Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №688/5611/25 — Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/5611/25

№ 2/688/357/26

Рішення

Іменем України

17 липня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючого - судді Березюка О.Г.,

секретаря судового засідання Антонюк І.І.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні, в залі судових засідань у м. Шепетівці Хмельницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтерсах якої діє адвокат Спеціальний Сергій Павловича, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Янцеловський Микола Францович простягнення витрат на встановлення надгробного пам`ятника,

встановив:

12 листопада 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 простягнення витрат на встановлення надгробного пам`ятника в розмірі 144655 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є матір`ю загиблого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що трапилася 18 липня 2023 року, малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Внаслідок кримінального правопорушення, вчиненого неповнолітнім ОСОБА_2 , її дитина отримала тяжкі тілесні ушкодження, що перебували у прямому причинному зв`язку із настанням смерті.

22 січня 2024 року ухвалою Шепетівського міськрайонного суду до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було застосовано примусовий захід виховного характеру у вигляді направлення до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків професійного училища соціальної реабілітації строком на 2 роки 6 місяців.

26 липня 2024 року Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області ухвалив рішення у справі про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок зазначеного кримінального правопорушення, яким частково задовольнив позовні вимоги позивача, однак на момент розгляду справи витрати на встановлення надгробного пам`ятника ще не були понесені, а відповідно могли бути предметом судового розгляду.

09 березня 2025 року позивач уклала договір про закупівлю надгробного пам`ятника для могили сина ОСОБА_4 , вартість якого становить 144 655,00 грн. Відповідно до видаткової накладної №3 від 09 березня 2025 року, загальна вартість замовлення склала 144 655,00 грн.

Після укладення договору вона повністю виконала свої зобов`язання, здійснивши оплату відповідно до умов договору, що підтверджується копіями платіжних документів (квитанцій). Дані витрати не входять до переліку витрат, що підлягають відшкодуванню з боку Моторного (транспортного) страхового бюро України згідно Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та раніше винесеного рішення суду від 22 січня 2024 року. МТСБУ не є належним відповідачем у даній частині.

Тому звернулася до суду та просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь витрати, понесені на встановлення надгробного пам`ятника на могилі сина ОСОБА_4 , в розмірі 144 655 (сто сорок чотири тисячі шістсот п`ятдесят п`ять) гривень 00 копійок. У разі відсутності у відповідача ОСОБА_2 майна, достатнього для стягнення вказаної суми, відповідно до ч.2 ст.1179 ЦК України, стягнути цю суму з його матері ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 19 грудня 2026 року суд відкрив загальне позовне провадження у справі та призначив підготовче судове засідання на 16 січня 2026 року.

15 січня 2026 року надійшло клопотання представника відповідачів – адвоката Янцеловського М.Ф. про перенесення підготовчого засідання, судове засідання перенесено на 04 лютого 2026 року.

22 січня 2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позову заяву, в якому представник просить позов задовольнити частково в сумі 64255 грн, оскільки відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року №6 зі змінами та доповненнями, витрати на спорудження пам`ятника визначаються виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам`ятників і огорож у даній місцевості.

04 лютого 2026 року клопотання представника відповідача витребування доказів у справі, про що винесено ухвалу, підготовче судове засідання перенесено на 23 лютого 2026 року, яке було відкладено на 12 травня 2026 року.

12 травня 2026 року надійшло клопотання представника відповідача про перенесення судового засідання у зв`язку із зайнятістю в засіданні Хмельницького апеляційного суду, підготовче судове засідання було відкладено на 01 червня 2026 року.

01 червня 2026 року представник відповідача подав клопотання про перенесення судового засідання з зв`язку із необхідністю подання додаткових доказів, підготовче судове засідання було відкладено на 11 червня 2026 року.

11 червня 2026 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до розгляду по суті на 24 червня 2026 року.

23 червня 2026 року надійшло клопотання представника відповідача про перенесення судового засідання у зв`язку із зайнятістю в засіданні Ізяславського районного суду Хмельницької області, підготовче судове засідання було відкладено на 08 липня 2026 року.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та пояснили, що відповідач має оплатити матеріальну шкоду, яку вона понесла на спорудження пам`ятника на могилі сина, заплативши за пам`ятник і його установку 144655 грн.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_6 позов визнали частково і згідні відшкодувати вартість пам`ятника на суму 64255,00 грн, виходячи із тої вартості пам`ятника, яку встановив ПП ОСОБА_7 , оскільки вартість пам`ятника зазначена позивачем є занадто великою.

