Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №201/2558/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7848/26 Справа № 201/2558/26 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С.О. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

- за апеляційними скаргами:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс»

на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 27 березня 2026 року,

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лепська Аліна Володимирівна,

на додаткове рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 17 квітня 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

25.02.2026 року до Соборного районного суду міста Дніпра надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому ставилось вимога про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за договором №22038000178019 про надання кредиту від 26 вересня 2019 року, що становить 30926,08 грн, та сплаченого судового збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26 вересня 2019 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №22038000178019.

15 грудня 2021 року згідно умов договору факторингу №15/12/21, АТ «Банк Кредит Дніпро» відступлено право вимоги за кредитним договором №22038000178019 від 26 вересня 2019 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», а відповідно ТОВ «Цикл Фінанс» набуто право вимоги до відповідача.

Згідно Договору факторингу сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 30926,08 грн, із яких: заборгованість по тілу кредиту: 13160,54 грн, заборгованість по відсотках: 0,69 грн, заборгованість по комісії: 17764,85 грн.

09 квітня 2026 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Лепськлї Аліни Володимирівни надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій відповідачка просила суд стягнути з позивача витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 27 березня 2026 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

Додатковим рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 17 квітня 2026 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

20.04.2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 27 березня 2026 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог з покладенням на відповідачку судових витрат зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу за подачу позовної заяви у розмірі 3500,00 грн.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що ТОВ «Цикл Фінанс» разом з позовною заявою надало суду відповідь АТ «Банк Кредит Дніпро» про відмову у наданні запитуваних документів. Отже, позивачем було вжито всіх заходів, що залежали від нього для отримання належних та допустимих доказів від первісного стягувача АТ «Банк Кредит Дніпро», необхідних для обґрунтування заявлених позовних вимог.

Відсутність у матеріалах справи детального розрахунку заборгованості та виписок по рахунку боржниці зумовлена об`єктивними обставинами, що не залежать від волі позивача, та не свідчить про невиконання вимог пунктів 3, 5 частини третьої статті 175 ЦПК України, оскільки ним вжито заходів для витребування доказів, які позивач не має можливості отримати самостійно.

Суд першої інстанції проігнорував надані ТОВ «Цикл Фінанс» докази на підтвердження видачі кредитних коштів та позбавив позивача права на надання додаткових доказів, що призвело до хибних висновків, які суперечать обставинам справи та порушують його право на захист.

Доказом використання кредитних коштів та всі оплати по погашенню кредиту відповідачем за кредитним договором є виписки по особовим рахункам відповідача за період 26.09.2019 року по 14.12.2021 року.

25.05.2026 року від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лепська Аліна Володимирівна, надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про зміну додаткового рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 17 квітня 2026 року, шляхом збільшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з ТОВ «Цикл Фінанс» на користь ОСОБА_1 , понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції з 3000 грн до 10000 грн.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що суд, розглянувши заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу, залишив поза увагою, що вартість правничої допомоги у договорі була встановлена у фіксованому розмірі, який не змінюється в залежності від обсягу послуг, витраченого адвокатом часу чи кількості судових засідань, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10.05.2026 року від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лепська Аліна Володимирівна, надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Цикл Фінанс», в якому відповідачка просила залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 27 березня 2026 року без змін, з покладенням на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 10000 грн.

Зазначає, що на ТОВ «Цикл Фінанс» як на позивача покладено обов`язок надати докази на підтвердження заявлених позовних вимог. Як на поважну причину не подання доказів до суду першої інстанції, позивач посилається на те, що це зумовлено об`єктивними обставинами, що не залежать від його волі, проте такі твердження не відповідають фактичним обставинам цієї справи, ґрунтуються на хибному (помилковому) тлучаменні скаржником норм процесуального права. З відповідей АТ «Банк Кредит Дніпро» від 24 липня 2025 року №17-10283 та №17-10284 не убачається, що банк відмовив позивачу у наданні інформації, яка стосується саме відповідачки ОСОБА_1 . Отже, позивачем не доведено наявність правових підстав, з існуванням яких законодавець пов`язує можливість витребування інформації судом за клопотанням позивача.

Також зазначає, що відповідачкою понесені витрати на професійну правничу у розмірі 10000 грн.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 30926,08 грн, що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено.

26 вересня 2019 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 22038000178019.

15 грудня 2021 року згідно умов Договору факторингу №15/12/21, АТ «Банк Кредит Дніпро» відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 22038000178019 від 26 вересня 2019 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», а відповідно ТОВ «Цикл Фінанс» набуто право вимоги до відповідача.

Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 30926,08 грн, із яких: заборгованість по тілу кредиту: 13160,54 грн, заборгованість по відсотках: 0,69 грн, заборгованість по комісії: 17764,85 грн.

ТОВ ФК «Цикл Фінанс» не були надані докази на підтвердження зарахування кредитних коштів на банківські рахунки відповідача (реквізити банківської платіжної картки), виписки по рахунку тощо.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

Доданий до позовної заяви роздрукований розрахунок заборгованості за кредитним договором, який складений представником позивача, як на підставу задоволення позовних вимог, є безпідставним, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, які б дозволили суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не було надано доказів перерахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідача за кредитним договором №22038000178019 від 26 вересня 2019 року.

Щодо понесених відповідачкою витрат на професійну правничу допомогу судом першої інстанції встановлено наступне.

Заява про ухвалення додаткового рішення стосовно судових витрат у справі подана 09 квітня 2026 року.

Представником відповідача заявлено до стягнення з позивача в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 10000 грн.

На підтвердження понесених витрат представником позивача надано: договір про надання правничої допомоги №1 від 06 березня 2026 року, акт прийому-передачі наданих послуг, детальний опис наданих послуг.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

На підтвердження витрат представником позивача надано договір про надання правничої допомоги №1 від 06 березня 2026 року, акт прийому-передачі наданих послуг, детальний опис наданих послуг.

Проте, суд вважає, що представником відповідача завищено суму правничої допомоги, і як наслідок дана сума у розмірі 10000 грн, не відповідає складності справи та виконаних адвокатом робіт, часу, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, адже представник відповідача не збирав додаткових доказів по справі, не складав інших процесуальних документів для подачі до суду.

З огляду на вищевказане, враховуючи складність справи, тривалість її розгляду, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторін, суд першої інстанції вважав, що розмір правничої допомоги є неспівмірними зі складністю цивільної справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), а тому розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню на користь відповідача, у співмірності до наданих послуг, слід стягнути у розмірі 3000,00 грн.

З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду, оскільки ці висновки ґрунтуються на ретельному аналізу доказів, що є у матеріалах цивільної справи.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові від 07 червня 2023 року у справі № 234/3840/15-ц Верховний Суд дійшов висновку, про те, що у справах про стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник – повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Цикл Фінанс» на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 27 березня 2026 року спростовуються тим, що з відповіді первісного кредитора АТ «Банк Кредит Дніпро» не вбачається відмови у передачі позивачу розрахунку заборгованості та виписки за кредитним договором № 22038000178019 від 26 вересня 2019 року у відповідності до умов укладеного договору факторингу №15/12/21 від 15.12.2021 року. Таким чином, позивачем не було доведено необхідності їх витребування судом першої інстанції.

Щодо доданих позивачем розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 статті 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку за кредитним договором № 22038000178019 від 26 вересня 2019 року вбачається, що датою їх складення є 25.12.2025 року, оскаржуване рішення 27 березня 2026 року, проте позивачем не наведено причин, які б свідчили про об`єктивну неможливість надання цих доказів до суду першої інстанції, тому апеляційний суд не може прийняти до уваги вказані докази.

Більш того, апеляційний суд зазначає, що виписка по особовому рахунку відповідачки вказана за період з 26.09.2019 року, проте, проводки відображені лише з 27.02.2020 року (а.с. 189-252, том 1), що також не спростовує висновок суду першої інстанції про відсутність доказів переведення кредитних коштів на рахунок відповідачки.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лепська А.В., на додаткове рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 17 квітня 2026 року апеляційний суд виходить з наступного.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2024 року у справі № 357/7395/20.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лепська А.В., на додаткове рішення спростовуються тим, що суд першої інстанції, прийняв до уваги конкретні обставини справи, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та дійшов правильного висновку про необхідність часткового задоволення заяви в розмірі 3000,00 грн. На думку апеляційного суду такий розмір є об`єктивним та справедливим.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення та додаткове рішення суду першої інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційних скарг цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішеннями суду.

При таких обставинах, апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд повно і всебічно перевіривши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у відповідності з нормами матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Згідно з ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Розглядаючи заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лепська А.В., про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» витрат на професійну правову допомогу в суді апеляційної інстанції апеляційний суд керується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Граматично, «Витрати» - це гроші, кошти, або інші економічні ресурси, витрачені на що-небудь.

Тож, якщо грошові кошти фактично ще не витрачені, зазначена у відповідному договорі сума є лише наміром їх витратити.

Процесуальний закон не передбачає можливості компенсувати стороні суму, яка вона має намір витратити на професійну правничу допомогу.

Компенсації підлягають лише витрати, як це передбачене положеннями статті 137 ЦПК України.

Так у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2021 року, справа № 755/7943/20-ц, провадження № 61-15441св21 зазначено, що квитанції до прибуткового касового ордера, надані заявником у розпорядження суду, є належним доказом понесення ним витрат на правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесення відповідачкою витрат надано договір про надання правничої допомоги №2 від 22 квітня 2026 року, укладений між адвокатом Лепською А.В. та ОСОБА_1 ;

акт прийому-передачі наданих послуг професійної правничої (правової) допомоги за договором від 09 травня 2026 року;

детальний опис наданих послуг професійної правничої (правової) допомоги за договором від 09 травня 2026 року.

Проте, ОСОБА_1 та її представником адвокатом Лепською А.В. не надано жодного із документів, що свідчать про оплату гонорару, окрім ордеру та квитанції про надсилання сторонам копії заяви про ухвалення додаткового рішення.

А тому, апеляційний суд приходить до висновку, що заява про стягнення витрат на професійну правову допомогу в суді апеляційної інстанції задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» та ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лепська Аліна Володимирівна, залишити без задоволення.

Рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 27 березня 2026 року та додаткове рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 17 квітня 2026 року залишити без змін.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лепська Аліна Володимирівна, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» витрат на професійну правову допомогу в суді апеляційної інстанції - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: