Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №203/4943/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 203/4943/25 Головуючий у 1 інстанції: Баєва О.І.

Провадження № 22-ц/811/106/26 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий – суддя Цяцяк Р.П.,

судді Ванівський О.М. та Ніткевич А.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 08 грудня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Авентус Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просило суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 8556871 від 09.12.2024 року в розмірі 88 000 грн, 2 422 грн 40 коп. сплаченого судового збору та 105 грн судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 09.12.2024 року між ТзОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 року було укладено Договір № 8556871 про надання споживчого кредиту (в подальшому – «Кредитний договір») шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання умов, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТзОВ свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме: надало відповідачці грошові кошти в сумі 40 000 грн шляхом перерахування коштів на платіжну карту відповідачки.

В свою чергу, відповідачка ОСОБА_2 своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконала, в результаті чого станом на дату здійснення розрахунку її заборгованість перед позивачем становить 88 000 грн та складається з 40 000 грн. заборгованості за кредитом та 48 000 грн. - заборгованості по сплаті відсотків за користування ним (а.с. 1-8).

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» заборгованість за кредитним договором №8556871 від 09.12.2024 року в розмірі 40 000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» витрати пов`язані з розглядом справи у розмірі 105 грн (а.с. 96-97).

Дане рішення оскаржила представниця позивача.

Апелянт просить оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні 48 000 грн сксувати, в оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції ухвалити нове, яким задовольнити стягнення на користь ТОВ «Авентус Україна» до ОСОБА_2 в розмірі 48 000 грн, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права.

Зазначає, що нарахування процентів позивачем здійснювалося виключно відповідно до умов Кредитного договору та у межах встановленого сторонами строку кредитування, що підтверджується наданими розрахунками заборгованості.

Вважає, що посилання суду на те, що відповідачка є особою з інвалідністю ІІІ групи, як на підставу для відмови у стягненні процентів, є необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам матеріального права. Крім того, відповідачка жодного разу не зверталася до ТОВ «Авентус Україна» з повідомленням про наявність у неї інвалідності ІІІ групи, не надавала відповідних документів та не ініціювала перегляд умов кредитування, реструктуризацію заборгованості чи зміну порядку виконання зобов`язань.

Вважає безпідставним врахування судом статусу відповідачки, як внутрішньо переміщеної особи, як аргументу для відмови у стягненні процентів за кредитним договором, оскільки цей статус сам по собі не звільняє боржника від обов`язку належного виконання грошових зобов`язань за кредитним договором та не є безумовною підставою для списання заборгованості чи відмови у стягненні процентів за користування кредитом (а.с. 105-115).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 19 січня 2026 року було відкрито апеляційне провадження за згаданою вище апеляційною скаргою позивача (отримана відповідачкою 20.01.2026 року; а.с. 156-157), ухвалено апеляційний розгляд справи у відповідності до статей 274, 368 та 369 ЦПК України здійснювати без повідомлення учасників справи та запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів подати до суду свій відзив на апеляційну скаргу (а.с. 150-151).

Відзиву на апеляційну скаргу, так само, як і клопотання про апеляційний розгляд справи з повідомленням сторін, відповідачка до суду не подала.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що:

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 12 і 81);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82).

За змістом статті 178 ЦПК України, усі свої заперечення проти позову відповідач викладає у відзиві.

Матеріалами справи стверджується наступне.

Відзиву на позов відповідачка до суду першої інстанції не подала.

Як вбачається з описової частини оскаржуваного рішення, то «відповідач в судовому засіданні позов визнала частково, зокрема в частині тіла кредиту. Що стосується нарахованих відсотків, то просила такі не стягувати з огляду на те, що вона є внутрішньо переміщеною особою, має третю групу інвалідності, а її чоловік проходить військову службу та перебуває бойових дій. Зазначила, що порівняно з сумою боргу розмір відсотків є несправедливим».

Тобто, як вбачається з наведеного вище, відповідачка в суді першої інстанції визнавала укладення нею з позивачем 09.12.2024 року Кредитного договору та отримання нею 40 000 грн. кредитних коштів і рішення суду першої інстанції про стягнення з неї згаданих кредитних коштів не оскаржувала.

Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, лише часткове задоволення позовних вимог суд мотивував тим, що «встановлення сторонами договору розміру відсотків за несвоєчасно виконані зобов`язання за кожен день прострочки, що в результаті становить 48000 грн, є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, адже тіло кредиту становить 40000 гривень».

Наведені вище висновки судом зроблені за неправильного застосування норм матеріального права, виходячи з наступного.

24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України № 3498-ІХ від 22.11.2023 року, яким статтю 8 Закону Україну «Про споживче кредитування» було доповнено частиною п`ятою, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Кредитний договір, яким передбачено денну процентну ставку у розмірі 1 %, відповідачкою з позивачем було укладено 09 грудня 2024 року і строком на 360 днів (а.с. 17-29). Тобто, станом на день укладення відповідачкою Кредитного договору (09 грудня 2024 року) денна процентна ставка у розмірі 1 % була передбаченою чинним законодавством і, укладаючи Кредитний договір, відповідачка погодилась її сплачувати протягом 360 днів, що сумарно становить 360 % від суми кредиту (40 000 грн), а 360 % від 40 000 грн. становить 144 000 грн.

Відповідачкою не було подано до суду доказів про оспорювання нею Кредитного договору (повністю або в частині) в судовому порядку та про те, що цей договір визнавався судами недійсним (хоча б в частині), а відтак укладений між сторонами Кредитний договір (у відповідності до статті 204 ЦК України) є чинним, а тому підлягає до виконання.

За наведених обставин в їх сукупності колегія суддів вважає, що у суду були відсутніми правові підстави для відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідачки 44 000 грн. процентів за користування кредитними коштами, а тому приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню – з викладенням перших трьох абзаців його резолютивної частини у новій редакції.

Статтею 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1), і що суд апеляційної інстанції, у випадку зміни рішення або ухвалення нового, відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13).

Матеріалами справи стверджується, що позивач в ході розгляду даної справи поніс 6 056 (2 422 грн. 40 коп. + 3 633 грн. 60 коп.) грн. 00 коп. судових витрат у виді сплаченого судового збору (а.с. 16, 119), а відтак ці судові витрати підлягають до стягнення на користь позивача з відповідачки.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, що судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають.

Згідно з частиною дев`ятою наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2026 року – 3 328 грн. 00 коп.

Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про стягнення з відповідачки 88 000 грн. 00 коп. заборгованості за кредитним договором.

Відтак, ціна позову у цій справі складає 88 000 грн. 00 коп., що станом на 01 січня 2026 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн. 00 коп. х 250 = 832 000, 00 грн).

Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 88 000 грн. 00 коп., судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 пункт 2, 376 частина 1 пункт 4, 381, 382, 383, 384, 389 частина 3 пункт 2 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 08 грудня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» до ОСОБА_2 про стягнення 48 000 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами за кредитним договором №8556871 від 09.12.2024 року скасувати і в цій частині ухвалити нове судове рішення - про задоволення цієї позовної вимоги, у зв`язку з чим перших три абзаци резолютивної частини цього рішення викласти у новій редакції, а саме:

«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» до ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» 88 000 (вісімдесят вісім тисяч) грн. 00 коп. заборгованості за Договором № 8556871 про надання споживчого кредиту від 09.12.2024 року, з яких:

-40 000 грн. 00 коп. – заборгованість за кредитом;

-48 000 грн. 00 коп. – заборгованість за відсотками за користування кредитом».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн. 60 коп. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.

Повну постанову складено 29 липня 2026 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Ніткевич А.В.