Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №916/2509/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/2509/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Принцевської Н.С.

Богацької Н.С

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Пирогова» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»

на протокольну ухвалу Господарського суду Одеської області

від 30 червня 2026 року

у справі №916/2509/25

за позовом: Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в особі, якою є Фонд державного майна України

до відповідача: Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Пирогова» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача: Державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України»

про: усунення перешкод у користуванні майном

суддя суду першої інстанції: Літвінов С.В.

місце винесення ухвали: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області, -

В С Т А Н О В И В:

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.06.2026 у справі №916/2509/25 (суддя Літвінов С.В.) відмовлено Дочірньому підприємству «Клінічний санаторій ім. Пирогова» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про визнання повноважним та поновлення строку на подання клопотання про зупинення провадження у справі №916/2509/25 до завершення інвентаризації спірного майна та отримання її результатів; відмовлено Дочірньому підприємству «Клінічний санаторій ім. Пирогова» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про визнання повноважним та поновлення строку на подання клопотання про витребування матеріалів справи №916/3620/19 за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», до Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про визнання права власності, визнання незаконним та скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію прав власності, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, для їх дослідження у судовому засіданні; про витребування з Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради реєстраційні справи (технічну документацію майна) у паперовому вигляді, на підставі якої проведено реєстраційні дії за Фондом державного майна України, код ЄДРПОУ: 00032945 на підставі Постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 у справі № 916/3620/19, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо наступних об`єктів нерухомого майна: - нежитлові будівлі “А”, “Б”, “В”, “Г”, “Д”, “Е”, “Ж”, “З”, за адресою: м. Одеса, вул. Лиманна, 152; - спальний корпус “Г”, спальний корпус “Д”, спальний корпус “З”, поліклініка “Ц”, палац культури “Щ”, реєстратура “К”, кафе “Л”, КНС “М”, КПП “Н”, кафе “А”, кафе “Б”, кафе “В”, будинок відпочинку “Е”, господарський корпус “Є”, котельня “П”, бювету “У”, туалету “Ф”, грязелікарні “Р”, за адресою: м. Одеса, вул. Лиманна, 170; - нежитлова будівля (свердловина № 10), за адресою: м. Одеса, вул. Лиманна, 170- А; - нежитлова будівля (свердловина № 15), за адресою: м. Одеса, вул. Лиманна, 170- Б; - нежитлова будівля (свердловина № 16), за адресою: м. Одеса, вул. Лиманна, 170- В.; відмовлено Дочірньому підприємству «Клінічний санаторій ім. Пирогова» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про визнання повноважним та поновлення строку на подання клопотання про призначення по справі №916/2509/25 комплексну судово будівельну-технічну та оціночно-будівельну експертизи.

Не погоджуючись зі вказаною протокольною ухвалою суду першої інстанції, 01.07.2026 Дочірнє підприємство «Клінічний санаторій ім. Пирогова» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати протокольну ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.06.2026 року про відмову Дочірньому підприємству «Клінічний санаторій ім. Пирогова» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про визнання повноважним та поновлення строку на подання клопотання про зупинення провадження у справі № 916/2509/25 до завершення інвентаризації спірного майна та отримання її результатів; про відмову Дочірньому підприємству «Клінічний санаторій ім. Пирогова» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про визнання повноважним та поновлення строку на подання клопотання про витребування матеріалів справи №916/3620/19 за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «УКРПРОФЗДОРОВНИЦЯ», до Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про визнання права власності, визнання незаконним та скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію прав власності, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, для їх дослідження у судовому засіданні; про витребування з Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (адреса: вул. Артура Савельєва (Черняховського), 6, м. Одеса, 65062) реєстраційні справи (технічну документацію майна) у паперовому вигляді, на підставі якої проведено реєстраційні дії за ФОНДОМ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ, код ЄДРПОУ: 00032945 на підставі Постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 у справі № 916/3620/19, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо наступних об`єктів нерухомого майна: - нежитлові будівлі «А», «Б», «В», «Г», «Д», «Е», «Ж», «З», за адресою: м. Одеса, вул. Лиманна, 152; - спальний корпус «Г», спальний корпус «Д», спальний корпус «З», поліклініка «Ц», палац культури «Щ», реєстратура «К», кафе «Л», КНС «М», КПП «Н», кафе «А», кафе «Б», кафе «В», будинок відпочинку «Е», господарський корпус «Є», котельня «П», бювету «У», туалету «Ф», грязелікарні «Р», за адресою: м. Одеса, вул. Лиманна, 170; - нежитлова будівля (свердловина № 10), за адресою: м. Одеса, вул. Лиманна, 170- А; - нежитлова будівля (свердловина № 15), за адресою: м. Одеса, вул. Лиманна, 170- Б; - нежитлова будівля (свердловина № 16), за адресою: м. Одеса, вул. Лиманна, 170- В.; про відмову Дочірньому підприємству «Клінічний санаторій ім. Пирогова» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про визнання повноважним та поновлення строку на подання клопотання про призначення по справі №916/2509/25 комплексну судово будівельну-технічну та оціночно-будівельну експертизи та ухвалити нове рішення про задоволення Дочірньому підприємству «Клінічний санаторій ім. Пирогова» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про визнання повноважним та поновлення строку на подання клопотання від 24.06.2026 року про зупинення провадження у справі № 916/2509/25 до завершення інвентаризації спірного майна та отримання її результатів; про визнання повноважним та поновлення строку на подання клопотання про витребування матеріалів справи №916/3620/19 та витребування з Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (адреса: вул. Артура Савельєва (Черняховського), 6, м. Одеса, 65062) реєстраційні справи (технічну документацію майна) у паперовому вигляді, на підставі якої проведено реєстраційні дії за ФОНДОМ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ, код ЄДРПОУ: 00032945 на підставі Постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 у справі № 916/3620/19, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; про визнання повноважним та поновлення строку на подання клопотання про призначення по справі №916/2509/25 комплексну судово будівельну-технічну та оціночно-будівельну експертизи.

Скаржник в апеляійній скарзі в обґрунтування своїх вимог посилається на наступні обставини:

- підставою звернення суду з клопотанням про витребування доказів та клопотання про призначення експертизи після закриття підготовчого провадження стало те, що ці відомості фізично не могли бути відомі та отримані відповідачем раніше з об`єктивних причин, відомості які виникли безпосередньо у червні 2026 року після закриття підготовчого провадження, про які відповідач об`єктивно не міг знати та подати їх раніше, підтверджується листом Державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України» від 11.06.2026, адресований Дочірньому підприємству «Клінічний санаторій ім. Пирогова» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та яким встановлено, що членами інвентаризації комісії Фондом Державного Майна України під час здійснення нотаріального обстеження нежитлових будівель: «А», «Б», «В», «Г», «Д», «Е», «Ж», «З», за адресою: м. Одеса, вул. Лиманна, 152, загальною площею 2027,2 кв.м., виявилось відсутність вказаних об`єктів за вказаною адресою, а для встановлення точної ідентифікації об`єктів нерухомого майна, встановлення їх фактичного розташування та з`ясування причин їх відсутності, потрібний час для завершення інвентаризації спірних об`єктів нерухомого майна;

- відповідач не міг отримати вказані відомості з причин, які не залежали від його волі, а саме: відмова у доступу до матеріалів справи та державних реєстрів, очікування на відповідь від державних органів господарського суду Одеської області;

- на даний час в рамках даної справи при проведення сторонами Фондом державного майна України Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Пирогова» та Державним підприємством «Управління справами Фонду державного майна України» з переліком майна, яке фігурує у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 у справі № 916/3620/19, сторони зіткнулись з розбіжністю в документах, що потребує зіставлення первинних документів з фактичними адресами, літерами, станом об`єктів, його переліку та його фактичного розташування;

- наявність або відсутність розбіжностей між фактичними даними об`єкта та інформацією з постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 у справі № 916/3620/19 має встановити експерт шляхом дослідження;

- не призначення експертизи у даній справі безпосередньо впливає на права відповідача у даній справі та перешкоджає подальшому провадженню у справі, оскільки не проведення експертизи унеможливлює встановлення обставин, що мають вирішальне значення, а відповідач не має можливості відновити свої права в іншій спосіб, ані ж шляхом звернення до суду з клопотанням про призначення судової експертизи у даній справі;

- відповідач вважає протокольну ухвалу суду від 30.06.2026 такою, яка не містить обґрунтованих доводів, мотивів відхилення та відмови у задоволенні клопотань, що є порушення норм права відповідача.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 01.07.2026, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Богацької Н.С., Принцевської Н.М.

Враховуючи те, що апеляційна скарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2026 вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Пирогова» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» було відкладене до надходження витребуваних цією ж ухвалою з Господарського суду Одеської області матеріалів оскарження ухвали у справі №916/2509/25 до суду апеляційної інстанції.

07.07.2026 матеріали оскарження ухвали у справі №916/2509/25 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Пирогова» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30 червня 2026 року у справі № 916/2509/25, вирішено здійснювати її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; позивачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам цієї справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання х процесуальних питань.

23.07.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» від Заступника керівника Одеської обласної прокуратури Одеської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив:

- апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Пирогова» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.06.2026 року у справі № 916/2509/25 залишити без задоволення, оскаржувану протокольну ухвали суду першої інстанції – залишити без змін;

- визнати дії представника відповідача щодо подання клопотань для вирішення питань, які вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин – зловживанням процесуальними правами;

- застосувати до представника відповідача заходи процесуального примусу у вигляді штрафу через зловживання процесуальними правами.

Так, у відзиві на апеляційну скаргу Заступником керівника Одеської обласної прокуратури зазначено, що подання представником відповідача клопотань, у задоволені яких відмовлено ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.06.2026 у справі №916/2509/25 має на меті безпідставне затягування розгляду справи, провадження у якій відкрито судом 30.06.2025, що не відповідає завданню господарського судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів. Але фактично, представником відповідача подано клопотання для вирішення питань, які вже вирішено судом першої інстанції. Так, предметом доказування у даній справі є обставини щодо фактичного перебування відповідача у приміщеннях об`єднання санаторно-курортних закладів на курорті «Куяльник» та використання ним зазначеного нерухомого майна без відповідної правової підстави, що в свою чергу створює перешкоди державі в особі уповноваженого органу у користуванні та розпорядженні майном власника якого вона являється.

Також зазначено, що повторно подані представником відповідача клопотання, у задоволенні яких відмовлено ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.006.2026 у даній справі, так само, як і раніше подані, не відповідають вимогам обґрунтованості та законності.

Розглянувши клопотання Заступника керівника Одеської обласної прокуратури про визнання дій представника відповідача щодо подання клопотань для вирішення питань, які вже були вирішені судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, зловживанням процесуальними правами та застосування до представника відповідача заходів процесуального примусу у вигляді штрафу, колегія суддів не вбачає правових підстав для його задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

При цьому положеннями ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, зокрема, вчинення дій, які суперечать завданню господарського судочинства, а також подання завідомо безпідставного клопотання або клопотання, яке вже було вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

Разом з тим, сама лише наявність формальних ознак, передбачених ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, не зумовлює автоматичного висновку про зловживання процесуальними правами та застосування до учасника справи заходів процесуального примусу. Вирішуючи питання щодо наявності в діях учасника справи ознак зловживання процесуальними правами, суд має оцінити конкретні обставини справи, зміст та підстави заявленого клопотання, його зв`язок із предметом спору, а також встановити, чи спрямовані відповідні процесуальні дії на реалізацію процесуальних прав учасника справи чи фактично мають на меті безпідставне затягування розгляду справи або перешкоджання здійсненню правосуддя.

У даному випадку доводи прокуратури зводяться до того, що представником відповідача повторно заявлялися клопотання, питання щодо яких вже були вирішені судом першої інстанції, а тому такі дії, на думку прокуратури, спрямовані на затягування розгляду справи.

Однак, колегія суддів зазначає, що сам по собі факт повторного звернення із відповідним клопотанням не може розглядатися ізольовано від його змісту, підстав заявлення та конкретних обставин апеляційного провадження. Для висновку про зловживання процесуальними правами необхідно встановити, що відповідні процесуальні дії вчинені учасником справи недобросовісно, всупереч завданню господарського судочинства та з метою, яка не відповідає призначенню відповідного процесуального права.

Згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є, зокрема, справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів.

Водночас, реалізація учасником справи передбачених Господарським процесуальним кодексом України процесуальних прав, у тому числі права заявляти клопотання, сама по собі не може бути кваліфікована як зловживання такими правами лише з огляду на те, що суд раніше вже надавав оцінку аналогічному питанню.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, а учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Відтак, обмеження у реалізації процесуальних прав учасника справи та застосування до нього заходів процесуального примусу повинні мати належне правове та фактичне обґрунтування.

У цьому випадку колегія суддів не встановила достатніх та переконливих обставин, які б свідчили про те, що подання представником відповідача відповідних клопотань було очевидно недобросовісним, мало на меті виключно безпідставне затягування розгляду справи або перешкоджання здійсненню правосуддя. Саме по собі припущення про можливу спрямованість таких дій на затягування судового розгляду не є достатньою підставою для кваліфікації поведінки учасника справи як зловживання процесуальними правами.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що підстави для визнання дій представника відповідача щодо подання відповідних клопотань зловживанням процесуальними правами у розумінні ст. 43 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

Відтак, з урахуванням положень статей 43, 132, 135 Господарського процесуального кодексу України, відсутні також правові підстави для застосування до представника відповідача заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.

За таких обставин у задоволенні клопотання Заступника керівника Одеської обласної прокуратури про визнання дій представника відповідача зловживанням процесуальними правами та застосування до нього заходів процесуального примусу у вигляді штрафу слід відмовити.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк.

Частинами 1, 2 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Предметом апеляційного оскарження у даній справі є протокольна ухвала місцевого господарського суду від 30.06.2026, якою відповідачу відмовлено у поновленні пропущеного процесуального строку для подання відповідних клопотань.

Такий висновок узгоджується з положеннями пункту 9 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких окремо від рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку можуть бути оскаржені, зокрема, ухвали про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку.

При відкритті апеляційного провадження колегія суддів також врахувала правові висновки щодо застосування пункту 9 частини першої статті 255 ГПК України, викладені у постановах Верховного Суду від 12.01.2026 у справі № 922/2907/25, від 20.07.2022 у справі № 910/5810/17 та від 03.12.2020 у справі № 923/1/19.

Таким чином, предметом апеляційного перегляду у цій справі є протокольна ухвала суду першої інстанції, якою відповідачу відмовлено у поновленні строку на подання таких клопотань:

-про витребування доказів та поновлення строку на подання відповідного клопотання від 13.04.2026;

-про призначення комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи і поновлення строку на подання відповідного клопотання від 13.04.2026;

-про повернення до стадії підготовчого провадження для вирішення питання щодо призначення у справі судової експертизи від 13.04.2026.

Відповідно до статті 113 ГПК України процесуальні строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а у випадках, коли такі строки законом не визначені, — судом.

Під процесуальними строками слід розуміти встановлений законом або судом проміжок часу, протягом якого учасники справи зобов`язані чи мають право вчинити певні процесуальні дії, а також розпочати або завершити відповідну стадію судового процесу.

Процесуальні строки не лише регламентують порядок реалізації процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків учасників справи, а й мають самостійне юридичне значення як юридичний факт, з яким закон пов`язує виникнення, зміну або припинення процесуальних правовідносин. У механізмі процесуального регулювання вони виконують як правостворюючу, так і преклюзивну функцію, оскільки початок та закінчення їх перебігу обумовлюють настання визначених законом процесуальних наслідків.

Отже, пропуск процесуального строку є юридичним фактом, який виникає внаслідок невчинення особою відповідної процесуальної дії у встановлений строк та тягне настання передбачених законом правових наслідків. Водночас можливість поновлення такого строку залежить від визнання судом причин його пропуску поважними.

За змістом статті 118 ГПК України із закінченням встановленого законом або призначеного судом процесуального строку особа втрачає право на вчинення відповідної процесуальної дії. Заяви, скарги та інші документи, подані після спливу такого строку, залишаються без розгляду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи може поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, за винятком випадків, коли поновлення такого строку прямо виключене законом. При цьому одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку особа повинна вчинити процесуальну дію, щодо якої цей строк було пропущено, зокрема подати відповідну заяву, скаргу чи інший документ.

Водночас частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що процесуальний строк, встановлений судом, може бути продовжений за заявою учасника справи, поданою до закінчення такого строку, або з ініціативи суду.

Аналіз наведених положень статті 119 ГПК України свідчить про розмежування законодавцем двох самостійних процесуальних інститутів – поновлення та продовження процесуального строку. Так, поновленню підлягає лише процесуальний строк, встановлений законом, тоді як строк, визначений судом, може бути лише продовжений за умови звернення учасника справи до закінчення його перебігу або за ініціативою суду.

При цьому саме по собі звернення учасника справи із заявою про поновлення процесуального строку не зумовлює обов`язку суду задовольнити таку заяву. Вирішуючи питання про поновлення строку, суд у кожному конкретному випадку має встановити причини його пропуску, оцінити їх поважність та з`ясувати, чи існують правові підстави для поновлення такого строку.

Поновлення процесуального строку є дискреційним повноваженням суду, реалізація якого залежить від встановлення поважності причин його пропуску. Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та створюють реальні істотні перешкоди для своєчасного вчинення відповідної процесуальної дії.

Водночас ГПК України не містить вичерпного переліку підстав, які можуть бути визнані поважними причинами пропуску процесуального строку. Тому у кожному конкретному випадку суд, виходячи з установлених обставин справи, оцінює наведені заявником доводи та докази, визначає, чи є причини пропуску строку поважними, враховує тривалість такого пропуску, а також перевіряє, чи не призведе його поновлення до порушення принципу юридичної визначеності та балансу між приватним і суспільним інтересами.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що поновлення пропущеного процесуального строку є винятком із загального правила щодо обов`язковості дотримання процесуальних строків. Відтак причини пропуску повинні бути не лише поважними, а й мати такий характер, за якого відмова у поновленні строку суперечила б засадам справедливості та принципам процесуального права.

Таким чином, саме на заявника покладається обов`язок довести існування об`єктивних та непереборних обставин, які унеможливили своєчасне вчинення відповідної процесуальної дії. Надання суду права поновлювати процесуальні строки є процесуальною гарантією, яка застосовується лише у виняткових випадках, оскільки інше нівелювало б значення законодавчо встановлених процесуальних строків.

Отже, процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений лише за наявності належно обґрунтованої заяви учасника справи та встановлення судом об`єктивних причин його пропуску, які визнаються поважними.

Натомість процесуальний строк, встановлений судом, підлягає не поновленню, а продовженню за заявою учасника справи, поданою до закінчення такого строку, або з ініціативи суду. У разі пропуску встановленого судом строку без його продовження документи, подані після закінчення цього строку, підлягають залишенню без розгляду відповідно до статті 118 ГПК України.

На відміну від поновлення процесуального строку, вирішення питання про його продовження не пов`язується із вже вчиненням процесуальної дії. Навпаки, продовження процесуального строку спрямоване на надання учаснику справи додаткового часу для вчинення процесуальної дії, яка ще не була вчинена. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16.

Як убачається з матеріалів справи, відмовляючи у задоволенні клопотань відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження для вирішення питання щодо призначення комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи, а також про поновлення строку на подання клопотання про призначення такої експертизи, суд першої інстанції виходив із того, що аналогічні за змістом клопотання відповідача від 20.04.2026 вже були предметом судового розгляду під час підготовчого провадження.

Відмовляючи у задоволенні зазначених вище клопотань про повернення до стадії підготовчого провадження для вирішення питання щодо витребування оригіналів документів та їх дослідження судом, а також про поновлення строку на подання клопотання про витребування доказів, місцевий господарський суд зазначив, що відповідні клопотання були подані після закінчення процесуального строку, встановленого процесуальним законом, тобто після початку розгляду справи по суті. При цьому наведені відповідачем обставини не підтверджені належними доказами та не свідчать про існування об`єктивних, незалежних від його волі причин пропуску процесуального строку, оскільки несвоєчасне звернення з такими клопотаннями зумовлене обставинами суб`єктивного характеру.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають вимогам процесуального закону, ґрунтуються на встановлених обставинах справи, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують з огляду на таке.

Відповідно до статей 181, 182 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи. У підготовчому засіданні суд, у тому числі, з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Тобто, підготовче засідання та судове засідання мають різну мету, що обумовлено різними завданнями, які стоять перед підготовчим провадженням та розглядом по суті, формами проведення яких вони є.

Стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя.

Так, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Разом з тим, такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу - як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

Отже, для вирішення питання щодо можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття суд першої інстанції має встановити: (1) чи відповідні процесуальні дії можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження; (2) чи є обставини, якими сторона обґрунтовує таку необхідність, вагомими.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Відповідно до ч. 1- 4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах, зокрема, змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як убачається з матеріалів справи, звертаючись із зазначеними клопотаннями, скаржник не навів жодних об`єктивних та належним чином підтверджених обставин, які б унеможливлювали їх подання у межах процесуальних строків під час розгляду справи судом першої інстанції. Відсутність таких обставин виключає наявність підстав для повернення справи до стадії підготовчого провадження, оскільки інший підхід фактично нівелював би процесуальне значення окремих стадій господарського судочинства та суперечив би принципу процесуальної визначеності.

Колегія суддів також враховує, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.04.2026 у справі № 916/2509/25 вже було відмовлено у задоволенні аналогічних клопотань відповідача про витребування доказів та призначення судової експертизи. При повторному зверненні із фактично тотожними клопотаннями представник відповідача не навів жодних нових обставин чи додаткових підстав, які б свідчили про необхідність повторного вирішення вже розглянутих судом процесуальних питань.

Більше того, зазначена ухвала була предметом апеляційного перегляду та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 у справі № 916/2509/25 залишена без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Пирогова» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» – без задоволення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що дії представника відповідача, пов`язані з ознайомленням із матеріалами іншої господарської справи № 916/3620/19 (шляхом подання заяви від 07.04.2026) та отриманням матеріалів реєстраційної справи (шляхом направлення адвокатського запиту до Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради від 08.04.2026), були вчинені вже після завершення підготовчого провадження, коли справа № 916/2509/25 перебувала на стадії розгляду по суті. Самі по собі зазначені процесуальні дії не можуть бути розцінені як об`єктивні та непереборні обставини, що перешкоджали своєчасному поданню відповідних клопотань.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для поновлення відповідачу процесуального строку на подання відповідних клопотань. Такий висновок відповідає вимогам процесуального закону та не свідчить про порушення норм процесуального права, яке могло б бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги з огляду на таке.

Посилання скаржника на те, що підстави для звернення із клопотаннями виникли лише після отримання листа Державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України» від 11.06.2026, не свідчать про наявність об`єктивних та непереборних причин пропуску процесуального строку.

Із змісту зазначеного листа вбачається лише повідомлення про хід проведення інвентаризації майна та необхідність її завершення для встановлення фактичного місцезнаходження окремих об`єктів нерухомості. Водночас наведені у ньому відомості самі по собі не створювали нових юридично значущих обставин, які б унеможливлювали звернення відповідача із відповідними клопотаннями під час підготовчого провадження.

Більше того, необхідність дослідження технічної документації, витребування реєстраційних справ, матеріалів справи №916/3620/19 та призначення судової експертизи була відома відповідачу задовго до закриття підготовчого провадження, про що свідчить його попереднє звернення до суду із аналогічними за змістом клопотаннями.

Таким чином, сам факт отримання листа від 11.06.2026 не може розглядатися як нововиявлена чи виняткова обставина, яка об`єктивно позбавляла відповідача можливості своєчасно реалізувати належні йому процесуальні права.

Не заслуговують на увагу й доводи апелянта про неможливість отримання необхідних документів через відсутність доступу до матеріалів справи та державних реєстрів.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що ним були вчинені всі необхідні та своєчасні дії для отримання відповідних документів саме у межах строків підготовчого провадження, а виникнення зазначених ним труднощів мало об`єктивний, а не суб`єктивний характер.

При цьому саме по собі направлення адвокатських запитів, звернення із заявами про ознайомлення з матеріалами інших справ або очікування відповідей державних органів не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, оскільки такі дії не свідчать про існування непереборних перешкод для своєчасного звернення до суду із відповідними процесуальними клопотаннями.

Колегія суддів також відхиляє доводи скаржника щодо необхідності призначення комплексної будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи.

Аргументи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди відповідача із наявними у справі доказами та бажання отримати додатковий доказ шляхом проведення експертного дослідження.

Разом з тим питання доцільності призначення експертизи саме по собі не є предметом апеляційного перегляду у цій справі.

Предметом оскарження є виключно правомірність відмови суду першої інстанції у поновленні процесуального строку на подання відповідного клопотання.

Отже, навіть наведені відповідачем міркування щодо можливого значення експертизи для правильного вирішення спору не спростовують правильності висновку місцевого господарського суду про відсутність поважних причин пропуску процесуального строку.

Аналогічно не впливають на правильність оскаржуваної ухвали й доводи про необхідність витребування матеріалів справи №916/3620/19 та реєстраційних справ.

Необхідність дослідження зазначених документів була відома відповідачу ще на стадії підготовчого провадження, а тому сама по собі не може бути підставою для поновлення процесуального строку після переходу суду до розгляду справи по суті.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що аналогічні клопотання відповідача вже були предметом розгляду суду першої інстанції, за результатами чого їм була надана відповідна процесуальна оцінка. При повторному зверненні із тотожними клопотаннями відповідач не навів жодних нових обставин, які не існували або не могли бути відомі йому раніше.

Посилання апелянта на необхідність зупинення провадження у справі до завершення інвентаризації також не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції.

Проведення інвентаризації не є процесуальною передумовою розгляду даного спору та саме по собі не свідчить про неможливість встановлення обставин справи на підставі наявних доказів. При цьому відповідач не навів жодних обставин, які б свідчили про існування передбачених статтею 227 ГПК України підстав для обов`язкового чи факультативного зупинення провадження у справі.

Не заслуговує на увагу і твердження скаржника про відсутність мотивів у протокольній ухвалі суду першої інстанції.

Із матеріалів справи вбачається, що місцевий господарський суд навів мотиви відмови у поновленні процесуального строку, зазначивши про відсутність поважних причин його пропуску, повторність заявлених клопотань та відсутність нових обставин, які б обґрунтовували необхідність їх повторного розгляду. Незгода відповідача із такими висновками сама по собі не свідчить про порушення судом норм процесуального права.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду, зводяться до переоцінки процесуальних обставин справи та не містять належного обґрунтування наявності поважних причин пропуску процесуального строку, що є самостійною та достатньою підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення — без змін, якщо встановить, що суд першої інстанції ухвалив його з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки місцевий господарський суд, вирішуючи питання щодо поновлення відповідачу процесуального строку на подання відповідних клопотань, правильно встановив обставини справи та належним чином застосував норми процесуального права, підстав для скасування оскаржуваної ухвали в цій частині колегія суддів не вбачає. Відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції в оскарженій частині підлягає залишенню без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Пирогова» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на протокольну ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.06.2026 у справі №916/2509/25 залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Богацька Н.С.

Суддя Принцевська Н.М.