Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №907/1096/23 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 907/1096/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Панова І.Ю.,

Судді Зварич О.В.,

Шаповал Д.В.

Секретар судового засідання: Пишна Р.А.

за участю представників сторін:

від скаржника: Буря О.О.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у Закарпатській області вих №5843/5/07-16-13-03-03 від 04.06.2026 (вх. №01-05/1795/26 від 04.06.2026)

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 21.05.2026 (повний текст ухвали складено 25.05.2026)

у справі №907/1096/23 (Лучко Р.М.)

за заявою кредитора Головного управління ДПС у Закарпатській області

до боржника Державного підприємства “Солотвинський солерудник”

про банкрутство

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог позовної заяви та рішення суду першої інстанції.

Головне управління ДПС у Закарпатській області звернулось до Господарського суду Закарпатської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства “Солотвинський солерудник”, в якій просило відкрити провадження у справі про банкрутство ДП “Солотвинський солерудник” і визнати кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Закарпатській області до ДП “Солотвинський солерудник” у розмірі 8 420 433,38 грн, зокрема зобов`язання з податків (4 493 578,24 грн сума основного грошового зобов`язання, 552 974,35 грн штрафна санкція, 2 072 165,59 грн - пеня), зобов`язання з ЄСВ у розмірі 1 219 943,20 грн (954 679,17 грн - сума основного грошового зобов`язання, 71 604,97 грн - сума штрафної санкції, 193 659,06 грн - пеня), 21 472,00 грн - сплачений судовий збір і 60 300,00 грн – авансування винагороди арбітражного керуючого.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.03.2024 суд відкрив провадження у справі про банкрутство Державного підприємства “Солотвинський солерудник” та визна грошові вимоги Головного управління ДПС у Закарпатській області на загальну суму 8 420 433,38 грн, зокрема зобов`язання зі сплати податків та обов`язкових платежів (4 493 578,24 грн суми основного грошового зобов`язання - включити до 3 черги, 552 974,35 грн штрафні санкції - включити до 6 черги, 2 072 165,59 грн пені - включити до 6 черги), зобов`язання з ЄСВ у розмірі 1 219 943,20 грн (954 679,17 грн суми основного грошового зобов`язання - включити до 2 черги, 71 604,97 грн - суми штрафної санкції - включити до 6 черги, 193 659,06 грн пені - включити до 6 черги), 21 472,00 грн судового збору та 60 300,00 грн авансування винагороди арбітражному керуючому включити до 1 черги та внести їх до реєстру вимог кредиторів боржника (з урахуванням ухвали від 02.07.2024).

26 березня 2024 року оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства “Солотвинський солерудник”.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.04.2026 за результатами попереднього засідання постановлено визнати конкурсними кредиторами у справі №907/1096/23 відносно боржника Державного підприємства “Солотвинський солерудник” таких кредиторів:

- Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ – 44106694) на загальну суму 8 420 433,38 грн, зокрема зобов`язання зі сплати податків та обов`язкових платежів (4 493 578,24 грн суми основного грошового зобов`язання – включити до 3 черги, 552 974,35 грн штрафні санкції – включити до 6 черги, 2 072 165,59 грн пені - включити до 6 черги), зобов`язання з ЄСВ у розмірі 1 219 943,20 грн (954 679,17 грн суми основного грошового зобов`язання - включити до 2 черги, 71 604,97 грн – суми штрафної санкції – включити до 6 черги, 193 659,06 грн пені - включити до 6 черги), 21 472,00 грн судового збору та 60 300,00 грн авансування винагороди арбітражному керуючому включити до 1 черги та внести їх до реєстру вимог кредиторів боржника;

- Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063 на загальну суму 38 000 817,10 грн, зокрема 6056,00 грн судового збору як вимоги першої черги, 1 635 757,94 грн страхові внески та заборгованість по страховим внескам до ФСС – як вимоги другої черги, 35 430 448,88 грн відшкодування витрат на доставку пільгових пенсій за списком №1 та №2 - як вимоги четвертої черги, 928 554,28 грн фінансових санкцій та пені - як вимога шостої черги.

