Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №921/738/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 921/738/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Шаповала Д.В. - головуючий, Зварич О.В, Панової І.Ю.

секретар судового засідання Томашівська Соломія

за участю представників:

від Позивача - Добросько Л.В.

від Відповідача - Калініченко Б.І.

переглянувши справу № 921/738/25

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Плантагро»

до відповідача: Приватного агропромислового підприємства «Збаразьке»

про: стягнення грошових коштів в сумі 2 061 810,05 грн

за апеляційною скаргою Приватного агропромислового підприємства «Збаразьке» (вх. №01-05/1603/26 від 22.05.2026)

на Рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.04.2026

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

На розгляд Господарського суду Тернопільської області був поданий позов ТОВ «Плантагро» (далі - Позивач) до ПАП «Збаразьке» (далі - Відповідач) про стягнення 2 061 810,05 грн, з яких: 378 938,12 грн - основний борг, 263 662,94 грн - інфляційне збільшення, 183 626,65 грн - 10% річних, 574 526,45 грн - пеня, 661 055,89 грн - 36% річних за користування товарним кредитом (з урахуванням прийнятої судом заяви про збільшення позовних вимог). Також Позивач просив зазначити у рішенні суду про нарахування 3% річних на суму основного боргу 378 938,12 грн починаючи з 01.12.2025 і до моменту виконання рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору поставки №09/12/2020-1_ЗЗР від 09.12.2020 з врахуванням Додатків до нього №1-ЗРР від 09.12.2020 та №2-ЗЗР від 13.02.2021 щодо повної та своєчасної оплати поставленого Позивачем товару.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 15.04.2026 позов задоволено частково: стягнуто з ПАП «Збаразьке» на користь ТОВ «Плантагро» 378 938,12 грн основного боргу, 121 854,14 грн 10% річних, 266 890,32 грн пені, 438 674,91 грн 36% річних за користування товарним кредитом. Також у порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України суд зазначив про нарахування 3% річних на суму основного боргу 251 483,80 грн починаючи з 02.12.2025 і до моменту виконання рішення суду. В решті позову суд відмовив.

Рішення суду обґрунтоване таким:

- наявними в матеріалах справи доказами підтверджено порушення Відповідачем зобов`язань за Договором щодо оплати поставленого Позивачем товару та виникнення у Відповідача заборгованості в розмірі 251 483,80 грн. Однак враховуючи п.3.5. Договору Позивачем правомірно розраховано розмір основного боргу відповідно до курсу продажу долара США до гривні на Міжбанку станом на час звернення з позовом та заявлено до стягнення 378 938,12 грн боргу;

- оскільки Позивачем застосовано при розрахунку основного боргу грошовий еквівалент іноземної валюти, чим покриваються втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції, вимоги в частині стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають, що узгоджується з викладеними у Постанові від 07.07.2020 у справі №296/10217/15 висновками Великої Палати Верховного Суду;

- прострочення Відповідачем оплати товару, відповідно до положень ЦК України та умов Договору з Додатками, є підставою для нарахування Позивачем 10% річних, пені у розмірі подвійної ставки НБУ та 36% річних за користування товарним кредитом, однак Позивачем безпідставно нараховано такі на суму боргу з урахуванням її еквіваленту за курсом валюти на Міжбанку на момент звернення з позовом, що узгоджується з викладеними у Постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц висновками Великої Палати Верховного Суду;

- здійснивши власний розрахунок з урахуванням розміру заборгованості на час прострочення та періодів такого прострочення, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 121 854, 14 грн 10% річних, 438 674, 91 грн 36% річних за користування товарним кредитом та 381 271,88 грн пені,

- водночас, ураховуючи положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, принципи справедливості, добросовісності та розумності а також обставини справи, суд дійшов висновку про зменшення пені на 30 % - до 266 890,32 грн;

- ураховуючи вимоги позову та положення ч. 10 ст. 238 ГПК України суд зазначив про нарахування 3% річних починаючи з 02.12.2025 (наступний день після визначеного Позивачем періоду нарахуванням % річних) до моменту виконання рішення суду на суму основного боргу 251 483,80 грн (без урахування курсової різниці).

1.2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ПАП «Збаразьке» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та залишити позов без розгляду.

1.3. Процесуальні дії суду у справі та вирішення процесуальних питань

Ухвалою від 26.05.2026 Суд залишив без руху апеляційну скаргу ПАП «Збаразьке» з підстав неподання апелянтом доказів сплати судового збору.

Оскільки скаржник усунув недоліки скарги у встановлений Судом строк, ухвалою від 08.06.2026 Суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАП «Збаразьке», призначив її до розгляду в судовому засіданні на 02.07.2026, а також задоволив клопотання представника Позивача про участь в судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

За клопотанням представника Відповідача Ухвалою від 02.07.2026 Суд відклав розгляд справи на 27.07.2026.

Ухвалою від 14.07.2026 Суд задоволив клопотання представника Відповідача про участь в судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні 27.07.2026 проголошено скорочену постанову.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Узагальнені доводи скаржника

ПАП «Збаразьке» вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, порушив процесуальні норми, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи.

Зазначає:

1) позовна заява підписана адвокатом Добросько Л.В., яка не мала на це права, оскільки зі змісту доданої до позову довіреності від 04.11.2025 убачається, що ТОВ «Плантагро» уповноважило таку представляти його інтереси щодо стягнення заборгованості з конкретних юридичних осіб, серед яких не значиться ПАП «Збаразьке»;

2) судом неправильно застосовано положення ст. ст. 536, 625, 594 ЦК України та невірно витлумачено умови Договору з Додатками, що призвело до подвійного стягнення з ПАП «Збаразьке» процентів річних. Погоджені сторонами 36% річних є компенсаційнорю штрафною санкцією, що застосовується у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання, а не відсотками за користування товарним кредитом, а тому не підлягали стягненню ураховуючи зокрема і задоволення вимог про стягнення збільшених сторонами 10% річних за ст. 265 ЦК України;

3) присуджена до стягнення сума пені, незважаючи на її зменшення судом, є непропорційною правопорушенню. Позивач зволікав зі зверненням до суду з метою збагачення за рахунок стягнення надмірних штрафних санкцій, а тому справедливо зменшити розмір пені до 17 858,79 грн (подвійна облікова ставка за 6 місяців, що відповідає положенням ч. 6 ст. 232 ГК України, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

2.2. Позиція Позивача

ТОВ «Плантагро» у відзиві на апеляційну скаргу просить оскаржене рішення залишити без змін з підстав його законності та обґрунтованості, а апеляційну скаргу лишити без задоволення.

За доводами Позивача:

1) на момент звернення до суду адвокат Добросько Л.В. була належним чином уповноважена представляти інтереси ТОВ «Плантагро» у цій справі на підставі Довіреності від 18.11.2025, яка подана суду першої інстанції та міститься у справі. Помилкове завантаження разом з позовною заявою Довіреності від 04.11.2025, яка стосується інших правовідносин та інших боржників, не спростовує наявності відповідних повноважень;

2) нараховані Позивачем 36% річних є договірною платою за користування товарним кредитом, що відповідає положенням ч.5 ст. 694 ЦК України, а не мірою відповідальності чи штрафною санкцією;

3) реалізувавши своє дискреційне право, на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України суд значно зменшив розмір пені, а апелянт не довів наявності виняткових обставин, які б виправдовували додаткове зменшення такої судом апеляційної інстанції. Нарахування пені понад визначений ч. 6 ст. 232 ГК України 6-місячний строк передбачено Договором, а кредитор може звернутись до суду в будь який час в межах строків позовної давності.

3. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

09.12.2020 між ТОВ «Плантагро» та ПАП «Збаразьке» було укладено Договір поставки №09/12/2020-1_ЗЗР, згідно з п.п.1.1,1.2 якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість товару. Найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за договором, зазначаються в Додатках, які є його невід`ємною частиною.

За умовами п.п. 2.1-2.3 Договору ціна товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США або Євро) зазначаються у Додатках до Договору. Ціна товару в національній валюті є орієнтовною та остаточно визначається на дату фактичної оплати товару на умовах Договору. Еквівалент ціни товару в іноземній валюті, який зазначено в Додатку, є незмінним на весь період дії Договору. Загальна вартість товару, що постачається за Договором (ціна Договору), визначається Додатками та видатковими накладними з урахуванням п. 3.2 Договору. У випадку розбіжності даних у Додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту та ціни товару, перевагу має видаткова накладна.

У розділі 3 Договору сторони погодили наступні умови оплати:

- оплата товару здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в порядку, на умовах та у строки, визначені Договором та додатками до нього. У випадку поставки товару на умовах попередньої оплати допускається оплата та поставка товару на підставі рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення додатків до договору. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника ( п.3.1);

- визначення ціни та загальної вартості товару, що підлягає оплаті Покупцем, здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі (графа закриття/ASK) на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати товару (надалі - курс Міжбанку). Для визначення курсу Міжбанку сторони використовують дані, розміщені на вебсайті http/minfin.com/ua/currency/mb/archive/, якщо інші джерела визначення курсу іноземних валют не зазначені в додатках до договору ( п.3.2);

- оплата товару, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється Покупцем на підставі рахунку на оплату, сформованого Постачальником, з урахуванням умов пунктів 3.1. та 3.2. Термін дії рахунку на оплату складає 2 банківських дні, включаючи дату його оформлення, якщо інше не буде погоджено сторонами. В разі порушення строків оплати, визначених рахунком на оплату, зарахування платежів здійснюється Постачальником, виходячи з курсу банку, встановленого на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок Постачальника. Оплата товару, який постачається на умовах відстрочення оплати чи з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється Покупцем, з дотриманням умов пунктів 3.2. та 3.5 (п.3.3);

- в тому разі, коли на день проведення Покупцем оплати товару, отриманого на умовах відстрочення оплати або з використанням вексельного способу розрахунків (дата зарахування коштів або передачі векселя), курс іноземної валюти, зазначений з дотриманням умов п. 3.2. Договору є вищим за відповідний курс іноземної валюти, що використаний на дату оформлення видаткової накладної, сторони для визначення вартості товару застосовують відповідну формулу (п.3.5);.

- товар, що був отриманий Покупцем в межах Договору тільки за видатковими накладними (без підписання Додатку та без здійснення попередньої оплати), підлягає повній оплаті з дотриманням умов пунктів 3.2., 3.3. Договору, не пізніше 10 банківських днів з моменту його отримання (п.3.6).

Відповідно до п. 6.2. Договору за несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Пунктом 6.8. Договору сторони погодили, що у разі невиконання зобов`язань щодо оплати товару чи невиконання зобов`язань, передбачених пунктами 3.2., 3.3. Договору, Покупець відповідно до ст. 625 ЦК України, сплачує на користь Постачальника 10% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом відповідальності, передбаченим ст. 625 ЦК України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків за поставлений товар до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 9.2. Договору).

09.12.2020 сторони підписали Додаток №1-ЗЗР до Договору, в якому погодили асортимент, кількість, ціну та період поставки товару на загальну суму 95 697,60 грн з ПДВ. "Курс Міжбанку" на день підписання Додатку складає: 1 дол. США 28,16 грн ( п.1) .

Відповідно до п.п. 3 - 5 Додатку №1-ЗЗР оплата повної вартості товару, який постачається на умовах Додатку, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2-3.3 Договору у наступному порядку: 100% від загальної вартості товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 11.01.2021. У разі несвоєчасної оплати, термін дії попередньої оплати може бути продовжено та діє протягом 2 банківських днів протягом виставлення нового рахунку (або перерахунку). У разі порушення Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару на строк понад 15 календарних днів, Покупець відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 ЦК України зобов`язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 36% річних, нарахованих на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.

13.01.2021 сторони підписали Додаток №2-ЗЗР до Договору, в якому погодили асортимент, кількість, ціну та період поставки товару на загальну суму 258 180 грн з ПДВ. "Курс Міжбанку" на день підписання Додатку складає: 1 дол. США 28,05 грн ( п.1).

Відповідно до п.п. 3 - 5 Додатку №2-ЗЗР оплата повної вартості товару, який постачається на умовах Додатку, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2.-3.3. Договору у наступному порядку: 100% від загальної вартості товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 12.02.2021. У разі несвоєчасної оплати, термін дії попередньої оплати може бути продовжено та діє протягом 2 банківських днів протягом виставлення нового рахунку (або перерахунку). У разі порушення Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару на строк понад 15 календарних днів, Покупець відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 ЦК України, зобов`язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 36% річних, нарахованих на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.

На виконання умов Договору та Додатку № 1-ЗЗР Позивачем поставлено, а Відповідачем прийнято товар на суму 95 697,60 грн, що підтверджується підписаними представниками обох сторін без будь-яких зауважень чи застережень Видатковими накладними №3486 від 09.12.2020 на суму 28 113,60 грн, №3487 від 09.12.2020 на суму 40 550,40 грн, №3488 від 09.12.2020 на суму 27 033,60 грн, а також не заперечується Відповідачем.

На виконання умов Договору та Додатку №2-ЗЗР Позивачем поставлено, а Відповідачем прийнято товар на суму 289 483,80 грн, що підтверджується підписаними представниками обох сторін без будь-яких зауважень чи застережень видатковою накладною №4 від 13.01.2021 на суму 258 180 грн та зміною вартості товару №63 від 01.06.2021 на суму 31 303,80 грн.

Покупцем лише частково здійснено оплату поставленого товару в сумі 133 697,60, що ним не заперечується та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій: №2 від 12.01.2021 на суму 95 697,60 грн; №52 від 20.1.02021 на суму 10 000 грн; №@2PL973602 від 09.04.2021 на суму 5 000 грн; №@2PL878153 від 12.04.2021 на суму 5 000 грн;№@2PL152845 від 13.04.2021 на суму 5 000 грн; №@2PL186488 від 15.04.2021 на суму 8 000 грн; №@2PL346529 від 20.04.2021 на суму 5 000 грн.

Решту поставленого товару ПАП «Збаразьке» не оплачено, що слугувало підставою для звернення ТОВ «Плантагро» до суду з позовом у цій справі.

4. ПОЗИЦІЯ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

4.1. Щодо меж апеляційного перегляду справи

За встановлених Судом неоспорюваних обставин цієї справи правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору поставки від №09/12/2020-1_ЗЗР від 09.12.2020, за яким у Позивача як постачальника виник обов`язок поставити Відповідачу товар, а у Відповідача як покупця - обов`язок прийняти та оплатити цей товар відповідно до умов Договору.

Неналежне виконання Відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого Позивачем товару слугувало підставою для звернення ТОВ «Плантагро» до суду з позовом у цій справі про стягнення з ПАП «Збаразьке» 378 938,12 грн основного боргу, 263 662,94 грн інфляційного збільшення, 183 626,65 грн 10% річних, 574 526,45 грн пені, 661 055,89 грн 36% річних за користування товарним кредитом. Також Позивач просив зазначити про нарахування 3% річних на суму основного боргу 378 938,12 грн починаючи з 01.12.2025 і до моменту виконання рішення суду.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 15.04.2026 позов задоволено частково: стягнуто з ПАП «Збаразьке» на користь ТОВ «Плантагро» 378 938, 12 грн основного боргу, 121 854, 14 грн 10% річних, 266 890, 32 грн пені, 438 674, 91 грн 36% річних за користування товарним кредитом. Також у порядку ч.10 ст.238 ГПК України суд зазначив про нарахування 3% річних на суму основного боргу 251 483,80 грн починаючи з 02.12.2025 і до моменту виконання рішення суду. У решті позову суд відмовив. Мотиви ухвалення судом такого рішення наведені у п.1.1 цієї постанови.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, стягнення основного боргу, 10% річних та застосування положень ч.10 ст.238 ГПК України жодною зі сторін не оскаржувалося, доводів щодо його незаконності чи необґрунтованості в цій частині апеляційна скарга не містить.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а тому в цій частині рішення суду першої інстанції не є предметом апеляційного перегляду.

4.2. Щодо залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.226 ГПК України

Відповідно до ч.1 ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Пунктом 2 ч.1 ст.226 ГПК України, на яку покликається апелянт, визначено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права на це, або особою, посадове становище якої не вказано.

Частиною 2 ст. 162, ч.5 ст. 164 ГПК України визначено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Повноваження адвоката як представника можуть підтверджуватись, зокрема, довіреністю, що визначено ч.4 ст. 60 ГПК України.

З матеріалів цієї справи вбачається, що 04.12.2025 позовну заяву подано через систему «Електронний суд» адвокатом Добросько Л.В., а отже підписано електронним цифровим підписом останньої. На підтвердження повноважень представника до позовної заяви додано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та Довіреність від 04.11.2025, за змістом якої ТОВ «Плантагро» уповноважило адвоката Доброського Л.В. представляти інтереси щодо стягнення заборгованості з ТОВ «ЕКОАГРОФЕРМА» або його правонаступника, ТОВ «ЗОРЯ» або його правонаступника, ПП «КОРОНА-СЕРВІС» або його правонаступника, ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС «НИВА» або його правонаступника та/або їх боржників, зокрема, в усіх органах судової влади.

Отже, слушними є доводи апелянта, що Довіреність від 04.11.2025 не підтверджує наявності у Добросько Л.В. повноважень на представництво інтересів ТОВ «Плантагро» у даному спорі щодо стягнення заборгованості з ПАП «Збаразьке».

Одначе, попри це в матеріалах справи міститься також Довіреність, подана представником Позивача під час розгляду справи судом першої інстанції разом з Заявою від 04.02.2026, за змістом якої ТОВ «Плантагро» уповноважило адвоката Доброського Л.В. представляти його інтереси щодо стягнення заборгованості серед іншого з ПАП «Збаразьке» в усіх органах судової влади (судах загальної юрисдикції, господарських та адміністративних судах) з правом подавати та підписувати позовні заяви.

Вказана Довіреність видана 18.11.2025 з терміном дії до 31.12.2028, а отже є належним доказом, який підтверджує наявність у Добросько Л.Н. станом на 04.12.2025 повноважень на підписання позовної заяви у цій справі.

Суд зазначає, що підставою для залишення позову без розгляду за п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України є саме встановлення судом обставин підписання позовної заяви особою, яка не наділена правом підпису, а не сама по собі відсутність таких доказів серед додатків до позовної заяви.

Ураховуючи наведене підстави для скасування Судом оскарженого рішення із закриттям провадження у цій справі на підставі п.2 ч.1 ст.226 ГПК України відсутні, а тому відповідні доводи скаржника Судом відхиляються.

4.3. Щодо погоджених сторонами 36% річних за користування товарним кредитом та можливості їх одночасного стягнення з відсотками річних за ч.2 ст. 625 ЦК України

Відповідно до ч. 1 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу, а в частині 5 цієї статті визначено, що у разі якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Водночас відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено Судом вище, у Договорі з Додатками до нього сторони дійшли згоди про продаж товару на умовах відстрочення оплати та про те, що у разі порушення Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару на строк понад 15 календарних днів, Покупець відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 ЦК України, зобов`язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 36% річних, нарахованих на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.

Також у п. 6.8. Договору сторони погодили, що у разі невиконання зобов`язань щодо оплати товару чи невиконання зобов`язань, передбачених пунктами 3.2., 3.3. Договору, Покупець відповідно до ст. 625 ЦК України, сплачує на користь Постачальника 10% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

У Постанові від 21.01.2025 у справі №916/901/24 Верховний Суд зазначив, що проценти річних, про які йдеться у ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених ст. 536 цього Кодексу.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у ст. 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі за користування товарним кредитом (ч. 5 ст. 694 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін ст. 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами.

Положення ж ч. 2 ст. 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Саме тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (ст. 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за умови порушення боржником грошового зобов`язання. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №921/395/20, від 03.12.2019 у справі №902/235/19.

Аналізуючи природу погоджених сторонами у договорі процентів річних, Верховний Суд у постановах від 18.11.2021 у справі №921/395/20 та від 21.01.2025 у справі № 916/901/24 дійшов висновку, що такі проценти не є неустойкою (штрафом, пенею) та не є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до ч. 5 ст. 694 ЦК України та стягуються незалежно від наявності вини боржника.

Вказані висновки є релевантними до цієї справи з огляду на подібність змісту спірних правовідносин, предмет та підстави позовів, матеріально-правове регулювання, а також встановлені фактичні обставини, зокрема, умови договорів поставки та додатків до них. Так, у справах №921/395/20 та №916/901/21, так і у цій справі, зміст умов договору та додатків до нього за встановленими судами обставинами передбачали, що в разі порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 15 календарних днів, покупець відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 ЦК України зобов`язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у відсотках річних, нарахованих на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару.

