Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №278/1187/26 — Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 278/1187/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Вачко В. І. ,

з секретарем судового засідання Щипською І.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , в якій просить в порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину колісного транспортного засобу марки RENAUT моделі SCENIC, 2011 року випуску, VIN-код (номер кузова): НОМЕР_1 , стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошову компенсацію вартості 1/2 частини колісного транспортного засобу марки RENAUT моделі SCENIC, 2011 року випуску, VIN-код (номер кузова): НОМЕР_1 в сумі 143100,00 грн., та судові витрати по справі, мотивуючи тим, що спірне майно набуте сторонами в шлюбі, є спільним майном подружжя та відчужено відповідачем без відома і згоди позивача.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників справи не надходило.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 16.09.2012 між ОСОБА_1 , позивачем, та ОСОБА_2 , відповідачем, виконавчим комітетом Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, було зареєстровано шлюб, актовий запис № 56. Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 22.08.2024 у справі № 286/2398/24 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

Позивач стверджує, що сторонами за час перебування в шлюбі був придбаний колісний транспортний засіб марки RENAUT моделі SCENIC, 2011 року випуску, VIN-код (номер кузова): НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , право власності на який було зареєстровано одноосібно за відповідачем, хоча автомобіль є спільним майном подружжя; відповідач продав спільне майно без відома та дозволу позивачки.

Як вбачається із листа Регіонального СЦ ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях від 18.02.2026 № 31/35/14/166-аз/08-2026-174-2026, у ТСЦ № 1841 (на правах відділу, с.Довжик) РСЦ ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях, за відповідачем ОСОБА_2 18.11.2020 дійсно було зареєстровано колісний транспортний засіб марки RENAUT моделі SCENIC, 2011 року випуску, VIN-код (номер кузова): НОМЕР_1 реєстраційний номер НОМЕР_2 ., який 09.06.2024 перереєстровано на нового власника у ТСЦ № 3245 (на правах відділу, м.Вишгород) РСЦ ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях.

На момент відчуження 09.06.2024 транспортного засобу марки RENAUT моделі SCENIC, 2011 року випуску, VIN-код (номер кузова): НОМЕР_1 реєстраційний номер НОМЕР_2 , позивач ОСОБА_1 у період з 07.03.2022 по 23.06.2024 перебувала за межами України, що підтверджується відтисками штампів про перетин кордону у Паспорті громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 Городиської Діни.

Згідно з звітом про оцінку транспортного засобу, ринкова вартість транспортного засобу марки RENAUT моделі SCENIC, 2011 року випуску, VIN-код (номер кузова): НОМЕР_1 реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 286200,00 грн.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном.

Розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Відповідно до ч.1 ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Частиною 1 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2018 у справі № 235/9895/15-ц, від 05.04.2018 у справі № 404/1515/16-ц.

Судом встановлено, що спірний транспортний засіб набутий відповідачем за час шлюбу з позивачкою. Судове рішення про визнання спірного автомобіля особистою приватною власністю відповідача відсутнє. Водночас, відсутність судового рішення про визнання спірного автомобіля особистою приватною власністю відповідача підтверджує, що у суду відсутні підстави вважати, що таке майно належить виключно відповідачу, оскільки докази на спростування презумпції спільності майна, набутого подружжям у шлюбі, - відсутні. Спірний транспортний засіб, який є спільним майном подружжя сторін, відчужено відповідачем під час шлюбу. Позивачкою завлено про поділ спільного майна та виплату їй грошової компенсації за належну їй частку спільного майна, відчуженого без її згоди.

За вимогами частин 1, 2 ст.369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно з ч.3 ст.65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

У ст.68 СК України закріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивачка надавала згоду відповідачу на відчуження спірного спільного майна - транспортного засобу марки RENAUT моделі SCENIC, 2011 року випуску, VIN-код (номер кузова): НОМЕР_1 .

Відповідно до ч.1 ст.61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно з ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами презумпцію спільності права власності сторін на спірне майно, яке набуте ними в період шлюбу, а також не надано доказів отримання позивачкою грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на спірне майно подружжя. За таких обставин та наведеного правового регулювання, суд доходить висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 1144,80 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності на 1/2 частину колісного транспортного засобу марки RENAUT моделі SCENIC, 2011 року випуску, VIN-код (номер кузова): НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрована: АДРЕСА_2 ) грошову компенсацію вартості 1/2 частини колісного транспортного засобу марки RENAUT моделі SCENIC, 2011 року випуску, VIN-код (номер кузова): НОМЕР_1 , в сумі 143100,00 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1144,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.07.2026.

Суддя: В. І. Вачко