Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №175/874/26 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №175/874/26

Провадження №3/175/378/26

Постанова

Іменем України

25 червня 2026 року с-ще. Слобожанське

Суддя Дніпровського районного суду Дніпропетровської області Бойко О.М. розглянувши матеріали, які надійшли від Батальйону патрульної поліції в м. Краматорську та Слов`янськ УПП в Донецькій області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець,

за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

22.11.2025 року о 09 год. 37 хв. в Донецькій області, м. Краматорську, на вул. Л. Бикова, біля буд.1Р, водій ОСОБА_1 , керуючи авто «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2 , мав ознаки алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Драгер Алкотест». Результат перевірки – 0,49 проміле, тест №636. Тобто, ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Проводилась відеофіксація.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Про час та місце був належним чином повідомлений. Клопотань не надавав.

У судовому засіданні з`явився захисник ОСОБА_1 – адвокат Ігнатов Є.Є., який надав клопотання про закриття провадження у справі, за обґрунтування, що, згідно з результатом газоаналізатора, вміст алкоголю у крові складає 0,49 проміле, а згідно Віденської Конвенції 1968 року, нормою є 0,5 проміле, а оскільки Верховною Радою України ратифіковано Віденську Конвенцію 1968 року, то Українським судам слід виконувати її приписи. Вказав, що, оскільки ОСОБА_1 є військовим, то огляд на стан сп`яніння слід було проводити відповідними уповноваженими на це особам. Зазначив, що співробітники поліції не запитували згоду водія щодо результатів проходження огляду. Також, просив в разі визнання вини ОСОБА_1 у скоєні адміністративного правопорушення, не позбавляти його права керування транспортним засобом, а лише призначити покарання у вигляді штрафу.

За змістом ст.ст.245, 251, 252, 278, 280 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, відеофіксацією а також іншими документами.

Згідно Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного… сп`яніння… (далі Інструкції), затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів… У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться у найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Щодо стверджень, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому співробітники поліції не мали повноважень на складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, слід вказати наступне.

Огляд на стан сп`яніння військовослужбовців дійсно проводиться у закладах Військової служби правопорядку, проте під час виконання ними службових обов`язків та перебування ними у військових частинах або їх тимчасових розташуваннях.

В даній ситуації ОСОБА_1 керував автомобілем по м. Краматорську та був зупинений співробітниками патрульної поліції, до повноважень яких відноситься контроль за безпекою дорожнього руху.

Щодо отримання згоди водія ОСОБА_1 із результатами проходження огляду газоаналізатором, то слід вказати, що із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 самостійно підтвердив, що напередодні вживав алкогольні напої. Фактично заперечень із складенням протоколу про адміністративне правопорушення він не надає. Проте, також можна вказати, що ОСОБА_1 дуже спокійно та у дружній формі спілкувався із співробітниками поліції.

Щодо клопотання про індивідуалізацію покарання, слід вказати наступне. Норма ч.1 ст.130 КУпАП передбачає покарання за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, норма ч.1 ст.130 КУпАП передбачає одночасне позбавлення права керування транспортними засобами та накладення штрафу.

Щодо застосування приписів Віденської конвенції слід вказати, що характер адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, має підвищену суспільну небезпечність порівняно з іншими встановленими цим Кодексом правопорушеннями. Розгляд вказаної категорії справ є суспільно значущим та має значний суспільний інтерес. Безпідставне звільнення таких правопорушників від відповідальності має вкрай негативні наслідки, оскільки формує у правопорушників відчуття безкарності, а у суспільства – недовіру до суду.

Релевантні норми права дають підстави для висновку, що пункт 6 статті 8 Віденської конвенції про шляховий рух 1968 року має рекомендаційний характер та не встановлює мінімального рівня алкоголю у крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, за яким настає алкогольне сп`яніння.

Натомість саме пункт 7 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 у національному законодавстві встановив мінімальний показник рівня алкоголю у крові – 0,2 проміле.

Так, провина ОСОБА_1 у вчинені зазначеного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №520327 від 22.11.2025 року та іншими матеріалами у їх сукупності.

Суд вважає необхідним піддати ОСОБА_1 за правилами ч.2 ст.36 КУпАП адміністративному стягненню, передбаченому санкцією ч.1 ст.130 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Крім того, згідно ст. 283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом (ст. 401 КУпАП).

Згідно ст. 4 Закону України про «Судовий збір» ставка судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст.36,122-2, 130 ч.1,268,276,277,283-285 КУпАП, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і піддати адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

З урахуванням частини другої статті 308 КУпАП у разі несплати ОСОБА_1 штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, та примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби, стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу, тобто 34000,00 (тридцять чотири тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Держави суму судового збору у розмірі 665,60 грн.

Копію постанови для виконання направити ОСОБА_1 та начальнику відповідного відділу поліції.

Крім того, копію постанови в частині сплати суми штрафу та судового збору, у разі добровільної несплати, для примусового виконання, направити до відповідного відділу ДВС України.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду через місцевий суд.

Суддя О.М. Бойко

Постанова набрала законної сили ___ ____________ 20___ року.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці