Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №607/12492/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/12492/26 Головуючий у 1-й інстанції Царук І.М.

Провадження № 33/817/410/26 Доповідач - Ваврів І.З.

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 р. м.Тернопіль

Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.

за участі захисника особи, яку притягнуто до адмін6стартивної відповідальності, адвоката Вароди П.Б., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Вароди П.Б. на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 червня 2026 року,

в с т а н о в и в:

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Як визнав суд, 30.05.2026 о 22 год. 53 хв. в м. Тернопіль по вул. Київська, 9Г, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки та моделі «Suzuki Vitara», номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці та порушення мови. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння у найближчому закладі охорони здоров`я - КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР після незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським на місці зупинки транспортного засобу, водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5. Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвокат Варода П.Б. з вказаною постановою не погоджується, вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки постановлена без повного, всебічного й об`єктивного з`ясування обставин справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що оскаржувана постанова не містить належного опису та оцінки саме тих обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення справи, а саме обставин законності зупинки транспортного засобу, змісту конкретної інформації, яка нібито стала підставою для такої зупинки, змісту повідомленої водію причини зупинки, змісту пропозиції пройти огляд у закладі охорони здоров`я та змісту відповіді водія, яку суд визнав відмовою від проходження такого огляду.

На переконання апелянта у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що працівники поліції мали будь-яку із передбачених законом підстав для зупинки транспортного засобу, а формальне зазначення поліцейським у рапорті номера правової норми не є доказом законності зупинки.

Стверджує, якщо зупинка транспортного засобу не підтверджена законною і конкретною підставою, передбаченою ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», то похідні від неї докази не можуть визнаватися належною та достатньою підставою для висновку про винуватість особи.

Вказує, що суд не навів змісту діалогу між поліцейським і ОСОБА_1 після отримання результату огляду на місці, не зазначив, які саме слова особи суд розцінив як відмову від медичного огляду, не встановив, чи була ця відмова висловлена після роз`яснення правових наслідків, не перевірив, чи було особі реально забезпечено можливість пройти огляд у найближчому уповноваженому закладі охорони здоров`я, не встановив, чи є у матеріалах справи докази того, що такий огляд міг бути проведений у межах двогодинного строку, передбаченого ст. 266 КУпАП.

Зокрема зазначає, що саме направлення на огляд до КНП «Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань» Тернопільської обласної ради не доводить факту законної відмови .

Вказує, що суд обмежився загальним твердженням, що відеозапис підтверджує обставини, викладені у матеріалах справи. Однак без встановлення конкретного змісту відеозапису, без аналізу повноти та безперервності фіксації, без наведення змісту повідомленої причини зупинки і без наведення слів водія, які суд визнав відмовою, такий висновок не може вважатися належним мотивуванням судового рішення.

Зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що у справах про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП наявність протоколу не є самодостатньою підставою для притягнення особи до відповідальності.

Також вказує, якщо протокол, акт огляду, направлення, роздруківка приладу та рапорт є похідними від первинної зупинки, законність якої не підтверджена, такі матеріали не можуть вважатися достатніми для висновку про винуватість.

Просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 червня 2026 року відносно ОСОБА_1 і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Заслухавши апелянта - захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Вароду П.Б., який повністю підтримав подану апеляційну скаргу та, з наведених у ній мотивів, просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 червня 2026 р. та закрити провадження у справі; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що слід відмовити у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.

Винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.

Так, відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою вставлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №679917 від 30 травня 2026 року, 30.05.2026 о 22 год. 53 хв. в м. Тернопіль по вул. Київська, 9Г, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки та моделі «Suzuki Vitara», номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці та порушення мови. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння у найближчому закладі охорони здоров`я - КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР після незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським на місці зупинки транспортного засобу, водій ОСОБА_1 . Відмовився.

В протоколі про адміністративне правопорушення, який був предметом розгляду суду, зазначено про роз`яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.

Зі змістом протоколу ОСОБА_1 було ознайомлено, від підпису відмовився.

Цей документ був предметом розгляду у суді першої інстанції та отримав належну правову оцінку з якою суд апеляційної інстанції погоджується.

Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст.254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об`єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі, а доводи апелянта з цього приводу є безпідставними.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Як слідує з матеріалів справи, одним з таких доказів, яким обґрунтовано винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є відеозаписи з нагрудної камери працівника патрульної поліції та відеореєстратора службового автомобіля.

Так, як правильно встановлено судом першої інстанції, дослідженим у судовому засіданні відеозаписом підтверджується, що у дату, час та місці, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Suzuki Vitara», номерний знак НОМЕР_1 , та був зупинений працівниками патрульної поліції. Під час зупинки транспортного засобу поліцейські вказали йому на його «манеру їзди», запитавши при цьому причину здійсненням різких маневрів які могли спричинити ДТП (час відео 22:54:14). У ході спілкування зі ОСОБА_1 працівники поліції виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці та порушення мови. У зв`язку з чим було запропоновано водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки керованого ним транспортного засобу, після чого за його згодою було проведено вказаний огляд із застосуванням технічного приладу газоаналізатора «Drager Alсotest 6820», результат якого склав 2,07 ‰ (проміле), з яким ОСОБА_1 висловив незгоду. У зв`язку із незгодою водія ОСОБА_1 з результатами огляду, проведеного поліцейським на місці зупинки транспортного засобу, йому було запропоновано пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння у найближчому закладі охорони здоров`я - КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР, від проходження якого ОСОБА_1 неодноразово відмовлявся (час відео - 23:00:19-23:00:30; 23:04:41-23:04:54; 23:05:40- 23:05:43)

Також із оглянутого відеозапису встановлено, що працівники патрульної поліції роз`яснили права і правові наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Отже апеляційні доводи у цій частині є надуманими та голослівними.

Водночас із відеозапису чітко вбачається, що ОСОБА_1 , будучи обізнаним із порядком проведення такого огляду та його правовими наслідками, категорично відмовився від проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я. Саме у зв`язку з такою відмовою працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

За таких обставин твердження сторони захисту про те, що особі не було роз`яснено процедуру огляду, не забезпечено можливості пройти огляд у закладі охорони здоров`я або що відмова не була належним чином зафіксована, спростовуються дослідженими судом доказами, зокрема відеозаписом, а тому є безпідставними.

Апеляційний суд зазначає, що відеозаписом об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення у об`ємі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.

Відеозаписи з нагрудних камер поліцейського та відеореєстратора службового автомобіля суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, посилання апелянта на відсутність аналізу повноти та безперервності відеофіксації є безпідставними, не знайшли підтвердження в під час апеляційного розгляду.

Також, суд зазначає, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.5 Правил дорожнього руху, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає вимогам статтей 283, 284 КУпАП.

Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність причин зупинки, то апеляційний суд не може визнати їх обґрунтованими.

Апеляційний суд звертає увагу, що підстави зупинки транспортного засобу не можуть впливати на вирішення питання про винність чи не винність особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Наявність підстав для зупинки транспортного засобу не підлягає доказуванню у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку із тим, що ці обставини не входять до об`єктивної сторони даного адміністративного правопорушення, а тому дана обставина не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Із цих підстав, неспроможними і такими, що спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним правопорушення, апеляційний суд визнає і доводи апеляційної скарги, про те, що якщо зупинка транспортного засобу не підтверджена законною і конкретною підставою, передбаченою ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», то всі інші докази є неналежними та недопустимими.

Аналіз матеріалів провадження дає підстави для висновку, що дії працівників поліції щодо фіксації правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 узгоджуються з вимогами ст.266 КУпАП та приписами Інструкції “Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 р № 1452/735 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року № 1376.

Тому, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови у зв`язку з порушенням норм матеріального права, апеляційний суд визнає такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд також звертає увагу, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП однією з підстав адміністративної відповідальності за даною правовою нормою є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції.

Таким чином, виходячи з аналізу доказів досліджених судом першої інстанції та перевірених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним.

Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об`єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи.

З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 червня 2026 року відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.

Керуючись ст.294 КУпАП, —

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, адвоката Вароди П.Б. залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя