Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №916/90/26 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/90/26

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Богацької Н.С., Савицького Я.Ф.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка, 29)

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі філії “Оператор припортових станцій” Акціонерного товариства “Українська залізниця”

на рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2026 (повний текст рішення складено 26.06.2026)

по справі № 916/90/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “Нібулон”

до Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі філії “Оператор припортових станцій” Акціонерного товариства “Українська залізниця”

про стягнення 33 696,83 грн,

(суддя першої інстанції: Цісельський О.В., дата та місце ухвалення рішення: 19.06.2026, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка,29),

У січні 2026 року 14.01.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “Нібулон” (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця”, яке в подальшому було замінено протокольною ухвалою суду від 24.03.2026 на Акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі філії “Оператор припортових станцій” Акціонерного товариства “Українська залізниця” (далі - Відповідач) про стягнення 33696,83 грн в якості відшкодування збитків, завданих нестачею вантажу.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що відповідно до залізничної накладної № 43336114 від 05.11.2025 вантажовідправником та вантажоодержувачем в одній особі є Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Нібулон”, яким був відвантажений насипом вантаж (кукурудза) у вагоні № 58515206. Разом з тим, під час переважування вказаного вагона по масі брутто було виявлено ознаки нестачі вантажу у вагоні №58515206 у розмірі 3820 кг, що підтверджується актом про виявлення нестачі вантажу від 20.11.2025, складеними працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Нібулон”.

З огляду на виявлену нестачу вантажу, Позивач стверджував, що йому було завдано збитки у розмірі 33 696,83 грн, які підлягають стягненню з Відповідача.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.06.2026 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі філії “Оператор припортових станцій” Акціонерного товариства “Українська залізниця” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» збитки, завдані нестачею вантажу, в розмірі 33 696,83 грн та судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

У своєму рішенні суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки Відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, який перевозився у спірному вагоні, завданої шкоди - нестачі товару на загальну суму 33696,83 грн та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, суд зазначив, що Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що нестача вантажу у вагонах сталась не з вини Відповідача відповідно до ст. 127 Статуту залізниць України.

Не погоджуючись з таким рішенням, Акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі філії “Оператор припортових станцій” Акціонерного товариства “Українська залізниця” звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2026 по справі №916/90/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Нібулон” у повному обсязі.

Апелянт вважає, що в порушення норм матеріального права судом першої інстанції до спірних правовідносин не було застосовано пункт “А” ст. 111 Статуту залізниць України, яким передбачено, що залізниця звільняється від відповідальності за недостачу вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами. Таким чином, як стверджує Відповідач, враховуючи, що вагон №58515206 прибув на станцію призначення Ізмаїл у технічно справному стані зі справними ЗПП вантажовідправника та був прийнятий Позивачем без будь-яких зауважень в момент приймально-передавальних операцій, є очевидним той факт, що правові підстави для віднесення відповідальності за нестачу вантажу на Відповідача відсутні.

Крім цього, Апелянт стверджує, що судом не прийнято до уваги приписи ч. 1 ст. 924 Цивільного кодексу України, ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» та ст. 110 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (надалі – Статут), що підлягали застосуванню, якими передбачено припинення відповідальності перевізника за збереження вантажу з моменту його видачі одержувачу.

Апелянт зазначає, що з урахуванням того, що спірний вагон із кукурудзою було видано Позивачу 19.11.2025 без будь-яких зауважень, вимог щодо комісійної видачі чи складання комерційного акта, а про нестачу заявлено лише наступного дня після вивезення вагону на власну територію, передбачена законом презумпція вини перевізника припинилася в момент видачі вантажу, а матеріали справи не містять доказів вини залізниці у його втраті.

Щодо твердження Позивача та висновку експертизи щодо технічної несправності вагону №58515206, в якому вказано наявність зазорів, у яких затиснуті роздавлені зерна кукурудзи та сліди механічного впливу в процесі перевезення Апелянт зазначає, що відправником ТОВ СП «НІБУЛОН» у графі 7 «Заяви відправника» перевізного документу №43336114 проставлено відмітку «застосування монтажної піни з одержувачем узгоджено», що свідчить про те, що вантажовідправником щільність закриття розвантажувальних люків забезпечувалась шляхом задуття монтажною піною конструктивних зазорів кузову вагону, що категорично забороняється п.7.1 Глави 1 та п.2.1 Глави 11 додатку 3 до СМГС «Технічних умов розміщення і кріплення вантажів». Конструктивні зазори кузова вагона, наявність яких може призвести до втрат вантажу повинні бути усунені зсередини вагона. Спосіб та засоби повинні забезпечувати схоронність вагона, можливість відновлення первинного стану вагона після вивантаження та не вносити ніяких змін до конструкції вагона.

Тобто, як зазначає Апелянт, по відвантаженню відправник ТОВ «СП Нібулон» у вагоні №58515206 (власності 430389 – ТОВ СП «Нібулон») бачив наявність конструктивних зазорів та не забезпечив заходів щодо усунення їх з середини, а застосував монтажну піну. Тож механічний вплив (по висновку експертизи) на кришку бункера у вигляді подряпин міг бути після видалення монтажної піни вантажоодержувачем. Про наявність залишків монтажної піни у висновку експертизи взагалі нічого не сказано.

Крім того, як стверджує Скаржник, після висновку експертизи про технічну несправність вагону №58515206 ТОВ СП «Нібулон» для забезпечення його технічної справності та відповідності не оформлював та не відправляв вагон у ремонт після вивантаження, так як саме ТОВ СП «Нібулон» є власником вагону.

Зазначене, на переконання Апелянта, доводить несправедливість посилання Позивача про технічну несправність вагону в процесі перевезення внаслідок чого, могла виникнути нестача в процесі перевезення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Оператор припортових станцій» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2026 по справі №916/90/26; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі; вирішено розглянути апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Оператор припортових станцій» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2026 по справі №916/90/26 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/90/26.

08.07.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “Нібулон” надійшов відзив на апеляційну скаргу

У своєму відзиві Позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим, ухваленим при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні обставин справи на підставі належних, допустимих та достатніх доказів, з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому таким, що не підлягає скасуванню.

Як зазначає Позивач, Апелянт же, як у суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі, не наводить жодних належних доказів на підтвердження того, що нестача вантажу виникла внаслідок обставин, яким Залізниця не могла запобігти. Апелянт обмежується лише посиланням на факт підписання пам`ятки про подавання вагонів № 176 від 19.11.2025, що саме по собі не спростовує наявність вини перевізника.

Апелянт наполягає на тому, що звернення Позивача про виявлення нестачі, подане через 16 год. 55 хв. після прийняття вагона на під`їзній колії, є підставою для відмови у складенні комерційного акта та звільнення Залізниці від відповідальності. Даний довід був предметом окремого дослідження судом першої інстанції та обґрунтовано відхилений.

Позивач також заперечує проти доводів апеляційної скарги стосовно неналежності Акта експертизи Одеської РТПП №630 від 25.11.2025 та зазначає, що всім доводам Апелянта вже було надано оцінку судом першої інстанції при ухваленні рішення.

Позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги про те, що під час проходження поїзда через станцію Знам`янка 06.11.2025 тензометричними динамічними вагонними вагами у вагоні № 58515206 нібито виявлено надлишок вантажу в розмірі 2320 кг, що, на думку Апелянта, виключає можливість втрати вантажу під час перевезення, оскільки зважування вагону на проміжній станції Знам`янка в динамічному режимі (без зупинки та розчеплення) не спростовує відповідальності залізниці за збереження вантажу до його видачі в Ізмаїлі, оскільки зафіксований показник у межах інструментальної похибки не підтверджує реальної маси, а подальша втрата 6140 кг додатково підтверджується актами експертизи, запізнілим наданням доказів та об`єктивними фізичними ознаками пошкодження вагону й утворення воронки у зерні.

Як зазначає Позивач, Апелянт повторює довід про те, що Позивачем не надано належного документа на підтвердження вартості відправленого вантажу в розумінні статті 115 Статуту, проте цей довід спростовується як нормами чинного законодавства, так і усталеною судовою практикою Верховного Суду. Апелянтом за увесь час розгляду справи не надано жодного доказу, який би спростовував заявлену вартість вантажу або свідчив про наявність іншої, відмінної ринкової ціни на відповідну дату. Суд першої інстанції обґрунтовано визнав таку сукупність доказів достатньою для визначення розміру збитків відповідно до вимог статті 115 Статуту та статей 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, з посиланням на аналогічну правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №916/4345/14 та від 10.08.2018 у справі № 910/22324/16.

Оскільки вагон прийнято до перевезення без зауважень щодо технічного стану, а виявлені згодом зазор із роздавленим зерном, пошкодження кришки бункера та воронка не могли не бути помічені під час завантаження, суд обґрунтовано дійшов висновку, що технічна несправність виникла приховано саме в процесі перевезення, що покладає відповідальність за незбереження вантажу на залізницю.

Крім того, на переконання Позивача, посилання Апелянта на пункт «а» статті 111 Статуту як на підставу звільнення від відповідальності є безпідставним, оскільки застосування цієї норми можливе лише за умови відсутності ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. У даній справі такі ознаки прямо встановлені Актом експертизи № 630 та актом приймання продукції за кількістю № 1 (зазор, воронка, механічні пошкодження), а тому підстави для застосування статті 111 Статуту відсутні, про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції.

Посилання апелянта на нерелевантну судову практику є безпідставними, оскільки рішення суду першої інстанції повністю узгоджується зі сталою практикою господарських судів у аналогічних спорах, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на основі всебічного дослідження доказів, а доводи скарги зводяться до переоцінки встановлених обставин і не спростовують законності оскаржуваного рішення.

10.07.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/90/26.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржене у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі філії “Оператор припортових станцій” Акціонерного товариства “Українська залізниця” не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2026 по справі №916/90/26 є правомірним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Як встановлено судовою колегією, 08.11.2024 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Оператор припортових станцій» (надалі – Залізниця, АТ «Укрзалізниця») та філією «Бессарабська» ТОВ СП «Нібулон» (надалі – підприємство) укладено договір № ЦПС-ВМ/23 про подачу та забирання вагонів на залізничну під`їзну колію філії «Бессарабська» ТОВ СП «Нібулон» при станції Ізмаїл філії «Оператор припортових станцій» АТ «Укрзалізниця», за умовами п. 1. якого згідно із Статутом залізниць України, правилами перевезень вантажів і на умовах цього договору здійснюється подача, розставлення на вантажних фронтах та забирання вагонів із залізничної під`їзної колії, яка належить підприємству, та примикає стрілочним переводом № 6 до витяжної колії № 13 станції Ізмаїл і обслуговується локомотивом залізниці.

Умовами п. 6 договору № ЦПС-ВМ/23 вагони для під`їзної колії подаються локомотивом залізниці із розставленням вагонів на вантажних фронтах. Здавання вагонів проводиться на вантажних фронтах. Загальна кількість вагонів, які передаються на залізничну під`їзну колію однією групою, не більше 13 вагонів, 52 осі вагою не більше 1235т.

Цей договір укладено терміном з 08.11.2024 до 08.11.2029 включно (п. 21 договору № ЦПС-ВМ/23).

05.11.2025 за залізничною накладною № 43336114 вантажовідправником – ТОВ СП «Нібулон» зі станції відправлення Кременчук на станцію призначення Ізмаїл було відправлено вантаж – зерно кукурудзи (насипом) загальною масою 972180 кг, зокрема, у вагоні № 58515206 з масою 69220 кг, який був відправлений згідно досильної накладної № 41880105 від 15.11.2025. Одержувачем вантажу є ТОВ СП «Нібулон»

У вказаній залізничній накладній, а саме в графі 7, зазначено про застосування монтажної піни, що узгоджено одержувачем. При цьому, у графі 15 накладної визначено, що вантаж завантажено у справні вагони та зважено на вагах з функцією визначення повізкового навантаження. У графах 26, 28 вказаної накладної зазначено, що маса вантажу визначена на вагонних вагах заводський № ВТВ-1СТБ № 196, 197. Вантаж завантажено у вагон відправником.

Судом встановлено, що зазначена вище вага завантаженого Позивачем у вагон №58515206 вантажу відповідає вазі, яка міститься у відомості вагонів, доданої до залізничної накладної.

Правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника. На станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення працівниками залізниці без зауважень, зокрема, не було зроблено зауважень щодо непридатності вагонів для перевезення вантажу насипом у комерційному відношенні.

18.11.2025 вагони, навантажені кукурудзою та відправлені Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» на власну адресу згідно накладної від 05.11.2025 № 43336114, були видані Акціонерним товариством «Українська залізниця» на станції Ізмаїл Позивачеві, що підтверджується календарним штемпелем видачі вантажу.

19.11.2025 вагон № 58515206 на станції Ізмаїл був поданий під вивантаження на під`їзну колію ТОВ СП «Нібулон» № 3 о 18 год. 35 хв., та прийнятий представником Позивача, що підтверджується підписами уповноважених осіб перевізника – ОСОБА_1 та вантажоодержувача – Латій О.І., що підтверджується пам`яткою № 176.

20.11.2025 працівниками ТОВ СП «Нібулон», а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відповідно до п. 16 Інструкції від 15.06.1965 №П-6, було складено акт про виявлення нестачі вантажу, у кому було зазначено, що при визначенні на вагах № 2 (дата останньої повірки 12.11.2025) філії «Бессарабська» ТОВ СП «Нібулон» маси брутто вагону № 58515206, який прибув зі станції Кременчук на станцію Ізмаїл на адресу ТОВ СП «Нібулон» за накладною № 43336114 від 05.11.2025, виявлено невідповідність маси брутто вантажу зерно кукурудзи, порівняно з даними, зазначеними в накладній у розмірі 3830 кг. Подальше приймання вантажу призупинено до моменту складання відповідних актів, а вагон № 58515206 знаходиться на під`їзній колії в очікуванні видачі вантажу за участю представників залізниці. Схоронність вантажу № 58515206 забезпечена.

Крім того, 20.11.2025 філія «Бессарабська» ТОВ СП «Нібулон» направила директору філії «Кременчуцька» ТОВ СП «Нібулон» повідомлення № 423/149/1-25 про виявлення нестачі вантажу та направлення представника для складання акту (в порядку п. 17, п.17а Інструкції від 15.06.1965 №П-6), яким повідомлено, що співробітниками було виявлено невідповідність маси брутто вантажу у вагоні № 58515206 в розмірі 3830 кг, при цьому, усі ЗПП не порушені та справні, відповідають номерам ЗПП, зазначеним у накладній № 43336114 від 05.11.2025. У зв`язку з вказаним представник філії «Бессарабська» просив направити представника підприємства для участі у складанні акту про приймання вантажу по кількості або надати згоду на одностороннє приймання вантажу вантажоодержувачем відповідно до п. 18 Інструкції від 15.06.1965 №П-6.

Того ж дня, у відповідь на зазначене вище повідомлення, філія «Кременчуцька» ТОВ СП «Нібулон» надала згоду № 194/132/2-25 від 20.11.2025 філії «Бессарабська», до пп. «в» п. 18 Інструкції від 15.06.1965 №П-6, на одностороннє вивантаження вантажу з вагону № 58515206 за накладною № 43336114 від 05.11.2025.

Як вбачається з матеріалів справи, філією «Бессарабська» ТОВ СП «Нібулон» було направлено начальнику ст. Ізмаїл лист № 386/149/2-25 від 20.11.2025, в якому було заявлено про існування обставин невідповідності маси вантажу у вагоні № 58515206, який прибув за накладною № 43336114 від 05.11.2025 даним, які зазначені у перевізних документах, у зв`язку з чим Позивач вимагав прийняти участь у перевірці маси та стану вантажу у вказаному вагоні та скласти комерційний акт. Також у вказаному листі ТОВ СП «Нібулон» було зауважено, що вагон виставлений на під`їзну колію в очікуванні видачі вантажу за участю представників залізниці і вивантажуватись до складання комерційного акту не буде, при цьому, цілодобова охорона вказаного вагона з вантажем забезпечується власними силами ТОВ СП «Нібулон».

Також вказаним листом Позивач просив надати письмове підтвердження щодо участі представника залізниці в комісійній видачі вантажу або відмову у такій видачі у строк 24 години з моменту отримання цього листа, та повідомив, що здійснення первинного зовнішнього огляду завантаженого вагона, а також фіксація маси брутто вагона і наявності та цілісності запірно-пломбувальних пристроїв, буде здійснюватися за участі експерта торгово-промислової плати разом із представниками філії «Бессарабська» ТОВ СП «Нібулон». З вказаного листа вбачається, що його було отримано представником станції Ізмаїл 20.11.2025 об 11:30 год.

На вказаний вище лист філії «Бессарабська» ТОВ СП «Нібулон» начальником станції Ізмаїл листом від 20.11.2025 №104, який зареєстровано Позивачем 21.11.2025 за вх. № 424/149/1-25, було повідомлено ТОВ СП «Нібулон», що вагон № 58515206, який прибував за відправкою Кременчук Півд – Ізмаїл ЦПС № 43336114 з вантажем кукурудза, оглядався у комерційному та технічному відношенні працівником станції, де зауважень не було, ЗПП відправника у наявності, справні та відповідали перевізному документу, а при подаванні на під`їзну колію «Нібулон», комерційних та технічних несправностей не було і вагон прийнятий без зауважень. На підставі вищезазначеного станція вказала, що немає підстав для комісійної видачі вагону № 58515206.

21.11.2025 ТОВ СП «Нібулон» звернулось до директора філії «Оператор припортових станцій» АТ «Укрзалізниця» із скаргою за № 388/148/-2-25 щодо спірного перевезення із проханням надати розпорядження керівництву станції Ізмаїл про забезпечення участі представника залізниці в комісійній видачі вантажу у вагоні № 58515206, який прибув за накладною № 43336114 від 05.11.2025, та складання відповідно комерційного акту.

Як убачається з листа філії «Оператор припортових станцій» АТ «Українська залізниця» вих. № ЦПС-05/710н від 25.11.2025, скарга № 388/148/-2-25 від 21.11.2025 щодо відмови у складанні комерційного акту на вагон № 58515206, який прибув з вантажем зерно кукурудзи за основною відправкою Кременчук – Ізмаїл № 43336114 по досильній накладній станції Арциз № 41880105, розглянута та прийнята до уваги, але задоволенню не підлягає. В обґрунтування відмови було зазначено, серед іншого, що розслідуванням становлено, що вагон № 58515206 прибував на станцію Ізмаїл 18.11.2025 о 13:32 год. поїздом № 2155 інд. 4156+059+4046, на адресу підприємства, а при огляді вагона по прибуттю комерційних несправностей виявлено не було, про що свідчить запис у книзі форми ГУ-98. Подавався та фактично прийнятий вагон на вантажних коліях станції, згідно умов договору про подачу та забирання вагонів на залізничну під`їзну колію філії «Бессарабська» ТОВ СП «Нібулон», 19.11.2025 о 18:35 год. представником Позивача Латій О.І., що підтверджується підписом у пам`ятці про подавання вагонів № 176.

Також, залізниця зауважила, що звернення Позивача га станцію Ізмаїл від 20.11.2025 №386/149/2-25, яке надійшло та зареєстроване на станції 20.11.2025 о 10:30 год., через 15 год. 55 хв. після подачі та прийняття представниками Позивача на під`їзній колії підприємства, було розглянуто та дії представників станції Ізмаїл у відмові видачі вагона № 58515206 комісійно зі складанням комерційного акту були визнані обґрунтованими. Таким чином, оскільки вказаний вагон був прийнятий представниками Позивача 19.11.2025 о 18:35 год. без зауважень щодо комерційних або технічних несправностей, Відповідач вважав скаргу від 21.11.2025 необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Листом від 25.11.2025 №399/149/2-25, який отримано Відповідачем 25.11.2025 о 14 год. 10 хв., було повідомлено останнього, що приймання вантажу з вагону 58515206 буде проводитися на території філії «Бессарабська» ТОВ СП «Нібулон» 25.11.2025 о 14:30 год. за участю Ізмаїльського підприємства Одеської торгово-промислової палати, а також було запропоновано направити уповноваженого представника залізниці для участі у прийманні вказаного вантажу та складенні актів про приймання вантажу по кількості та акту експертизи Ізмаїльського підприємства Одеської торгово-промислової палати.

25.11.2025 працівниками філії «Бессарабська» ТОВ СП «Нібулон», а саме Яшною О.П. та ОСОБА_5 , було складено акт, яким засвідчили, що при доставці зерна від філії «Кременчуцька» ТОВ СП «Нібулон» на філію «Бессарабська» ТОВ СП «Нібулон» по накладній № 43336114 від 05.11.2025 значить маса відправника: брутто - 92780 кг, тара – 23550 кг, нетто – 69220 кг; фактично при прийманні виявилося: брутто - 88950 кг, тара – 23550 кг, нетто – 65400 кг. Відтак, перевіркою встановлено, що фактична маса при зважуванні вагона № 58515206 виявилася меншою на 3820 кг.

25.11.2025 експертом Ізмаїльського підприємства Одеської регіональної торгово-промислової палати Димитровою О.С. було складено акт експертизи №630.

У пунктах 1-13 акту зазначено інформацію про дату та місце складання акту, що пред`явлено до експертизи, завдання експертизи, відомості про вантажоодержувача та вантажовідправника, надані документи тощо, відповідно до якої експерту для комісійного огляду і переважування замовником експертизи пред`явлений залізничний вагон-хопер № 58515206, завантажений зерном кукурудзи, згідно залізничної накладної масою нетто - 69220 кг, з метою визначення кількості зважуванням і здійснити зовнішній огляд вагону.

У акті експертизи було встановлено такі обставини: 20.11.2025 на території ТОВ СП «Нібулон» на ваговій, експерту пред`явлено один вагон № 58515206 із зерном кукурудзи. Пред`явлений вагон був опломбований двома непошкодженими ЗПП вантажовідправника, кількість і контрольні знаки яких відповідають даним пред`явленої накладної.

При зовнішньому огляді другого розвантажувального люка з боку штурвала в місці з`єднання кришки і бункера виявлено зазор довжиною 28 см, у якому затиснуті роздавлені зерна кукурудзи, також виявлено механічний вплив на кришку бункера у вигляді подряпин. При знятті ЗПП у присутності експерта на верхніх завантажувальних люках та огляді поверхні і місткості вантажу через завантажувальні люки, виявлено: між другим, третім та четвертим завантажувальними люками від сходів конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) завглибшки візуально від 0,60м-0,80м від поверхні вантажу, з чітко позначеною смугою 1,20-2,0м по ширині вагону, характерній для стікаючого вантажу у бік другого (середнього) розвантажувального люка (зі сторони штурвалів), який має зазор з затиснутими зернами кукурудзи та механічній вплив. В інших завантажувальних люках вагону поверхня вантажу рівна, без заглиблень. Візуально вільний простір у вагонах дозволяє поміститися нестачі вантажу. Щільність закриття розвантажувальних люків не забезпечує збереження вантажу при транспортуванні. Розсип вантажу з вагону на момент проведення експертизи не виявлено.

Для визначення кількості кукурудзи, вагон був зважений на вагонних електромеханічних вагах зав. № 1606, тип Булат-В2-15Б-150-SH, дискретність 50 кг, дата держповірки – 12.11.2025. Огляд вагона проводився експертом двічі: 20.11.2025 (зовнішній огляд вагона, переважування маси брутто вагона) і повторно 25.11.2025 (зовнішній огляд вагона, огляд вантажу, переважування маси брутто/тари вагона), наявність ЗПП, щільність закриття, маса брутто - співпадають.

Результати зважування занесені в специфікацію та відображені в таблиці №2 акту. У таблиці зазначено про відхилення маси вантажу в загальному розмірі 3820 кг. Маса нетто зерна кукурудзи визначена розрахунковим шляхом, як різниця між фактичною масою брутто та фактичною масою тари вагона. Найменування вантажу вказано згідно з даними накладної. Експертом здійснено фотофіксацію, фотографії на сімох аркушах є невід`ємною частиною цього акта експертизи.

За висновками вказаної вище експертизи, при зважуванні і огляді залізничного вагону №58515206, завантаженого зерном кукурудзи, фактично виявилося, що маса нетто складає 65400 кг, що на 3820 кг менше проти даних, вказаних у залізничній накладній.

Крім того, 25.11.2025 комісією у складі: прийомоздавальника вантажу та багажу ОСОБА_6 та змінного майстра ОСОБА_7 , які працюють у філії «Бессарабська» ТОВ СП «Нібулон», було складено відповідно до Інструкції Держарбітражу СРСР про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості від 15.06.65 №П-6, акт приймання продукції за кількістю № 1 щодо вагону № 58515206, в якому зазначено, що при огляді вагона встановлено: у другому розвантажувальному люці з боку штурвала вагона в місці з`єднання кришки і бункера виявлено зазор довжиною 28 см, у якому затиснені роздавлені зерна кукурудзи, також виявлено механічний вплив на кришку бункера у вигляді подряпин. При знятті ЗПП на верхніх завантажувальних люках та огляді поверхні та місткості вантажу через завантажувальні люки, виявлено: між другим, третім та четвертим завантажувальними люками від сходів конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) завглибшки візуально від 0,60м-0,80м від поверхні вантажу, з чітко позначеною смугою 1,20-2,60м по ширині вагону, характерній для стікаючого вантажу у бік другого (середнього) розвантажувального люка (зі сторони штурвалів), який має зазор з затиснутими зернами кукурудзи та механічній вплив. В інших завантажувальних люках вагону поверхня вантажу рівна без заглиблень.

У вказаному акті приймання продукції за кількістю № 1 зазначено, що нестача вантажу складає 3820 кг на суму 37054,00 грн з ПДВ, виходячи із ціни за тонну зерна кукурудзи в розмірі 9700 грн.

У відповідності до наявної в матеріалах справи пам`ятки про забирання вагонів від №178, вагон № 58515206 на станції Ізмаїл був переданий ТОВ СП «Нібулон» залізниці для забирання 25.11.2025 о 15 год. 10 хв.

Між тим, Позивачем долучено власну довідку від 10.02.2026 № 996/3-26/91, з якої вбачається, що станом на 25.11.2025 дійсна вартість однієї тони вантажу (кукурдза), що було прийнято до перевезення та відвантажено зі станції Кременчук за накладною № 43336114 від 05.11.2025 у вагоні № 58515206 складала 9700,00 грн, в т.ч. ПДВ (без включення провізних платежів).

За таких обставин, Позивачем було заявлено до стягнення вартість втраченого вантажу в сумі 33696,83 грн, з урахуванням вартості однієї тони вантажу 9700,00 грн з ПДВ, оскільки при перевезенні кукурудзи у вказаному вагоні перевізником не забезпечено збереження ввіреного йому вантажу.

Як зазначалось раніше, рішенням Господарського суду Одеської області від 19.06.2026 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі філії “Оператор припортових станцій” Акціонерного товариства “Українська залізниця” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» збитки, завдані нестачею вантажу, в розмірі 33 696,83 грн та судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Близькі за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 806/5244/15, постановах Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №489/742/20, від 21.02.2024 у справі № 918/1130/22.

Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Уклавши його у спрощеній формі, сторони набули низку прав та зобов`язань.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно зі ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частинами 1, 2 ст. 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 3 Закону України “Про залізничний транспорт” визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України “Про транспорт”, Закону України “Про залізничний транспорт”, Статуту залізниць України та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 12 Закону України “Про залізничний транспорт” підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України. Охорона вантажів і об`єктів залізничного транспорту, нагляд за дотриманням вимог пожежної безпеки, ліквідація пожеж на залізничному транспорті загального користування, розгляд справ про адміністративні правопорушення і накладення адміністративних стягнень здійснюються відомчою воєнізованою охороною АТ “Укрзалізниця”, працівники якої під час виконання службових обов`язків мають права, які передбачені Положенням про відомчу воєнізовану охорону АТ “Укрзалізниця” та чинним законодавством України, застосовувати вогнепальну зброю та спеціальні засоби (наручники, гумові кийки, засоби зв`язування, сльозоточиві речовини) у випадках і порядку, передбачених чинним законодавством України, а також гарантії правового та соціального захисту.

Відповідно до ст. 23 Закону України “Про залізничний транспорт” перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Згідно зі ст. 26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 затверджено Статут залізниць, який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (стаття 2 Статуту).

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під`їзні колії) (ст. 3 Статуту).

Відповідно до ст. 5 Статуту на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує:

а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила);

б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів;

в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів);

г) інші нормативні документи.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно зі ст. 6 Статуту накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Разом з тим, згідно зі ст. 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України.

Відповідно до ст. 23 Статуту залізниць дата приймання вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем. Відповідно до приписів Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000, у графі 20 залізничної накладної зазначається найменування вантажу, устаткування, яке було застосовано для розміщення та кріплення вантажу.

Згідно зі ст. 24 Статуту залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до ст. 37 Статуту тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами перевезення вантажів. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Згідно зі ст. 38 Статуту залізниць України передбачено, що завантажені контейнери, а також криті вагони (у тому числі ізотермічні) і цистерни пломбуються тим підприємством, організацією, засобами яких провадиться навантаження. Перелік вантажів, що допускаються до перевезення у вагонах без пломб, технічні умови виготовлення пломб, а також порядок пломбування вагонів і контейнерів встановлюються Правилами.

Відповідно до п.52 Статуту на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі, зокрема, прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Пунктом 76 Статуту визначено, що час перебування вагонів під навантаженням і вивантаженням у разі обслуговування залізничної під`їзної колії локомотивом залізниці визначається з моменту фактичної подачі вагонів на місце навантаження або вивантаження до моменту одержання станцією від підприємства повідомлення про готовність вагонів до забирання. Час знаходження вагонів на залізничних під`їзних коліях, що обслуговуються їх локомотивами, визначається з моменту передачі вагонів на передавальних коліях. Місце і порядок операцій встановлюються договором про експлуатацію залізничної під`їзної колії. Норми часу на операції передачі не повинні перевищувати однієї хвилини на вагон і 30 хвилин на всю пред`явлену партію вагонів. Охорона завантажених і порожніх вагонів на залізничних під`їзних коліях здійснюється засобами і за рахунок підприємств. Договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії та договір про подачу та забирання вагонів розробляється з урахуванням єдиного технологічного процесу роботи під`їзної колії із станцією примикання. Порядок розроблення та форма договорів встановлюються Правилами.

Відповідно до ст. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Пунктом 111 Статуту передбачені випадки, за яких залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, зокрема, у разі коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Згідно з п. “г” ст.111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.

Статтею 113 Статуту передбачено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

У відповідності до п.п. 114, 115 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно з п. 127 Статуту залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.

Відповідно до приписів п. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Пунктом 130 Статуту встановлено, що право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів мають: у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу: одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акту відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову.

Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 затверджено «Правила видачі вантажів»; «Правила оформлення перевізних документів»; «Правила складання актів» та інші Правила.

Відповідно до п. п. 2, 9 Правил складання актів, в редакції змін, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Згідно з п.16 Правил складання актів, у разі відмови начальника станції від складання комерційного акту (акту загальної форми) або оформлення акту з порушенням цих Правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях незагального користування протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень (далі-Дирекція) безпосередньо або через начальника станції. При поданні скарги через начальника станції або безпосередньо начальнику Дирекції одержувачу видається розписка про прийняття скарги.

Відповідно до п.17 Правил складання актів начальник Дирекції на скаргу про відмову від складання комерційного акта (акта загальної форми) або про неправильне його оформлення повинен дати мотивовану відповідь по суті скарги: стосовно швидкопсувних вантажів - протягом доби, а стосовно інших вантажів - не пізніше триденного терміну після отримання скарги. У разі обґрунтованості скарги начальник Дирекції дає розпорядження про складання комерційного акта (акта загальної форми) або про переоформлення акта. У цьому разі плата за зберігання вантажу, а також за користування вагоном (контейнером) протягом часу затримки складання акта з одержувача не стягується.

Пунктом 40 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа працівником перевізника в електронній накладній. Факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам`яток про подавання/забирання вагонів, видачу/приймання контейнерів працівниками відправника і перевізника, форми яких наведені у додатках 2, 8 до Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року № 113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15 березня 1999 року за № 165/3458. Вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються перевізником до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу.

Правилами видачі вантажів (п.п. 10, 11, 23), затверджених наказом Міністерства транспорту України “Про затвердження окремих розділів” Правил перевезення вантажів від 21 листопада 2000 року № 644, визначено, що при подаванні вагонів на під`їзні колії передача їх провадиться в місцях, установлених договорами про подавання й забирання вагонів або договорами про експлуатацію під`їзної колії, і засвідчується підписами представників станції й одержувача в пам`ятці про подавання/забирання вагонів. При передаванні завантажених вагонів і контейнерів сторони зобов`язані зовнішнім оглядом пересвідчитись у справності кузова вагона (контейнера), наявності та цілісності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (ЗПП), відповідності відтиску на них даним, зазначеним у перевізних документах. При перевезенні вантажів на відкритому рухомому складі сторони переконуються у відсутності слідів утрати й пошкодження вантажу. У разі вивантаження на місцях загального користування вимога щодо перевірки маси вантажів може бути заявлена письмово одержувачем до початку вивантаження. Вимога щодо перевірки маси вантажу у вагонах, що подаються на під`їзну колію, може бути заявлена в момент приймання вагонів у пункті, встановленому договором.

Згідно з п. 27 Правил видачі вантажів, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5 % маси всіх інших вантажів (тобто, в тому числі, для насіння сої).

Порядок експлуатації власних вантажних вагонів на залізничному транспорті загального користування регламентують Правила експлуатації власних вантажних вагонів затверджених наказом Міністерство інфраструктури України від 29.01.2015 №17, відповідно до пункту 1.1 яких Правила є обов`язковими при перевезеннях вантажів вагонами, що перебувають у власності перевізників, операторів, підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців, які орендують їх в інших власників або якими вони володіють на підставі договору управління майном, договору про спільну діяльність тощо.

Пунктом 5.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів передбачено, що перевезення власних вантажних вагонів у завантаженому і порожньому стані в усіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з Правилами оформлення перевізних документів.

Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084.

Згідно з п. 1.1. Правил оформлення перевізних документів на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за № 798/5989). У відповідності до цих Правил накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов`язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді.

Як зазначалося раніше, 19.11.2025 вагон № 58515206 на станції Ізмаїл був поданий під вивантаження на під`їзну колію ТОВ СП “Нібулон” № 3 о 18 год. 35 хв., та прийнятий представником Позивача, що підтверджується підписами уповноважених осіб перевізника – ОСОБА_1 та вантажоодержувача – Латій О.І., що підтверджується пам`яткою № 176.

20.11.2025 працівниками ТОВ СП “Нібулон”, а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відповідно до п. 16 Інструкції від 15.06.1965 №П-6, було складено акт про виявлення нестачі вантажу, у кому було зазначено, що при визначенні на вагах № 2 (дата останньої повірки 12.11.2025) філії “Бессарабська” ТОВ СП “Нібулон” маси брутто вагону № 58515206, який прибув зі станції Кременчук на станцію Ізмаїл на адресу ТОВ СП “Нібулон” за накладною № 43336114 від 05.11.2025, виявлено невідповідність маси брутто вантажу зерно кукурудзи, порівняно з даними, зазначеними в накладній у розмірі 3830 кг. Подальше приймання вантажу призупинено до моменту складання відповідних актів, а вагон № 58515206 знаходиться на під`їзній колії в очікуванні видачі вантажу за участю представників залізниці. Схоронність вантажу № 58515206 забезпечена.

Також, 20.11.2025 філія “Бессарабська” ТОВ СП “Нібулон” направила директору філії “Кременчуцька” ТОВ СП “Нібулон” повідомлення № 423/149/1-25 про виявлення нестачі вантажу та направлення представника для складання акту (в порядку п. 17, п.17а Інструкції від 15.06.1965 №П-6), яким повідомлено, що співробітниками було виявлено невідповідність маси брутто вантажу у вагоні № 58515206 в розмірі 3830 кг, при цьому, усі ЗПП не порушені та справні, відповідають номерам ЗПП, зазначеним у накладній № 43336114 від 05.11.2025. У зв`язку з вказаним представник філії “Бессарабська” просив направити представника підприємства для участі у складанні акту про приймання вантажу по кількості або надати згоду на одностороннє приймання вантажу вантажоодержувачем відповідно до п. 18 Інструкції від 15.06.1965 №П-6.

Того ж дня, у відповідь на зазначене вище повідомлення, філія “Кременчуцька” ТОВ СП “Нібулон” надала згоду № 194/132/2-25 від 20.11.2025 філії “Бессарабська”, до пп. “в” п. 18 Інструкції від 15.06.1965 №П-6, на одностороннє вивантаження вантажу з вагону № 58515206 за накладною № 43336114 від 05.11.2025.

Як убачається із матеріалів справи, філією “Бессарабська” ТОВ СП “Нібулон” було направлено начальнику ст. Ізмаїл лист № 386/149/2-25 від 20.11.2025, в якому було заявлено про існування обставин невідповідності маси вантажу у вагоні № 58515206, який прибув за накладною № 43336114 від 05.11.2025 даним, які зазначені у перевізних документах, у зв`язку з чим Позивач вимагав прийняти участь у перевірці маси та стану вантажу у вказаному вагоні та скласти комерційний акт. Також у вказаному листі ТОВ СП “Нібулон” було зауважено, що вагон виставлений на під`їзну колію в очікуванні видачі вантажу за участю представників залізниці і вивантажуватись до складання комерційного акту не буде, при цьому, цілодобова охорона вказаного вагона з вантажем забезпечується власними силами ТОВ СП “Нібулон”.

Також вказаним листом Позивач просив надати письмове підтвердження щодо участі представника залізниці в комісійній видачі вантажу або відмову у такій видачі у строк 24 години з моменту отримання цього листа, та повідомив, що здійснення первинного зовнішнього огляду завантаженого вагона, а також фіксація маси брутто вагона і наявності та цілісності запірно-пломбувальних пристроїв, буде здійснюватися за участі експерта торгово-промислової плати разом із представниками філії “Бессарабська” ТОВ СП “Нібулон”. З вказаного листа вбачається, що його було отримано представником станції Ізмаїл 20.11.2025 об 11:30 год.

На вказаний вище лист філії “Бессарабська” ТОВ СП “Нібулон” начальником станції Ізмаїл листом від 20.11.2025 №104, який зареєстровано Позивачем 21.11.2025 за вх. № 424/149/1-25, було повідомлено ТОВ СП “Нібулон”, що вагон № 58515206, який прибував за відправкою Кременчук Півд – Ізмаїл ЦПС № 43336114 з вантажем кукурудза, оглядався у комерційному та технічному відношенні працівником станції, де зауважень не було, ЗПП відправника у наявності, справні та відповідали перевізному документу, а при подаванні на під`їзну колію “Нібулон”, комерційних та технічних несправностей не було і вагон прийнятий без зауважень. На підставі вищезазначеного станція вказала, що немає підстав для комісійної видачі вагону № 58515206.

21.11.2025 ТОВ СП “Нібулон” звернулось до директора філії “Оператор припортових станцій” АТ “Укрзалізниця” із скаргою за № 388/148/-2-25 щодо спірного перевезення із проханням надати розпорядження керівництву станції Ізмаїл про забезпечення участі представника залізниці в комісійній видачі вантажу у вагоні № 58515206, який прибув за накладною № 43336114 від 05.11.2025, та складання відповідно комерційного акту.

Як убачається з листа філії “Оператор припортових станцій” АТ “Українська залізниця” вих. № ЦПС-05/710н від 25.11.2025, скарга № 388/148/-2-25 від 21.11.2025 щодо відмови у складанні комерційного акту на вагон № 58515206, який прибув з вантажем зерно кукурудзи за основною відправкою Кременчук – Ізмаїл № 43336114 по досильній накладній станції Арциз № 41880105, розглянута та прийнята до уваги, але задоволенню не підлягає. В обґрунтування відмови було зазначено, серед іншого, що розслідуванням становлено, що вагон № 58515206 прибував на станцію Ізмаїл 18.11.2025 о 13:32 год. поїздом № 2155 інд. 4156+059+4046, на адресу підприємства, а при огляді вагона по прибуттю комерційних несправностей виявлено не було, про що свідчить запис у книзі форми ГУ-98. Подавався та фактично прийнятий вагон на вантажних коліях станції, згідно умов договору про подачу та забирання вагонів на залізничну під`їзну колію філії “Бессарабська” ТОВ СП “Нібулон”, 19.11.2025 о 18:35 год. представником Позивача Латій О.І., що підтверджується підписом у пам`ятці про подавання вагонів № 176.

Також, залізниця зауважила, що звернення Позивача га станцію Ізмаїл від 20.11.2025 № 386/149/2-25, яке надійшло та зареєстроване на станції 20.11.2025 о 10:30 год., через 15 год. 55 хв. після подачі та прийняття представниками Позивача на під`їзній колії підприємства, було розглянуто та дії представників станції Ізмаїл у відмові видачі вагона № 58515206 комісійно зі складанням комерційного акту були визнані обґрунтованими. Таким чином, оскільки вказаний вагон був прийнятий представниками Позивача 19.11.2025 о 18:35 год. без зауважень щодо комерційних або технічних несправностей, Відповідач вважав скаргу від 21.11.2025 необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Листом від 25.11.2025 №399/149/2-25, який отримано Відповідачем 25.11.2025 о 14 год. 10 хв., було повідомлено останнього, що приймання вантажу з вагону 58515206 буде проводитися на території філії “Бессарабська” ТОВ СП “Нібулон” 25.11.2025 о 14:30 год. за участю Ізмаїльського підприємства Одеської торгово-промислової палати, а також було запропоновано направити уповноваженого представника залізниці для участі у прийманні вказаного вантажу та складенні актів про приймання вантажу по кількості та акту експертизи Ізмаїльського підприємства Одеської торгово-промислової палати.

25.11.2025 працівниками філії “Бессарабська” ТОВ СП “Нібулон”, а саме Яшною О.П. та ОСОБА_5 , було складено акт, яким засвідчили, що при доставці зерна від філії “Кременчуцька” ТОВ СП “Нібулон” на філію “Бессарабська” ТОВ СП “Нібулон” по накладній № 43336114 від 05.11.2025 значить маса відправника: брутто - 92780 кг, тара – 23550 кг, нетто – 69220 кг; фактично при прийманні виявилося: брутто - 88950 кг, тара – 23550 кг, нетто – 65400 кг. Відтак, перевіркою встановлено, що фактична маса при зважуванні вагона № 58515206 виявилася меншою на 3820 кг.

Матеріали справи містять складений експертом Ізмаїльського підприємства Одеської регіональної торгово-промислової палати Димитровою О.С. акт експертизи від 25.11.2025 №630, відповідно до якого, встановлено, що експерту для комісійного огляду і переважування замовником експертизи пред`явлений залізничний вагон-хопер № 58515206, завантажений зерном кукурудзи, згідно залізничної накладної масою нетто - 69220 кг, з метою визначення кількості зважуванням і здійснити зовнішній огляд вагону.

У акті експертизи було встановлено такі обставини: 20.11.2025 на території ТОВ СП “Нібулон” на ваговій, експерту пред`явлено один вагон № 58515206 із зерном кукурудзи. Пред`явлений вагон був опломбований двома непошкодженими ЗПП вантажовідправника, кількість і контрольні знаки яких відповідають даним пред`явленої накладної.

При зовнішньому огляді другого розвантажувального люка з боку штурвала в місці з`єднання кришки і бункера виявлено зазор довжиною 28 см, у якому затиснуті роздавлені зерна кукурудзи, також виявлено механічний вплив на кришку бункера у вигляді подряпин. При знятті ЗПП у присутності експерта на верхніх завантажувальних люках та огляді поверхні і місткості вантажу через завантажувальні люки, виявлено: між другим, третім та четвертим завантажувальними люками від сходів конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) завглибшки візуально від 0,60м-0,80м від поверхні вантажу, з чітко позначеною смугою 1,20-2,0м по ширині вагону, характерній для стікаючого вантажу у бік другого (середнього) розвантажувального люка (зі сторони штурвалів), який має зазор з затиснутими зернами кукурудзи та механічній вплив. В інших завантажувальних люках вагону поверхня вантажу рівна, без заглиблень. Візуально вільний простір у вагонах дозволяє поміститися нестачі вантажу. Щільність закриття розвантажувальних люків не забезпечує збереження вантажу при транспортуванні. Розсип вантажу з вагону на момент проведення експертизи не виявлено.

Для визначення кількості кукурудзи, вагон був зважений на вагонних електромеханічних вагах зав. № 1606, тип Булат-В2-15Б-150-SH, дискретність 50 кг, дата держповірки – 12.11.2025. Огляд вагона проводився експертом двічі: 20.11.2025 (зовнішній огляд вагона, переважування маси брутто вагона) і повторно 25.11.2025 (зовнішній огляд вагона, огляд вантажу, переважування маси брутто/тари вагона), наявність ЗПП, щільність закриття, маса брутто - співпадають.

Результати зважування занесені в специфікацію та відображені в таблиці №2 акту. У таблиці зазначено про відхилення маси вантажу в загальному розмірі 3820 кг. Маса нетто зерна кукурудзи визначена розрахунковим шляхом, як різниця між фактичною масою брутто та фактичною масою тари вагона. Найменування вантажу вказано згідно з даними накладної. Експертом здійснено фотофіксацію, фотографії на сімох аркушах є невід`ємною частиною цього акта експертизи.

За висновками вказаної вище експертизи, при зважуванні і огляді залізничного вагону №58515206, завантаженого зерном кукурудзи, фактично виявилося, що маса нетто складає 65400 кг, що на 3820 кг менше проти даних, вказаних у залізничній накладній.

Крім того, 25.11.2025 комісією у складі: прийомоздавальника вантажу та багажу ОСОБА_6 та змінного майстра ОСОБА_7 , які працюють у філії “Бессарабська” ТОВ СП “Нібулон”, було складено відповідно до Інструкції Держарбітражу СРСР про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості від 15.06.65 №П-6, акт приймання продукції за кількістю № 1 щодо вагону № 58515206, в якому зазначено, що при огляді вагона встановлено: у другому розвантажувальному люці з боку штурвала вагона в місці з`єднання кришки і бункера виявлено зазор довжиною 28 см, у якому затиснені роздавлені зерна кукурудзи, також виявлено механічний вплив на кришку бункера у вигляді подряпин. При знятті ЗПП на верхніх завантажувальних люках та огляді поверхні та місткості вантажу через завантажувальні люки, виявлено: між другим, третім та четвертим завантажувальними люками від сходів конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) завглибшки візуально від 0,60м-0,80м від поверхні вантажу, з чітко позначеною смугою 1,20-2,60м по ширині вагону, характерній для стікаючого вантажу у бік другого (середнього) розвантажувального люка (зі сторони штурвалів), який має зазор з затиснутими зернами кукурудзи та механічній вплив. В інших завантажувальних люках вагону поверхня вантажу рівна без заглиблень.

У вказаному акті приймання продукції за кількістю № 1 зазначено, що нестача вантажу складає 3820 кг на суму 37054,00 грн з ПДВ, виходячи із ціни за тонну зерна кукурудзи в розмірі 9700 грн.

Оскільки матеріалами справи підтверджений факт прийняття Відповідачем до перевезення від Позивача вантажу у вагоні № 58515206 в кількості 69220 ку по залізничній накладній № 43336116, з урахуванням досильної накладної № 41880105, судова колегія погоджується з вірними висновками суду першої інстанції, що саме Відповідач є відповідальною особою за збереження прийнятого до перевезення вантажу, а відтак і за спірну нестачу.

За приписами п. 2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів усі вагони, які прибувають і відправляються із станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) оглядаються з метою виявлення та усунення несправностей, що загрожують збереженню вантажів.

Оскільки вантажі у вагони закритого типу приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, Відповідач мав можливість належним чином здійснити огляд спірного вагону та встановити, що вказаний вагон є непридатним для перевезення вантажу того виду, що був у нього завантажені відправником, та відмовитись від приймання вантажу до перевезення.

Доказів того, що залізницею при прийняті вантажу до відправлення було перевірено правильність відомостей в накладних №43336114, № 41880105 щодо фактичної маси вантажу у вагоні № 58515206 та встановлено її невідповідність суду не подано. Матеріали справи також не містять доказів наявності несправностей вагону № 58515206 в технічному відношенні, які б призвели до втрати вантажу на шляху його слідування.

Отже, оскільки спірні вагони прийняті залізницею для перевезення без зауважень до вантажовідправника, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу, в силу статті 110 Статуту покладається на залізницю, тобто на Відповідача.

Судова колегія звертає увагу, що зі змісту ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню Позивачем, тобто саме Відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідний висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України та презумпції вини заподіювача шкоди міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 21.07.021 у справі №910/12930/18, від 28.10.2021 у справі №910/9851/20, від 20.10.2022 у справі №910/3782/21 тощо.

Спростування цієї вини, у тому числі з підстав вини самого Позивача в заподіяній шкоді, є процесуальним обов`язком її заподіювача, тобто Відповідача у правовідносинах про відшкодування шкоди.

Як зазначалось раніше, вагони, що слідували згідно залізничної накладної №43336114, прибули 18.11.2025 на станцію призначення Ізмаїл, на якій було здійснено зважування (брутування) вантажу та виявлено недостачу вантажу у вагоні №58515206. При цьому, як підтверджено матеріалами справи, спірний вантаж був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень.

Відтак, з огляду на те, що перевезення відбувалося у технічно-справному вагоні, придатному для даної господарської мети (перевезення кукурудзи), судова колегія погоджується з вірними висновками суду першої інстанції про те, що саме Відповідач несе відповідальність за втрату частини вантажу Позивача у вагоні №58515206.

Щодо посилань Апелянта стосовно прийняття представником вантажоодержувача спірного вагону без жодних зауважень та заперечень щодо його комерційного та технічного стану з цілісними ЗПП, які відповідали перевізному документу, судова колегія звертає увагу на те, що згідно зі ст.52 Статуту залізниць України залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач заявив про існування обставин невідповідності маси вантажу у спірному вагоні та вимагав перевірити масу вантажу, однак залізниця відмовилась від складання комерційного акту. Позивачем з дотриманням законодавством порядку було подано скаргу на відмову у складенні комерційного акту. Відтак, матеріали справи містять належні докази відмови у складенні Відповідачем комерційного акту та його оскарження.

Окремо судова колегія звертає увагу, що Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, не передбачено ані права, ані обов`язку вантажоодержувача вносити до пам`яток про забирання вагонів будь-які зауваження, у тому числі і щодо технічного стану вагону, тобто пам`ятка не свідчить про будь-які інші обставини, крім того факту, що залізниця передала, а вантажоодержувач прийняв відповідний вагон. Законодавством не передбачено обов`язку вантажоодержувача вносити до цього документу будь-які інші відомості.

З огляду на наведене, відсутність таких зауважень у відповідній пам`ятці не спростовує жодних обставин, наведених у позовній заяві, так само як і не доводить відсутності вини перевізника у нестачі вантажу.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що оскільки при передаванні завантажених вагонів сторони проводять лише їх зовнішній огляд, який може тривати до 1 хв., без підлазання під вагони та без перевантаження (п. 76 Статуту, п. 3.15 Інструкції Позивача з охорони праці для прийомоздавальника № 59-П), то отримувач вантажу не позбавлений права заявити вимогу щодо перевірки маси вантажу після подавання вагону. У даному випадку Позивач повідомив Відповідача про нестачу вантажу на наступний день після подавання вагону (відповідний лист отримано залізницею 20.11.2025 об 11:30 год.), а в матеріалах справи відсутні будь-які докази впливу на вантаж та/або на вагон з боку Позивача чи інших сторонніх осіб з часу подавання вагону до моменту проведення експертизи, що вказує на виникнення нестачі вантажу під час його перевезення залізницею.

Судова колегія відхиляє доводи Апелянта, як необґрунтовані, відносно того, що відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення, оскільки в даному випадку йдеться про припинення відповідальності за збереження вантажу після видачі одержувачу, а не про звільнення від відповідальності за втрату вантажу під час його перевезення.

З цього питання слід приймати до уваги викладене в акті експертизи, проведеної ТПП, про незадовільний технічний стан вагону, в якому здійснювалося перевезення вантажу, а також прибуття вантажу в меншій кількості, ніж прийнято до перевезення.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про торгово-промислові палати України” торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об`єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об`єднання.

Статтею 11 Закону визначено, що торгово-промислові палати мають право, зокрема, надавати за дорученням українських та іноземних юридичних і фізичних осіб послуги, пов`язані із захистом їх прав та інтересів, відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України; проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість; здійснювати інші повноваження, що не суперечать законодавству України.

Методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України. Права торгово-промислових палат закріплюються в їх статутах і реалізуються у порядку, передбаченому законодавством України.

Колегія суддів приймає до уваги, що згідно приписів Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

На думку колегії суддів, Акт експертизи Ізмаїльського підприємства Одеської регіональної торгово-промислової палати від 25.11.2025 №630 є належним та допустимим доказом у даній справі відповідно до тих обставин, які потребують доказуванню. Акт відповідає встановленим вимогам до документів, які складаються Торгово-промисловою палатою при проведенні експертизи. Посилання Відповідача на те, що вказаний акт експертизи не може бути прийнятий до уваги, у зв`язку з тим, що представник торгово-промислової палати вийшов за межі повноважень, наданих йому законом, надаючи оцінку щільності закриття люків, судом не приймаються до уваги, оскільки, як слушно зауважив позивач, оцінка цільності закриття розвантажувальних люків вагона безпосередньо пов`язана із визначенням якості, кількості та комплектності вантажу та встановленням причини його недостачі. Також, суд погоджується з висновком Позивача, що вказана оцінка є результатом візуального огляду вагона та встановлення фактичних обставин (наявності зазорів, затиснутих зерен, механічних впливів), що цілком відповідає завданням експертизи.

Відтак, встановлені Актом експертизи обставини, а саме наявні зазори, у яких затиснуті роздавлені зерна кукурудзи, конусоподібні поглиблення у вигляді воронки, розташовані між другим, треті та четвертим розвантажувальними люками від сходів, з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерній для стікаючого вантажу у бік другого розвантажувального люка, а також механічний плив на кришку бункера у вигляді подряпин, свідчать про втрату частини вантажу саме під час перевезення.

Отже, висновок експерта, складений в межах наданих Одеській регіональній торгово-промисловій палаті повноважень, та у відповідності до вимог Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні”, є єдиним в матеріалах справи висновком експерта, якому відвід з боку Відповідача чи інших сторін по справі не заявлений, прийнятий та врахований судом у своєму рішенні як належний та допустимий доказ, пов`язаний з розглядом даної справи, а тому доводи Апелянта відхиляються судовою колегією, як необґрунтовані.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що з огляду на наявні в матеріалах справи докази, Позивачем у належний спосіб доведено прибуття на станцію призначення вагону з вантажем у технічно несправному стані, внаслідок чого могла виникнути нестача, в тому числі у процесі перевезення. При цьому, Відповідачем в свою чергу не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму.

Аналізуючи зміст правовідносин сторін у даній справі, в контексті узагальненої судової практики подібних судових спорів щодо застосування законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту суд наголошує, що незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), відтак у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття; вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари; саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні; згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження; отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер); у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання; якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника; винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу; прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера; у такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю; якщо незбереження вантажу сталося внаслідок того, що вагон чи контейнер поряд з прихованими несправностями або з несправностями, які виникли під час транспортування, мали ще й такі, які могли бути виявлені до завантаження, господарський суд може вирішити питання про покладення відповідальності як на залізницю, так і на відправника; для правильного вирішення питань щодо відповідальності за незбереження вантажу внаслідок технічної несправності рухомого складу господарський суд повинен провести досконале дослідження не тільки комерційного акта, але й акта про технічний стан вагону або контейнера і дати їм відповідну оцінку.

Отже, саме відправник, який завантажує продукцію у вагони, має перевірити технічний стан останніх, і в разі встановлення їх несправності, відмовитися від використання таких вагонів, адже здійснення відправником спірного завантаження у технічно несправні вагони свідчить про безпідставність покладення вини за втрату вантажу на залізницю.

Суд зазначає, з урахуванням приписів Статуту, Правил складання актів та Правил користування вагонами та контейнерами, що будь-які обставини щодо матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються насамперед комерційними актами, а крім того можуть засвідчуватися актами загальної форми та актами про пошкодження вагона, які складають станції залізниць, відтак покладати відповідальність на вантажовідправника за втрату вантажу у зв`язку з його завантаженням у вагон не придатний для перевезення, було б можливим у разі складання, як комерційного акту, так і акту про пошкодження вагону на станції відправника.

З огляду на викладене, оскільки відповідно до спірних накладних вантаж завантажено у вагони вантажовідправником за відсутності пред`явлення залізницею на станції відправлення жодних зауважень до стану вагону, наведене свідчить про те, що відправником були виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів, а тому судова колегія вважає вірними висновки суду першої інстанції про порушення залізницею заходів щодо збереження вантажу під час його перевезення та про наявність вини залізниці у недостачі спірного вантажу, в зв`язку з чим підстави для звільнення залізниці від матеріальної відповідальності за нестачу вантажу відсутні.

Крім того, відповідно до п.3.9 роз`яснень ВГСУ №04-5/601 від 29.05.2002 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею”, коли технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу - відповідальність за нестачу вантажу покладається на перевізника, а прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю.

Відповідно до п. 2.7 роз`яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею”, згідно зі статтями 924 Цивільного кодексу України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.

При цьому, Статут залізниць України не передбачає обов`язкового додавання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем, а тим паче вантажовідправником або іншою уповноваженою особою вартості вантажу, оскільки статтею 130 Статуту залізниць України визначений перелік документів, що слід додавати під час пред`явлення позову/претензії перевізнику, серед яких немає доказів оплати вантажу, а у відповідності до статті 115 Статуту, в даній категорії спорів, Позивачу необхідно додати документ відправника про вартість вантажу, яким може бути довідка, при цьому коло уповноважених осіб на її підписання, на рівні закону законодавцем не деталізовано, а відтак такими особами можуть бути і директор товариства або інша уповноважена особа.

Як встановлено судовою колегією, заперечень щодо вартості втраченого вантажу та наданих Позивачем на її підтвердження доказів або наявності інших доказів такої вартості Відповідачем суду не надано.

Водночас, як зазначено в постанові Верховного Суду від 15.03.2021 у справі №910/5038/20, у роз`ясненні президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” наведено невичерпний перелік документів відправника, якими може підтверджуватися вартість втраченого під час перевезення залізницею вантажу, про що свідчить вставне слово “зокрема”.

Отже, надані Позивачем докази - довідка вантажовідправника щодо вартості 1 тонни кукурудзи в сукупності із наданою Позивачем аналітичною інформацією щодо середньоринкової вартості кукурудзи на дату відвантаження відповідають ознакам належності доказу за змістом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України та узгоджуються з приписами ст. 115 Статуту залізниць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 916/4345/14 та від 10.08.2018 у справі №910/22324/16.

Враховуючи положення частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України, а також статті 115 Статуту залізниць України суд зазначає, що вартість вантажу як бази для вирахування суми збитків, що підлягають відшкодуванню перевізником, Позивачем доведена наявними в матеріалах справи доказами відповідно до вимог законодавства.

Здійснивши перевірку наведеного Позивачем розрахунку, судова колегія вважає його арифметично вірним. Натомість, Відповідач не навів заперечень щодо проведеного Позивачем розрахунку, у тому числі, застосованого коефіцієнта граничного розходження визначення маси вантажу, ціни однієї тонни, загальної суми збитків.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені Позивачем вимоги щодо стягнення з Відповідача збитків у розмірі вартості втраченого вантажу на суму 33696,83 грн, підтверджені матеріалами справи, Відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд при ухваленні даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 09.11.2004 у справі “Науменко проти України”, від 19.02.2009 у справі “Христов проти України” від 03.04.2008 у справі “Пономарьов проти України”, в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі “Трофимчук проти України” (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не встановлено.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2026 по справі №916/90/26 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Оператор припортових станцій» Акціонерного товариства «Українська залізниця»- без задоволення.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Оператор припортових станцій» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2026 по справі №916/90/26 -залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2026 по справі №916/90/26 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Матеріали справи №916/90/26 повернути до Господарського суду Одеської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуюча суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Н.С. Богацька

Я.Ф. Савицький