Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №366/1772/26 — Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/1772/26

Провадження № 3/366/926/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.07.2026 с-ще Іванків

Суддя Іванківського районного суду Київської області Слободян Н.П.,

за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши в закритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла ВП №1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И Л А:

03.07.2026 до Іванківського районного суду Київської області надійшли матеріали зазначеної справи про адміністративне правопорушення.

Згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 703861 від 26.06.2026:

26.06.2026 приблизно о 21 год 00 хв в с. Запрудка по вул. Хоменка ОСОБА_1 керував автомобілем TOYOTA AVENSIS н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння . Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки із застосуванням приладу Драгер (тест № 2229 від 26.06.2026 - проба позитивна 2,93 проміле) чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судове засідання з`явився правопорушник ОСОБА_1 , свідки: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

У судовому засіданні правопорушник ОСОБА_1 стосовно факту вчинення правопорушення не заперечував. Також пояснив, що він діючий військовослужбовець. Ввечері 26.06.2026 він вживав алкоголь, у зв`язку з сімейним негараздами, уточнювати не має бажання, за що перепрошує. Приблизно о 20 год 40 хв до нього зателефонував його побратим ОСОБА_3 та попросив терміново привести його сумку з ліками, яку він лишив на місці дислокації. Після чого він прийняв рішення їхати забирати сумку з ліками, оскільки у ОСОБА_3 були проблеми зі здоров`ям, які могли мати погані наслідки. Він керував автомобілем виключно з метою отримання та невідкладної доставки ліків ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що 26.06.2026 під час повернення до місця тимчасового проживання йому стало погано, раптово виникло істотне погіршення стану здоров`я, яке з огляду на наявне захворювання та необхідність невідкладно прийняти призначені лікарські засоби, він почав шукати сумку з ліками та згадав, що лишив її за місцем дислокації. Маючи суттєві проблеми зі здоров`ям, гіпертонічну хворобу, він розумів, що йому треба негайно прийняти ці ліки, оскільки він їх приймає для підтримки життєдіяльності організму. Він зателефонував своєму побратиму ОСОБА_1 та попросив терміново привести йому сумку з ліками.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що він є командиром роти ІТР частини в якій проходить військову службу ОСОБА_1 . Він знає обставини, які склалися 26.06.2026 з погіршенням стану здоров`я ОСОБА_3 та те, що ОСОБА_1 був вимушений допомогти йому. Місце з якого було потрібно привести сумку заходилося приблизно за 1 км. від ОСОБА_3 . Медичного працівника та ліків поруч не було, швидке прибуття швидкої допомоги було фактично неможливим та потребувало значного часу, іншого реального способу своєчасно доставити зазначені лікарські засоби без керування ОСОБА_1 транспортним засобом не було. Прошу дійсно з розумінням поставитися до ситуації. ОСОБА_1 сумлінно ставиться до виконання завдань на військовій службі, характеризується з позитивної сторони, працює на посаді водія.

До матеріалів справи ОСОБА_1 долучив службову характеристику військової частини НОМЕР_2 .

Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного.

Як роз`яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Як зазначено у ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з`ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до ст.32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення».

Відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортним засобом у стані сп`яніння, передачі керування нетверезій особі або відмови від огляду.

З урахуванням наявних у справі доказів, керуючись законом і правосвідомістю, враховуючи судову практику ЄСПЛ, зокрема принципу справедливого розгляду справ про адміністративне правопорушення, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 формально присутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП., а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №703861 від 26.06.2026 року;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів з роздруківкою приладу Драгер (тест № 2229 від 26.06.2026 - проба позитивна 2,93 проміле) від 26.06.2026;

- оптичний диск з відеозаписом від 26.06.2026.

Відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

За ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності.

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Отже, положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАП передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності.

Суддя враховує надані пояснення ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

Відомостей, які спростовували наведене матеріали справи не містять, а обов`язок збирати такі відомості як докази фактів та обставин у відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП покладений на осіб, уповноважених на складання протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

За таких обставин, суддя приходить до висновку, що вчинення ОСОБА_1 діянь, які підпадають під ознаки адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння було вимушеним заходом, вчиненим в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки здоров`ю та збереження життя ОСОБА_3 шляхом привезення йому ліків.

При цьому, враховуючи рід занять ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зокрема місця виконання службових обов`язків (відкриті ділянки місцевості в полях, лугах тощо, які відділені від закладів охорони здоров`я), суддя переконана, що така небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами, оскільки здоров`я людини у відповідності до Конституції України є найвищою цінністю. Відстань була незначною.

За ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони.

За ст. 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Оцінюючи встановлені обставини у сукупності та врахувавши, що небезпека для здоров`я ОСОБА_3 була реальною та безпосередньою, необхідні йому лікарські засоби знаходилися в іншому місці, своєчасно усунути таку небезпеку іншим доступним засобом можливості не було, а керування ОСОБА_1 транспортним засобом було безпосередньо спрямоване лише на невідкладну доставку цих лікарських засобів . За таких конкретних обставин заподіяна охоронюваним законом шкода у вигляді створення небезпеки для безпеки дорожнього руху була менш значною, ніж реальна шкода здоров`ю людини, якій запобіг ОСОБА_1 , суддя приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 вчинені в стані крайньої необхідності, а тому, провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 130, 245, 251, 252, 283-285 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , закрити, у зв`язку з вчиненням ним адміністративного правопорушення в стані крайньої необхідності.

Посвідчення водія Серії НОМЕР_3 повернути ОСОБА_1 .

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області

Суддя Н.П. Слободян