Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №926/571/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 926/571/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Шаповала Д.В. – головуючий, Панової І.Ю., Зварич О.В

секретар судового засідання Томашівська Соломія

за участю представників:

від Позивача – Гулевич М.М.

від Відповідача – Козак О.В.

переглянувши справу № 926/571/26

за позовом: Чернівецької міської ради, м. Чернівці

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина-Моторс», м. Чернівці

про: стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 33 614,63 грн

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина-Моторс» (вх. №01-05/1588/26 від 20.05.2026)

на Рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.05.2026

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

На розгляд Господарського суду Чернівецької області був поданий позов Чернівецької міської ради до ТОВ «Буковина-Моторс» про стягнення 33 614,63 грн безпідставно збережених коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані ст. 1212 ЦК України та фактом використання Відповідачем, як власником нерухомого майна, земельної ділянки комунальної власності по вул. Зоряна, 27 в м. Чернівці площею 0,4843га кадастровий номер 7310136900:50:001:0027, на якій це майно розташоване, без належного оформлення речових прав та без сплати міській раді орендної плати у період з 27.10.2023 ( дата формування земельної ділянки) по 24.11.2024.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 11.05.2026 позов задоволено повністю: стягнуто з ТОВ «Буковина-Моторс» на користь Чернівецької міської ради безпідставно збережені кошти в сумі 33 614,63 грн та 3 328 грн судового збору

Рішення суду обґрунтоване тим, що матеріалами справи підтверджено розміщення у спірний період на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 7310136900:50:001:0027, яка сформована 27.10.2023, належного Відповідачу на праві власності нерухомого майна. Відповідач не уклав з міською радою договору оренди земельної ділянки, а отже зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування земельною ділянкою, у сумі 33 614,63 грн та зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

1.2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ТОВ «Буковина-Моторс» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

1.3. Процесуальні дії суду у справі та вирішення процесуальних питань

Ухвалою від 25.05.2026 Суд залишив без руху апеляційну скаргу ТОВ «Буковина-Моторс» у зв`язку з відсутністю у скаржника зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІКС.

Оскільки скаржник усунув недоліки скарги у встановлений Судом строк, ухвалою від 03.06.2026 Суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Буковина-Моторс».

Ухвалою від 19.06.2026 Суд призначив розгляд справи в судовому засіданні на 02.07.2026, а Ухвалами від 25.06.22026 задоволив клопотання представників сторін про участь в судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції.

Судом оголошено перерву у судовому засіданні 02.07.2026 до 27.07.2026.

27.07.2026 від ТОВ «Буковина-Моторс» надійшли письмові пояснення, котрі Суд залишає без розгляду, оскільки в апеляційному провадженні заявами по суті справи є апеляційна скарга та відзив на неї і саме в них сторони викладають свої вимоги, заперечення й аргументи. Подання додаткових пояснень поза межами цих двох заяв можливе лише з дозволу суду: за ч. 5 ст. 161 ГПК України суд може дозволити учаснику справи подати такі пояснення щодо окремого питання, якщо визнає це за потрібне. ТОВ «Буковина-Моторс» щодо надання такого дозволу не зверталося, і Суд, відповідно, його не надавав. Тому подані 27.07.2026 пояснення виходять за межі заяв по суті справи і залишаються без розгляду

У судовому засіданні 27.07.2026 Судом заслухано пояснення представників сторін та проголошено скорочену постанову.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Узагальнені доводи скаржника

ТОВ «Буковина-Моторс» вважає, що оскаржене рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зазначає, що:

1) судом не встановлено та не залучено до участі у справі всіх осіб, яких стосується спір, оскільки ТОВ «Буковина-Моторс» до 24.11.2024 було власником лише 5/100 частини нежитлової будівлі по вул. Зоряна, 27 в м. Чернівці, а постановою Чернівецького апеляційного суду від 23.01.2026 у справі №726/1844/25 стягнуто за аналогічний період з ОСОБА_1 (співвласника цього ж майна з часткою 3/100) на користь Чернівецької міської ради безпідставно збережені кошти за використання без правовстановлюючих документів земельної ділянки в сумі 3 047,88 грн;

2) у рішенні по справі №726/1844/25, яке є преюдиційною для цієї справи, суд виснував про невірний розрахунок міською радою розміру орендної плати, не врахування частки права власності у нерухомому майні та відсутність належних доказів нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за 2023 рік;

3) стягнення з відповідача більше ніж 5 079,81 грн орендної плати, що відповідає розміру його частки у майні – 5/100, є безпідставним;

4) факт розташування нерухомого майна Відповідача саме на земельній ділянці кадастровий номер 7310136900:50:001:0027 не доведений належними та допустимим доказами.

5) стягнуті судові витрати є непропорційними розміру задоволених позовних вимог.

2.2. Позиція Позивача

Чернівецька міська рада у відзиві на апеляційну скаргу просить оскаржене рішення суду залишити без змін з підстав його законності та обґрунтованості, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Зазначає про таке:

1) Відповідачем не надано суду інформації щодо інших співвласників об`єктів нерухомого майна, розташованих на спірній земельній ділянці;

2) розташування нерухомого майна Відповідача саме на земельній ділянці кадастровий номер 7310136900:50:001:0027 підтверджується інвентарною справою та топографічним планом, а також договорами купівлі-продажу від 25.11.2024 та від 22.01.2025, за якими ТОВ «Буковина-Моторс» та ОСОБА_1 відчужили нерухоме майно ОСОБА_2 ;

3) рішенням Господарського суду Чернівецької області 21.07.2025 у справі № 926/1752/25, яка є преюдиційною для цієї справи, стягнуто з ТОВ «Буковина-Моторс» та ФОП ОСОБА_2 безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки кадастровий номер 7310136900:50:001:0027 в період з 25.11.2024 до 21.01.2025;

4) здійснений Позивачем розрахунок заборгованості є арифметично вірним, відповідає нормам законодавства та обставинам справи, а витяг про НГО земельної ділянки від 17.12.2024 є належним доказом такої оцінки і за 2023 рік ( з урахуванням коефіцієнта індексації), що узгоджується з викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20 висновками.

3. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-7400780322023 на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель 27.10.2023 зареєстровано земельну ділянку кадастровий номер 7310136900:50:001:0027 площею 0,4843 га по АДРЕСА_1 .

Наявними в матеріалах справи Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №462989016 від 05.02.2026 та Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №13107692 від 29.12.2006 підтверджується державна реєстрація з 16.10.2006 права власності на нежитлові будівлі по АДРЕСА_1 за ТОВ «Буковина-Моторс» (5/100) – вагова літ. Ж загальною площею 70,4 кв.м., огорожа , а також за ОСОБА_1 (3/100) – павільйон літ. Л загальною площею 183,1 кв.м., огорожа .

За договорами купівлі продажу від 25.11.2024 та від 22.01.2025 вказане нерухоме майно відчужене ОСОБА_1 та ТОВ «Буковина-Моторс» гр. ОСОБА_2 .

Позивач стверджує, що з 27.10.2023 – дати формування земельної ділянки з кадастровим номером 7310136900:50:001:0027, і по 24.11.2024 Відповідач використовував означену земельну ділянку комунальної власності без належної на те правової підстави, а тому безпідставно зберіг у себе кошти в сумі 33 614,63 грн.

Листами від 31.05.2024 №24/01-08/1-894/1126 та від 09.07.2024 №24/01-08/3-04/2/919 Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради повідомляв ТОВ «Буковина-Моторс» про необхідність оформлення права користування землею, а листом від 24.02.2025 №Ч-5832/0-24/01/163/351 – запропонував Відповідачу сплатити безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за землю в сумі 33 614,63 грн.

Вказані листи залишені Відповідачем без виконання, що слугувало підставою для звернення Чернівецької міської ради до суду з позовом у цій справі про стягнення з ТОВ «Буковина-Моторс» 33 614,63 грн безпідставно збережених коштів.

4. ПОЗИЦІЯ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

4.1. Щодо меж апеляційного перегляду та нових доказів

Відповідно до частини першої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перегляд у цій справі здійснено в межах доводів апеляційної скарги ТОВ «Буковина-Моторс» (пункт 2.1 цієї постанови); підстав для виходу за ці межі Суд не встановив.

4.2. Щодо наявності підстав для стягнення безпідставно збережених коштів

Статтею 80 ЗК України передбачено, що суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Приписами ч.ч. 1,2 ст. 83 ЗК України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають серед іншого усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до ч.1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (ч.ч.1, 3, 4, 9 ст.79-1 ЗК України)

27.10.2023 здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7310136900:50:001:0027 площею 0,4843 га по вул. Зоряна у м. Чернівці, а отже з цієї дати вона вважається сформованою в розумінні положень відповідного законодавства.

Частина 2 ст.152 ЗК України визначає, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Статтею 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю – обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності – обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п. 287.1. ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що Відповідач у період з 16.10.2006 по 21.01.2025 був власником нерухомого майна (5/100) по вул. Зоряній, 27 у м. Чернівці.

Водночас рішенням Господарського суду Чернівецької області 21.07.2025 у справі №926/1752/25 за позовом Чернівецької міської ради до відповідачів – ТОВ «Буковина-Моторс» та ФОП Чорней М.М., – про стягнення 18 705, 72 грн безпідставно збережених коштів, нарахованих за використання без правовстановлюючих документів та сплати орендної плати земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номер 7310136900:50:001:0027 у період з 25.11.2024 по 21.01.2025, встановлено факт розміщення нерухомого майна Відповідача площею 70,4 кв.м. за означеній земельній ділянці.

Вказане рішення суду набрало законної сили, а тому відповідно до положень ст. 75 ГПК України встановлені у ньому обставини є такими, що не підлягають доказуванню у цій справі.

Ураховуючи наведене Суд відхиляє доводи апелянта, що факт розташування його нерухомого майна саме на земельній ділянці кадастровий номер 7310136900:50:001:0027 є недоведеним.

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази укладення ТОВ «Буковина-Моторс», як власником об`єкта нерухомості, з Чернівецькою міською радою, як власником земельної ділянки, відповідного договору оренди.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплатити за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване ( див. Постанову Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20).

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати, є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17).

У разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку ст. 1212 ЦК України (див. постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20).

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з Відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності у спірний період з 27.10.2023 (дати формування спірної земельної ділянки) до 24.11.2024.

4.3. Щодо розміру безпідставно збережених коштів

Відповідно до пп. 14.1.125, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною.

Згідно зі ст. 284 ПК України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

Положеннями п.п. 288.5.1. п. 288.5. ст. 288 ПК України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу для земельних ділянок, нормативно грошову оцінку яких проведено, не може бути меншою за розмір земельного податку, який, у свою чергу, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, становить не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п.289.1. ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок ( п.289.2 ст. 289 ПК України).

Частиною 2 ст.20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (див. постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18).

Земельне законодавство, в тому числі ст. 20 Закону України «Про оцінку земель», не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула (див. Постанову Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19).

Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так і за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, постанову Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20).

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем розраховано розмір орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 7310136900:50:001:0027 за період з 27.10.2023 по 24.11.2024 в сумі 121 041,31 грн відповідно до вимог ПК України та Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівці, затвердженого Рішенням Чернівецької міської ради від 23.10.2008 №715 ( зі змінами), за ставкою 3% від розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, підтвердженого Витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 17.12.2024 №НВ-9959417002024, зі зменшенням такого у 2023 році на відповідний коефіцієнт індексації.

Ураховуючи наведене та те, що нормативна грошова оцінка м. Чернівці була затверджена рішенням Чернівецької міської ради №118 від 26.02.2021 та не зазнала змін у спірний період, такий розрахунок не суперечить законодавчим вимогам.

4.4. Щодо критерію розподілу орендної плати між власниками нерухомого майна, розташованого на спірній ділянці

Пунктом 286.6 ст. 286 ПК України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території: пропорційно належній частці – якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох осіб, – пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні.

Верховний Суд у Постанові від 16.06.2021 у справі №922/1646/20 зазначив, що розрахувати суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою для кожної з кількох осіб пропорційно їх часткам у праві власності на нерухомість можливо, а тому такий алгоритм розрахунку не суперечить вимогам закону, є раціональним та справедливим. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.08.2022 у справі № 922/1646/20, від 04.10.2022 у справі № 922/2828/20, від 21.03.2023 у справі №922/2095/21.

З доданого до позовної заяви розрахунку вбачається, що нараховану суму орендної плати – 121 041,31 грн Позивач розподілив між землекористувачами пропорційно площі нерухомого майна: ТОВ «Буковина-Моторс» (70,4 кв.м.) – 33 614,63 грн; ОСОБА_1 (183,1 кв.м.) – 87 426,68 грн.

Апелянт зазначає, що оскільки ТОВ «Буковина-Моторс» є власником лише 5/100 нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, обґрунтованим є стягнення не більше 5% нарахованої орендної плати.

Пункт 286.6 ст. 286 ПК України передбачає такі критерії: пропорційно частці у праві власності – коли будівля перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, тобто є для них єдиним об`єктом права власності; і пропорційно площі – коли будівля перебуває у користуванні кількох осіб, кожна з яких володіє відокремленою її частиною. Відповідач і ОСОБА_3 не були співвласниками одного спільного об`єкта: кожному з них на праві власності належала власна відокремлена споруда – відповідно вагова літ. Ж (70,4 кв.м.) і павільйон літ. Л (183,1 кв.м.), – а тому застосуванню підлягає саме другий наведений критерій.

При цьому « 5/100», на які покликається апелянт, не є часткою Відповідача в майні, розташованому саме на спірній земельній ділянці: 100 часток, з яких обчислено цю пропорцію, охоплюють увесь майновий комплекс нежитлових будівель по АДРЕСА_2 , більшість якого – 29/100 та 63/100 — зареєстровано за окремими поштовими адресами на інших, самостійно сформованих земельних ділянках (пункт 4.1 цієї постанови) і відношення до спірної ділянки не має. Натомість площі 70,4 кв.м та 183,1 кв.м вичерпно охоплюють саме те майно, яке розташоване на спірній ділянці, а тому пропорція цих площ і є коректною базою для розподілу орендної плати за користування нею.

Наведена апелянтом практика Верховного Суду підтверджує допустимість пропорційного підходу до розподілу орендної плати за аналогією з пунктом 286.6 ст. 286 ПК України як такого, але не визначає, якому з двох критеріїв – частці чи площі – слід віддати перевагу за конкретних обставин; цей вибір залежить від того, чи є особи співвласниками одного об`єкта, чи власниками відокремленого майна. З огляду на встановлені обставини цієї справи Суд визнає обґрунтованим застосований Позивачем розподіл пропорційно площі, а довід апелянта про обмеження стягнення часткою 5/100 (5 079,81 грн) – помилковим.

4.5. Щодо доводів апелянта про недоведеність розташування належного йому майна на спірній земельній ділянці

Цей довід спростовується вже наведеним висновком: розташування належного Відповідачу нерухомого майна на спірній земельній ділянці встановлено рішенням у справі №926/1752/25, яке набрало законної сили і в силу частини четвертої статті 75 ГПК України не потребує повторного доказування (пункт 4.2 цієї постанови).

Додатково це підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №462989016 від 05.02.2026, за змістом якої нежитлові будівлі, що належать ТОВ «Буковина-Моторс» (5/100) та ОСОБА_1 (3/100), розташовані саме на спірній земельній ділянці по АДРЕСА_1 . Решта часток майнового комплексу за цією адресою — 29/100 та 63/100 — виділені в окремі поштові адреси (вул. Зоряна, 27б та 27а) і розташовані на самостійно сформованих земельних ділянках, а тому предмета цього спору не стосуються. Відповідачем не подано жодних доказів на спростування наведеного.

Отже, довід апелянта про недоведеність розташування його майна на спірній земельній ділянці відхиляється Судом як спростований матеріалами справи.

4.6. Щодо доводів скаржника про преюдиційність висновків Чернівецького апеляційного суду у Постанові від 23.01.2026 у справі №726/1844/25

Частиною 4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 висновувала, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, – це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка – це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20).

Отже, слід чітко розмежовувати преюдиційні обставини, які не підлягають повторному доказуванню, та правову оцінку, надану судом певному факту.

Відповідач як на преюдиційні покликається на висновки Чернівецького апеляційного суду у справі №726/1844/25 щодо невірного розрахунку Чернівецькою міською радою орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 7310136900:50:001:0027 та відсутність належних доказів нормативної грошової оцінки такої у 2023 році.

Однак, Суд зазначає, що наведені висновки суду є правовою оцінкою, яка не становить преюдиції та не є обов`язковою для суду при розгляді цього спору, оскільки, по-перше, хоча Відповідач і був учасником (співвідповідачем) справи №726/1844/25, позовні вимоги до нього судом по суті не розглядалися – провадження у справі в частині вимог до Відповідача закрито, а тому жодних обставин щодо Відповідача цим рішенням не встановлено; наведені апелянтом висновки про розмір орендної плати та нормативну грошову оцінку стосуються виключно співвідповідача ОСОБА_1 , позовні вимоги до якого розглянуто по суті, а отже в розумінні частини четвертої статті 75 ГПК України не є обставинами, встановленими щодо Відповідача; по-друге, і висновок про недоведеність нормативної грошової оцінки за 2023 рік, і висновок щодо критерію розподілу орендної плати є застосуванням норм права до обставин іншої справи, а не встановленням юридичного факту, а тому не є обов`язковими для Суду, який самостійно оцінив ці самі питання на підставі доказів, наявних у матеріалах цієї справи (пункт 4.3 цієї постанови).

4.7. Щодо доводу про не встановлення судом всіх осіб, яких стосується спір

За змістом ст.50 ГПК України у випадку встановлення, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача або відповідача. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Відповідачем не заявлялось клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час її апеляційного перегляду, не обґрунтовано, яким чином рішення суду у цій справі може вплинути на права та обов`язки будь-яких осіб, окрім учасників цієї справи. Водночас Судом за наслідкам апеляційного перегляду справи не встановлено наявності інших осіб, окрім сторін цієї справ, на права чи обов`язки яких може вплинути оскаржене, тому вказані доводи апелянта Судом теж відхиляються як необґрунтовані.

4.8. Щодо судових витрат

Довід скаржника щодо непропорційності стягнутих судових витрат є похідними від його доводів по суті спору та ґрунтуються на тезі про часткове задоволення позову. Оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено підстав для зменшення розміру задоволених позовних вимог (пункти 4.2-4.3 цієї постанови), відповідні доводи скаржника окремого обґрунтування не потребують і відхиляються як похідні.

5. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Переглянувши справу за апеляційною скаргою Відповідача суд висновує, що наведені скаржником твердження не переконали Суд в наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Наявними у справі доказами в їх сукупності доведено використання Відповідачем як власником нерухомого майна земельної ділянки комунальної власності у період з 27.10.2023 по 24.11.2024 без належного оформлення речових прав та без сплати орендної плати, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з Відповідача 33 614,63 грн безпідставно збережених коштів.

Суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для розгляду цієї справи, а тому доходить висновку про залишення оскаржуваного рішення без змін, а апеляційної скарги – без задоволення.

З огляду на залишення апеляційної скарги без задоволення, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Залишити без змін Рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.05.2026 у справі № 926/571/26, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина-Моторс» – без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, окрім як у визначених п. 2, ч. 3 ст. 287 ГПК України випадках.

Повний текст постанови складено 29 липня 2026 року.

Головуючий суддя Шаповал Д.В.

Суддя Панова І.Ю.

Суддя Зварич О.В.