Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №466/4552/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/4552/26 Головуючий у 1 інстанції: Ковальчук О.І.

Провадження № 33/811/1229/26 Доповідач: Березюк О. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року. Львівський апеляційний суд у складі: судді судової палати у кримінальних справах Березюка О.Г., з участю ОСОБА_1 та захисника Когут Л.І., розглянувши у місті Львові апеляційну скаргу представника потерпілого Манукян М.А. на постанову Шевченківського районного суду м.Львова від 25 червня 2026 року відносно ОСОБА_1 ,

встановив:

Постановою Шевченківського районного суду м.Львова від 25.06.2026 року адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП закрито, звільнено його від адміністративної відповідальності за малозначністю та обмежено усним зауваженням.

Згідно постанови суду 06.05.2026 року близько 07:00год., ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме виражався нецензурними словами, погрожував словесно, чим зі слів заявниці могла бути завдана шкода психологічного характеру.

На дану постанову представник потерпілої Манукян М.А. подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

При цьому апелянт зазначає, що судом першої інстанції справа розглянута не повно та необ`єктивно, зокрема судом не врахованого того, що відповідно до примітки ст.22 КУпАП така не може бути застосована у справа за ст.173-2 КУпАП.

На апеляційний розгляд представник потерпілої ОСОБА_3 не прибула та про причини неявки не повідомила, хоча про дату та час розгляду справи вона була повідомлена належним чином судовою повісткою від 16.07.2026 року, а отже за таких обставин у відповідності до вимог ч.6 ст.294 КУпАП її неявка не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи № 466/4552/26, дослідивши доводи апеляційної скарги, пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, та його захисника, які частково підтримали подану апеляційну скаргу в частині скасування оскаржуваної постанови, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до примітки до ст.22 КУпАП Положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п`ятою статті 122, статтями 122-2, 122-4, частиною третьою статті 123, частинами другою - п`ятою статті 126, статтями 130, 161-1 і 173-2 цього Кодексу

А тому апеляційний суд в цій частині погоджується з доводами апеляційної скарги представника потерпілого.

Щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Під психологічним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Як на докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП суд першої інстанції покликався у судовому рішенні на протокол про адміністративне правопорушення ВБА №214185 від 18.05.2026 року, заяву та письмові пояснення ОСОБА_2 ..

Проаналізувавши у сукупності письмові докази, які додані до протоколу про адміністративне правопорушення, апеляційний суд доходить висновку, що матеріали справи не містять достатніх належних та допустимих доказів, які б доводили поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у диспозиції частини 1 статті 173-2 КУпАП, які б підпадали під ознаки дій психологічного характеру щодо ОСОБА_2 за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Встановлені апеляційним судом обставини, зокрема на підставі перегляду відеозаписів, свідчать про те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виникла конфліктна ситуація (словесна сварка між обома учасниками), умови якої не свідчать про наявність у ОСОБА_1 ознак кривдника чи його явної фізичної або психологічної переваги над постраждалою.

Крім того, при з`ясуванні обставин вчинення правопорушення та встановленні наявності або відсутності в діях особи ознак фізичного чи психічного домашнього насильства, важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Сварку можна визначити як суперечку, емоційно неконтрольоване негативне спілкування, предметом якого найчастіше є неузгодження щодо дрібних побутових питань, яке полягає у доведенні кожною стороною власної правоти, із вживанням сторонами взаємних образ та звинувачень.

Конфліктом є особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони.

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже наявна одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Отже, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації із використанням образливих слів не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст.173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до обґрунтованого висновку про відсутність визначених ст.251 КУпАП достатніх і належних доказів, обов`язок щодо збирання яких покладається на особу, уповноважену на складання протоколу про адміністративне правопорушення, на підтвердження наявності в діях ОСОБА_5 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

При цьому, апеляційний суд наголошує, що суд першої інстанції не мав права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

При цьому, як свідчить зміст протоколу серії ВБА № 214185 від 18.05.2026 року, викладена у ньому суть адміністративного правопорушення не відповідає юридичному формулюванню та ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол, оскільки такий ґрунтується на припущеннях щодо можливої заподіяної шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_2 , при цьому суд першої інстанції формулюючи доведене звинувачення відносно ОСОБА_1 також виклав його у формі припущення, оскільки доведенню поза розумним сумнівом підлягає не лише факт вчинення дій, що містять ознаки насильства, а також заподіяння такими діями шкоди потерпілому.

Отже, суть правопорушення, викладена в протоколі ВБА № 214185 від 18.05.2026 року та в постанові суду першої інстанції, не відповідає правовій кваліфікації складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Таким чином апеляційний суду вважає, що висновки суду першої інстанції з цього приводу не відповідають фактичним обставин справи.

Згідно з ч.2 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі Кобець проти України (з урахуванням первісного визначення принципу поза розумним сумнівом у справі Авшар проти Туреччини) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Отже, постанова суду першої інстанції про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП підлягає скасуванню як незаконна, а провадження у справі слід закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Керуючись ст.294 КУпАП,-

постановив:

Апеляційну скаргу представника потерпілого Манукян М.А. задоволити частково.

Постанову Шевченківського районного суду м.Львова від 25 червня 2026 року відносно ОСОБА_1 скасувати та провадження у справі №466/4552/26 відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського

апеляційного суду Березюк О.Г.