Також, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.04.2026 суд призначив до розгляду заяву кредитора Головного управління ДПС у Закарпатській області від 10.06.2024 про визнання додаткових грошових вимог на суму 2 493 280,70 грн до розгляду в судовому засіданні 07 травня 2026 року та запропонував розпоряднику майна в строк до 01 травня 2026 року надати суду уточнені результати розгляду додаткових вимог кредитора Головного управління ДПС у Закарпатській області відповідно до заяви від 10.06.2024 року.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 21.05.2026 у справі №907/1096/23 відмовлено у визнанні грошових вимог Головного управління ДПС у Закарпатській області до Державного підприємства “Солотвинський солерудник” на суму нарахованої пені в розмірі 2 488 435,90 грн.

Ухвала господарського суду про відмову у визнанні додаткових грошових вимог мотивована тим, що за змістом підпункту 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 та ст. 129 ПК України пеня є заходом відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання. Водночас відповідно до п.п. 129.9.1 п. 129.9 ст. 129 ПК України (із змінами, внесеними Законом № 466-IX від 16.01.2020) пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає обов`язковому анулюванню в силу закону після закінчення 1095 днів, що настають за днем, коли у контролюючого органу виникло право на її нарахування. Вказаний строк кореспондується зі спеціальним строком давності для стягнення та списання безнадійного податкового боргу (ст. 101, 102 ПК України).

Місцевий господарський суд встановив, що заявлена податковим органом пеня в розмірі 2 488 435,90 грн була нарахована за порушення строків сплати узгоджених податкових зобов`язань за 2007– 2015 роки. Хронологічно останній період нарахування пені розпочався 30.04.2016 року. Відтак, передбачений законом 1095-денний строк повністю закінчився (по крайньому платежу 30.04.2019 року), тобто задовго до звернення податкового органу до суду із заявою про додаткові грошові вимоги (10.06.2024 року). Оскільки вказана пеня підлягала анулюванню у зв`язку зі спливом граничного строку, вона не може бути визнана судом.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Головного управління ДПС у Закарпатській області оскаржило таке в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 21.05.2026 року по справі №907/1096/23 та прийняти нову ухвалу, якою визнати кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Закарпатській області у справі №907/1096/23 про неплатоспроможність ДП “Солотвинський солерудник” код ЄДРПОУ 00383544, місцезнаходження: 90575, Закарпатська область, Тячівський район, селище міського типу Солотвино, вул. Шахтарська, будинок 36 з майновими вимогами на загальну суму 2493280,70 грн., а саме: 4844,80 грн - сплачений судовий збір за подання заяви; 2488435,90 грн. - зобов`язання зі сплати податків (пеня). Грошові вимоги Кредитора включити до реєстру вимог кредиторів.

Зазначає, що відповідно до підпункту 129.3.3 пункту 129.3 статті 129 ПК України нарахування пені закінчується у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при постановленні ухвали суду про відкриття провадження у справі про банкрутство). Оскільки провадження у справі № 907/1096/23 про неплатоспроможність ДП «Солотвинський солерудник» було відкрито ухвалою від 20.03.2024 року, ДПС вважає, що саме ця дата (20.03.2024) є моментом виникнення у контролюючого органу права на нарахування пені у спірних правовідносинах.

Також стверджує, що передбачений п.п. 129.9.1 п. 129.9 ст. 129 ПК України 1095-денний строк, після закінчення якого пеня підлягає анулюванню, пропущено не було. Оскільки заяву з додатковими грошовими вимогами подано до суду 10.06.2024 року, підстави для анулювання пені в силу закону відсутні.

21.07.2026 від розпорядника майна арбітражного керуючого Шаматріна Є.М. надійшов відзив б/н від 21.07.2026 (вх. № 01-04/6151/26), в якому розпорядник майна зазначає, що з доданих до заяви податкового органу розрахунків та картка клієнта вбачається: нарахована пеня в сумі 2 488 435,90 грн стосується заборгованостей за період з 08.11.2007 по 14.07.2015 року. Хронологічно останній строк, з якого розпочався перебіг нарахування пені, припадає на 30.04.2016 року (по земельному податку).

Також, вказує, що відповідно до п.п. 129.9.1 п. 129.9 ст. 129 ПК України (в редакції Закону № 466-IX) нарахована пеня підлягає обов`язковому анулюванню після закінчення 1095 дня, що настає за днем виникнення права на її нарахування. За крайнім платежем 1095-денний строк повністю закінчився ще 30.04.2019 року, тобто за 5 років до звернення ДПС із кредиторськими вимогами (10.06.2024). Відтак вказана сума пені підлягала анулюванню самим контролюючим органом та не існувала як юридичний борг на момент порушення справи про банкрутство.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2026 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Шаповал Д.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Закарпатській області вих №5843/5/07-16-13-03-03 від 04.06.2026 (вх. №01-05/1795/26 від 04.06.2026) на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 21.05.2026 у справі №907/1096/23.

Ухвалою суду від 01.07.2026 призначено розгляд справи на 28.07.2026.

28.07.2026 перед судовим засіданням від арбітражного керуючого Шаматріна Є.М. надійшло клопотання б/н від 28.07.2026 (вх. № 01-04/6317/26), в якому розпорядник майна просить розглянути справу №907/1096/23 без його участі за наявними в матеріалах справи документами та просить відмовити у ГУ ДПС у Закарпатській області в задоволенні апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 21.05.2026 по справі № 907/1096/23.

У судовому засіданні 28.07.2026 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ч 6 ст. 12 ГПК України господарський суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, і визначеними відповідно до них правовідносинами, вбачається, що:

Із заяви Головного управління ДПС у Закарпатській області від 10.06.2024 з додатковими грошовими вимогами до боржника вбачається, що станом 22.04.2024 за боржником рахується заборгованість у розмірі 2 488 917,90 грн (яка не була заявлена при поданні заяви про банкрутство) по наступних платежах:

- 30 14010100 “Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)” в розмірі 7086,26 грн – пеня;

- 30 21081000 “Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД” в розмірі 2444,41 грн – пеня;

- 85 13020101 “Надходження збору за спеціальне використання води” в розмірі 6908,30 грн – пеня;

- 85 13030100 “Рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин” у розмірі 660,55 грн – пеня;

- 30 11020100 “Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності” в розмірі 1 928 838,71 грн – пеня;

- 50 12020900 “Податок з власників наземних транспортних засобів” в розмірі 116 469,56 грн – пеня;

- 50 16012200 “Місцеві податки, нараховані до 01.01.2011 року в розмірі 20 926,36 грн – пеня;

- 50 18010500 “Земельний податок з юридичних осіб” в розмірі 173 212,22 грн – пеня;

- 30 21081400 “Надходження податків і зборів (обов`язкових платежів), які справлялися до 1 січня 2011 року, але не визначені Податковим кодексом (крім податків та зборів, які надходили до місцевих бюджетів), включаючи розстрочені та відстрочені суми грошових зобов`язань, суми податкового боргу з урахуванням штрафних санкцій та пені, що обліковувались станом на 31 грудня 2010 року та сум донарахованих за актами перевірок” у розмірі 82,51 грн – пеня;

- 85 11010100 “Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати” в розмірі 82 932,52 грн – пеня;

- 85 19050200 “Інші збори за забруднення навколишнього природного середовища до фонду охорони навколишнього середовища” в розмірі 14 687,68 грн – пеня;

- 30 21010100 “Частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій” в розмірі 269,51 грн – пеня;

- 30 21081103 “Адмін штрафи та інші санкції” в розмірі 133 917,31 грн – пеня.

Вказана заборгованість, за позицією кредитора виникла у зв`язку з тим, що по ІКП платника за вищевказаними кодами платежів нарахована пеня на борг минулих років відповідно до статті 129 ПКУ при проведенні по обліку Ухвали про порушення процедури банкрутства від 20.03.2024 року по справі №907/1096/23 у загальній сумі 2 488 435,90 грн.

Господарським судом встановлено, що долучені до заяви кредитора розрахунки заборгованості ДП “Солотвинський солерудник” станом на 22.04.2024, облікові картки платника податку свідчать, що заявлена кредитором пеня нарахована:

- по платежу 30 14010100 “Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)” в сумі 7086,26 грн – пеня нарахована на підставі поданих боржником податкових декларацій з ПДВ від 16.04.2015, 20.05.2015, 20.06.2015, 14.07.2015 за період з 30.07.2015, 29.08.2015, 29.09.2015, 29.10.2015 (по кожній декларації окремо) по 20.03.2024 (дата відкриття провадження у справі про банкрутство);

