Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №357/20595/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/20595/25

Провадження № 2/357/89/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., при секретарі Козубенко Я.С.,

за участю:

представник позивача - Рура Я.С.,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2025 року від представника АТ КБ «Приватбанк» через систему «Електронний суд» до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшов вказаний позов, в якому позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 09.01.2020 у розмірі 38 638,91 грн та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

В обґрунтування позову вказано, що 09.01.2020 ОСОБА_1 ознайомилась з умовами кредитування, підписала паспорт кредиту та заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. На підставі укладеного договору відповідач отримала платіжний інструмент - кредитну картку - НОМЕР_1 , строк дії - 02/23, тип - Універсальна GOLD. В процесі користування рахунком та видачі кредитної картки з новим строком дії, 23.01.2024 відповідач підписала паспорт споживчого кредиту та заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, на підставі чого отримала платіжний інструмент - кредитну картку НОМЕР_2 , строк дії - 06/27, тип - Універсальна GOLD. Відповідач користувалась кредитним лімітом, повертала використану суму кредитного ліміту та сплачувала відсотки за користування кредитним лімітом, але припинила вносити кошти для погашення заборгованості за кредитом, внаслідок чого утворилась заборгованість. В процесі підготовки позовної заяви встановлено, що відповідач перестала вносити кошти посилаючись на «спірну» операцію від 24.01.2024, яка була проведена по її картці. Позивачем здійснено перевірку та встановлено, що 24.01.2024 о 16:53:01 на лінію клієнтської підтримки 3700 звернулась відповідач та повідомила, що не підтверджує платіжну операцію по картці НОМЕР_1 за 24.01.2024 на суму 29 000 грн з комісією за переказ 870 грн. Під час бесіди з оператором банку відповідач повідомила, що на її номер мобільного телефону зателефонувала невідома особа, представившись представником служби безпеки банку та повідомила, що за її банківською карткою проводяться підозрілі операції та намагаються розплатитися за інтернет послуги. В свою чергу відповідач повідомила, що не здійснює оплату вказаних послуг, тому «нібито» представник банку запропонував заблокувати картку, на що вона погодилася. Відповідач підтвердила, що перейшла за посиланням, яке було їй надіслано від третіх осіб та виконала вказівки третіх осіб.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.

30.01.2026 ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні 17.03.2026.

09.03.2026 відповідач ОСОБА_1 подала до суд відзив на позов, в якому не погоджується з позовними вимогами позивача та вважає їх безпідставними, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню. Вказує, що заборгованість виникла внаслідок шахрайських дій третіх осіб, які шляхом обману отримали доступ до банківського застосунку відповідача. Остання діяла під впливом обману, перебуваючи у впевненості, що виконує інструкції банку з метою захисту своїх коштів. Таким чином, її дії не можуть вважатися вільним та усвідомленим волевиявленням щодо здійснення платежу. Фактично відбулося незаконне заволодіння коштами шляхом соціальної інженерії (шахрайства). За заявою відповідача внесено відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 190 (КК України) № 12024111030000386. Банк, як професійний учасник ринку фінансових послуг зобов`язаний забезпечити належний рівень безпеки платіжних операцій, а також реагувати на підозрілі транзакції. Операція на значну суму була здійснена за нетипових обставин, що мало викликати додаткову перевірку або блокування платежу. Однак, банк не вжив достатніх заходів для запобігання шахрайству, чим допустив списання коштів. Позивач не довів, що платіж був здійснений з ініціативи відповідача без стороннього втручання. Відповідальність за порушення зобов`язання настає лише за наявності вини. Відповідач є потерпілою від шахрайських дій, що підтверджується зверненням до правоохоронних органів. Її дії були спричинені протиправними діями третіх осіб, а не умисним невиконанням кредитних зобов`язань. Отже, відсутні підстави для покладення на неї відповідальності за спірні операції. Також, позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність включення до суми боргу коштів, списаних внаслідок шахрайських дій третіх осіб. Вказана сума є спірною, а тому не може бути безумовно стягнута. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Разом з відзивом, відповідач заявила клопотання про поновлення строку подання відзиву та клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили вироком суду у кримінальному провадженні.

Вказане клопотання мотивоване тим, що заборгованість, на яку посилається позивач, виникла внаслідок шахрайських дій третіх осіб, які шляхом обману отримали доступ до банківського застосунку відповідачки та змусили її виконувати їх вказівки, представляючись працівниками служби безпеки банку. 26.01.2024 вона звернулась до Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої внесені відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 190 КК України, номер кримінального провадження 12024111030000386. Встановлення зазначених обставин є визначальним для вирішення цього цивільного спору.

Крім того, відповідач просила витребувати від органу досудового розслідування інформацію щодо стану кримінального провадження (номер, стадія, процесуальний статус відповідача).

16.03.2026 на адресу суду від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення, в обґрунтування яких зазначено про необхідність розгляду справи упродовж розумного строку та відсутність правових підстав для зупинення провадження. Вказано, що здійснення відповідним органом досудового розслідування окремої стадії кримінального провадження - досудового розслідування, не може виступати підставою для зупинення провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України. У даній справі надано достатньо належних та допустимих доказів, які дозволяють суду встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду, а тому не існує об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення кримінальної справи, яка навіть не перебуває в суді. Просила відмовити в клопотанні.

Також, 16.03.2026 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив з додатковими обґрунтуваннями позову. Вказано, що 24.01.2024 при здійснені спірного переказу коштів електронна ідентифікація платіжного засобу і користувача здійснена в Приват24 з належною автентифікацією платіжного інструменту і його держателя з використанням фінансового номеру телефону та коректного вводу паролю входу в Приват24, а в такому разі у відповідності до правил п. 146 VІІ Розділу Положення № 164 відповідальність за такі операції покладено на власника рахунку. Відповідач не позбавлена права пред`явити вимоги до осіб, винних у скоєнні кримінального правопорушення. Повторно просив задовольнити позов.

17.03.2026 ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі, клопотання про витребування доказів задоволено та витребувано від Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області інформацію щодо стану кримінального провадження, внесеного за ч. 4 ст. 190 КК України, за заявою ОСОБА_1 (номер, стадія, процесуальний статус ОСОБА_1 ).

27.03.2026 на адресу суду надійшли витребувані докази.

27.05.2026 в судовому засіданні суд на місці ухвалив прийняти до розгляду відзив на позовну заяву та відповідь на відзив.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити. Пояснив, що кредитний договір не є новим, була заява про приєднання до договору про надання банківських послуг. Відповідач користувалась кредитними коштами, а договором передбачено нарахування відсотків. Відбувся переказ кредитних коштів з рахунка на рахунок, ця транзакція є безвідкличною. Одержувачем є ОСОБА_2 . Банк провів перевірку щодо вказаного переказу. Ні логін, ні пароль на час транзакції не змінювались, змінилися тільки після переказу. До стягнення заявлено тіло кредиту і відсотки саме за кредитним договором, який був укладений раніше. Банк не може надати виписку про дії відповідача, спрямовані на переказ коштів відповідачем на картку іншої особи, оскільки вхід у Приват24 здійснюється клієнтом через логін і пароль.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити. Пояснила, що з 2020 року в неї була кредитна картка, якою вона користувалась максимум на 2 000 грн та завжди їх повертала. Після переоформлення картки їй подзвонили з банку. Загалом того дня їй з банку дзвонили три людини. Потім відбулось списання 29 000 грн з її картки. Ні коду, ні паролю вона нікому не казала. В банку повідомили, що повернуть кошти. Слідча вказала, що ОСОБА_2 також є потерпілим. Вважає, що списання коштів з її рахунку відбулось внаслідок дій шахраїв. Відповідачу невідома особа ОСОБА_4 , саме з її телефону дзвонили відповідачу.

Вислухавши позиції представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та звукозапис розмови, що завантажений в електронному вигляді разом з позовом, суд перейшов до стадії ухвалення рішення, повідомивши дату та час його проголошення і складення.

Судом встановлено наступне.

09.01.2020 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 погоджено заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно до умов якої відповідач отримав кредитні кошти у формі відновлюваної кредитної лінії, тип кредитної карти - картка «Універсальна Gold», строк кредитування відновлювальної кредитної лінії становить 240 місяців, процентна ставка відсотків річних - 42% річних.

Крім того, 23.01.2024 між Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 погоджено заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно до умов якої відповідач отримала кредитні кошти у формі відновлюваної кредитної лінії, тип кредитної карти - картка «Універсальна Gold», строк кредитування відновлювальної кредитної лінії становить 12 місяців, процентна ставка відсотків річних - 40,8% річних.

Довідками позивача № 0000003932419446, 0000003932420495 від 19.11.2024 підтверджено видачу 09.01.2020 відповідачу кредитної картки - НОМЕР_1, строк дії - 02/23, тип - «Універсальна Gold» та 24.01.2024 - кредитної картки - НОМЕР_2, строк дії - 06/27, тип - «Універсальна Gold», а також зміни кредитного ліміту.

Виписка банку по рахунку ОСОБА_1 підтверджує списання 24.01.2024 коштів у сумі 29 000 грн через додаток Приват24, одержувач: ОСОБА_2 , комісія за переказ становить 870 грн.

24.01.2024 о 16:53:01 ОСОБА_1 звернулась на лінію клієнтської підтримки 3700.

Аудіозапис розмови досліджено судом та встановлено, зокрема, що ОСОБА_1 повідомила оператора про шахрайство, працівник банку повідомила про необхідність блокування картки. Відповідач повідомила, що заходила в застосунок Приват24, оператор рекомендувала перевипустити картку, змінити паролі, звернутись до поліції.

25.01.2024 відповідач звернулась до поліції із заявою про злочин, а саме, що 24.01.2026 її набрала невідома особа, яка користується мобільним телефоном НОМЕР_3 та представившись працівником банку отримала інформацію з приводу банківської карти потерпілого, після чого, шляхом обману, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, заволоділа грошовими коштами в сумі 29 000 грн, які було перераховано на рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_4 , чим завдала майнової шкоди.

26.01.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12024111030000386 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України та призначено слідчого Говгаленко О.В., що вбачається з постанови Білоцерківського РУП від 26.01.2024 та матеріалів кримінального провадження, яке триває.

В матеріалах справи міститься протокол допиту потерпілого ОСОБА_1 від 26.01.2024, відповідно до якого відповідач вказує, що не перераховувала 29 000 грн на рахунок ОСОБА_2 .

Вказує, що 24.01.2024 о 11 год. 00 хв., на її номер мобільного телефону зателефонувала невідома особа чоловічої статі з номеру: НОМЕР_3 , приставившись представником АТ КБ «Приватбанк», а також зазначив своє ПІП - ОСОБА_2 . В ході розмови останній повідомив, що її банківською карткою намагаються розплатитися за інтернет послуги на інтернет сторінці «Амазон». В свою чергу, ОСОБА_1 повідомила, що не здійснює оплату вказаних послуг, тому представник банку запропонував заблокувати картку, на що вона погодилася та останній попросив зайди до мобільного додатку АТ КБ «Приватбанк» з метою проведення відповідних операцій для блокування картки. Зайшовши у додаток на прохання начебто представника банку, вона підтвердила невідому операцію та вийшла з додатку, адже картка зі слів представника, буде заблокована, тому необхідно в найкоротший термін звернутися до найближчого відділу АТ КБ «Приватбанк», з метою заміни картки. Також, цього ж дня, близько о 15 год. вона вирішила повторно здійснити вхід до мобільного додатку АТ КБ «Приватбанк» та виявила списання грошових коштів у розмірі 29 000 грн. Звернувшись до банку їй повідомили, що був здійснений вхід з іншого мобільного додатку та в подальшому відбулось списання коштів.

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості, станом на 25.11.2025 за відповідачем утворилась заборгованість, що становить 38 638,91 грн, в тому числі: 31 198,40 грн - заборгованість за тілом кредиту; 7 440,51 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

При вирішенні справи суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданої позивачем виписки про рух коштів вбачається, що відповідач систематично користувалась платіжною карткою починаючи з 09.01.2020, здійснювала платежі та вчасно повертала використані кошти.

Поряд з цим, позивач АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що відповідачка належним чином не виконує умови кредитного договору, у зв`язку з чим заборгувала банку грошові кошти, які у добровільному порядку сплатити не бажає.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором б/н від 09.01.2020 заборгованість за кредитним договором відповідачки станом на 25.11.2025 грн становить 38 639,91 грн, яка складається з наступного:

31 198,40 грн - заборгованість за тілом кредиту;

7 440,51 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.03.2023 у справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 у справі № 6-71цс15 зазначено, що: «відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.02.2018 у справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2018 у справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.07.2019 у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13.05.2015 у справі № 6-71цс15.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.08.2020 в справі 766/19614/18 (провадження № 61-19350св19) вказано, що: «суди попередніх інстанцій вважали недоведеним те, що ОСОБА_1 ініціював збільшення кредитного ліміту за своїм картковим рахунком, здійснював спірні грошові перекази, а також що про ці операції його було повідомлено у момент їх вчинення.

Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про зупинення нарахування процентів та штрафних санкцій ОСОБА_1 по кредитній картці № НОМЕР_1 на розмір заборгованості 31712 грн, яка виникла у зв`язку із неправомірним списанням без його волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій».

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13.09.2019 у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02.10.2019 у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 23.01.2020 у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19).

При цьому, сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Суд звертає увагу, що до спірного списання грошових коштів із карткового рахунку відповідачки 24.01.2024 у розмірі 29 000 грн, ОСОБА_1 користувалася коштами банку та її борг перед позивачем на день здійснення несанкіонованого списання коштів становив 1 793,17 грн, однак вказані кошти відповідачкою банку повернуті, а саме: 21.02.2024 - 93,17 грн; 22.02.2024 - 1 700 грн.

В подальшому кредитні кошти відповідач не використовувала, банк здійснював лише списання відсотків.

Суд при постановленні рішення по справі враховує факт звернення відповідача того ж дня до банку та наступного дня до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача дійсно була відсутня воля на вчинення такої транзакції.

В судовому засіданні на запитання суду - «чи може банк надати виписку про рух дій відповідача (по рахунку), які були спрямовані на переказ коштів відповідачем на карту іншої особи - Бабарики?», представник позивача відповіла - ні, вхід у Приват24 здійснює клієнт через логін і пароль.

Оцінюючи доводи сторін, суд також бере до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належно обґрунтовані під час судового розгляду справи.

Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, суд враховує те, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами у їх сукупності та логічному взаємозв`язку, поза розумним сумнівом, що 24.01.2024 списання грошових коштів з карткового рахунку відповідачки у розмірі 29 000 грн (комісія 870 грн) відбулося з її вини чи за її розпорядженням.

А тому суд дійшов висновку, що стороною позивача не доведено того факту, що відповідач ОСОБА_1 , як користувач послуг банку, своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, чи незаконному використанню ПІН-коду, що дало змогу ініціювати платіжну операцію та, як наслідок, призвело до утворення заборгованості у вказаній банком сумі.

Натомість, у судовому засіданні знайшов своє підтвердження той факт, що відповідач, виявивши безпідставне зняття коштів з її рахунку, повідомила про цей факт банк, заблокувала карткові рахунки та звернулася до правоохоронних органів.

Отже, у судовому засіданні не встановлено, а стороною позивача не доведено належними доказами волі відповідача на отримання вказаних у позові коштів з її карткового рахунку (кредитного ліміту), переказу цих коштів іншим особам, передання відповідачем її платіжної картки іншій особі, втрату відповідачем платіжної картки, розголошення іншим особам ПІН-коду карти через який треті особи могли мати доступ до вказаних коштів, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити за їх необґрунтованістю.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги не підлягають до задоволення, судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А. Ю. Цуранов