Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №509/6919/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2881/26

Справа № 509/6919/24

Головуючий у першій інстанції Кириченко П.Л.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.,

суддів: Кострицького В.В., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання – Шахової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 травня 2025 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним вище позовом, у якому просив розірвати шлюб укладений між, ним та ОСОБА_3 , зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції №586 від 17 липня 2009 року та встановити факту самостійного виховання ним та утримання дітей: доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 травня 2025 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей.

Позовні вимоги про розірвання шлюбу, обґрунтовано тим, що спільне життя між сторонами не склалось через різні погляди на сімейне життя, права та обов`язки подружжя, шлюбні стосунки між сторонами припинені, тож збереження шлюбу суперечить інтересам позивача. Майнового спору та спору про виховання дітей між сторонами не має.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 травня 2025 року вказаний вище позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції №586 від 17 липня 2009 року.

У апеляційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на неповідомлення їх судом про про дату, час і місце розгляду справи, просять скасувати Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 травня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Учасники справи будучи належним чином повідомленим чином про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не відповідає вказаним вимогам, виходячи з такого.

Доводи апеляційних скарг про те, що судом першої інстанції розглянуто справу за відсутності належного сповіщення сторін, чим порушено норми процесуального права, є слушними та заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Так, як убачається з матеріалів справи, 08.05.2025 року судовий розгляд цієї справи за вказаним вище позовом ОСОБА_1 відбувся за відсутності учасників справи.

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення (частина четверта статті 130 ЦПК України).

Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України в редакції днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Однак, як убачається з матеріалів справи, судом першої інстанції, сторонам судові повістки не надсилались взагалі.

Вказане, відповідно до вимог пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Оскільки скаржники обґрунтовують свої апеляційні скарги тим, що суд першої інстанції не повідомив їх належним чином про розгляд цієї справи та ця обставина підтверджується матеріалами справи, апеляційний суд доходить висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає обов`язковому скасуванню.

Стосовно наявності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, апеляційний суд виходить з такого.

Судом встановлено, що з 17 липня 2009 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають дітей: доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На час вирішення судом цієї справи сторони проживають окремо, майнового спору та спору про виховання дітей між сторонами не має.

Звертаючись до суду із цим позовом ОСОБА_1 зазначив, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе та суперечить його інтересам, спільне життя між сторонами не склалось через різні погляди на сімейне життя, права та обов`язки подружжі.

Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (частина 1 статті 24 СК України).

Частинами 3, 4 статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з частиною 2 статті 104, частиною 3 статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.

За змістом частини 3 статті 109 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Відповідно до частини 1 статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Отже шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Шлюб - це сімейний добровільний та рівноправний союз жінки та чоловіка, їх спільність, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану та спрямований на створення сім`ї.

Добровільність шлюбу одна з основних його засад.

Загальна декларація прав людини у ч. 2 ст. 16 містить положення, за яким шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються, а за ст. 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, жоден шлюб не може бути укладений без вільної і цілковитої згоди тих, що одружуються.

За аналогією можливо зробити висновок, що й подальше існування сім`ї як добровільного союзу у разі відсутності добровільної згоди чоловіка чи жінки на такий союз/сім`ю/шлюб, не може мати місце, а також, приймаючи бажання й право одного з них розірвати шлюб не може бути незаконно порушене або одного з подружжя не можливо насильно, без його волі змусити перебувати у таких зареєстрованих як шлюб відносинах.

Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу, тобто наявність вільної згоди, - це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.

За ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Отже з урахуванням позиції позивача, зазначеної вільної згоди між сторонами по справі не має.

Чинне законодавство України забороняє примушування до шлюбу. Примушування значить добиватися певної поведінки від особи за допомогою фізичного або психічного насильства.

Підсумовуючи наведене та враховуючи усі встановлені у справі обставини, конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (ст. 51 Конституції України), право особи припинити шлюбні відносини та недопущення примушування до збереження шлюбних відносин (ч.1 ст.24, ч.3, ч.4 ст.56 СК України), оскільки сторони однією сім`єю не проживають не мають наміру зберегти шлюб з апеляційний суд доходить висновку про задоволення позову ОСОБА_1 .

При цьому апеляційний суд зауважує про неможливість вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей, оскільки оскаржуваним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 травня 2025 року такі позовні вимог не вирішувались.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Ураховуючи наведене, і оскільки доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи знайшли своє підтвердження, водночас інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб між, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції №586 від 17 липня 2009 року – розірвати.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді В.В. Кострицький

М.В. Назарова