Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №172/2108/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5688/26 Справа № 172/2108/25 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Гапонова А.В.

суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

- за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

26.08.2025 року доВасильківського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором 5584870937 від 10.08.2020 року, що в частині тіла кредиту, річних процентів, щомісячних процентів станом на 12.05.2025 року становить 78291,14 грн, в т.ч.:- заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 54861,71 грн;- заборгованість по річним процентам (в т.ч. прострочена) – 6,25 грн;- заборгованість по щомісячним процентам (в т.ч. прострочена) – 23423,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 10 серпня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №5584870937. 07.10.2016 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «ТАСКОМБАНК» укладено договір відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016, за яким позивач є новим кредитором боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №5584870937 від 10.08.2020 року. Заборгованість відповідача за кредитним договором становить 78291,14 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2026 року Відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Судові витрати залишити за позивачем.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

17.03.2026 року від Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2026 року та постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі з покладенням на відповідачку судових витрат.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт відступлення права вимоги за відповідним зобов`язанням від первісного кредитора до нового кредитора. Зокрема, до справи долучено договір відступлення права вимоги, який укладено у відповідності до вимог чинного законодавства України, а також інші документи, що підтверджують перехід прав кредитора.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 78291,14 грн, що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач вказує на те, що він отримав право вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_1 відповідно до умов кредитного договору № 5584870937 від 10.08.2020 року, уклавши договір відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 року з ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень».

У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки про те, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

З наданого позивачем договору відступлення права вимоги від 07.10.16 вбачається, що первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором. Факт передачі права вимоги за цим договором підтверджується реєстром права вимоги до договору відступлення права вимоги.

Однак, реєстр права вимоги у даному випадку замінив договір уступлення прав вимоги, що суперечить вимогам чинного законодавства. Таким чином, пункт 2.2. договору відступлення права вимоги від 07.10.2016 року суперечить засадам цивільного права, а тому є нікчемним.

Окрім цього, суд зазначає, що договір відступлення права вимоги від 07.10.2016 року був укладений раніше ніж сам кредитний договір між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «ФК «ЦФР» - 10.08.2020 року. Таким чином на момент укладення договору відступлення права вимоги від 07.10.2016 року ТОВ «ФК «ЦФР» ще не було кредитодавцем відносно позичальника ОСОБА_1 у зв`язку з чим не мало права на відступлення права вимоги за неіснуючим кредитним договором. Тобто до моменту укладення кредитного договору борг відповідача вже був проданий.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про залишення позовних вимог АТ «ТАСКОМБАНК» до відповідачки без задоволення про у зв`язку з їх необґрунтованістю.

З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду, оскільки ці висновки ґрунтуються на ретельному аналізу доказів, що є у матеріалах цивільної справи.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наступним.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір №5584870937 був укладений між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та відповідачкою ОСОБА_1 10 серпня 2020 року (а.с. 17).

Проте договір відступлення права вимоги №ТАСЦР-10-2016 укладено між первісним кредитором ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та позивачем АТ «ТАСКОМБАНК» - 07.10.2016 року (а.с. 21-24).

З пункту 9.2. договору відступлення права вимоги вбачається, що цей договір діє протягом 1 календарного року.

З наведеного вбачається, що договір №ТАСЦР-10-2016 припинив свою дію 07.10.2017 року. Доказів на підтвердження продовження строку дії цього договору матеріали справи не містять.

Відтак, оскільки на час складення реєстру прав вимоги від 11 серпня 2020 року №ТАСЦР-10-2016 припинив свою дію, доводи позивача про набуття права вимоги до відповідачки є необґрунтованими.

Отже не підтверджено здійснення оплати за відступлене право вимоги на кожному етапі цього відступлення.

У постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 (провадження №12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

У пункті 65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі №910/8115/19 (910/13492/21), провадження №12-42гс22, зазначено, що договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Тож обов`язковим елементом договору купівлі-продажу є передача покупцем грошей продавцю.

Таким чином право вимоги набувається фактором з моменту оплати клієнту, який відступає право вимоги.

Позивачем не надано всіх належних доказів набуття ним права вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №939409890 від 12 лютого 2021 року.

При таких обставинах висновки суду першої інстанції про відсутність доказів для задоволення позовних вимог логічні та підтверджені матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд повно і всебічно перевіривши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у відповідності з нормами матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» залишити без задоволення.

Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: