Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №191/4862/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5840/26 Справа № 191/4862/25 Суддя у 1-й інстанції - Форощук С. А. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Гапонова А.В.

суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

- за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції»

на заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

22.09.2025 року до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість загальною сумою 50370 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 7000 грн., суми заборгованості за процентами нарахованих процентів первісним кредитором - 30490 грн., суми заборгованості за процентами нарахованих ТОВ «Українські фінансові операції» в сумі 12880 грн., а також судовий збір у сумі 2422 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу у сумі 10000 грн 00 коп. В порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) – s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С – сума основного боргу; 3 – 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 – кількість днів у році; Дн. – кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції». Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 02.11.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді Договір №4107947 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, з використанням електронного підпису, з використанням одноразового ідентифікатора «Р021». За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: відповідно до п. 1.2. тип кредиту – кредит, сума кредиту складає 18300 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надав кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору.

26.07.2024 року первісний кредитор ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 23/09/2024 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача.

Враховуючи зазначене, до позивача відповідно до укладеного Договору факторингу від 26.07.2024 року №26.07.2024 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 4107947 від 02.11.2023 року загальна сума заборгованості склала 37490,00 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту 7000,00 грн, заборгованості за процентами 30490,00 грн та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 0 грн.

Відповідно до умов строк дії п. 1.3 Договору №4107947 строк кредиту 360 днів: з 02.11.2023 року по 27.10.2024 року. Станом на дату укладання Договору факторингу від26.07.2024 року № 6/07/2024, строк дії Договору №4107947 від 02.11.2023 року не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Українські фінансові операції» з дати факторингу 27.07.2024 року донараховано відсотки за (92 календарних днів). 7000 грн * 2 % = 140 грн* 92 календарних дні = 1288 грн. відсотки нараховані ТОВ «Українські фінансові операції».

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Заочним рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за Кредитним договором №4107947 від 02.11.2023 року у розмірі 14000 (чотирнадцять тисяч) грн, яка складається з наступного: заборгованості за тілом кредиту – 7000 грн; заборгованості за процентами – 7000 грн 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» судові витрати по справі, які складаються з судового збору у розмірі 673 (шістсот сімдесят три) грн. 29 коп. та витрат на правову допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог, відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

23.03.2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.03.2026 року в частині стягнення процентів у розмірі 7000,00 грн та ухвалення в цій частині нового рішення, яким позов задовольнити, стягнувши з відповідача відсотки за договором № 4107947 від 02.11.2023 року у розмірі 45290 грн, зі здійсненням розподілу судових витрат, в іншій частині залишити рішення суду першої інстанції без змін.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції фактично самостійно визначив заборгованість зі сплати процентів за користування чужими коштами в сумі 7000 грн без урахування законодавчо визначених денних процентних ставок та жодного економіко-правового розрахунку.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 50370,00 грн, що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

02.11.2023 між товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір №4107947 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Згідно з умовами договору, ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу кредит у сумі 7000 грн на строк 360 днів (з 02.11.2023 року по 27.10.2024 року) під 2% в день (стандартна процентна ставка), які застосовуються в межах всього строку кредиту.

Договір укладено в електронній формі за допомогою ITC Товариства «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «Р021», що, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Умовами договору визначено, що ТОВ «Українські фінансові операції» має право самостійно визначати умови та порядок надання послуг з виконання платежів, в тому числі обирати систему переказу коштів. За інформацією в листі ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», відповідно до зазначеного договору №4107947 від 02.11.2023 було успішно перераховано грошові кошти у сумі 7000 грн на платіжну карту НОМЕР_2 , що також підтверджено інформацією, надано АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Відповідно до п. 3.1. та п. 1.4.1. договору, проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною процентною ставкою 2% в день на залишок фактичної заборгованості.

26.07.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу №26/07/2024, за яким право грошової вимоги до відповідача за договором № 4107947 від 02.11.2023 року перейшло до позивача.

Загальна сума заборгованості становить 50370 грн, яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі у розмірі 7000 грн, суми заборгованості за процентами нарахованих процентів первісним кредитором - 30490 грн, суми заборгованості за процентами нарахованих ТОВ «Українські фінансові операції» в сумі 12880 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7000,00 грн, оскільки ТОВ «Українські фінансові операції» надало належні і допустимі докази укладення ТОВ «Лінеура Україна» з відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору №4107947 від 02.11.2023 року та отримання позичальником кредитних коштів в сумі 7000,00 грн.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у сумі 50370 грн, суд першої інстанції дійшов такого висновку.

Пунктом 6 статті 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

За правилами ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

За змістом положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. При цьому, частина 4 статті 18 Закону не містить застереження щодо незастосування зазначених положень пункту 5 частини 3 цієї статті до умови договорів про надання споживчого кредиту.

Частинами 5 та 7 статті 18 Закону передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку про те, що нарахований позивачем розмір відсотків є несправедливим, а первісний кредитор, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Так, Договором №4107947 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02.11.2023 року визначено предмет договору та розрахунок погашення суми кредиту та нарахованих відсотків, відповідно до яких сума кредиту становить 7000,00 грн, строк кредитування 360 днів, стандартна процента ставка становить 2% в день. Орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення договору становить за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 57400 грн.

Суд першої інстанції вважав, що нарахування такого високого розміру відсотків порушує принцип рівності сторін договору, учасником якого є відповідач як споживач, тим самим порушує його права споживача, тому вимога позивача про стягнення суми заборгованості за відсотками, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим ст. 3 п. 6, ст. 509 ч. 3 та ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, а наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання.

З огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09.04.1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

При вирішенні питання щодо стягнення відсотків, суд, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків невиконаному зобов`язанню відповідача та врахуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає, що належить зменшити розмір відсотків до розміру 7000,00 грн, який на переконання суду, буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин.

З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду, оскільки ці висновки ґрунтуються на ретельному аналізу доказів, що є у матеріалах цивільної справи.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки заявлена позивачем вимога про стягнення заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 50370,00 грн не є співмірною сумі кредиту 7000,00 грн за кредитним договором.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Згідно з ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» залишити без задоволення.

Заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: