Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №947/18934/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1100/26

Номер справи місцевого суду: 947/18934/25

Головуючий у першій інстанції Чаплицький В. В.

Доповідач Копіца О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Копіци О.В., за участю секретаря судового засідання Ровенко А.С.,в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника Миколюка А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Миколюка А.П., на постанову Київського районного суду м. Одеси від 20.06.2025 відносно:

ОСОБА_1 , яка ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, з середньою спеціальною освітою, працюючої медсестрею Одеської обласної клінічної лікарні, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Зазначеною постановою суду 1-ої ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та на неї накладено стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк5 років без оплатного вилучення транспортного засобу, а також стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 грн 60 коп.

Відповідно до вказаної постанови суду,17.05.2025 о 17:32 год., за адресою: м.Одеса, вул.Краснова, буд 7, водій ОСОБА_1 повторно, протягом року, керувала транспортним засобом BMW 5281,д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисник Миколюк А.П. вказує на те, що оскаржувана постанова є незаконною, прийнятою без з`ясування всіх обставин справи, які мають істотне значення, з огляду на такі обставини:

- матеріали справи не містять жодного належного доказу саме факту керування транспортним засобом, відеозапис фіксації відповідного факту відсутній, показання свідків також відсутні;

- сам факт перебування особи біля автомобіля або у ньому не є доказом його керування;

- протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи;

- ОСОБА_1 ніколи не отримувала посвідчення водія, тому застосування до неї адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом було неможливим;

- суд 1-ої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , чим порушив її право на захист.

Посилаючись на наведені обставини, захисник просить скасувати постанову суду 1-ої інстанції та провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника Миколюка А.П., які підтримали апеляційну скаргу та перевіривши доводи апелянта та ретельно дослідивши матеріали судового провадження, а також оглянувши відеозапис події, апеляційний суд дійшов висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При розгляді зазначеної справи у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Відповідно до п. п. а) п. 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ст. 126 КУпАП.

Так, згідно із ч. 2 ст. 126КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Диспозицією ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачений склад адміністративного правопорушення, який інкримінується ОСОБА_1 , що полягає у повторному протягом року вчиненні порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП повністю доведена та підтверджується дослідженими судом апеляційної інстанції наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №333467 від 17.05.2025, довідкою про отримання (неотримання) особою посвідчення водія, довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення та копією постанови від 16.01.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови суду 1-ої інстанції, всупереч твердженням апелянта, зазначені вище докази були належним чином досліджені, повно та всебічно, та їм була надана відповідна оцінка, на підставі чого суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Надаючи оцінку твердженням сторони захисту про те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом за встановлених у протоколі обставин, апеляційний суд зауважує, що вони спростовуються повторно дослідженим під час апеляційного розгляду відеозаписом події.

Так, дійсно, на відеозаписі події відсутня фіксація факту керування та зупинки ОСОБА_1 , водночас остання, перебуваючи на місці водія, під час спілкування із поліцейськими, які повідомили, що на 102 надійшов виклик про створення ними аварійної ситуації, не заперечувала, що керувала авто та пояснила, що (мовою оригіналу): «виїхали на тротуар, оскільки «закипіли», посвідчення водія я не маю, була за кремом, приїхала за чоловіком».

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 пояснила, що приїхала на місце події на прохання побратима її померлого чоловіка, при цьому, вона не керувала авто, а за кермо сіла, щоб перешкодити побратиму керувати авто у стані алкогольного сп`яніння.

Вказані ОСОБА_1 обставини також зафіксовані на відеозаписі події, при цьому вона не заперечувала, що керувала авто без посвідчення водія, а навпаки підтвердила, що приїхала за другом, сама сіла за кермо, оскільки не хотіла, щоб він керував у стані алкогольного сп`яніння, також пояснила, що заїхала на тротуар, оскільки авто «закипіло», на що поліцейський роз`яснив ОСОБА_1 , що потрібно було викликати тверезого водія або таксі та не керувати авто без права керування (час:17.44.55).

В цьому контексті, апеляційний суд не приймає до уваги твердження ОСОБА_1 , що авто керував її друг, а вона лише намагалася перешкодити йому керувати транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, на відеозаписі також зафіксовано як поліцейський у підтвердження руху транспортного засобу надає для огляду ОСОБА_1 відповідний відеозапис, натомість вона сама вказані обставини не заперечувала (час: 17.40.50).

Після чого ОСОБА_1 поліцейським повідомлено, що відносно неї буде складено протокол за ч. 5 ст. 126 КУпАП за фактом керування транспортним засобом без права керування таким транспортним засобом повторно, протягом року.

Відеозапис закінчується тим, що ОСОБА_1 було вручено копію протоколу про адміністративне правопорушення, ознайомлено її із протоколом під підпис та роз`яснено, що її відсторонено від права керування.

Тож, апеляційний суд констатує, що всупереч доводів сторони захисту, факт керування транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, а також з огляду на пояснення самої ОСОБА_1 , які зафіксовані на відеозаписі події, знайшов своє підтвердження вході розгляду справи як в суді 1-ої інстанції, так і під час апеляційного перегляду справи.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не скористалася своїм правом на надання пояснень по суті правопорушень, будь-яких зауважень до протоколу не заносила, як і не зазначала про незаконність дій поліцейських зі складання вказаного протоколу щодо неї.

На переконання апеляційного суду, зміст протоколу про адміністративне правопорушення відповідає приписам ст. 256 КУпАП, у якому зазначено суть вчиненого правопорушення, із зазначенням нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, що спростовує доводи сторони захисту в наведеній частині.

У підтвердження факту повторності вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, орган, який склав протокол про адміністративне правопорушення, долучив до матеріалів справи копію постанови від 16.01.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, вказані обставини ОСОБА_1 не оспорювала та пояснила суду апеляційної інстанції, що накладений на неї цією постановою штраф сплатила у повному обсязі.

За загальним правилом, визначеним ч. 1 ст. 291 КУпАП постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Відповідно до положень ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

З огляду на викладене, органом, уповноваженим на складення протоколу про адміністративне правопорушення, повторність вчинення адміністративного правопорушення була визначена за фактом винесеної постанови, яка на день складення протоколу набрала законної сили, що свідчить про наявність ознак повторності вчиненого правопорушення, а отже – і складу правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Про безпідставність доводів захисника про неможливість застосування до ОСОБА_1 такого виду стягнення як позбавлення права керування транспортним засобом, свідчить як диспозиція ч. 5 ст. 126 КУпАП, склад якої передбачає повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, так і санкція вказаної норми у виді штрафу з позбавлення права керування т/з.

Отже, всупереч доводів сторони захисту, суд може призначити додаткове стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортним засобом.

Також апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу сторони захисту на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

Наведене узгоджується із правовою позицію, викладеною Об`єднаною палатою ККС ВС в постанові від 04.09.2023 по справі № 702/301/20, яка є обов`язковим для врахування судам всіх інстанцій.

Тобто, на переконання апеляційного суду перешкоди для застосування санкції у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами в даному випадку, за наведених особою підстав, відсутні.

З огляду на викладене, позиція сторони захисту, яка висловлена в апеляційній скарзі, та відповідна процесуальна поведінка, пов`язана з наведенням доводів, які не підтверджені належними і достатніми доказами, та які не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту на власний розсуд з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.

Зазначені вище докази, у своїй сукупності, на переконання апеляційного суду, спростовують доводи апелянта та підтверджують винуватість ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП за кваліфікуючою ознакою – керування транспортним засобом особою, що немає права керування транспортними засобами, вчинене повторно протягом року.

Таким чином, апеляційний суд констатує, що зібрані у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 докази є належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.

Інших істотних та переконливих доводів, які б свідчили про недопустимість доказів, які містяться в матеріалах справи або спростовували висновки судді першої інстанції в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.

Апеляційний суд приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що судом 1-ої інстанції розглянуто справу за відсутності ОСОБА_1 , в той же час зауважує, що вказані обставини були підставою для поновлення останній строку на подання апеляційної скарги.

Із цих причин апеляційний суд не вбачає підстав для скасування законної та обґрунтованої постанови місцевого суду, в тому числі, з огляду на те, що право ОСОБА_1 на захист було в повній мірі відновлено в апеляційному суді, шляхом забезпечення її участі та участі її захисника в апеляційному розгляді справи, в тому числі під час вирішення питання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Враховуючи викладене в своїй сукупності, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника Миколюка А.П. залишити без задоволення, а постанову суду 1-ої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

Керуючись ст.ст. 7, 22, 251, 252, 266, 280, 283, 294 КУпАП апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу захисника Миколюка А.П., в інтересах ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Одеси від 20.06.2025, про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца