Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №741/1046/25 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 741/1046/25 Головуючий у 1 інстанції Киреєв О. В.

Провадження № 33/4823/686/26

Категорія - ч. 1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційнийсуд у складі: судді Мазура С.А.,за участі: особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Царенка А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Носівського районного суду Чернігівської області від 25 травня 2026 року,

встановив:

Цією постановоющодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , працюючого ФОП,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн 00 коп, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь держави 665 грн 60 коп судового збору.

Місцевим судом встановлено, що 01.06.2025 року о 07:22 год, ОСОБА_1 у м. Носівка Ніжинського району Чернігівської області, по вул. Мринський шлях, керував транспортним засобом «Рено Мастер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук та від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Не погодившисьіз рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій проситьпоновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи пропуск такого необізнаністю про розгляд справи, оскільки розгляд відбувся у його відсутність. Просить постанову скасувати та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Вказує, щопостанова незаконна, розгляд справи відбувся без його повідомлення про день та час, оскільки матеріали не містять доказів належного повідомлення його та захисника про судове засідання на 25.05.2026. Вказує, що поза належною увагою суду залишились обставини, які, на його переконання, впливають на правильність рішення, зокрема: неправомірність зупинки транспортного засобу, наслідком чого всі отримані у подальшому докази є недопустимими за принципом «плоди отруєного дерева». Також зазначає, що суд взяв до уваги відеозапис, який не є додатком до протоколу, тим самим став на бік обвинувачення та самостійно відшуковував докази винуватості, чим порушив принцип змагальності. Вказує, що на вказаному відео не зафіксовано ознак сп`яніння у нього, поліцейськими не було роз`яснено його прав, порядку проходження огляду та не зафіксовано його категоричної відмови від проходження огляду, йому безпідставно, без роз`яснень ознак сп`яніння, було запропоновано пройти огляд, при цьому поліцейський вже тримав його у руках з використаним мундштуком. В подальшому пропонував проїхати до лікарні, на що він також не виражав відмови. Також зазначає, що відеозапис не фіксує перебігу усієї події та не містить того, що до складення протоколу він просив провести його огляд у лікарні, на що йому відмовили, через що він у подальшому самостійно пройшов огляд та отримав результат про відсутність ознак сп`яніння, долучивши його до матеріалів справи. Тому вважає, що матеріали не містять доказів його вини, а всі сумніви мають тлумачитися на його користь.

У відповідності до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена, зокрема, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Згідно зі ст. 289 КУпАП в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

З метою забезпечення принципу доступу громадян до правосуддя, з огляду на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд вважає за можливе поновити апелянту строк на звернення до суду.

Дослідивши апеляційну скаргу, вислухавши апелянта та йогозахисника, які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити із викладених підстав, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Так, відповідно до протоколупро адміністративне правопорушення серії ААД №843319 від 01.06.2025 ОСОБА_1 керував транспортним засобом 01.06.2025 о 07:22 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук та від проходження медичного огляду на стан сп`яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров`я відмовився під запис на бодікамеру. В графі «пояснення особи» зазначено: «Тест на алкогольне сп`яніння не проходив, в лікарню не поїхав так як ніхто не пропонував». У графі «до протоколу додаються» зазначено: відео з бодікамери Н505, направлення, акт огляду, акт затримання ТЗ (а.с. 2).

Згідно з наявниму матеріалах справи актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, зазначено, що у водія ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме:запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук (а.с. 4) у графі «З результатами згоден» вказано, що ОСОБА_1 від підпису відмовився.

Із переглянутого апеляційним судом відеозапису вбачаються обставини, зафіксовані 01.06.2025 при оформленні матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП, на якому зафіксовано рух автомобіля та його зупинку на вимогу поліцейських, роз`яснено причину зупинки, ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота та запропоновано пройти огляд на місці або в закладі охорони здоров`я, від чого останній відмовився саме перед складанням протоколу, повідомив де працює, що має шість автомобілів та поховав племінника, у зв`язку з чим намагався вирішити питання без складання протоколу про адміністративне правопорушення. Працівниками поліції було повідомлено, що відносно нього буде складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП та оформлено відповідні матеріали, а тому його доводи надані в суді апеляційної інстанції про те, що він не відмовлявся від проходження огляду та наполягав на проходження огляду в лікарні, не знаходять свого підтвердження та матеріалами справи не підтверджуються.