- по платежу 30 21081000 “Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД” в сумі 2444,41 грн – пеня нарахована на підставі податкового повідомлення-рішення №0000372200 від 22.06.2015 за період з 12.07.2015 по 20.03.2024 (дата відкриття провадження у справі про банкрутство);

- по платежу 85 13020101 “Надходження збору за спеціальне використання води” в сумі 6908,30 грн – пеня нарахована на підставі податкових повідомлень-рішень №0635771530 від 20.12.2010, податкового розрахунку №9006565015 від 27.01.2011, податкових повідомлень-рішень №0000771530 від 31.01.2012, №0000382200 від 22.06.2015, за період з 31.12.2010, 21.05.2011, 18.02.2012, 12.07.2015 (по кожній підставі окремо) по 20.03.2024 (дата відкриття провадження у справі про банкрутство);

- по платежу 85 13030100 “Рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин” в сумі 660,55 грн – пеня нарахована на підставі податкових повідомлень-рішень №0000691530, №0000781530 від 31.01.2012, №0000392200 від 22.06.2015 за період з 18.02.2012, 12.07.2015 (по кожній підставі окремо) по 20.03.2024 (дата відкриття провадження у справі про банкрутство);

- по платежу 30 11020100 “Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності” в сумі 1 928 838,71 грн – пеня нарахована на підставі податкових декларацій №9006949160 від 09.02.2011, №9006387137 від 09.08.2011, №9010234475 від 07.11.2011, №9047488581 від 09.08.2012, податкових повідомлень-рішень №0002521530 від 11.04.2011, №0007401530 від 07.11.2011, №0001001530, №0001451530 від 15.03.2012, за період з 21.05.2011, 23.04.2011, 18.11.2011, 19.11.2011, 18.02.2012, 03.03.2012, 24.04.2012, 18.11.2012 (по кожній підставі окремо) по 20.03.2024 (дата відкриття провадження у справі про банкрутство);

- по платежу 50 12020900 “Податок з власників наземних транспортних засобів” в сумі 116 469,56 грн – пеня нарахована на підставі податкових розрахунків №948 від 13.02.2008, №2575 від 27.02.2009, №2655 від 24.02.2010 податкових повідомлень-рішень №0003391732 від 18.09.2009, №0007301731 від 16.09.2010, документів уточнюючої звітності №4623 від 12.03.2010, за період з 13.07.2008, 12.10.2008, 12.01.2009, 14.04.2009, 13.07.2009, 13.10.2009, 29.09.2009, 13.01.2010, 15.04.2010, 11.06.2010, 14.07.2010, 02.10.2010, 13.10.2010, 13.01.2011, 15.04.2011 (по кожній підставі окремо) по 20.03.2024 (дата відкриття провадження у справі про банкрутство);

- по платежу 50 16012200 “Місцеві податки, нараховані до 01.01.2011 року в сумі 20 926,36 грн – пеня нарахована на підставі податкових розрахунків №10880 від 29.04.2009, №22417 від 26.07.2009, №36841 від 19.10.2009, №52800 від 05.02.2010, №11428 від 23.04.2010, №23162 від 15.07.2010, №9004641118 від 26.10.2010, №9005986678 від 12.01.2011, податкових повідомлень-рішень №0635981530 від 22.12.2010, №0009721530 від 15.12.2011 за період з 19.08.2009, 18.11.2009, 18.02.2010, 21.05.2010, 19.08.2010, 18.11.2010, 18.02.2011, 05.01.2011, 21.05.2011, 28.12.2011 (по кожній підставі окремо) по 20.03.2024 (дата відкриття провадження у справі про банкрутство);

- по платежу 50 18010500 “Земельний податок з юридичних осіб” в сумі 173 212,22 грн – пеня нарахована на підставі податкової декларації №1239 від 20.12.2012, податкового розрахунку із земельного податку №9018701908 від 19.02.2015 за період з 01.03.2013, 31.03.2013, 30.07.2015, 29.08.2015, 29.09.2015, 29.10.2015, 29.11.2015, 30.12.2015, 29.01.2019, 29.02.2016, 30.03.2016, 30.04.2016 (по кожній підставі окремо) по 20.03.2024 (дата відкриття провадження у справі про банкрутство);

- по платежу 30 21081400 “Надходження податків і зборів (обов`язкових платежів), які справлялися до 1 січня 2011 року, але не визначені Податковим кодексом (крім податків та зборів, які надходили до місцевих бюджетів), включаючи розстрочені та відстрочені суми грошових зобов`язань, суми податкового боргу з урахуванням штрафних санкцій та пені, що обліковувались станом на 31 грудня 2010 року та сум донарахованих за актами перевірок” в сумі 82,51 грн – пеня нарахована на підставі податкових розрахунків №12771 від 28.04.2010, 27.07.2010, 27.10.2010, податкового повідомлення-рішення №0000681530 від 31.01.2012 за період з 19.08.2010, 18.11.2010, 18.02.2011, 18.02.2012 (по кожній підставі окремо) по 20.03.2024 (дата відкриття провадження у справі про банкрутство);

- по платежу 85 11010100 “Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати” в сумі 82 932,52 грн – пеня нарахована на підставі податкового повідомлення-рішення №0009171702 від 23.06.2015 за період з 12.07.2015 по 20.03.2024 (дата відкриття провадження у справі про банкрутство);

- по платежу 85 19050200 “Інші збори за забруднення навколишнього природного середовища до фонду охорони навколишнього середовища” в сумі 14 687,68 грн – пеня нарахована на підставі податкових розрахунків №29006 від 08.11.2007, №39258 від 05.02.2008, №9759 від 05.05.2008, №23956 від 11.08.2008, №11079 від 05.05.2009, №25211 від 06.08.2009, №36846 від 19.10.2009, №52803 від 05.02.2010, №13854 від 07.05.2010, №23156 від 15.07.2010, №39027 від 25.10.2010, №9006525058 від 25.01.2011, податкових повідомлень-рішень №0002232332, №0002372332 від 06.10.2009, №0000671530 від 31.01.2012 за період з 06.05.2008, 19.05.2008, 18.08.2008, 17.11.2008, 19.08.2009, 18.11.2009, 20.10.2009, 18.02.2010, 21.05.2010, 19.08.2010, 18.11.2010, 18.02.2011, 21.05.2011, 18.02.2012 (по кожній підставі окремо) по 20.03.2024 (дата відкриття провадження у справі про банкрутство);

- по платежу 30 21010100 “Частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій” в сумі 269,51 грн – пеня нарахована на підставі податкового повідомлення-рішення №0007411530 від 07.11.2011 за період з 19.11.2011 по 20.03.2024 (дата відкриття провадження у справі про банкрутство);

- по платежу 30 21081103 “Адмін штрафи та інші санкції” в сумі 133 917,31 грн – пеня нарахована на підставі податкового повідомлення-рішення №0000382500 від 25.06.2015 за період з 12.07.2015 по 20.03.2024 (дата відкриття провадження у справі про банкрутство).

Заявлені кредитором у цій частині вимоги заперечуються розпорядником майна боржника з посиланням на приписи п. 129.9. ст. 129 Податкового кодексу України, відповідно до яких, пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню у випадку, зокрема, закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податку.

При перегляді рішення господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

За змістом наведених у статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства термінів, що вживаються для цілей цього Кодексу:

-грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;

-кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника;

-конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;

-поточні кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частин першої, другої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство; до заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника.

Частиною шостою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою ст. 45 КУзПБ , є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Отже, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог суд в силу наведених вище норм має з`ясовувати правову природу таких вимог (як конкурсних чи поточних), надати правову оцінку доказам, поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання та включення до реєстру вимог кредиторів у відповідній черговості.

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).

Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником; надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України), допустимості (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України), достовірності (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України) та вірогідності (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №911/2498/18; від 13.09.2022 у справі №904/6251/20).

Заявник самостійно визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги. Проте обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на положення статей 45 - 47 Кодексу України з процедур банкрутства, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.

Розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами Податкового кодексу України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство.

Порядок виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначений Податковим кодексом України, положеннями пунктів 1.1. та 1.3. статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Однак питання погашення податкового боргу з осіб, на яких поширюються процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, регулюються цим Кодексом.

Податковий кодекс України дає визначення грошового зобов`язання, яке є спеціальним для цілей податкового законодавства, а саме - грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (пункт 14.1.39. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України).

Податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (підпункт 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України).

Податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 14.1.162. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України пенею є сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно із пунктом 129.1. статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається:

-при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом (підпункт 129.1.1);

-при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження - на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) (підпункт 129.1.2);

-при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (підпункт 129.1.3);

-при виявленні контролюючим органом за результатами перевірки заниження податковим агентом податкового зобов`язання при нарахуванні (виплаті) оподатковуваного доходу на користь нерезидентів або інших платників податків та/або несвоєчасної сплати, несплати (неперерахування) податковим агентом утриманих (нарахованих) податків до або під час виплати оподатковуваного доходу на користь нерезидента або іншого платника податків - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податковим агентом суми податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (підпункт 129.1.4);

-у випадку несвоєчасного повернення надміру/помилково сплачених платежів, а також несвоєчасного відшкодування сум податку на додану вартість - починаючи з першого дня, наступного за останнім днем граничного строку повернення таких коштів (підпункт 129.1.5).

У свою чергу, відповідно до пункту 129.3. статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені закінчується:

-у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань;

-у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов`язань відповідного бюджету перед таким платником податків;

-у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України);

-при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.1. пункту 129.1. цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (пункт 129.4. статті 129 Податкового кодексу України).

На суми заниження податкового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.2. та 129.1.4. пункту 129.1. цієї статті, нараховується пеня за кожний календарний день заниження податкового зобов`язання, включаючи день настання строку погашення податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.3. пункту 129.1. цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення його сплати, починаючи з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

На суми несвоєчасно сплачених та/або несплачених (неперерахованих) податковим агентом визначених податкових зобов`язань відповідно до підпункту 129.1.4. пункту 129.1. цієї статті контролюючим органом нараховується пеня за кожний календарний день такої несплати (неперерахування), включаючи день погашення податкового зобов`язання, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Пунктом 129.5. статті 129 Податкового кодексу України встановлено, що зазначені в пункті 129.4. розмір пені застосовується щодо всіх платників та всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов`язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством.

Передумовою нарахування пені з підстав, передбачених підпунктом 129.1.1. пункту 129.1. статті 129 Податкового кодексу України, є несплата платником податків у встановлені законом строки суми узгодженого податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки.

Згідно з підпунктом 129.9.1. пункту 129.9. статті 129 Податкового кодексу України пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню у випадку закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків.

Аналіз наведених вище приписів дає підстави для висновку, що грошові вимоги у сумі нарахованої контролюючим органом пені можуть бути заявлені до боржника у справі про банкрутство до їх анулювання в силу закону відповідно до пункту 129.9 статті 129 ПК України, отже до спливу 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків.

Зазначене кореспондується із положеннями пунктів 101.1, 101.2 статті 101, пункту 102.4 статті 102 ПК України, підпункту 15.1.1. пункту 15.1. підпункту 15.2.1. пункту 15.2. статті 15 Закону України “Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” щодо застосування спеціального строку давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу (1095 календарних днів з дня його виникнення) і його списання, як безнадійного, у разі спливу вказаного строку, а також висновками щодо застосування означених норм ПК України, викладеними у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 807/2097/16, від 04.09.2018 у справі № 813/4430/16, від 19.09.2019 № 910/11620/18, від 24.10.2019 у справі № 906/665/17, 22.04.2021 у справі № 902/873/19, від 02.11.2021 у справі № 917/399/15, від 01.06.2022 у справі № 927/104/21 та інших.

Отже, розглядаючи грошові вимоги контролюючого органу до боржника заявлені у розмірі пені, нарахованої на податкове зобов`язання чи штрафні санкції, господарський суд зобов`язаний встановити, зокрема:

1) базу нарахування пені (правові підстави виникнення податкового зобов`язання та момент його узгодження (у т. ч. з урахуванням результатів оскарження), правові підстави та строк сплати штрафу);

2) з якого моменту у контролюючого органу виникло право нараховувати пеню платнику податку та чи було таке право реалізовано у передбачений ПК України спосіб;

3) період нарахування пені, таким чином перевірити дотримання 1095 денного строку з дня коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків;

4) заявлення цих вимог до боржника у межах справи про банкрутство до настання строку/умов анулювання пені відповідно до підпункту 129.9 статті 129 ПК України.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.06.2025 у справі №924/29/23.

Відповідно до підпункту 14.1.265. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пунктом 31.1. статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Строки сплати податкового зобов`язання встановлені статтею 57 Податкового кодексу України, пунктом 57.3. якої передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1. - 54.3.6. пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (абзац перший пункту 111.2. статті 111 Податкового кодексу України). Згідно з пунктом 112.5. статті 112 Податкового кодексу України підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення та стягнення штрафу є податкове повідомлення-рішення, що відповідає вимогам, визначеним пунктом 58.1 статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до 129.1.1. ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Господарським судом встановлено, що заявлена Головним управлінням ДПС у Закарпатській області пеня в сумі 2 488 435,90 грн нарахована за порушення сплати узгоджених податкових зобов`язань на підставі податкових декларацій, податкових повідомлень-рішень, податкових розрахунків датованих у період з 08.11.2007 по 14.07.2015, а хронологічно крайній в розумінні пункту 129.1 статті 129 ПК України період нарахування пені розпочався з 30.04.2016 (по платежу 50 18010500 “Земельний податок з юридичних осіб”).

Господарським судом встановлено, що з урахуванням норм п.п. 129.9.1 п. 129.9. ст. 129 ПК України по усіх додатково заявлених податковим органом зобов`язаннях строк у 1095 закінчився задовго до подання кредитором заяви з додатковими грошовими вимогами (по хронологічно крайньому платежу 30.04.2019, тоді як заява подана суду 10.06.2024), а відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що нарахована Головним управлінням ДПС у Закарпатській області пеня в розмірі 2 488 435,90 грн підлягає анулюванню в розумінні чинного податкового законодавства .

Окрім цього, приписами п.п. 129.3.3. п. 129.3. ст. 129 ПК України визначено окрему дату закінчення нарахування пені, що пов`язується з днем запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство), тоді як у спірних правовідносинах нарахована боржнику за порушення узгоджених податкових зобов`язань 2007-2015 років пеня підлягала анулюванню податковим органом у зв`язку із закінченням 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків, а нарахування пені після закінчення цього терміну прямо забороно у п. 129.1. ст. 129 ПК України.

Тобто, положення вказаної норми права застосовуються до тих вимог податкового органу з нарахованої пені, строк нарахування якої не закінчився на момент відкриття провадження у справі про банкрутство боржника та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Щодо доводів ДПС про те, що право на нарахування пені виникло лише 20.03.2024 на підставі підпункту 129.3.3 пункту 129.3 статті 129 ПК України, колегія суддів зазначає, що вказана норма визначає не момент виникнення права на нарахування пені, а один із випадків припинення її нарахування. Натомість початок нарахування пені врегульований пунктом 129.1 статті 129 ПК України та пов`язується із настанням визначених законом обставин, зокрема зі спливом граничного строку сплати відповідного податкового зобов`язання, встановленням заниження податкових зобов`язань за результатами перевірки, спливом 90 календарних днів після граничного строку сплати самостійно визначеного податкового зобов`язання, несвоєчасною сплатою податковим агентом утриманих податків або несвоєчасним поверненням надміру чи помилково сплачених платежів.

Крім того, подані самим податковим органом розрахунки пені та облікові картки платника податків свідчать, що пеня за різними податковими платежами нараховувалася починаючи ще з 2008 року і до 20.03.2024. Наведене спростовує доводи кредитора про те, що саме дата відкриття провадження у справі про банкрутство є початком нарахування пені у спірних правовідносинах.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заявлена Головним управлінням ДПС у Закарпатській області пеня в розмірі 2 488 435,90 грн нарахована кредитором за межами встановленого у п.п. 129.9.1. п. 129.9. ст. 129 ПК України строку та підлягає анулюванню самим контролюючим органом, а отже, у визнанні грошових вимог Головного управління ДПС у Закарпатській області до Державного підприємства “Солотвинський солерудник” на суму нарахованої пені в розмірі 2 488 435,90 грн належить відмовити.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Закарпатської області від 21.05.2026 у справі №907/1096/23 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстави для її скасування відсутні, а зазначені в апеляційної скарзі доводи скаржника не визнаються такими, що можуть бути достатньою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржниками.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області вих №5843/5/07-16-13-03-03 від 04.06.2026 (вх. №01-05/1795/26 від 04.06.2026) – залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 21.05.2026 у справі №907/1096/23 – залишити без змін.

3. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Панова І.Ю.,

Суддя Зварич О.В.,

Шаповал Д.В.