Вирок від 28 липня 2026 р. у справі №548/903/25 — Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/903/25

Провадження №1-кп/548/102/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

потерпілої- ОСОБА_6 ,

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол кримінальне провадження № 12025175590000024 по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ковалі Хорольського району Полтавської області, зареєстрованого та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, пенсіонера, такого, що на утриманні неповнолітніх осіб та осіб похилого віку не має, такого, що є особою з інвалідністю 2 групи, має статус учасника бойових дій, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 03.02.2025 близько 08:30 годинівінзайшов до службового кабінету ОСОБА_6 в адміністративному приміщенні СТОВ «Ковалі», що за адресою: вул. Миру, 65/2, с. Ковалі, Хорольської територіальної громади Лубенського району Полтавської області, з приводу розірвання договору оренди земельної ділянки.

У цей час між ними виник словесний конфлікт, у ході якого на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків у ОСОБА_4 виник протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .

Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, ОСОБА_4 03.02.2025 близько 9-00 години, стоячи біля робочого столу потерпілої та тримаючи в руках пластикову папку для документів, наніс нею один удар по голові ОСОБА_6 в область перенісся.

Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_4 потерпіла ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді лінійної поверхневої рани на переніссі, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 34 від 21.03.2025 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Під час досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ознаками кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, а саме умисне легке тілесне ушкодження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні правопорушення не визнав, вказав, що 03.02.2025 близько 09:00 години перебував в СТОВ «Ковалі», що знаходиться за адресою: вул. Миру, 65/2, с. Ковалі, Хорольської територіальної громади Лубенського району Полтавської області у службовому кабінеті ОСОБА_6 . Метою візиту до ОСОБА_6 була вимога про розірвання договору оренди земельних ділянок (паю), які наразі знаходяться в користуванні товариства, директором якого є потерпіла. Оскільки вважав, що незаконно відбулося продовження дії договору оренди, вимагав сплати наявного боргу по оплаті орендної плати за попередні роки та розірвання договору оренди. Розмова відбувалася на підвищених тонах. У цей проміжок часу зайшов ОСОБА_8 , який теж вимагав сплати боргу та розірвання договору оренди земельної ділянки, згодом вийшов. Після виходу останнього з кабінету, конфлікт між обвинуваченим та потерпілою продовжувався, на ОСОБА_6 не було жодних подряпин чи тілесних ушкоджень. У певний момент конфлікту ОСОБА_6 кинула в нього калькулятор, частинка від якого від`єдналася і, можливо, таким чином вдарила по переніссі потерпілої. Папка, якою завжди користувався і в якій зберігалися документи по оренді, є чорного кольору та з м`якою обкладинкою. При її киданні в напрямку потерпілої не могло бути заподіяно тілесних ушкоджень з ознаками крові на переніссі ОСОБА_6 . Обвинувачений стверджував, що папкою не замахувався, була лише словесна перепалка. Побачив кров на переніссі ОСОБА_6 у вигляді крапочки, лише коли вскочила у кабінет Віра (свідок ОСОБА_9 ). Пояснив причину ушкодження та появу крові ударом частинки калькулятора або ж незначним почервонінням внаслідок запалення. Усі разом вийшли зі службового кабінету потерпілої і пішли до бухгалтерії, ОСОБА_6 викликала швидку, поліцію. Після цього покинув приміщення, ніяких заходів щодо врегулювання конфлікту надалі не вживав.

Потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні повідомила, що 03.02.2025 о 08:00 годині була у робочому кабінеті за своїм робочим столом. Пізніше ввійшов ОСОБА_4 з папкою сірого кольору, яку при ній не відкривав, та почав вимагати сплату боргу по оренді паю і розірвання договору. Її пояснення обвинувачений не приймав, поводився агресивно, говорив на підвищених тонах, погрожував. Не очікувано для неї ОСОБА_4 , який стояв ближче до стола, перпендикулярно розташованого до стола потерпілої, наніс удар папкою обшитою її частиною по голові. Нікого в кабінеті на цей момент не було, окрім їх вдвох. Потерпіла перелякалася, побачила кров на столі, з`явилася головна біль, вибігла у кабінет бухгалтерії, що навпроти розташований. За нею вибіг ОСОБА_4 та продовжував тиснути вимогами про повернення паю і боргу. Потерпіла викликала поліцію та швидку. Забрали в лікарню на лікування. Після конфлікту з обвинуваченим не спілкувалися, на дзвінки з робочих питань не відповідав. Подібна конфліктна ситуація з погрозами раніше траплялася.

Свідок ОСОБА_9 яка є сестрою потерпілої та працює в бухгалтерії СТОВ «Ковалі», у судовому засіданні повідомила, що 03.02.2025 о 08:00 годині перебувала у робочому кабінеті. У кабінеті ОСОБА_6 було чутно емоційний конфлікт з нецензурними словами, особисто не бачила хто заходив у кабінет ОСОБА_6 , але було чутно чоловічі голоси, словесні образи, підвищений тон спілкування, по голосу ідентифікувала ОСОБА_4 . Заходив ОСОБА_10 , чула його, але не бачила особисто, він швидко пішов. Згодом почула крик, сильний голос, пішла до кабінету, де побачила, що ОСОБА_11 стояла нагнутою над столом, на столі була кров, при цьому ОСОБА_4 стояв поруч, точно не пам`ятає де саме, в руках ніби була папка, розмови про підписання договору продовжувалися, навіть тоді, коли пішли до кабінету бухгалтерії. До моменту інциденту потерпілу бачила, на ній не було ніяких тілесних ушкоджень, після цієї події була свіжа кров на переніссі потерпілої. Коли після виклику швидкої та поліції приїхали останні, ОСОБА_4 покинув приміщення адміністративного корпусу товариства. Потерпілій надавали медичну допомогу та госпіталізували.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_12 вказала, що працює в бухгалтерії товариства «Ковалі», 03.02.2025 у понеділок прийшли на 08:00 ранку, перебувала у робочому кабінеті бухгалтерії з ОСОБА_9 . ОСОБА_6 зранку прийшла, була у гарному настрої, привіталася і пішла до себе в кабінет, ніяких ушкоджень на ній не було. Почули, що хтось зайшов до її кабінету, але не бачили, був підвищений голос, впізнали голос пайовика ОСОБА_4 . Потім прийшов ОСОБА_10 , заходив в бухгалтерію, мав питання за пай, поводився емоційно, швидко пішов. У кабінеті було чутно конфлікт, хто що саме говорив не знала. Коли зайшли ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у кабінет бухгалтерії, на потерпілій на переніссі були сліди крові, але обвинувачений далі продовжував емоційно та у підвищеному тоні говорити за договір. Потерпіла пояснила, що ОСОБА_4 застосував до неї силу, сам ОСОБА_4 цього не заперечував. У нього в руках була папка, яка саме не пам`ятає. Потерпіла сама викликала швидку та поліцію. Обвинувачений ніяких дій не вживав, по приїзді служб покинув приміщення. Потерпілій надавали медичну допомогу та госпіталізували.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні повідомив, що працює інспектором реагування патрульної поліції та 03.02.2025 перебував на чергуванні коли надійшов виклик. По приїзді в с. Ковалі до приміщення СТОВ «Ковалі» прийняли заяву від потерпілої, відібрали пояснення про обставини події. Коли саме це було не пам`ятає, минуло часу, але це було приміщення адміністративної будівлі СТОВ «Ковалі». На обличчі потерпілої ОСОБА_6 була садно чи подряпина. Повідомила, що до її кабінету прийшов ОСОБА_4 , поводився агресивно під час спілкування, кинув в неї предмет — папку чи щось подібне. При опитуванні через годину ОСОБА_4 не заперечував факт перебування в кабінеті потерпілої, не визнавав своєї вини, заперечував, що заподіяв їй тілесні ушкодження.

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснив, що працює інспектором патрульної поліції та виїздив на виклик в с. Ковалі, в адміністративну будівлю, потерпілу та дати виїзду не пам`ятає, колега відбирав пояснення. Їздили до магазину та віднайшли причетну особу, прізвище не пам`ятає, у судовій залі впізнав ОСОБА_4 як особу, яку опитували біля магазину.

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні вказала, що працює парамедиком та виїздила на виклик в с. Ковалі. Приїхали через 15 хвилин після прийнятого повідомлення про виклик, в проміжку 08:00 — 09:00 години, у робочому кабінеті перебувала жінка, надавали їй медичну допомогу, був високий тиск, червоне обличчя, тому її госпіталізували. Сліди крові на ній не пам`ятає, всі дані, що мали місце у той день, зафіксовані у листу виклику, наразі важко пригадати деталі по спливу часу. Обвинуваченого на місці не було.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що зайшов у робочий кабінет ОСОБА_6 десь після 09:00 години, це була зима, точної дати не пам`ятає, там вже був ОСОБА_6 . Потерпіла сиділа за столом, обвинувачений стояв біля столу, що примикає до стола ОСОБА_6 , тримав сіру звичайну папку в руках. Причиною його візиту не знав. Сам він стояв недалеко від потерпілої, на ній не бачив ніяких ушкоджень. Під час розмови свідок висловлювався нецензурною лайкою до ОСОБА_6 , вимагаючи сплати боргу по оренді і розірвання договору, гримнув дверима та пішов. ОСОБА_4 залишався в кабінеті. Про наслідки конфлікту почув вже від односельців. ОСОБА_4 знає давно, працювали колись в автопарку разом, був неконфліктною особою.

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні вказала, що у лютому 2025 року прийшла на роботу, коли прийшов ОСОБА_4 не бачила. Коли з`явився ОСОБА_10 та почула голосні крики, зрозуміла, що є ще хтось в кабінеті директора. Коли свідок почула гучний звук, зайшла в кабінет бухгалтерії, там були потерпіла та обвинувачений. Між ним продовжувалася емоційна розмова щодо оренди та заборгованості по оплаті. ОСОБА_11 була схвильована, повторювала, що все вирішено, на переніссі була цукровиця, поріз, свіжа рана, зранку такого не було на обличчі потерпілої. Зрозуміла, що потерпіла отримала удар, повторювала, що їй наніс удар ОСОБА_4 . У руках останнього була папка, кольору не пам`ятає, поводився емоційно, наполягав на продовження розмови.

Заслухавши показання вказаних вище осіб, суд немає підстав не вірити показанням потерпілої ОСОБА_6 , оскільки вони об`єктивно відображають обставини події конфліктної ситуації 03.02.2025, підтверджуються показаннями свідків, які не є суперечливими чи узгоджуються між собою щодо дати, часу, місця та наслідків події. Судом не встановлено обставин, за яких потерпіла може оговорювати обвинуваченого.

Доводи обвинуваченого, що потерпіла могла отримати пошкодження на переніссі від відлетівшого шматка калькулятора, якого кидала потерпіла в нього, не знайшли свого підтвердження з огляду на те, що сам обвинувачений у показаннях вказав, що шматок відлетів після удару об нього, але враховуючи місця розташування учасників конфлікту, відстань між якими була більше 1,5 м, механізм заподіяння таким чином ушкоджень є сумнівним. Потерпіла вказала, що калькулятор як і колись, так і нині є неушкодженим, перебуває на робочому столі в її кабінеті.

Окрім того, згідно з висновком експерта № 25-А/30 від 18.02.2025 на основі даних судово-медичної експертизи ОСОБА_6 , даних медичної документації на її ім`я, враховуючи відомі обставини справи, експерт ОСОБА_17 виснував, що тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, лінійної рани на переніссі могли утворитися від не менш одноразової дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею. Таким предметом могли бути фаланги пальців кисті нападника стиснуті в кулак, так і будь-який інший тупий предмет з подібною характеристикою із силою, достатньою для їх утворення. Дані тілесні ушкодження в своїй сукупності кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров`я (п. 2.3.1 «Правил судово-медичного визначення ступенів тяжкості тілесних ушкоджень», затверджені Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995). Дані тілесні ушкодження могли утворитися у вказаний строк та при вказаних обставинах, які вказані в описовій частині постанови та на які вказує підекспертна. У момент заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 вірогідніше за все, знаходилася у вертикальному положенні тіла або близькому до нього, переважно обличчям до нападника. Утворення вищевказаних тілесних ушкоджень при падіння ОСОБА_6 з висоти власного зросту або від самонанесення — маловірогідне. Ушкоджень, які вказували б на боротьбу, самооборону чи нанесення підекспертною ударів іншій людині не виявлено. Показання потерпілої, дані нею в ході проведення слідчого експерименту, відповідають об`єктивним судово-медичним даним, отриманим в ході проведення судово-медичної експертизи останньої (Том 2, а. с. 25).

Відповідно до висновку експерта № 34 (експертиза матеріалами справи), що розпочата 21.02.2025, завершена 21.03.2025, судово-медична експертна комісія дійшла до висновку, що зміни в неврологічному статусі, описані неврологом 06.02.2025, були наявні в медичній документації ОСОБА_6 задовго до травми 03.02.2025 і є ознаками хронічної патології судин головного мозку та вікових змін шийного відділу хребта, а об`єктивних ознак струсу мозку не виявлено... Тому діагноз «струс головного мозку» в даному конкретному випадку оцінці по ступеню тяжкості не підлягає; стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_6 було пов`язане з наявними у неї супутніх захворювань.

