Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №363/3072/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"29" липня 2026 р. Справа № 363/3072/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Дьоміна О.П., розглянувши матеріал, який надійшов з Вишгородського РУП ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

До суду спрямовано адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за ст. 184 ч. 1 КУпАП. Так, зі змісту протоколу серії ВАД за №967889 від 01.05.2026 року слідує, що 10.04.2026 року близько 16 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 ухилилась від виконання батьківських обов`язків, передбачених ст. 150 СК України, відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: не забезпечила контроль над дозвіллям та відпочинком доньки, внаслідок чого остання вжила надмірну кількість алкогольного напою, а саме: горілку «Finlandia» 40 % об. в кількості 0,6 л., через що отримала алкогольну інтоксикацію. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП не відноситься до правопорушень, по яким є обов`язковою присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. А відтак, ураховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на підставі наявних матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного:

Відповідно до ст. 1 КУпАП, завданням кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться лише в межах їх компетенції та у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є зокрема і: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний зокрема з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За нормою ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України – суди, як і інші органи державної влади, зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.

Рішення Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 14 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якість закону»; якщо в національному законодавстві допущено неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, то національні органи мають застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід, тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП – якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - восьмій цієї статті.

Зі змісту ст. 247 ч. 1 п. 7 КУпАП вбачається, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо, зокрема на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчились строки, передбачені ст. 38 КУпАП.

Як вбачається з протоколу про вчинення адміністративного правопорушення за серії ВАД за №967889 від 01.05.2026 року – інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення вчинено 10.04.2026 року, тобто, на час розгляду справи, строк притягнення її до адміністративної відповідальності, встановлений ч. 2 ст. 38 КУпАП закінчився, а відтак у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП, відповідно до ст. 247 КУпАП, провадження по справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.

При цьому суд звертає увагу на те, що згідно листа ВССУ за №223-943/0/4-17 від 22.05.2017 року «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією» - судам слід мати на увазі, що адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення може бути накладено не пізніше двох років із дня його вчинення. Будь-якого продовження перебігу строків накладення адміністративних стягнень законом не передбачено, тому в разі їх закінчення провадження у справі закривається.

07.11.2017 року Науково-консультативна рада при Вищому адміністративному суді України прийняла Висновок «Щодо встановлення вини особи під час закриття провадження про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності».

Так, у вказаному Висновку зазначено, що п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Окрім того, логічне тлумачення абз. 1 ст. 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів це єдина необхідна підстава для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню у процесі розгляду справи про адміністративне правопорушення (ст. 280 КУпАП), у тому числі вини особи у його вчиненні. Таким чином, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями. Прийняття двох таких взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, згідно роз`яснень, наданих Верховним судом в постанові від 11.07.2018 року у справі за №308/8763/15-а - провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. При цьому, наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Верховний суд прийшов до висновку, що при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.

Крім того, судом під час розгляду вказаної справи враховуються практика Європейського суду з прав людини від 09.01.2023 року у справі «Волков проти України» про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від незаявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, які мали місце у віддаленому минулому на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними. Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.

Таким чином, оскільки як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення - адміністративне правопорушення, що інкримінується ОСОБА_1 було вчинено 10.04.2026 року, тобто, на час розгляду справи, строк притягнення її до адміністративної відповідальності, встановлений ч. 2 ст. 38 КУпАП закінчився, оскільки з моменту його вчинення минуло більше трьох місяців, а відтак у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП, відповідно до ст. 247 КУпАП, провадження по справі відносно підлягає закриттю.

На підставі ст. 184 КУАП, керуючись ст. ст. 23,33, 34, 35, 40-1, 245, 283, 284 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП - закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Вишгородський районний суд Київської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя О.П. Дьоміна