Таким чином, місцевий суд, розглядаючи справу по суті, правильно встановив фактичні обставини, які полягали у керуванні ОСОБА_1 транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння та його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я.

Відеозапис є одним із об`єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, оскільки на ньому зафіксована подія правопорушення. Відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Тому доводи апеляційної скарги про витребування місцевим судом відеозапису із поліції по факту події по кримінальному провадженню, внесеному в ЄРДР від 01.06.2025 за ч. 1 ст. 369 КК України, жодним чином не свідчать про порушення принципу змагальності, оскільки такі відповідають обставинам, зафіксованим у протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в якому зазначено про наявність відеозапису з бодікамер, а тому витребування повного запису є лише свідченням об`єктивного підходу до розгляду справи про адміністративне правопорушення задля усунення всякого роду протиріч.

Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що не всі моменти його спілкування з працівниками поліції зафіксовані на відео, не заслуговують на увагу, оскільки переглянутий відеозапис містить достатньо інформації для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, яке ставиться йому у вину.

Так само його доводи щодо безпідставності зупинки не є слушними, оскільки таке було предметом розгляду суду першої інстанції, який оцінив дії поліцейських на відповідність положенням ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», не вбачаючи порушень, які б могли вплинути на прийняття рішення по справі. З такими висновками погоджується і суд апеляційної інстанції.

Необґрунтованими є і доводи про відсутність ознак алкогольного сп`яніння, оскільки такі ознаки встановлюються поліцейським у межах його повноважень, який керуючись загальносуспільними нормами зовнішнього вигляду особи, яка не перебуває в алкогольному сп`янінні, на власний розсуд визначає наявність чи відсутність ознак такого сп`яніння. Внаслідок чого була висунута вимога пройти відповідний огляд та зафіксована відмова водія від його проходження.

Оскільки у відповідності до п.2.5 ПДР проходження огляду на стан сп`яніння є обов`язком, а не правом водія і єдиним об`єктивним доказом відсутності ознак алкогольного сп`яніння стали б результати пройденого водієм відповідно до встановленого законодавством порядку огляду, а не самостійне його проходження, після фіксування відмови від проходження огляду та складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП за порушення п.2.5 ПДР.

Відтак, доводи апеляційної скарги про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу.

Поряд з цим, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Разом із тим, судом апеляційної інстанції поновлено право ОСОБА_1 на захист, поновлено строк на апеляційне оскарження, прийнято його апеляційну скаргу до розгляду, проведено дослідження доказів, на підставі яких постановлено рішення судом першої інстанції, а тому постанова місцевого суду з підстав, що він не брав участі у розгляді справи судомпершої інстанції не може бути скасована, оскільки його відсутність у судовому засіданні не вплинула на правильність прийнятого рішення по суті.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що право на захист не зводиться виключно до особистої присутності особи в судовому засіданні, а передбачає реальну можливість знати про розгляд справи, надавати пояснення, докази, заявляти клопотання та оскаржувати судове рішення. ОСОБА_1 такою можливістю був наділений, оскільки мав захисника, знайомився з матеріалами справи, надававписьмові пояснення по суті правопорушення.

Також, апеляційний суд враховує, що відповідно до положень КУпАП апеляційний перегляд не обмежується виключно перевіркою формальної законності постанови суду першої інстанції. Апеляційний суд є судом, який повторно перевіряє обставини справи, оцінює докази, а також має повноваження самостійно встановлювати фактичні обставини, у тому числі шляхом безпосереднього дослідження наявних у справі доказів.

Таким чином, навіть за умови неявки ОСОБА_1 та його захисника до суду першої інстанції, право на ефективний судовий захист було забезпечене в апеляційному провадженні.

Адміністративне стягнення накладене судом з додержанням вимог статті 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини та в межах санкції частини статті за дане правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Поновити апелянту строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Носівського районного суду Чернігівської області від 25 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяС. А. Мазур