Поверхнева рана перенісся розміром 0,7Х0,1 см утворилася від одноразової дотичної взаємодії в ділянку перенісся тупого предмета з обмеженою поверхнею контактування, яким найбільш ймовірно, могла бути торцева частина пластикової папки, про яку вказує підекспертна, і не могла утворитися при падінні; по давності не суперечить строку від 03.02.2025, відноситься до легких тілесних ушкоджень. Об`єктивних ознак інших тілесних ушкоджень проведенням комісійної судово-медичної експертизи не виявлено. Показання ОСОБА_6 , дані нею під час проведення слідчого експерименту 18.02.2025 та при допиті 11.02.2025 щодо давності механізму нанесення їй тілесного ушкодження не суперечать даним комісійної судово-медичної експертизи (Том 2 а. с. 59-65).

Зазначені висновки експертиз суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні містять в собі докладні описи проведених досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на поставлені запитання, які ґрунтуються на відомостях, які сприймалися безпосередньо та які стали відомі під час дослідження матеріалів, наданих для проведення дослідження, тобто в повній мірі відповідають вимогам КПК України.

Результати проведених судових експертних досліджень у своїй сукупності підтверджують механізм заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 , що узгоджується з даними, повідомленими потерпілою та свідками у судовому засіданні. Повідомлені ОСОБА_4 обставини отримання тілесних ушкоджень від впливу частинки калькулятора не знайшли свого підтвердження під час проведення судового слідства.

Окрім того, вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України підтверджується:

- протоколом огляду місця події від 27.07.2024 року з доданими фототаблицями від 19.02.2025 (Том 1, а. с.243-249);

- випискою з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 576, виданої на ім`я ОСОБА_6 , якою засвідчено перебування потерпілої на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні з 03.02.2025 до 08.02.2025;

- висновком експерта № 25, розпочатої 05.02.2025, завершеної 13.02.2025, згідно з яким тілесні ушкодження, заподіяні ОСОБА_6 , за ступенем тяжкості кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження (Том 2, а. с. 18-19);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 18.02.2025 з доданими фототаблицями від 18.02.2025 (Том 2, а. с. 20-22).

Оцінюючи у сукупності досліджені судом докази, а саме: показання потерпілої, обвинуваченого, свідків, висновки судово-медичних експертиз, протоколу проведення слідчого експерименту з участю потерпілої, суд приходить до висновку, що вказані та досліджені докази є належними, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню; допустимі, оскільки отримані в порядку встановленому КПК України; достовірні, оскільки фактичні дані, отримані з цих доказів, не є суперечливими та не спростовані жодним іншим доказом, наданих для дослідження сторонами кримінального провадження. Дані докази у своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного, не побудовані на припущеннях і дають можливість суду прийти до однозначного висновку про наявність діях ОСОБА_4 складу кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, та доведеності вини у його вчиненні.

Встановлені обставини кримінального правопорушення вказують на те, що дії ОСОБА_4 кваліфіковані правильно за частиною першою статті 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Відповідно до статті 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

При визначенні покарання ОСОБА_4 суд керується загальними засадами призначення покарання, визначеними у статті 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

З огляду на мету покарання та принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Обставин, що пом`якшують та/або обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до статті 66, 67 КК України, судом не встановлено.

Щодо даних про особу винного суд враховує, що обвинувачений є учасником бойових дій, особою з інвалідністю 2-ої групи, на диспансерному обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, скарг та компрометуючих матеріалів на поведінку ОСОБА_4 до Хорольської міської ради не надходило, раніше до кримінальної відповідальності не притягався.

З огляду на викладене, суд на підставі встановлених обставин провадження вважає необхідним та достатнім призначити ОСОБА_4 покарання в межах нижньої межі санкції частини першої статті 125 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

На думку суду, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам та наслідкам, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобіганню скоєнню ним нових кримінальних правопорушень.

Потерпілою ОСОБА_6 та її представником адвокатом ОСОБА_7 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, в якому остання просила стягнути з обвинуваченого на її користь в сумі 13 714,81 грн на відшкодування майнової шкоди та 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

У судовому засідання цивільний позивач ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_7 підтримали позовні вимоги. Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 цивільний позов не визнали, просили відмовити.

Вирішуючи цивільний позов, суд виходить з таких мотивів та норм права. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні (частина друга статті 127 КПК України).

Згідно з положеннями частини п`ятої статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (частина перша статті 129 КПК України).

При цьому суд керується відповідними нормами цивільного законодавства, які регулюють відшкодування майнової шкоди та компенсацію моральної шкоди, заподіяної внаслідок протиправних дій винного.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з положеннями статті 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Що стосується цивільного позову в частині відшкодування витрат, понесених потерпілим на лікування, суд зазначає таке.

Під час судового провадження встановлено, що потерпіла ОСОБА_6 внаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 перебувала на лікуванні в КП «Хорольська міська лікарня», що підтверджується випискою з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 576, виданої на ім`я ОСОБА_6 , якою засвідчено перебування потерпілої на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні з 03.02.2025 до 08.02.2025. За період лікування нею були понесені витрати на придбання медичних препаратів та отримання медичної послуги 10.02.2025 у ФОП ОСОБА_18 на загальну суму 13 714 грн, що підтверджується копіями чеків, долучених потерпілою та її представником до позову. Проте відповідно до висновку експерта № 34 (експертиза матеріалами справи), що розпочата 21.02.2025, завершена 21.03.2025, судово-медична експертна комісія дійшла до висновку, що стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_6 було пов`язане з наявними у неї супутніх захворювань, не пов`язаних із нанесення легких тілесних ушкоджень. З огляду на те, що цивільним позивачем та її представником не доведено розмір витрат, понесених, власне, із заподіянням тілесних ушкоджень, суд приходить до висновку про відсутність підстав у стягнення майнової шкоди у заявленому розмірі.

Крім того, згідно зі статтею 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Вирішуючи заявлений цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 в частині стягнення з відповідача моральної шкоди на суму 10000 грн, суд бере до уваги позицію, викладену у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

На обґрунтування моральної шкоди потерпіла та її представник ОСОБА_7 зазначили, що заподіяна потерпілій моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яку вона пережила у зв`язку з вчиненням щодо неї кримінального правопорушення, у тимчасовому порушенні нормальних умов життєдіяльності, а також у перенесеному психо-емоційному стресі.

За встановлених обставин справи суд вважає, що потерпілій очевидно була завдана моральна шкода, яка полягала у душевних стражданнях, що були обумовлені діями обвинуваченого та які негативно позначилися на її моральному та психологічному стані здоров`я, порушило її звичний уклад життя, що становить підставу відшкодування моральної шкоди відповідно до статті 1167 ЦК України.

Беручи до уваги конкретні обставини провадження, наслідки, що настали, характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, яких зазнала потерпіла, та зважаючи на обставини, за яких було заподіяно моральну шкоду, суд вважає, що позовні вимоги потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди слід задовольнити у розмірі 10000 грн, що підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 . Визначаючи саме такий розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд зважає, що здоров`я людини є найвищою соціальною цінністю, та в частині доведеного заподіяння обвинуваченим тілесного ушкодження ця сума відповідає вимогам розумності та справедливості, і не може вважатися явно завищеною чи надмірною.

Щодо стягнення з обвинуваченого витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що згідно з вимогами статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, до яких відносяться витрати на правничу допомогу.

Положенням частини п`ятої статті 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла та які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на те, що представником потерпілої ОСОБА_7 клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у даному кримінальному провадженні було подано лише до початку судових дебатів, суд, керуючись частиною першою та другою статті 134 ЦПК України, відмовляє у стягненні витрат на правничу допомогу. Окрім того, суд зауважує та погоджується з доводами захисника обвинуваченого ОСОБА_5 , що у договорах про надання правничої допомоги, укладених між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 від 15.12.2024, 15.07.2025 та від 01.01.2026, відсутнє погодження між сторонами цін на послуги адвоката, на підставі чого формується розмір гонорару адвоката. Договір, в якому не погоджено умову договору про надання правничої допомоги відповідно без зазначення суми чи методу її розрахунку до вимог статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», вважається неукладеним в частині оплати, оскільки ціна є істотною умовою договору про надання послуг, що, своєю чергою, є підставою для відмови у задоволенні стягнення відповідних витрат. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, у постанові Верховного Суду від 18.12.2019 у справі 522/17845/15-ц.

Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід ОСОБА_4 на час набрання вироком законної сили не обирати.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Речові докази у справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 369-371, 373-376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Запобіжний захід ОСОБА_4 на час набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення моральної та майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 10000 (десять тисяч) гривень.

В іншій частині вимог цивільного позову та у стягненні судових витрат на правничу допомогу відмовити.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Хорольський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Згідно із частиною шостою статті 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1