Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №207/5886/25 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 27 липня 2026 р.

Справа: №207/5886/25

Суддя: Гапонов А. В.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5390/26 Справа № 207/5886/25 Суддя у 1-й інстанції - Подкопаєва І. А. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Гапонова А.В.

суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області від 23 лютого 2026 року,-

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

04.09.2025 року до суду надійшов позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у сумі 36391,65 гривень, з яких: 20562,91 гривень – заборгованість за кредитом; 15828,74 гривень – заборгованість за процентами.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 16.04.2021 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №20118587575, на підставі якого видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 20666,00 гривень зі сплатою процентів за користування кредитними коштами. Оскільки відповідач зобов`язання за договором не виконує, станом на 07.05.2025 року виникла заборгованість у сумі 36391,65 гривень, з яких: 20562,91 гривень – заборгованість за кредитом; 15828,74 гривень – заборгованість за процентами.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області від 23 лютого 2026 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» суму заборгованості за кредитним договором №20118587575 від 16.04.2021 року станом на 07.05.2025 року у сумі 36391,65 гривень, з яких: 20562,91 гривень – заборгованість за тілом кредиту; 15828,74 гривень – заборгованість за процентами.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» сплачений судовий збір у сумі 2422,40 гривень.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

09.03.2026 року від ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області від 23 лютого 2026 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, застосувавши до строки позовної давності, з покладенням судових витрат на позивача.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що до позовної заяви АТ «ПУМБ» не додано ніякого кредитного договору, оскільки він між мною і позивачем не укладався.

Анкета клієнта і заява на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб також не можуть вважатись кредитним договором, оскільки не містять його істотних умов, визначених законодавством.

Суд першої інстанції залишив без уваги той факт, що використані з кредитної карти грошові кошти повернені відповідачкою шляхом поповнення зазначеної карти, що також підтверджується випискою про рух коштів по її картковому рахунку, наданою банком.

Вважає, що АТ «ПУМБ» пропустило позовну давність для звернення до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості та просить апеляційний суд застосувати наслідки пропуску позовної давності до вимог АТ «ПУМБ».

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 36391,65 грн, що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено.

16.10.2021 року ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» була підписана заява № 20118587575 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка містить власноручні підписи ОСОБА_1 та представника банку (а.с. 8).

Відповідно до змісту заяви ОСОБА_1 просить відкрити на її ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та надати кредитну картку. № кредитної картки миттєвого випуску НОМЕР_2 , і встановити кредитний ліміт у сумі 3000 гривень. Розрахунковий день 30 число місяця, строк дії кредитного ліміту 12 місяців з дня надання кредитного ліміту. Зі спливом вказаного строку, дія Кредитного ліміту продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої із Сторін або підстав для його скорочення. Стандартна процентна ставка складає 47,88 %, реальна річна процентна ставка складає 47,88 %. Загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 1257,86 грн.

Розірвання Договору за ініціативою Клієнта можливе при відсутності заборгованості за договором. Клієнт має право у будь-який час достроково повністю повернути кредит, має право відмовитися від надання/одержання кредиту.

Представник банку перевірив подані Клієнтом документи, дозволив відкриття поточного рахунка в національній валюті, дата відкриття рахунка 16.10.2021, про що міститься відповідна відмітка на заяві.

До укладення договору про споживчий кредит ОСОБА_1 надана інформація про умови кредитного договору, що підтверджується Паспортом споживчого кредиту від 16.04.2021 року, який містить власноручний підпис останньої (а.с. 8, зворотній бік).

Кредитний ліміт по картці було встановлено 16.04.2021 року у сумі 3 000 грн і, в подальшому неодноразово збільшувався і зменшувався, а саме: 20.07.2021 року - 7 500,00 гривень, 19.08.2021 року - 18 700,00 гривень, 21.10.2021 року - 46 700,00 гривень. 23.11.2021 року - 50 000,00 гривень, 27.02.2022 року - 15 666,00 гривень, 03.03.2022 року – 20 666 гривень, що підтверджується Довідкою про збільшення кредитного ліміту по договору № 20118587575 від 16.04.2021 року (а.с. 17, зворотній бік).

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надав відповідачці можливість користуватися кредитними коштами в повному обсязі, яка здійснювала розрахунки кредитною карткою у період з 05.07.2021 року по 28.07.2022 року, а також здійснювала часткове погашення кредитної заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування ним, остання дата користування кредитною карткою 28.07.2022 року, що підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 16.04.2021 по 07.05.2025 (а.с. 20 - 22).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що станом на 07.05.2025 року загальна сума заборгованості за кредитом з урахуванням здійснених Клієнтом оплат за період з 05.07.2021 року по 30.11.2023 року становить 36 391,65 гривень, з яких: 20 562,91 гривень – заборгованість за тілом кредиту; 15 828,74 гривень – заборгованість за процентами (а.с. 18 - 19).

09.05.2025 АТ «ПУМБ» надіслало на адресу ОСОБА_1 письмову вимогу (повідомлення) про наявність станом на 07.05.2025 року заборгованості за кредитним договором у сумі 36 391,65 гривень та необхідність її погашення у добровільному порядку (а.с. 15 - 17).

Кредитний договір між сторонами укладений в паперовій формі шляхом підписання відповідачем заяви №20118587575 від 16.04.2021 року про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, факт надання кредитних коштів позичальнику у встановленому договором розмірі підтверджений належними та допустимими доказами, а тому у відповідача виник обов`язок з повернення отриманих за кредитним договором коштів у розмірі та на умовах встановлених договором, а також процентів за користування ними.

Суд першої інстанції відхилив доводи відповідачки про не укладення кредитного договору, з огляду на те, що Заява про приєднання до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб містить істотні умови договору, а саме розмір кредитного ліміту у сумі 3000 гривень з можливістю його збільшення, строк дії договору (12 місяців з дати надання кредитного ліміту з наступною пролонгацією), обов`язок сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірі 46,88 % річних та порядок їх сплати.

Вказана заява містить власноручний підпис відповідача, факт користування кредитними коштами не заперечується останньою у відзиві на позовну заяву та підтверджується банківською випискою по особовому рахунку, відтак умови кредитного договору про розмір та порядок сплати процентів за користування кредитними коштами погоджений сторонами у належній формі. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором не виконала у повному обсязі, чим порушила взяті на себе зобов`язання, в результаті чого утворилась заборгованість.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що станом на 07.05.2025 року загальна сума заборгованості за кредитом з урахуванням здійснених Клієнтом оплат за період з 05.07.2021 року по 30.11.2023 року становить 36391,65 гривень, з яких: 20562,91 гривень – заборгованість за тілом кредиту (сформована станом на 28.07.2022 року); 15828,74 гривень – заборгованість за процентами (сформована станом на 30.11.2023 року) (а.с. 18 - 19).

Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи та перевіривши їх доказами, визначивши спірні правовідносини та норми права, що підлягають застосуванню до них, перевіривши розрахунки позивача щодо розміру заборгованості дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за кредитним договором у сумі 36 391,65 гривень, з яких: 20 562,91 гривень – заборгованість за тілом кредиту; 15 828,74 гривень – заборгованість за процентами, є законними та обґрунтованими.

Щодо застосування строків позовної давності щодо заборгованості, суд першої інстанції зазначив наступне.

Позивач пред`явив позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором за період з 05.07.2021 року по 30.11.2023 року, останнє використання кредитної картки 20.08.2022 року.

Загальний трирічний строк позовної давності станом на дату подання позовної заяви до суду 04.09.2025 року не закінчився, оскільки такий строк був продовжений на період дії карантину (з 02.04.2020 року до 30.06.2023 року) та в подальшому – на строк дії воєнного стану.

Отже, у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Такий правовий висновок щодо обчислення та перебігу позовної давності висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції відхилив доводи відповідачки про закінчення строку позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості.

З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду, оскільки ці висновки ґрунтуються на ретельному аналізу доказів, що є у матеріалах цивільної справи.

Доводи апеляційної скарги спростовуються заявою на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №20118587575 від 16.04.2021 року, паспортом споживчого кредиту, який підписано відповідачкою ОСОБА_1 власноручно, згідно якого сторони узгодили істотні умови договору (а.с. 8, 8зв).

Крім того, відповідачкою не надано доказів на спростування розміру заборгованості або контррозрахунку.

Відхиляючи заяву відповідачки про пропуск позивачем строків позовної давності, суд першої інстанції врахував дію карантину з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року, та положення, що всі строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та подальше зупинення перебігу позовної давності у зв`язку з введенням воєнного стану з 24.02.2022 року та дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач АТ «ПУМБ» звернулось до суду своєчасно. Доводи апеляційної скарги з цього питання є необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області від 23 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua