Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №505/370/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5373/26

Справа № 505/370/26

Головуючий у першій інстанції Білоус В.М.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Драгомерецького М. М.,

суддів Громіка Р. Д., Сегеди С. М.,

переглянув у порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк», в інтересах якого діє адвокат Ткаченко Інна Юріївна, на ухвалу Подільського міськрайонного суду Одеської області від 13 лютого 2026 року по справі за заявою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про витребування доказів до пред`явлення позову,-

в с т а н о в и в:

10 лютого 2026 року представник Акціонерного товариства «Приватбанк» (-далі АТ «Приватбанк» - Дудка Вікторія Борисівна звернулась до Подільського міськрайонного суду Одеської області із заявою про витребування доказів.

У поданій заяві заявник просив суд витребувати від приватного нотаріуса Крисюк Людмили Володимирівни (просп. Яворницького Дмитра, буд. 75, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000) копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_1 , який(-а) помер(-ла) 27.04.2020;

- витребувати від виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області (просп. Шевченка, 2, м. Подільськ, Одеська обл., 66302) інформацію про склад сім`ї ОСОБА_1 та інформацію про осіб, зареєстрованих за однією адресою зі спадкодавцем ( АДРЕСА_1 ) станом на дату смерті померлого(-ї) — 27.04.2020.

13 лютого 2026 року ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області заяву АТ КБ «Приватбанк» про витребування доказів повернуто зявнику.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник АТ КБ «Приватбанк» - адвокат Ткаченко І. Ю. подала апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати ухвалу Подільського міськрайонного суду Одеської області від 13 лютого 2026 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37- 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37- 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Предметом оскарження є ухвала суду про повернення заяви (п. 6 ст.353 ЦПК України).

За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, дану апеляційну скаргу розглянуто в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача впродовж встановленого апеляційним судом строку не надходив.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду не відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заявником заявлено дві вимоги про витребування, проте разом з матеріалами справи надано докази сплати судового збору лише за одну вимогу про витребування доказів у розмірі 1 664 грн.

Апеляційний суд вважає такі висновки суду першої інстанції передчасними та зазначає наступне.

Судом встановлено, що звертаючись із заявою про забезпечення доказів, заявник просив суд витребувати від приватного нотаріуса Крисюк Людмили Володимирівни (просп. Яворницького Дмитра, буд. 75, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000) копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_1 , який(-а) помер(-ла) 27.04.2020;

- витребувати від виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області (просп. Шевченка, 2, м. Подільськ, Одеська обл., 66302) інформацію про склад сім`ї ОСОБА_1 та інформацію про осіб, зареєстрованих за однією адресою зі спадкодавцем ( АДРЕСА_1 ) станом на дату смерті померлого(-ї) — ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 1-5).

На підтвердження сплати судового збору за звернення із відповідною заявою до суду заявником було надано квитанцію про сплату судового збору в розмірі 1 664 грн (а.с. 35).

В апеляційній скарзі представником скаржника наголошується на передчасності висновків суду першої інстанції про невідповідність поданої заяви вимогам процесуального законодавства, адже розмір судового збору за подання заяви про забезпечення доказів розраховується як стала сума, в незалежності до кількості заявлених вимог про витребування документів.

Апеляційний суд вважає вказані доводи апеляційної скарги такими, що спростовують висновки суду першої інстанції та зауважує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Згідно ч. 2 ст. 83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Вимогами ч. 1 ст. 80 ЦПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно ч. 2 ст. 84 ЦПК України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено зокрема: який доказ витребовується, обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати, підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа.

Частиною 4 ст. 84 ЦПК України передбачено, що суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 116-118 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 ЦПК України, способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Частиною 4 ст. 116 ЦПК України встановлено, що заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Форма та зміст заяви про забезпечення доказів мають відповідати вимогам ст. 117 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 117 ЦПК України, за подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання заяв про забезпечення доказів або позову, яка подана юридичною особою, ставка судового збору встановлюється в розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на момент звернення із відповідною заявою складає 1 664 грн.

Апеляційний суд зауважує, що закон не встановлює ставку судового збору за кожну окрему вимогу у відповідній заяві, зокрема за кожну вимогу про витребування доказів.

Як вбачається із положень ЗУ «Про судовий збір», ставка судового збору, який підлягає сплаті за подання заяви про забезпечення доказів встановлюється у сталому розмірі та визначається розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з викладеного, висновки суду першої інстанції про необхідність сплати судового збору за кожну окрему вимогу про витребування доказів є помилковими, так як заявником було виконано всі вимоги процесуального закону щодо форми та змісту поданої ним заяви.

Апеляційний суд зауважує, що застосування судом правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, повинно відбуватись із урахуванням обставин конкретної справи та забезпеченням ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів. Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень вже на стадії звернення особи до суду може призвести до порушення права на справедливий судовий розгляд.

Так, у рішенні від 08 грудня 2016 року у справі «ТОВ «ФРІДА» проти України» (заява №24003/07) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Проте встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. Крім того, обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, якщо воно не переслідує законну мету, та у разі відсутності розумного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (рішення від 17 січня 2012 року у справі «Станев проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria), заява №36760/06).

Відтак, згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише формальний, але й фактичний. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Аналізуючи фактичні обставини справи, вимоги процесуального права, апеляційний суд вважає, що підстави для повернення позовної заяви були відсутні, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення заявнику позовної заяви з підстав, передбачених ст.185 ЦПК України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в ч. 1 ст. 353 ЦПК України, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 141 ЦПК України.

Таким чином, розподіл судових витрат, сплачених заявником за подання апеляційної скарги, має бути здійснено судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 141 ЦПК України.

У п. 54 Рішення у справі Трофимчук проти України (заява №4241/03) від 28.10.2010, остаточне 28 січня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що, «беручи до уваги свої висновки за статтею 11 Конвенції (див. вище пункти 42-45), Суд не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявниці про переслідування її роботодавцем, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. У зв`язку з цим Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1)».

Керуючись ст. ст. 27, 367, 368, 374 ч. 6 п. 1, 379, 382–384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», в інтересах якого діє адвокат Ткаченко Інна Юріївна – задовольнити, ухвалу Подільського міськрайонного суду Одеської області від 13 лютого 2026 року – скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Судді Одеського апеляційного суду: М. М. Драгомерецький

Р. Д. Громік

С. М. Сегеда