Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №583/4315/24 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м.Суми

Справа №583/4315/24

Номер провадження 22-ц/816/343/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Сізова Д. В. , Щербаченко М. В.

з участю секретаря судового засідання – Чуприни В.І.,

у присутності :

представника боржника ОСОБА_1 – адвоката Собини Павла Миколайовича,

стягувача – ОСОБА_2 та її представника – адвоката Масалова Павла Володимировича,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Вересюк Ольгою Володимирівною,

на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 квітня 2025 року у складі судді Семенової О.С., постановлену в м. Охтирка, Сумської області, повний текст ухвали складено 23 квітня 2025 року,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Охтирської міської ради, Орган опіки і піклування Приморської районної адміністрації Одеської області, про відібрання дитини та повернення її матері,

в с т а н о в и в:

У лютому 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою, в якій просила зобов`язати боржника ОСОБА_1 у зведеному виконавчому провадженні №761774009 подати у встановленому судом строк звіт про виконання ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 вересня 2024 року у справі №583/4315/24, яка підлягає негайному виконанню.

Заява мотивована тим, що на виконанні у Приморському відділу ДВС у місті Одесі Північного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження №76174008 з примусового виконання ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 вересня 2024 року, якою заборонено ОСОБА_1 чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні та побаченнях з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання рішенням в цій справі законної сили. Зобов`язано ОСОБА_1 не перешкоджати у здійсненні ОСОБА_2 права особистого спілкування з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через засоби зв`язку, у тому числі з використанням вебкамери, 5 разів на тиждень тривалістю 60 хв. у вечірній час з 18 по 21 годину. Заборонено ОСОБА_1 без повідомлення за 10 діб Служби у справах дітей та її змінювати місце проживання/перебування доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до закінчення розгляду справи. Зобов`язано ОСОБА_1 забезпечити ОСОБА_2 безперешкодне спілкування, (побачення та спільне проведення часу з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , два дні на тиждень з 10.00 години по 18.00 годину без присутності батька (відповідача) та органів опіки за місцем перебування (проживання) дитини.

Вказувала на те, що, починаючи з дня відкриття виконавчого провадження - 27 вересня 2024 року, ухвала суду боржником не виконується, що, на думку заявниці, свідчить про нагальну потребу зобов`язати боржника надати звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03 березня 2025 року задоволено заяву ОСОБА_4 про зобов`язання ОСОБА_1 подати звіт про виконання ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 вересня 2024 року про забезпечення позову.

Зобов`язано боржника ОСОБА_5 у зведеному виконавчому провадженні №7617008 у строк один місяць з дня отримання ним цієї ухвали подати звіт про виконання ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 вересня 2024 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Охтирської міської ради, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської області про відібрання малолітньої дитини та повернення матері.

03 квітня 2025 року ОСОБА_1 подав суду звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 квітня 2025 року відмовлено у прийнятті звіту боржника ОСОБА_1 про виконання ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 вересня 2024 року про забезпечення позову.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід державного бюджету штраф в сумі двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 грн 00 коп.

Встановлено додатковий строк два місяці боржнику ОСОБА_1 з дня отримання ним цієї ухвали для подання звіту про виконання ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 вересня 2024 року про забезпечення позову у зведеному виконавчому провадженні.

Будучи незгодним із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Вересюк О.В., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким прийняти звіт у зведеному виконавчому провадженні №76174008 на виконання ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 вересня 2024 року.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що матеріали справи не містять доказів того, що позивачкою вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України «Про виконавче провадження». Зазначає, що з ухвали суду від 03 березня 2024 року слідує, що при вирішенні заяви стягувача про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення, суд першої інстанції дослідив лише матеріали виконавчого провадження №76154237, пославшись на постанову державного виконавця від 03 березня 2025 року про накладення на боржника ОСОБА_1 штрафу, яка скасована рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року. При цьому, суд зобов`язав ОСОБА_1 подати звіт у зведеному виконавчому провадженні №76174008, до складу якого входить п`ять виконавчих проваджень.

Вказує на те, що в оскаржуваній ухвалі суду не було наведено на якій підставі було зобов`язано подати саме звіт, у якій спосіб він повинен бути оформлений та поданий, відповідно до якої правової норми його необхідно подати, зокрема, не зазначено, що мова йде про звіт відповідно до ст. 453-3 ЦПК України.

На переконання заявника апеляційної скарги, оскільки Закон України за №4094-ІХ щодо удосконалення положення про судовий контроль за виконанням судових рішень, набрав чинності лише 19 грудня 2024 року, а тому при постановленні ухвали, суду першої інстанції необхідно було роз`яснити боржнику, що звіт повинен був поданий саме відповідно до ст. 453-3 ЦПК України.

Крім того, вказує на те, що судом першої інстанції не було надано оцінки наведеним у звіті доводам боржника.

Наголошує, що рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09 грудня 2024 року, яке постановою Сумського апеляційного суду від 01 травня 2025 року залишено без змін, відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_1 про відібрання малолітньої дитини та повернення матері, а заходи забезпечення позову скасовані після набрання рішенням законної сили.

ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду, просить її залишити без зміни, а доводи апеляційної скарги просить залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника боржника, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення проти апеляційної скарги стягувачки та її представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи слідує, що ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 вересня 2024 року, яка постановою Сумського апеляційного суду від 01 травня 2025 року залишена без змін, частково задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за її позовом до ОСОБА_1 , третя особа: служба у справах дітей Охтирської міської ради, про відібрання малолітньої дитини і повернення матері.

Заборонено ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні та побаченнях з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання рішенням в цій справі законної сили.

Зобов`язано ОСОБА_1 не перешкоджати у здійсненні ОСОБА_2 права особистого спілкування з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через засоби зв`язку, у тому числі з використанням вебкамери, 5 разів на тиждень тривалістю 60 хв. у вечірній час з 18 по 21 годину.

Заборонено ОСОБА_1 без повідомлення за 10 діб Служби у справах дітей та її змінювати місце проживання/перебування доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до закінчення розгляду справи,

Зобов`язано ОСОБА_1 забезпечити ОСОБА_2 безперешкодне спілкування, (побачення та спільне проведення часу з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , два дні на тиждень з 10.00 години по 18.00 годину без присутності батька (відповідача) та органів опіки за місцем перебування (проживання) дитини.

Відмовлено у задоволенні іншої частини клопотання.

Постановою старшого державного виконавця Охтирського відділу ДВС в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 27 вересня 2024 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаної ухвали (а.с. 6).

Постановою старшого державного виконавця від 01 листопада 2024 року виконавчий документ – ухвалу №583/4315/24, видану 06 вересня 2024 року передано у Приморський відділ ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с. 17).

08 лютого 2025 року та 15 лютого 2025 року старшим державним виконавцем Приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Яциною О.С складено акти, в який зазначено, що виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що рішення суду виконано не було. ОСОБА_1 безперешкодне спілкування ОСОБА_4 не забезпечив без поважних причин (а.с. 50).

Постановою старшого державного виконавця Приморського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Яциною О.С. від 03 березня 2025 року за невиконання рішення суду без поважних причин накладено на боржника ОСОБА_1 штраф на користь держави в розмірі 1700 грн 00 коп. (а.с. 63).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду 10 квітня 2025 року визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 03 березня 2025 року ВП №76154237 про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 1700 грн 00 коп. (а.с. 186-188).

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03 березня 2025 року зобов`язано боржника ОСОБА_1 у зведеному виконавчому провадженні №76174008 у строк один місяць з дня отримання ним цієї ухвали подати звіт про виконання ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 вересня 2024 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відібрання малолітньої дитини та повернення матері (а.с. 69-70).

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що поданий боржником звіт не відповідає вимогам вказаної статті ЦПК України, оскільки не містить прізвищ, імені та по батькові інших учасників справи, їх місце проживання чи перебування; відомості про виконання ним судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; у разі невиконання судового рішення – орієнтовні строки виконання та їх обґрунтування, вказуючи на обставини, які ускладнюють виконання рішення, не вказав які заходи ним вжито для їх усунення; а також відсутні докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень ст. 43 ЦПК України.

Оскільки боржником не наведено обґрунтованих обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які ним вживалися для виконання судового рішення, суд дійшов висновку, що слід відмовити у прийнятті звіту.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Положеннями статті 129 – 1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України.

Невиконання судового рішення впродовж тривалого часу є порушенням права на справедливий судовий розгляд.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2025 року у справі № 990/47/23 провадження № 11-272заі24 вказала на те, що обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності із приписами мотивувальної та резолютивної частин рішення суду).

У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07 травня 2002 року, "Ромашов проти України" від 27 липня 2004 року, "Шаренок проти України" від 22 лютого 2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади рішення у справі "Сокур проти України", №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі "Крищук проти України", №1811/06, від 19 лютого 2009 року.

Порядок примусового виконання судових рішень регламентовано Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Нормами Закону України «Про виконавче провадження» визначено певний алгоритм дій виконавця в ході примусового виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

При цьому відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець наділений достатніми повноваженнями для вжиття заходів щодо примусового виконання боржником судового рішення.

Судовий контроль є одним з найефективніших способів забезпечення виконання судових рішень, оскільки є гарантією дотримання закону та прав інших суб`єктів; дозволяє мінімізувати можливість зловживань; стимулює зобов`язану особу виконувати судові рішення добровільно та без застосування до неї відповідних санкцій; передбачає можливість застосування додаткових заходів для виявлення реальних перешкод у виконанні судового рішення, зокрема шляхом реагування на це окремими судовими рішеннями; сприяє підвищенню рівня довіри суспільства до судової системи.

Відповідно до ч. 1 ст. 453-1 ЦПК України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах: що виникають із трудових правовідносин; що виникають із сімейних правовідносин; щодо відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення; щодо відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду; щодо відшкодування моральної шкоди; щодо захисту прав споживачів; щодо захисту честі, гідності та ділової репутації; в інших спорах немайнового характеру.

Стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою ч. 1 цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження.

У заяві обов`язково зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 453-1 ЦПК України якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов`язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору.

Відповідно до ст. 453-2 ЦПК України, суд розглядає заяву про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої ч. 5ст. 453-1 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні за правилами ст. 450 цього Кодексу.

За змістом ст. 453-3 ЦПК України суд розглядає звіт про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні за правилами статті 450 цього Кодексу.

Звіт боржника про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання боржником судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про те, чи існують обставини, які ускладнюють виконання судового рішення боржником, які заходи вжито та вживаються боржником для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 453-3 цього Кодексу. У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу, а також додатково може встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 453-2 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (ч. 2 та 3 ст. 453-4 ЦПК України).

Таким чином, судовий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

Особа, якій належить виконати рішення суду, що набрало законної сили, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання у чіткій відповідності до висновків суду, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечитиме принципу верховенства права.

Встановлено, що ухвала Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 вересня 2024 року перебуває на примусовому виконанні у відділах державної виконавчої служби з 27 вересня 2024 року

Факт невиконання боржником ОСОБА_1 ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 вересня 2024 року підтверджується складеними державним виконавцем 08 лютого 2025 року та 15 лютого 2025 року актами, в яких зафіксовано, що виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що ОСОБА_1 безперешкодне спілкування ОСОБА_2 з дочкою не було забезпечено. Крім того, сам ОСОБА_1 у поданому звіті заперечував проти особистого спілкування ОСОБА_2 з малолітньою дочкою через засоби зв`язку та проти їх особистих зустрічей, з посиланням на те, що це буде шкодити її здоров`ю, а також те, що мати дівчинки є «незнайомою жінкою».

Скасування постанови державного виконавця від 03 березня 2025 року про накладення на боржника штрафу не спростовує встановлений судом, при вирішенні заяви ОСОБА_2 про зобов`язання боржника подати звіт про виконання ухвали суду, факт невиконання останнім цієї ухвали.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що стягувачем не було доведено, що вона вичерпала загальний порядок виконання судового рішення, колегія суддів вважає безпідставними, адже саме на боржника покладено обов`язок здійснити достатні дії для виконання судового рішення.

Досліджені судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали матеріали виконавчого провадження №76154237 є складовою частиною зведеного виконавчого провадження 76174008, в якому судом і було зобов`язано боржника подати звіт.

Ухвала Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 вересня 2024 року на час постановлення оскаржуваної ухвали була чинною.

Вимоги до змісту звіту про виконання судового рішення, викладені у статті 453-3 ЦПК України, з якою боржник міг ознайомитися при підготовці та поданні суду звіту про виконання судового рішення. Більш того, ОСОБА_1 при підготовці звіту про виконання судового рішення міг скористатися правничою допомогою, що надавалася йому під час розгляду даної судової справи адвокатами Собиною П.М. та ОСОБА_6 .

Судом першої інстанції була надана оцінка також і самому звіту про виконання судового рішення, в якому боржником не було наведено обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, а також заходи, які ним вживалися для виконання судового рішення. Натомість на 19 аркушах звіту ОСОБА_1 виклав обставини їх знайомства з ОСОБА_2 та спільного проживання, суб`єктивні судження з приводу психоемоційного стану ОСОБА_2 , а також заперечення на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 вересня 2024 року про забезпечення позову.

Отже, зважаючи на те, що ухвала Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 вересня 2024 року ОСОБА_1 не виконується, і в поданому ним, на виконання ухвали суду від 03 березня 2025 року, у звіті про виконання ухвали суду не було наведено обґрунтованих обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, а також заходи, які вживалися боржником для виконання судового рішення, суд першої інстанції обґрунтовано відмови у прийнятті цього звіту та застосував до боржника захід процесуального примусу у вигляді штрафу.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції з прав людини зобов`язує суди обгрунтовувати свої рішення, його неможна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок з обґрунтування рішення, є різною, залежно від характеру рішення.

ЄСПЛ неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (Ruiz Torija v. Spain, 21.01.1999).

У зв`язку з тим, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і зміст спірних правовідносин, а висновки суду є законним та обґрунтованими, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і передбачених статтею 376 ЦПК України підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Вересюк Ольгою Володимирівною, залишити без задоволення.

Ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 29 липня 2026 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: Д. В. Сізов

М. В. Щербаченко