Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №201/11427/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6614/26 Справа № 201/11427/25 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С.С. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Гапонова А.В.

суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чернявська Світлана Андріївна,

на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 26 березня 2026 року, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

15 вересня 2025 року до Соборного районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 25.08.2024-100002495 від 25 серпня 2024 року у розмірі 43 718,02 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

В обґрунтування своїх вимог, представник позивача у позовній заяві посилався на те, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 25 серпня 2024 року було укладено кредитний договір (оферти) № 25.08.2024-100002495. Відповідно до договору від 25 серпня 2024 року та квитанції про перерахунок коштів позивачем було надано відповідачу кредит у розмірі 15 000,00 грн., строком на 210 днів. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість, яка станом на момент пред`явлення позову становить 43 718,02 грн., що складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 13 239,12 грн., заборгованості по процентам в розмірі 22 009,34 грн., комісії в розмірі 1 119,56 та неустойки в розмірі 7 350,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 26 березня 2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором № 25.08.2024-100002495 від 25 серпня 2024 року у розмірі 35 219,68 грн., що складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 13 239,12 грн. та заборгованості по процентам в розмірі 21 980,56 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833) судовий збір в розмірі 1 950,50 грн.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 777,60 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

17.04.2026 року від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чернявська Світлана Андріївна надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 26 березня 2026 року в частині нарахування процентів у розмірі 21 980,56 грн та ухвалення нового рішення про відмову у стягненні процентів.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що позивач не надав належного розрахунку процентів, який би містив періоди нарахування, базу нарахування, розмір процентної ставки, застосованої у відповідні періоди, а також формулу обчислення.

Надані матеріали не дають можливості перевірити правильність визначення суми процентів, у зв`язку з чим заявлена до стягнення сума є недоведеною.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 43 718,02 грн., що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено.

Між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 25 серпня 2024 року було укладено кредитний договір (оферту) № 25.08.2024-100002495.

Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 15 000,00 грн, строком на 210 дні. Процентна ставка фіксована незмінна ставка в розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку користування кредитом.

Згідно з п. 3.1. Договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит на визначених умовах, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 4.1. договору кредит надається на умовах строковості, платності та поворотності шляхом зарахування коштів на банківський рахунок споживача або із використанням реквізитів електронного платіжного засобу споживача (5375-41ХХ-ХХХХ-7945).

За п. 4.3. Договору днем надання кредиту вважається дата списання коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту дата надходження коштів до каси кредитодавця або на його рахунок.

За змістом п. 6.1. Договору позичальник зобов`язується використовувати кредит за цільовим призначенням та своєчасно повертати кредит і проценти.

Комісія, пов`язана з наданням кредитної заборгованості – 20 % від суми заборгованості та дорівнює 3 000,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту(п. 7. Заявки до кредитного договору).

Пунктом 15. вказаного Договору визначено сплату неустойки в розмірі 150,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання

ОСОБА_1 електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора Е558 підписав Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, акцептував умови Договору та отримав кошти на свій рахунок.

Під час укладення кредитного договору ОСОБА_1 пройшов ідентифікацію через Систему BankID Національного банку України.

Ідентифікація позичальника проведена шляхом перевірки документів на матеріальних носіях та/або електронних даних із метою однозначного встановлення особи.

Факт надання кредиту позичальнику підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні доручення» відповідно до укладеного договору на переказ грошових коштів ФК П-2024/01-2 від 01 квітня 2024 року, згідно з якою успішно перераховано кошти в розмірі 15 000,00 грн 25 серпня 2024 року 20:39:45 на платіжну картку НОМЕР_2 , номер транзакції в системі Ipay.ua–490938098, призначення платежу: видача за договором кредиту № 25.08.2024-100002495.

Згідно з наданою позивачем довідкою-розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 43 718,02 грн,, що складається із: 13 239,12 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 22 009,34 грн. – заборгованість за процентами, 1 119,56 грн. – комісія та 7 350,00 грн. – неустойка. Проценти за кредитом нараховані за період з 25 серпня 2024 року по 22 березня 2025 року.

Отже, судом встановлено факт невиконання відповідачем взятих зобов`язань за кредитним договором, що у свою чергу порушує право позивача, в зв`язку із чим заборгованість за кредитним договором № 25.08.2024-100002495 від 25 серпня 2024 року, що складається із 13 239,12 грн. заборгованості за тілом кредиту підлягає стягненню з відповідача.

Що ж стосується заявленого до стягнення розміру процентів за користування кредитними коштами, то суд зазначає, що з огляду на умови укладеного між сторонами Кредитного договору, обумовлена загальна сума процентів, що зобов`язаний сплатити відповідач становить 31 500,00 грн. за період розрахунку: з 25 серпня 2024 року по 22 березня 2025 року – 210 днів = 15 000,00 грн (сума боргу) ? 1,000% (процентна ставка) / 100% ? 210 (кількість днів).

При цьому, в позовній заяві стороною позивача вказано про проведену часткову оплату відповідачем 7 280,44 грн. 29 вересня 2024 року; 3 000,00 грн. 13 листопада 2024 року та 1 000,00 грн. 10 грудня 2024 року, що в загальному розмірі становить 11 280,44 грн.

Отже, залишок несплаченої суми процентів становить 21 980,56 грн. = 31 500,00 грн – 9 519,64 грн. (сума часткової оплати позивача у розмірі 11 280,44 грн. – 1 760,80 грн., які пішли на погашення тіла кредиту) , яка й підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 1 119,56 грн. комісії, пов`язаної з наданням кредиту.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (з 10 червня 2017 року) щодо оплатності надання кредиту, сплату якої вимагає позивач, є нікчемною відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, правові підстави для стягнення з відповідача нарахованої комісії відсутні.

Щодо стягнення неустойки в розмірі 7 350,00 грн, то суд зазначає, що відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на даний час його дію не припинено.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, правові підстави для стягнення з відповідача нарахованої неустойки також відсутні.

За викладених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк

або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку

з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет- магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року справа № справа № 524/5556/19 (провадження № № 61-16243 св 20).

Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Доводи апеляційної скарги спростовуються тим, що Паспорт споживчого кредиту (а.с.25-28) підписано відповідачем електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора А558, в якому містяться всі істотні умови договору, в тому числі нарахування процентів.

Крім того, що стосується заявленого до стягнення розміру процентів за користування кредитними коштами, то суд зазначає, що з огляду на умови укладеного між сторонами Кредитного договору, обумовлена загальна сума процентів, що зобов`язаний сплатити відповідач становить 31 500,00 грн. за період розрахунку: з 25 серпня 2024 року по 22 березня 2025 року – 210 днів = 15 000,00 грн (сума боргу) ? 1,000% (процентна ставка) / 100% ? 210 (кількість днів).

При цьому, в позовній заяві стороною позивача вказано про проведену часткову оплату відповідачем 7 280,44 грн. 29 вересня 2024 року; 3 000,00 грн. 13 листопада 2024 року та 1 000,00 грн. 10 грудня 2024 року, що в загальному розмірі становить 11 280,44 грн.

Отже, залишок несплаченої суми процентів становить 21 980,56 грн. = 31 500,00 грн – 9 519,64 грн. (сума часткової оплати позивача у розмірі 11 280,44 грн. – 1 760,80 грн., які пішли на погашення тіла кредиту) , яка й підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача.

При таких обставинах, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Згідно з ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чернявська Світлана Андріївна залишити без задоволення.

Рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 26 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: