ємів, проте цього не зробив.

Відповідач, посилаючись на постанову Об`єднаної палати Верховного Суду від 15 липня 2022 року у справі №918/662/21, зазначає, що заявлені вимоги не можуть самостійно розглядатися в окремій справі. Встановлення правомірності та правильності передання об`ємів газу може бути лише предметом доказування при вирішенні спору про право (наприклад, про стягнення плати за поставлений газ та/або послуги з транспортування природного газу).

Крім того, на думку відповідача, вимога про визнання неправомірними дій та зобов`язання надати інформацію не є належним способом захисту також через те, що містить лише припущення щодо події в майбутньому, а доказів наявності порушення прав позивача суду не надано.

Відповідач підкреслює, що коригування обсягів природного газу, оплаченого на користь НАК «Нафтогаз України», має пряме відношення виключно до договірних відносин між позивачем та НАК «Нафтогаз України». Як зазначає заявник, договори між позивачем та відповідачем в частині розподілу газу виконані, послуги надані, бухгалтерська документація підписана без зауважень, договори припинили свою дію, тому вимога щодо надання достовірної інформації є безпідставною.

На підставі вищевикладеного відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, а рішення господарського суду Чернігівської області від 23.04.2026 у справі №927/123/21 залишити без змін.

13.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату.

В обґрунтування поданого клопотання заявник посилається на перебування представника у відпустці, а також зазначає, що він є єдиним представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут".

Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

За приписами частин 1, 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Неможливість участі в судовому засіданні певного представника не позбавляє позивача (юридичну особу) права та об`єктивної можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника або ж реалізувати право на самопредставництво (зокрема, через керівника).

Перебування представника у відпустці є виключно внутрішньою організаційною обставиною юридичної особи, яка не може вважатися поважною причиною неявки в розумінні вимог процесуального закону та не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін у судове засідання не визнавалася судом апеляційної інстанції обов`язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут" здійснює постачання природного газу на підставі виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, ліцензії згідно Постанови №653 від 18.05.2017.

Відповідно до Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, ТОВ «Чернігівгаз збут» було визначено постачальником природного газу зі спеціальними обов`язками щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям до зміни постачальника природного газу на території м. Чернігів та Чернігівської області до 01.08.2020.

ТОВ «Чернігівгаз збут» надає споживачам послуги з постачання природного газу, при цьому інші послуги на ліцензованій території, зокрема розподіл та облік розподіленого природного газу, здійснює Оператор ГРМ, а саме АТ «Чернігівгаз» (згідно з рішенням зборів акціонерів найменування змінено з ПАТ «Чернігівгаз» на АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз»).

25 червня 2015 року між ТОВ "Чернігівгаз збут" та ПАТ «Чернігівгаз» було укладено договір на розподіл природного газу №8-Н (далі - Договір).

Згідно умов Договору, Відповідач зобов`язався надати Позивачу з 01.07.2015 послугу з транспортування природного газу газорозподільними системами до меж споживачів ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності Сторін (п.2.1. зазначеного Договору).

Згідно п. 2.2. Договору, передбачено, що газ Замовника (Позивача), транспортування якого за даним Договором здійснює Відповідач, призначений для задоволення потреб населення та релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), газоспоживне обладнання яких підключено до газорозподільних мереж.

Відповідно до п.3.4. украденого між Позивачем і Відповідачем Договору за підсумками розрахункового періоду Газорозподільне підприємство (Відповідач) формує акт по фактичний обсяг спожитого (протранспортованого) газу та реєстр обсягів розподіленого природного газу споживачам Замовника (Позивача) за розрахунковий період по споживачах постачальника за регульованим тарифом, що є Замовником, та у зазначений строк передає його на погодження Замовникові (Позивачу).

Зa наявності розбіжностей у частині визначення обсягу (протранспортованого) газу вони підлягають врегулюванню відповідно до умов Договору або в судовому порядку.

Пунктом 4.6 Договору передбачено, що послуги з транспортування природного газу ГРМ підтверджуються підписаним між Оператором ГРМ та Замовником актом наданих послуг, що оформлюється з урахуванням обсягу протранспортованого газу за розрахунковий період, визначеного відповідно до розділу III Договору.

Відповідно до умов Договору, обсяги протранспортованого природного газу, визначаються в актах на підставі даних Оператора ГРМ.

Між ТОВ «Чернігівгаз збут» та ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» 18.12.2019 укладено договір №1910000218 транспортування природного газу, відповідно до умов якого ТОВ «Чернігівгаз збут» надається доступ до інформаційної платформи Оператора ГТС.

Між ТОВ «Чернігівгаз збут» та ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» були укладені договори на купівлю-продаж природного газу для подальшого постачання побутовим споживачам: за період вересень-жовтень 2018 року діяв договір №17-460-Н від 27.09.2017, а з листопада 2018 року по липень 2020 року (включно) - договір №18-560-Н від 05.11.2018. Згідно з підписаними актами приймання-передачі за цими договорами, ТОВ «Чернігівгаз збут» прийнято природного газу у загальному обсязі 24150,791 тис. куб. м та 410204,37941 тис. куб. м відповідно.

Станом на 01.11.2020 загальна кількість побутових споживачів складає 357880 осіб. Відповідно до актів наданих послуг, обсяг розподіленого газу АТ «Чернігівгаз» споживачам категорії «населення» з 01 вересня 2018 року по 31 грудня 2020 року склав 360424,84439 тис. куб. м.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17 жовтня 2023 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" задоволено; призначено по справі №927/123/21 додаткову судово-економічну експертизу проведення якої доручено Хмельницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (29013, м. Хмельницький, вул. Володимирська, 109); на вирішення експертизи поставлено наступні питання:

-чи відображені коригування обсягів фактичного споживання природного газу побутовими споживачами, у зв`язку зі зміною як норм споживання, так і перерозподілом місячних об`ємів споживання у побутових споживачів на підставі наданих ними фактичних показників лічильників газу за період з 01.08.2018 по 31.07.2020 в даних, що надавались Оператором ГРМ до Інформаційної платформи Оператора ГТС та актах наданих послуг з розподілу природного газу за період з 01.09.2018 по 31.07.2020?

-чи здійснювались Оператором ГРМ коригування, зменшення та/або перерахунки розподілених відповідно до норм споживання об`ємів природного газу у разі відсутності лічильників природного газу відповідно до змін норм споживання, що діяли у період з 01.09.2018 по 31.07.2020?

-який загальний обсяг різниці (розбіжності) між розподіленим відповідачем об`ємом природного газу побутовим споживачам у яких відсутній облік природного газу із застосуванням засобів вимірювальної техніки та виставленими до оплати таким побутовим споживачам обсягам природного газу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 №619 "Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №409 "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування"; постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 №63; постанови Кабінету Міністрів України №143 від 27.02.2019, які діяли у період з 01.09.2018 по 31.07.2020?

19.01.2026 до суду першої інстанції від Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов висновок експертів за результатами проведення додаткової судово-економічної експертизи від 07.01.2026 та матеріали справи №927/123/21 Господарського суду Чернігівської області.

Відповідно до вказаного висновку, коригування обсягів фактичного споживання природного газу побутовими споживачами, у зв`язку з перерозподілом місячних об`ємів споживання у побутових споживачів на підставі наданих ними фактичних показників лічильників газу за період з 01.09.2018 по 31.07.2020 відображені в даних, що надавались Оператором ГРМ до Інформаційної платформи Оператора ГТС та актах наданих послуг з розподілу природного газу за період з 01.09.2018 по 31.07.2020.

Оператором ГРМ здійснювалися коригування, зменшення та/або перерахунки розподілених відповідно до норм споживання об`ємів природного газу у разі відсутності лічильників природного газу відповідно до змін норм споживання, що діяли у період з 01.09.2018 по 31.07.2020.

Загальний обсяг різниці (розбіжності) між розподіленим відповідачем об`ємом природного газу побутовим споживачам у яких відсутній облік природного газу із застосуванням засобів вимірювальної техніки та виставленими до оплати таким побутовим споживачам обсягам природного газу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 №619 "Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №409 "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування"; постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 №63; постанови Кабінету Міністрів України №143 від 27.02.2019, які діяли у період з 01.09.2018 по 31.07.2020 становить 728597,60 куб. м.

Експертом відзначено, що відповідно до даних зведеної відомості витягу з автоматизованої білінгової системи втрат природного газу по побутовим лічильникам за умови приведення до стандартних умов та втрат природного газу, наданої АТ "Чернігівгаз" з вересня 2018 по липень 2020 р.р., розбіжність між даними про фактичні обсяги споживання природного газу побутовими споживачами та даними про фактичні обсяги споживання природного газу побутовими споживачами зазначеними на інформаційній платформі оператора ГРМ за період з 01.09.2018 по 31.07.2020 становить 544809,54 м. куб.

Суд першої інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що позовна заява задоволенню не підлягає.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз" про визнання неправомірними дій щодо надання, починаючи з 01.09.2018 по 31.07.2020, недостовірних об`ємів газу, спожитих побутовими споживачами, та зобов`язання відповідача надати позивачу достовірну інформацію щодо обсягів природного газу про фактично спожитий газ побутовими споживачами, починаючи з 01.09.2018 по 31.07.2020.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з пунктами 1, 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ, під заголовком "Комерційні умови доступу до газорозподільної системи для отримання/передачі природного газу": "Суб`єкти ринку природного газу (у т. ч. споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу. Доступ споживачів, у т.ч. побутових споживачів, до ГРМ для споживання (постачання) природного газу, надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП №2498 від 30.09.2015 (типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Постановою НКРЕКП № 2080 від 07.10.2019 року, внесено зміни до глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ та до розділу VI Типового договору розподілу природного газу.

Відповідно до внесених змін, з 1 січня 2020 року введено оплату вартості послуг за Договором розподілу природного газу, укладеного Оператором ГРМ безпосередньо із споживачами природного газу (в тому числі і побутовими споживачами) на підставі відповідних рахунків Оператора ГРМ, яку кожен споживач природного газу (в тому числі й побутовий споживач) самостійно сплачує на розрахунковий рахунок Оператора ГРМ.

Так відповідно до пункту 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ (із змінами, внесеними постановою НКРЕКП №2080 від 07.10.2019): "Розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності".

"Річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою" (пункт 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ (із змінами, внесеними постановою НКРЕКП №2080 від 07.10.2019 року).

Відповідно до умов пункту 6.1 розділу VI Типового договору розподілу природного газу (із змінами, внесеними постановою НКРЕКП №2080 від 07.10.2019): "Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Відповідно до умов пункту 6.2 розділу VI Типового договору розподілу природного газу (із змінами, внесеними постановою НКРЕКП № 2080 від 07.10.2019 року "Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.

До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу".

Таким чином, з 1 січня 2020 року споживачі природного газу, в тому числі і побутові споживачі, самостійно розраховуються з Оператором ГРМ за надану їм послугу з розподілу природного газу газорозподільним підприємством, згідно умов, укладеного між ними та Оператором ГРМ Договору розподілу природного газу, на підставі відповідних рахунків Оператора ГРМ, які ним визначаються відповідно до вимог пункту 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ.

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу IX Кодексу ГРМ: "Комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об`єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб`єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, Оператора ГТС), та об`єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним Операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у т. ч. для взаєморозрахунків між ними".

Положеннями пункту 1 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ встановлено, що: "Визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.

Для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ.

У разі відсутності лічильника газу в Оператора ГРМ приймаються дані лічильника газу побутового споживача. При цьому Оператор ГРМ має право протягом експлуатації лічильника газу та відповідно до вимог цього Кодексу здійснювати контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу) для контролю та перевірки його показань.

У разі встановлення лічильника газу у комунальній квартирі об`єм споживання природного газу розраховується відповідно до кількості мешканців квартири та займаної ними площі".

Пунктом 2 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ визначено, що: "періодом, за який по об`єкту побутового споживача визначається об`єм та обсяг спожитого (розподіленого) природного газу, є календарний місяць".

Пунктом 3 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ встановлено: "Якщо побутовий споживач за договором розподілу природного газу не забезпечений лічильником газу, фактичний об`єм спожитого (розподіленого) природного газу по об`єкту побутового споживача за відповідний календарний місяць визначається за нормами споживання.

Споживач зобов`язаний своєчасно, але не пізніше ніж у місячний строк письмово повідомляти Оператора ГРМ про всі зміни, що стосуються видів споживання газу, та/або опалювальної площі, та/або кількості осіб, зареєстрованих на його об`єкті".

Відповідно до пункту 4 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ: "Побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов`язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п`яти діб (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу.

У разі неотримання Оператором ГРМ до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника газу та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об`єм розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача за розрахунковий період визначається Оператором ГРМ на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача, з урахуванням вимог цього Кодексу, Якщо за підсумками наступного місяця споживач своєчасно надасть покази лічильника газу, формування об`єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань. Група споживання по кожному об`єкту побутового споживача, який розраховується за лічильником газу, визначається Оператором ГРМ згідно з цим Кодексом. Номер групи споживання зазначається Оператором ГРМ в персоніфікованих даних заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу та в рахунках Оператора ГРМ про сплату послуг за договором розподілу природного газу.

Група споживання відображає річний профіль споживання природного газу в розрізі календарних місяців середньостатистичним побутовим споживачем у відповідній групі за ознаками складу газових приладів і пристроїв, категорії будинку (індивідуальний, багатоквартирний) та в окремих випадках з урахуванням опалювальної площі та наявності централізованого гарячого водопостачання. При зміні критеріїв (зокрема зміні приладів або площі), за якими побутовий споживач був віднесений до певної групи споживання, споживачу присвоюється інша група споживання.

На підставі групи споживання побутового споживача та його річного споживання природного газу за останні 12 календарних місяців по об`єкту побутового споживача визначаються планові місячні об`єми споживання природного газу виходячи з місячної частки від планового річного об`єму споживання природного газу, визначеної в додатку 1 до цього Кодексу. У разі якщо по об`єкту споживача (та за новими об`єктами споживачів (замовників)) період фактичного споживання газу менше 12 місяців, планові місячні об`єми споживання природного газу визначаються виходячи з даних річного обсягу споживання природного газу, визначеного на 1 особу чи 1 м кв. для відповідної групи споживання.

Оператор ГРМ має право здійснювати контрольні зняття показів лічильника природного газу споживача та зобов`язаний не рідше одного разу на шість місяців здійснювати контрольне зняття показань лічильника газу (з урахуванням встановленого строку для контрольного огляду вузла обліку) та формувати об`єм розподілу і споживання природного газу по об`єкту споживача за розрахунковий місяць, в якому було здійснено контрольне зняття показань лічильника газу, з урахуванням його фактичних показань".

Положеннями абзаців 3,4 пункту 5 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ встановлено, що: "Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку передає інформацію про об`єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період до оператора ГТС з метою її використання суб`єктами ринку природного газу, у т.ч. постачальником споживача. Визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об`єми та обсяги розподілу та споживання природного газу (алокація) є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником".

На відповідача, як Оператора ГРМ, покладено обов`язок при комерційному обліку газу, в тому числі, здійснювати й дві окремі процедури:

1) приведення газу до стандартних умов;

2) розрахунок спожитого обсягу енергії природного газу, про який повідомляється споживача в платіжному документі.

Порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу (абзац перший пункту 2 глави 1 розділу IX Кодексу).

За змістом пункту 6 частини першої статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг": "для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор затверджує типові та схвалює примірні договори відповідно до закону".

На виконання зазначених вимог Кодексу та Закону, Регулятором 30.09.2015 року прийнято Постанову № 2498 "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу".

Пункт 1.2. Типового договору розподілу природного газу визначає, що умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем.

Розділ V Договору містить в собі порядок обліку природного газу, що передається Споживачу.

Пункт 5.1 Договору визначає, що: «облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем".

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що: "визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві- приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором".

Регулятором в пункті 5.3 Договору передбачено, що: "за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі газорозподільних систем".

Питання приведення обсягів спожитого природного газу до стандартних умов врегульовано розділом XV цього Кодексу ГРМ, про що зазначено в абзаці 2 пункту 3 глави 1 розділу IX Кодексу.

Так, пунктом 6 глави 1 розділу XV Кодексу ГРМ визначено, що: "для проведення розрахунків по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, коефіцієнт приведення до стандартних умов (к) необхідно визначати за відповідними додатками до Методики приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 26.02.2004 року № 116, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.03.2004 за № 346/8945 (далі - Методика № 116)".

Отже, пункт 6 глави 1 розділу XV Кодексу вказує на "необхідність застосування лише відповідного коефіцієнту при приведенні обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, який зазначений в додатках до Методики № 116, а не власне положень самої Методики".

Крім того Кодексом ГРМ визначено, що "споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу".

Вищевикладене свідчить про те, що нормами Кодексу ГРМ та Типового договору, які затверджені Регулятором, встановлено обов`язок Оператора ГРМ проводити розрахунки по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, шляхом приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показаннями побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, що і було зроблено відповідачем.

АТ «Чернігівгаз» проведено коригування (зменшення) обсягів спожитого газу по ряду особових рахунків. Відповідно, кожен такий побутовий споживач розраховувався за ці приведені до стандартних умов об`єми перед постачальником природного газу (позивачем), як за об`єми спожитого ним природного газу.

Згідно з пунктами 2-3 глави 5 розділу III Кодексу ГТС, якщо сторона, що приймає/передає природний газ, не погоджується з визначеним добовим/місячним обсягом чи місячного обсягу фізико-хімічними показниками (ФХП), вона повинна заявити про це іншій стороні, що приймає/передає природній газ протягом 5 днів з дати оформлення акта або іншого документа, що підтверджує значення обсягу та ФХП поданого (прийнятого) газу. У разі виникнення між сторонами спірних питань щодо результатів вимірювань обсягу природного газу або технічних, у тому числі номерів метрологічних характеристик засобів вимірювальної техніки, сторона, що приймає/передає природній газ, мають право вимагати проведення експертної повірки засобів вимірювальної техніки.

