Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №909/351/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/351/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Шаповала Д.В. – головуючий, Зварич О.В., Панової І.Ю.

переглянувши справу № 909/351/26

за позовом: Фізичної особи-підприємця Ярош Інни Іванівни

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тартаківський мельник»

про: стягнення 138 726,65 грн

за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Тартаківський мельник» (вх. №01-05/1789/26 від 04.06.2026 та вх. №01-05/2098/26 від 29.06.2026)

на Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.05.2026 та Додаткове рішення від 08.06.2026

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог та рішень суду першої інстанції

На розгляд Господарського суду Івано-Франківської області був поданий позов ФОП Ярош І.І. (далі – Позивач) до ТОВ «Тартаківський мельник» (далі – Відповідач) про стягнення 138 726,65 грн, з яких: 134 966,72 грн – основний борг; 2 564,37 грн – інфляційні втрати; 1 195,56 грн – 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору про надання транспортних послуг у міжнародному та регіональному сполученні №020925 від 02.09.2025 в частині оплати наданих Позивачем послуг міжнародного перевезення вантажу за Заявкою № 391 від 02.09.2025.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.05.2026 позов задоволено: стягнуто з ТОВ «Тартаківський мельник» на користь ФОП Ярош І.І. 138 726,65 грн, з яких 134 966,72 грн – заборгованість за надані послуги, 2 564,37 грн – інфляційні втрати, 1 195,56 грн – 3% річних, а також 2 662,40 грн судового збору.

Рішення суду обґрунтоване тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено порушення Відповідачем взятих на себе за Договором зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати наданих Позивачем послуг перевезення за Заявкою № 391 від 02.09.2025 та наявність у Відповідача заборгованості в розмірі 134 966,72 грн.

Ураховуючи наведене та перевіривши поданий Позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. При цьому, визначаючи період прострочення, суд виходив з того, що з 01.04.2023 у зв`язку з прийняттям постанови Правління НБУ від 16.09.2021 № 93 поняття «банківський день» в Україні не використовується та відповідає календарному дню, а тому погоджений сторонами строк оплати (75 банківських днів) сплив 25.11.2025.

19.05.2026 представником Позивача подано суду заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Відповідача 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням від 08.06.2026 Господарський суд Івано-Франківської області стягнув з ТОВ «Тартаківський мельник» на користь ФОП Ярош І.І. 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд виходив з того, що поданими доказами підтверджуються заявлені витрати Позивача на оплату послуг адвоката, а Відповідач будь-яких заперечень щодо співмірності розміру таких витрат не подав.

1.2. Короткий зміст вимог апеляційних скарг

ТОВ «Тартаківський мельник» звернулось з апеляційними скаргами, в яких просить скасувати Рішення в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 1 214,70 грн та 3% річних у розмірі 674,18 грн і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Також просить скасувати Додаткове рішення і ухвалити нове про відмову у стягненні з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

1.3. Процесуальні дії суду у справі та вирішення процесуальних питань

Ухвалою від 09.06.2026 Суд залишив без руху апеляційну скаргу ТОВ «Тартаківський мельник» з підстав неподання апелянтом доказів сплати судового збору та доказів надіслання копії апеляційної скарги Позивачу.

Оскільки скаржник усунув недоліки скарги у встановлений Судом строк, ухвалою від 22.06.2026 Суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Тартаківський мельник» на Рішення.

Ухвалою від 06.07.2026 Суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Тартаківський мельник» на Додаткове рішення.

Ураховуючи приписи ч. 10 ст. 270 ГПК України, ціну позову та предмет спору у цій справі, апеляційну скаргу вирішено було розглянути без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Узагальнені доводи скаржника

ТОВ «Тартаківський мельник» вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив процесуальні норми.

Зазначає:

- суд першої інстанції неправильно обчислив строк виконання Відповідачем грошового зобов`язання та дату початку періоду прострочення, ототожнивши поняття «банківський день» та «календарний день». Умовами Договору, який є обов`язковим до виконання сторонами, погоджено обрахунок строку оплати саме банківськими днями, а зміна порядку здійснення міжбанківських розрахунків не може змінювати договірних зобов`язань. Після 01.04.2023 поняття «банківський день» продовжує широко використовуватись у господарських відносинах як синонім операційного (робочого) дня банку. Таким чином, строк оплати у 75 банківських (операційних) днів сплив не раніше 26.01.2026;

- суд ухвалив Додаткове рішення виключно за наявними у справі матеріалами, не постановив ухвали про прийняття до розгляду заяви Позивача про стягнення судових витрат, не повідомив Відповідача про надходження такої заяви та не встановив йому строку для подання заперечень, чим порушив принцип змагальності та право Відповідача на участь у розгляді заяви;

- заявлений Позивачем розмір витрат на правову допомогу – 10 000 грн не відповідає критеріям співмірності, оскільки становить понад 7% від ціни позову, справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та виклику сторін, а представником Позивача подано суду лише два процесуальних документи незначної складності – позовну заяву та відповідь на відзив.

2.2. Позиція Позивача

ФОП Ярош І.І. у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення без змін з підстав його законності та обґрунтованості, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Зазначає, що Відповідач не обґрунтовує своїх заперечень посиланням на законодавчі положення, а тільки зазначає про широке застосування в господарській практиці поняття «банківський день» в значенні операційного (робочого) дня банку. Однак пунктом 2 постанови Правління НБУ від 16.09.2021 № 93 поняття операційного дня банківської установи, що можна вважати поняттям «банківський день», визначається як цілодобова робота в режимі 24/7, тобто кожен календарний день року.

Відзиву на апеляційну скаргу на Додаткове рішення Позивач не подав, що не перешкоджає його перегляду відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.

3. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

02.09.2025 між ТОВ «Тартаківський мельник» як Замовником та ФОП Ярош І.І. як Перевізником був укладений договір № 020925 про надання транспортних послуг у міжнародному та регіональному сполученні, відповідно до п.1.1 якого Замовник організовує виконання визначених даним Договором послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу в міжнародному та (або) внутрішньодержавному (регіональному) сполученні, а Перевізник в свою чергу надає послуги по організації перевезення вантажним транспортом.

Конкретні умови кожного замовлення (вид, найменування вантажу та інша необхідна інформація) зазначаються у заявках, які є невід`ємною частиною даного Договору (п. 1.4 Договору).

Вартість послуг Перевізника узгоджується сторонами у заявці. Вартість договірна, витрати і митні платежі, які необхідно сплачувати Перевізнику для виконання своїх обов`язків по Договору, узгоджуються сторонами в заявці шляхом обміну оригінальними листами, факсимільними та електронними повідомленнями (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору розрахунки за фактично надані транспортно-експедиційні послуги здійснюються у національній валюті України шляхом банківського перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Перевізника. Підтвердженням факту надання послуги є документи на оплату рахунок, акт виконаних робіт, оригінал товарно-транспортної накладної (CMR), встановленого зразка для перевезення, вказаного в заявці, з відмітками вантажовідправника, перевізника, одержувача вантажу та/або митних органів, та оригінали інших документів, що підтверджують узгоджені із замовником додаткові витрати перевізника, які він поніс в інтересах замовника з метою виконання даного Договору, акт виконаних робіт у двох екземплярах підписаний із боку Перевізника та видаткові накладні, оформлені у відповідності до діючого Податкового законодавства України. Вказані документи мають бути надані не пізніше 14 днів після виконання вантажоперевезення. Ненадання Перевізником повного комплекту документів дає право Замовнику відмовити в здійсненні оплати до моменту надання необхідних документів.

Пунктами 5.2, 5.3 Договору сторони погодили, що Замовник здійснює оплату оформленого рахунку на підставі виставлених рахунків, накладних, актів виконаних робіт з моменту отримання пакету документів. Рахунок оплачується Замовником протягом 75 банківських днів з моменту отримання повного пакету документів, визначеного у пункті 5.1. цього Договору, якщо інше не обумовлено в Заявці на перевезення.

На виконання умов Договору сторони погодили Заявку № 391 від 02.09.2025 на перевезення вантажу за маршрутом с. Тишківці – м. Клетце (Німеччина). Ставка фрахту погоджена у розмірі 2 800 євро в гривневому еквіваленті. У розділі «Умови оплати» Заявки вказано перелік документів: рахунок-фактура, акт виконаних робіт, CMR, роздруківка термописця.

Перевезення виконано Позивачем належним чином, що підтверджується CMR від 03.09.2025 з відміткою отримувача про розвантаження 11.09.2025 без зауважень та не заперечується Відповідачем.

11.09.2025 сторони підписали Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2787 на суму 134 966,72 грн з ПДВ. В Акті міститься посилання на Рахунок № 2787 від 11.09.2025. Докази його оплати в матеріалах справи відсутні.

Неналежне виконання Відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати наданих Позивачем послуг з перевезення слугувало підставою для звернення ФОП Ярош І.І. до суду з позовом у цій справі про стягнення з ТОВ «Тартаківський мельник» 134 966,72 грн основного боргу, 2 564,37 грн інфляційних втрат та 1 195,56 грн 3 % річних.

4. ПОЗИЦІЯ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

4.1. Щодо меж апеляційного перегляду справи

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Скаржник не оскаржує висновки суду першої інстанції щодо факту укладення й невиконання Договору, наявності та стягнення основного боргу в розмірі 134 966,72 грн.

Враховуючи приписи наведеної норми, а також доводи та вимоги апеляційних скарг, Суд переглядає оскаржене Рішення лише в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку із запереченням Відповідачем встановленого судом дати початку прострочення, а також Додаткове рішення у зв`язку з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та невідповідність витрат на правову допомогу критеріям співмірності.

Отже, спір у апеляційній інстанції фактично зводиться до двох питань: правильності визначення дати початку прострочення грошового зобов`язання для нарахування інфляційних втрат і 3 % річних, а також правомірності та співмірності стягнення витрат Позивача на професійну правничу допомогу за результатами розгляду справи судом першої інстанції.

4.2. Щодо розміру інфляційних втрат та 3% річних

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як встановлено Судом вище, сторони цього спору у Договорі та Заявці погодили оплату Замовником наданих Перевізником послуг протягом 75 банківських днів з моменту отримання документів – рахунку-фактури, акта виконаних робіт, CMR, роздруківки термописця.

У визначенні строку оплати судом першої інстанції правильно враховано те, що відповідно до Інструкції про виконання міжбанківських платіжних операцій в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України 16.08.2006 № 320, «банківський день» – це позначений календарною датою проміжок часу, протягом якого виконуються технологічні операції, пов`язані з проведенням міжбанківських платіжних інструкцій через систему електронних платежів Національного банку (далі - СЕП), за умови, що підсумки розрахунків за цими документами відображаються на рахунках учасників СЕП у Національному банку на ту саму дату.

З 01.04.2023 зазначена Інструкція втратила чинність у зв`язку з прийняттям Постанови Правління Національного банку України від 16.09.2021 №93 «Про запровадження міжнародного стандарту ISO 20022 у платіжній інфраструктурі України», п.2 якої визначено, що банки України з 01 квітня 2023 року виконують міжбанківські платіжні операції через СЕП-4.0, у якій забезпечено можливість цілодобового режиму роботи 24/7 без зупинення роботи СЕП із виконання міжбанківських платіжних операцій.

Таким чином, на момент укладення Договору, погодження Заявки та виконання спірного перевезення законодавче визначення поняття «банківський день», на яке сторони прямо послалися у договорі, вже не було актуальним; водночас чинне регулювання міжбанківських платіжних операцій передбачало цілодобове функціонування СЕП, що обґрунтовує застосований судом першої інстанції підхід до обчислення погодженого сторонами строку як календарного.

Саме по собі посилання скаржника на поширене використання у господарській практиці поняття «банківський день» у значенні робочого дня банку не змінює змісту погодженого сторонами строку, оскільки у спірних правовідносинах сторони не визначили у Договорі чи Заявці власного спеціального значення цього поняття, а тому його тлумачення має здійснюватися з урахуванням чинного на момент виконання зобов`язання платіжного регулювання.

Однак ці доводи не спростовують наведених висновків суду. Відповідно до п. 50 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» операційний день – це день, протягом якого надавач платіжних послуг здійснює діяльність, необхідну для виконання платіжних операцій. З урахуванням п. 2 постанови Правління НБУ від 16.09.2021 № 93 таким днем є кожен календарний день.

Отже, погоджений сторонами строк оплати наданих Позивачем послуг за Актом від 11.09.2025 сплив 25.11.2025, а з 26.11.2025 Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання; саме з цієї дати Позивач набув право на нарахування інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Тому обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з Відповідача на користь Позивача 2 564,37 грн інфляційних втрат і 1 195,56 грн 3 % річних.

4.3. Щодо доводів скаржника про порушення судом норм процесуального права при ухваленні Додаткового рішення

За доводами апелянта, суд першої інстанції порушив принцип змагальності та не надав йому можливості подати свої заперечення з приводу заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки не постановив ухвали про прийняття до розгляду заяви Позивача про стягнення судових витрат, не повідомив Відповідача про надходження такої заяви та не встановив йому строку для подання заперечень.

Однак Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати – без повідомлення учасників справи.

Отже, ГПК України прямо допускає вирішення питання про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат без повідомлення учасників справи протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. При цьому Кодекс не покладає на суд обов`язку постановляти окрему ухвалу про прийняття такої заяви до розгляду чи встановлювати учасникам спеціальний строк для подання заперечень, тому наведені доводи апелянта не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що до заяви представника Позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу додано належні докази її доставки 19.05.2026 до зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС Відповідача –ТОВ «Тартаківський мельник», що свідчить про доведення цієї заяви до відома Відповідача засобами електронного судочинства.

Оскаржене Додаткове рішення ухвалене судом першої інстанції 08.06.2026, тобто більш ніж через десять днів після надходження заяви до суду та її доставки Відповідачу. За таких обставин Відповідач мав реальну можливість ознайомитися із заявою представника Позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та подати свої заперечення щодо розміру таких витрат, однак цією можливістю не скористався.

4.4. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу

Пунктом 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

До судових витрат належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач у позовній заяві зазначив, що орієнтовний розрахунок витрат на надання професійної правничої допомоги складає 10 000 грн, а у відповіді на відзив заявив, що докази понесених судових витрат будуть надані суду у визначені ч. 8 ст. 129 ГПК України строки.

14.05.2026 Господарський суд Івано-Франківської області ухвалив рішення у справі №909/351/26 про задоволення позову.

У визначений ч. 8 ст. 129 ГПК України строк представником Позивача подано суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат подав суду: Договір про надання правової допомоги від 15.12.2025 та Договір про надання юридичних послуг від 15.12.2025, укладені між ФОП Ярош І.І. та адвокатом Шабаном В.Г.; акт надання послуг від 15.05.2026 та платіжну інструкцію № 9653 від 15.05.2026 на суму 10 000 грн.

Відповідно до п. 1.1. Договору про надання правової допомоги адвокат бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу щодо складання процесуальних документів та представництва і захисту інтересів клієнта у судах.

Згідно з п. 3.1. вказаного Договору розмір гонорару визначається сторонами на умовах та положеннях Договору про надання юридичних послуг від 15.12.2025, відповідно до п. 3.1. якого замовник сплачує виконавцю винагороду в розмірі, який визначається сторонами в акті надання послуг.

За змістом Акта надання послуг від 15.05.2026, адвокат надав правову допомогу щодо представництва інтересів та захисту прав замовника у спорі з ТОВ «Тартаківський мельник» у справі № 909/351/26. Сторони визначили фіксований розмір винагороди адвоката в сумі 10 000,00 грн та підтвердили відсутність претензій одна до одної за надані послуги.

Вказані послуги були сплачені Позивачем 15.05.2026, що підтверджується платіжною інструкцією № 9653.

Матеріалами справи підтверджено, що інтереси Позивача у цій справі на підставі ордера серії ВС № 1431421 представляв адвокат Шабан В. Г., яким подано суду позовну заяву та відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вказаних вимог частиною 5 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям, оскільки за змістом ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

У Постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд зазначив, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (див. також постанову Верховного Суду від 17.03.2026 у справі № 922/1181/25).

Разом з тим, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, керуючись критеріями ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, за заявою сторони або з власної ініціативи може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу повністю або частково (див. Постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

У цій справі Відповідачем не подано суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру витрат Позивача на професійну правничу допомогу адвоката, не обґрунтовано їх неспівмірності, а тому суд першої інстанції правомірно поклав на Відповідача витрати позивача на правову допомогу в розмірі 10 000 грн у повному обсязі. Це неподання, як встановлено в п. 4.3 цієї постанови, не було зумовлено об`єктивною неможливістю.

Обставин, які відповідно до ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України давали б підстави відмовити Позивачу у відшкодуванні понесених ним витрат на правову допомогу повністю або частково, Суд не встановив.

5. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Наведені скаржником у апеляційних скаргах твердження не переконали Суд в наявності підстав для скасування оскаржуваних Рішення та Додаткового рішення.

Суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржені судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, повним з`ясуванням усіх обставин, що мають значення для розгляду цієї справи, а тому доходить висновку про залишення рішення та Додаткового рішення без змін, а апеляційних скарг – без задоволення.

З огляду на залишення апеляційних скарг без задоволення, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заявив про понесення витрат на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 5 000 грн та подання відповідних доказів у визначені ч. 8 ст. 129 ГПК України строки. Оскільки станом на дату ухвалення цієї постанови документів на підтвердження фактичного розміру та факту понесення Позивачем таких витрат до матеріалів справи не подано, це питання підлягає вирішенню окремо, після подання відповідних доказів, у порядку ч. 8 ст. 129 та ст. 221 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Залишити без змін Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.05.2026 та Додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.06.2026 у справі №909/351/26, а апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тартаківський мельник» – без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Шаповал Д.В.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Панова І.Ю.