З огляду наведене та те, що факт прострочення виконання Відповідачем своїх зобов`язань з оплати отриманого товару є доведеним та не заперечується ним, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання, що є підставою для нарахування та стягнення 10 % річних в сумі 121 854,14 грн, а також 36 % річних за користування товарним кредитом у сумі 438 674,91 грн.

4.4. Щодо зменшення розміру пені

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, перелік підстав, за наявності яких суд має право зменшити розмір неустойки, не є вичерпним. Під час вирішення судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом, так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч. 3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в Постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (№911/2223/20)).

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (див. Постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Тобто виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір неустойки.

Верховний Суд неодноразово вказував, що принципи справедливості, добросовісності і розумності є проявом відповідних категорій як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (див. Постанову Об`єднаної палати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).

Зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів (див. Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22).

Визначення конкретного розміру зменшення неустойки належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст.551 ЦК України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначити конкретні обставини справи, які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (див. постанови Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).

Саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій. Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в Постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення.

Водночас, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним із завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань і надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (див. Постанову Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21).

Як вже зазначалося вище, питання зменшення розміру пені належить до дискреційних повноважень суду та вирішується із застосуванням суддівського розсуду з урахуванням конкретних обставин справи. Визначення наявності підстав для такого зменшення, а також конкретного розміру, до якого підлягає зменшенню пеня, здійснюється судом на підставі оцінки доказів та встановлених обставин у кожній конкретній справі.

Хоча суд апеляційної інстанції також наділений повноваженнями щодо перевірки правильності реалізації такого розсуду, ці повноваження реалізуються не шляхом самостійного обрання іншого числового показника зменшення, а шляхом перевірки того, чи не вийшов суд першої інстанції за встановлені законом межі розсуду та чи є його висновок достатньо обґрунтованим і вмотивованим. За відсутності помилок у застосуванні норм права, неповного з`ясування обставин справи або очевидної необґрунтованості висновків суду, апеляційний перегляд не повинен зводитися до здійснення нового («якіснішого») розсуду замість розсуду, реалізованого судом першої інстанції.

Ураховуючи викладене, принципи справедливості, добросовісності і розумності, а також обставини справи, зокрема те, що заявлений до стягнення розмір пені перевищив суму основного боргу, а негативні наслідки від несвоєчасного виконання Відповідачем своїх зобов`язань компенсуються Позивачу окрім пені стягненням на його користь відсотків річних та відсотків за користування товарним кредитом, суд першої інстанції вважав за доцільне зменшити належний до стягнення розмір пені - 381 271,88 грн на 30% - до 266 890,32 грн.

Переглядаючи рішення у цій частині, Суд не вбачає підстав для втручання у визначений судом першої інстанції розмір зменшення пені, оскільки такі висновки не суперечать наведеним вище позиціям Верховного Суду та нормам закону, які регулюють можливість зменшення розміру штрафних санкцій та є засобом недопущення їх використання ані як засобу для отримання необґрунтованих доходів, ані як способу уникнути відповідальності.

Наведені скаржником обставини не дають підстав вважати визначений судом першої інстанції розмір пені явно необґрунтованим, непропорційним чи таким, що порушує розумний баланс інтересів сторін ураховуючи розмір основного боргу та тривале з 2021 року невиконання Відповідачем своїх зобов`язань, а розмір пені, яку скаржник вважає справедливою,- 17 858,79 грн на переконання Суду фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання.

При цьому, Судом відхиляється покликання апелянта на положення ч.6 ст. 232 ГПК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) щодо обмеження нарахування пені 6-місячним строком, оскільки вказане положення є диспозитивними та підлягає застосуванню лише у разі, якщо інше не встановлено законом або договором (див. Постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі №911/952/22), поза як у цій справі сторони, керуючись «принципом свободи договору», у п.6.9 Договору домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим Договором відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України не обмежуються строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання.

5. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Наведені скаржником у апеляційній скарзі твердження не переконали Суд в наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, повним з`ясуванням усіх обставин, що мають значення для розгляду цієї справи, а тому доходить висновку про залишення рішення без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

З огляду на залишення апеляційної скарги без задоволення, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Залишити без змін Рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.04.2026 у справі №921/738/25, а апеляційну скаргу Приватного агропромислового підприємства «Збаразьке» - без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29 липня 2026 року.

Головуючий суддя Шаповал Д.В.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Панова І.Ю.