Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №161/15692/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/15692/26

Провадження № 2-о/161/489/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого – судді Рудської С.М.

при секретарі – Коржик Н.В.

за участю:

заявника – ОСОБА_1

представника заявника – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи – ОСОБА_3 , Відділення поліції № 3 Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, про видачу обмежувального припису,

В С Т А Н О В И В:

23.07.2026 року заявник ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_3 , на обґрунтування якої вказала, що з 09.03.2018 року перебуває з ним у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають двох малолітніх дітей. Тривалий час вона потерпає від психологічного та фізичного насильства з боку ОСОБА_3 , оскільки вони проживають за однією адресою. Захистити себе інакше, як в судовому порядку, вона не може, оскільки сильно боїться чоловіка. З початку 2018 року ОСОБА_3 зловживає алкогольними напоями, веде аморальний спосіб життя, в стані алкогольного сп`яніння виплескує на неї безпідставну агресію, що проявляється у постійних погрозах завдати собі життєвонебезпечної шкоди, шкоди їхньому майну, погрожує вбивством їй та її рідним. ОСОБА_3 підвищує на неї голос, кричить, знецінює її, висловлюється щодо неї у принизливій формі. Вона неодноразово намагалася втікати від кривдника, переховувалася у кризовому центрі, готелях, проживала у знайомих, але кожного разу ОСОБА_3 її знаходив та змушував повернутися додому. Враховуючи наведене просить су видати обмежувальний припис щодо ОСОБА_3 на строк 6 місяців, заборонивши йому: спілкуватися з нею; наближатися на 500 м до місця її проживання (перебування), інших місць частого відвідування; заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати її, в тому числі, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці невідомому ОСОБА_3 ; переслідувати її і в будь-який спосіб намагатися контактувати з нею; заборонити з нею телефонні розмови або контактувати через засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

В судовому засіданні заявник пояснила суду, що ОСОБА_3 уже тривалий час застосовує до неї насильство фізичного, психологічного, економічного та сексуального характеру. В червні 2026 вона була на 14 днів поміщена з дітьми до кризового центру. Підставою її звернення для поміщення до Центру стало те, що ОСОБА_3 в образливій формі дорікав ій, що вона не заробляє достатньо грошей, а тому вона на наступний день звернулася до поліції. Вона неодноразово викликала поліцію у зв`язку із застосуванням ОСОБА_3 до неї різних форм насильства, проте протоколи про домашнє насильство щодо ОСОБА_3 не складалися, оскільки останній має знайомих у Луцькому РУП, які допомагають йому уникнути відповідальності. З заявами, скаргами на дії чи бездіяльність органів поліції вона не зверталася. Звернутися до суду з даною заявою про видачу обмежувального припису вона вирішила після спілкування з психологом. Заявлені вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник заявника – адвокат Кудрицька О.Я. в судовому засіданні зазначила, що заінтересована особа ОСОБА_3 систематично вчиняє домашнє насильство відносно заявниці. Агресивність ОСОБА_3 по відношенню до заявниці стає дедалі більшою. Просить суд заяву про видачу обмежувального припису задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з`явився, надав суду заяву з проханням слухання справи відкласти, оскільки з будинку він не виходить у зв`язку з тим, що у нього закінчилася відстрочка від мобілізації (а.с. 63).

Представник заінтересованої особи Відділення поліції № 3 Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області в судове засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив, заяви клопотання про відкладення розгляду справи від нього на адресу суду не надходили.

Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису. Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.

Зважаючи на те, що неявка заявника ОСОБА_3 в судове засідання є повторною, слухання справи за його заявою вже відкладалося (а.с. 57), 23.07.2026 року він в приміщенні суду ознайомився з матеріалами даної справи, судом йому було забезпечено достатньо процесуального часу для поданнях письмових пояснень, то суд підстав для відкладення розгляду справи не вбачає.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 09.03.2028 року (а.с. 7), проживають у будинку, належному заявниці за адресою: АДРЕСА_1 .

Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають двох малолітніх дітей: доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 12-13).

У своїй заяві про видачу обмежувального припису ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_3 систематично вчиняє відносно неї психологічне та фізичне насильство, яке виражається у різного роду погрозах, застосуванні фізичної сили, в психологічному тиску.

На підтвердження вищевказаних обставин заявниця надала лист Головного Управління Національної поліції у Волинській області від 15.07.2026 року з інформацією щодо звернень ОСОБА_1 до підрозділів поліції ГУНП у Волинській області в період з 01.01.2023 року по теперішній час згідно таблиці (а.с. 10-11).

Крім того, заявниця надала суду висновок психолога на підтвердження наявних у неї психологічних розладів, які, з її слів, виникли внаслідок застосування до неї домашнього насильства ОСОБА_3 (а.с. 43).

Також, ОСОБА_1 було долучено до своєї заяви лист Управління соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 30.06.2026 року (а.с. 42), з якого слідує, що ОСОБА_1 з дітьми 10.06.2026 року була влаштована у кризову кімнату Денного центру соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та /або насильства за ознаками статі, яка функціонує при Управлінні. Однак, 23.06.2026 року на підставі особистої зави ОСОБА_1 вона з дітьми достроково вибула з кризової кімнати.

Розділом IV глави 13 ЦПК України визначено порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису.

Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі – Закон).

Пунктами 3, 6, 7, 8 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Фізичне насильство – форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, шарпання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення у не безпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Враховуючи положення ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких – колишнє подружжя і дитина (діти).

Частинами 2, 3, 4 ст. 26 Закону визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).

Судом в ході розгляду було встановлено, що ОСОБА_3 за вчинення домашнього насильства щодо ОСОБА_1 до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався, протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 173-2 КУпАП відносно нього не складалися.

Заявницею ОСОБА_1 не надано суду жодних доказів того, що станом на день подачі даної заяви про видачу обмежувального припису ОСОБА_3 вчинялися відносно неї будь-які неправомірні дії, які містять ознаки домашнього насильства будь-якого характеру.

Як вбачається з відомостей, наданих органами Національної поліції, всі звернення ОСОБА_1 до поліції були розглянуті згідно Закону «Про звернення громадян», такі дії та/чи бездіяльність органів поліції ОСОБА_1 не оскаржувалися.

При цьому, вірогідність вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства відносно ОСОБА_3 , що може призвести до настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, ґрунтуються виключно на припущеннях заявниці.

В свою чергу, причина психоемоційних розладів, на підтвердження яких заявниця надала відповідний доказ, були встановлені психологом виключно зі слів останньої, що не може бути взятим судом до уваги.

Таким чином, суд вважає, що беззаперечних доказів на підтвердження факту вчинення або намагання ОСОБА_3 вчинити домашнього насильства у розумінні ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» заявницею суду не надано, а тому підстави вважати, що наявні ризики настання тяжких наслідків для заявниці чи її малолітніх дітей у зв`язку з відмовою суду у видачі обмежувального припису відсутні.

Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису слід відмовити за необгрунтованістю.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 259, 263-265, 350-1 - 350-6 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні ОСОБА_1 , заінтересовані особи – ОСОБА_3 , Відділення поліції № 3 Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, про видачу обмежувального припису – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заявник: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Заінтересована особа: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Заінтересована особа: Відділення поліції № 3 Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, місцезнаходження: Волинська область, м. Луцьк, вул. Виробнича, 36.

Повний текст рішення суду складений та підписаний 29 липня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області Рудська С.М.