Разом з цим, у матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем від позивача претензій відносно ФХП природного газу, отриманих побутовими споживачами вказаного постачальника природного газу у спірний період.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги про надання відповідачем недостовірних об`ємів газу, колегія суддів звертає увагу на те, як саме позивач дізнався про наявність можливих розбіжностей. З матеріалів справи вбачається, що позивачем було проведено вибіркову звірку інформації про показники лічильників, яку надавали самі споживачі через додатки в мережі Інтернет та за телефоном, із тими даними, які надає АТ «Чернігівгаз».

Водночас, щодо повноти такої перевірки колегія суддів зазначає, що позивачем наведено перелік лише восьми споживачів, по особових рахунках яких виявлено розбіжності в обсягах спожитого газу. По решті ж адрес абонентів ТОВ «Чернігівгаз збут» інформація не перевірена, а позиція скаржника про те, що наявність похибки по деяких з перевірених абонентів дає всі підстави вважати недостовірним увесь фактичний обсяг постачання, ґрунтується виключно на припущеннях. Заявлені вимоги не можуть базуватися на ймовірностях або екстраполяції вибіркових даних на загальний масив абонентів.

Відхиляючи аргументи апелянта про те, що ТОВ «Чернігівгаз збут» не має технічної можливості для здійснення обліку та самостійного розрахунку фактичного обсягу природного газу, колегія суддів зазначає наступне. З 18.12.2019 між позивачем та ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» укладено договір транспортування, за яким позивачу надано безперешкодний доступ до інформаційної платформи Оператора ГТС, де фіксується алокація природного газу по кожному замовнику. Тобто, позивачу достеменно відомі показники споживання по кожному замовнику.

Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції не розглянув та не надав оцінки доказам, що містяться на наданому позивачем USB-накопичувачі (а саме відомостям про обсяги газу за ЕІС кодом по кожному побутовому споживачу), колегія суддів зазначає таке.

Надання позивачем вказаного USB-накопичувача з масивом даних, а також сам факт ініціювання ним у суді першої інстанції додаткової судово-економічної експертизи, навпаки, прямо підтверджує той факт, що позивач фактично володіє необхідною інформацією для здійснення власного розрахунку обсягів газу та заявлення відповідних майнових вимог. За таких обставин позовна вимога про зобов`язання відповідача надати достовірну інформацію є безпідставною.

Крім того, оскільки встановлення факту невідповідності обсягів не може бути самостійним предметом спору в господарському суді, ненадання судом першої інстанції детальної оцінки математичним даним з цього носія не призвело до прийняття неправильного рішення по суті спору.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлений у справі позов фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (встановлення факту передання недостовірних об`ємів газу), та не стосується захисту права цивільного.

При цьому вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Відповідний правовий висновок наведений у п. 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16.

Заявлені позивачем у цій справі вимоги не можуть самостійно розглядатися в окремій справі.

Встановлення таких обставин, як правомірність та правильність здійсненого відповідачем передання об`ємів газу, може бути предметом доказування при вирішенні та розгляді спору про право, зокрема: про стягнення плати за поставлений газ та/або за послуги відповідача з транспортування природного газу; про припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення (у випадку припинення надання послуг), тощо (подібна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 15 липня 2022 року у справі №918/662/21).

Сам по собі висновок додаткової судово-економічної експертизи від 07.01.2026, згідно з яким загальний обсяг різниці (розбіжності) становить 728597,60 куб. м., є доказом, який міг би бути використаний позивачем для обґрунтування конкретних майнових вимог (стягнення збитків, безпідставно збережених коштів тощо). Однак його наявність не змінює правової природи заявленого немайнового позову і не робить обраний спосіб захисту належним.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В той час, позивачем не було подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в позовній заяві, щодо порушеного права позивача зі сторони відповідача. За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, судом першої інстанції вірно встановлено недоведеність позивачем належними і допустимими доказами наявності підстав для задоволення позову.

З огляду на зазначене, у задоволенні позову відмовлено правомірно, підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

Згідно з ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.04.2026 у справі №927/123/21 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.04.2026 у справі №927/123/21 - залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 27.07.2026.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20 (двадцяти) днів до Верховного Суду відповідно до статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Сковородіна

Судді А.І. Тищенко

П.В. Горбасенко