08 липня 2026 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч.1 ст. 244 ЦПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі ухвали Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 січня 2024 року за вчинення суспільно небезпечного діяння за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, до неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , застосовано примусовий захід виховного характеру у виді направлення до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків – професійного училища соціальної реабілітації строком на 2 роки 6 місяців.

Так, 18 липня 2023 року близько 12:30 год неповнолітній ОСОБА_2 , в порушення вимог п.п. 1.5, 1.7, 2.1 (а), 2.3 (а, б), 2.13, 12.1, 12.3, 12.4, 18.4, 31.4., 31.4.1. (а) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, не маючи відповідних документів на право керування транспортним засобом відповідної категорії, керуючи мотоциклом марки «MUSSTANG» моделі «MT-200-10», чорного кольору державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_8 , з технічно несправною гальмовою системою переднього колеса, рухаючись зі швидкістю близько 59,7-64,5 км/год, тобто із перевищенням дозволеної у населених пунктах швидкості, в напрямку с. Судилків Шепетівського району Хмельницької області по вул. Судилківська в м. Шепетівка Хмельницької області, а саме по проїзній частині навпроти будинку за № 55, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, що позначений дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 та дорожньою розміткою 1.14.1, визначеними Правилами дорожнього руху, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, проявив неуважність, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, виявивши, що перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість та зупиняється транспортний засіб, що рухається по сусідній правій смузі попутного напрямку, не зменшив швидкість та не зупинився, в результаті чого здійснив наїзд на малолітніх пішоходів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 , які переходили проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу з права на ліво відносно напрямку руху мотоцикла. В результаті дорожньо-транспортної пригоди та порушення неповнолітнім ОСОБА_2 Правил дорожнього руху, пішохід ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, що в клінічному перебігу викликають загрозливі для життя явища та перебувають у прямому причинному зв`язку із настанням смерті, а також тілесні ушкодження, які мають ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що в прямому причинному зв`язку із настанням смерті не перебувають, та тілесні ушкодження, які мають ознаки легких тілесних ушкоджень, що в прямому причинному зв`язку із настанням смерті не перебувають. Пішохід ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження, які мають ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, а також легкі тілесні ушкодження, як такі, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Вищевказані порушення Правил дорожнього руху, допущенні ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом, перебувають у прямому причинному зв`язку із скоєнням зазначеної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_4 та тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості, як таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я потерпілому ОСОБА_9 .

Згідно положень ч.7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову у кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 26 липня 2023 року підтверджується факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 .

Згідно зі ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Відповідно до статті 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Згідно із пунктом 27.1 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Стаття 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до поняття «шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого», включає, зокрема, моральну шкоду, витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника.

Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (пункт 27.4 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року у справі № 554/858/19 (провадження № 61-6775св20).

У відповідності до ст. 39.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам.

Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.

Статтею 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено також перелік випадків, в яких регламентні виплати здійснюються саме МТСБУ за рахунок коштів з централізованих страхових резервних фондів чи з коштів фонду страхових гарантій, а відповідно до приписів пункту 41.1. статті МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Зважаючи на це, суд вважає підтвердженим право позивача, яка понесла витрати, на відшкодування витрат на спорудження надгробного пам`ятника, понесених у зв`язку зі смертю її сина, та обов`язок відповідача відшкодувати дані витрати.

09 березня 2025 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_7 укладено договір про закупівлю надгробного пам`ятника для могили ОСОБА_4 , вартість якого становить 144 655,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 3 від 09 березня 2025 року та товарними чеками.

Також даний факт підтверджується актом №1 здачі-прийомки виконаних робіт (послуг), складений ФОП ОСОБА_7 22 жовтня 2025 року, який позивач долучила до матеріалів справи, в якому зазначено, що витрати на виготовлення та встановлення надгробного пам`ятника становлять 144655 грн.

Після укладення договору позивач повністю виконала свої зобов`язання, здійснивши оплату відповідно до умов договору, що підтверджується копіями платіжних документів, долучених до матеріалів справи.

Оцінюючи надані суду докази та беручи до уваги пояснення учасників судового провадження, суд дійшов до наступного висновку.

Частиною першою статті 1177 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» судам роз`яснено, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, в повному обсязі за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до положень п.24 викладених в п.24 постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», витрати на виготовлення пам`ятників визначаються виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам`ятників в даній місцевості.

У відповідності до статті 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» під похованням померлого слід розуміти комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Натомість, згідно зі ст. 1166, 1179 Цивільного кодексу України, відшкодування шкоди має здійснюватися особою, яка її спричинила. У разі якщо винна особа неповнолітній не має майна, обов`язок відшкодувати шкоду покладається на її батьків, якщо вони не доведуть відсутність своєї вини у її спричиненні.

Ст.60 ЦПК України передбачає, що сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються.

Розглядаючи вимоги про відшкодування витрат на спорудження надгробного пам`ятника, суд зазначає, що в ході судового розгляду позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 144655 грн. Сума даних витрат суттєво відрізняється з граничним розміром вартості пам`ятників в даній місцевості, і зокрема вартістю пам`ятника, який встановила позивач, що підтверджується договором про закупівлю надгробного пам`ятника для могили ОСОБА_4 , вартість якого становить 144655,00 грн, видатковою накладною №3 від 09 березня 2025 року та наданим ФОП ОСОБА_7 актом №1 здачі-прийомки виконаних робіт (послуг).

Згідно акту №1 здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) ФОП ОСОБА_7 від 22 жовтня 2025 року видно, що гранична вартість надгробного пам`ятника, який позивач встановила на могилі свого сина становить 122055 грн, без урахування доставки та установки.

Як зазначалося вище загальний розмір відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (пункт 27.4 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Розмір мінімальної заробітної плати в місячному розмірі на день ДТП, тобто станом на 18 липня 2023 року становив 6700,00 грн, що визначено ст. 8 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік».

Отже, частина відшкодування витрат на спорудження пам`ятника, яку мало б покрити МТСБУ складає 80400 грн (6700,00 грн х12 місяців).

Оскільки позивач не захотіла, щоб витрати на встановлення надгробного пам`ятника їй відшкодовувало МТСБУ (хоча це першочергове джерело виплати в межах ліміту), суд зменшує загальну суму позовних вимог до відповідача на цей ліміт (144655,00грн – 80,400,00грн) до 64 255, 00 грн.

Враховуючи вимоги вище зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 та зважаючи на диспозитивність та змагальність цивільного процесу, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на спорудження надгробного пам`ятника в розмірі 64255 грн.

Враховуючи вік відповідача ОСОБА_2 та фактичну відсутність у нього майна, обов`язок зі сплати цієї суми переходить на його матір ОСОБА_3 .

Судовий збір в розмірі 1331,20 грн слід стягнути з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст.10, 11, 88, 218, 263-265, 289, 354, 393 ЦПК України,ст.ст. 999, 1166, 1177, 1179, 1187, 1201 ЦК України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтерсах якої діє адвокат Спеціальний Сергій Павловича, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Янцеловський Микола Францович простягнення витрат на встановлення надгробного пам`ятника задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, понесені на встановлення надгробного пам`ятника на могилі сина ОСОБА_4 , в розмірі 64255 (шістдесят чотири тисячі двісті п`ятдесят п`ять) гривень 00 копійок.

У разі відсутності у відповідача ОСОБА_2 майна, достатнього для стягнення вказаної суми, стягнути витрати, понесені на встановлення надгробного пам`ятника, в розмірі 64255 (шістдесят чотири тисячі двісті п`ятдесят п`ять) гривень 00 копійок з ОСОБА_3 .

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн, а у разі відсутності у нього самостійного доходу, судовий збір стягнути з ОСОБА_3 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_3 від 30 жовтня 2023 року, орган видачі 6831, УНЗР №19940303-07068, РНОКПП НОМЕР_4 ;

представник позивача адвокат Спеціальний Сергій Павлович, місцезнаходження: Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, 23, оф.322;

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт № НОМЕР_5 від 01 серпня 2022 року, орган видачі 6831, УНЗР №20080522-08551, РНОКПП НОМЕР_6 ;

відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт № НОМЕР_7 від 14 лютого 2024 року, орган видачі 6831, УНЗР №19781211-11664, РНОКПП НОМЕР_8 ;

представник відповідачів адвокат Янцеловський Микола Францович, місцезнаходження: Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, 33.

Головуючий: