Вирок від 27 липня 2026 р. у справі №521/10866/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

521/10866/26

1-кп/521/1774/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з секретарем ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026163470000548 від 13.05.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, маючого вищу освіту, розлученого маючого на утриманні неповнолітню дитину, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , достовірно знаючи про те, що на підставі Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ХI від 24.02.2022 введено воєнний стан на всій території України строком на 30 діб, який у подальшому у встановленому законом порядку неодноразово продовжувався, а на момент вчинення вказаного кримінального правопорушення, Указом Президента України від 27.04.2026 за № 342/2026, затвердженим Законом України від 28 квітня 2026 року № 4857-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 04.05.2026 строком на 90 діб.

Встановлено, що ОСОБА_4 06 травня 2026 року, о 07 годині 09 хвилин, надаючи послуги з перевезення у таксі, прийняв замовлення у мобільному застосунку «Bolt» від потерпілої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що користується номером мобільного телефону НОМЕР_1 . Після закінчення поїздки, 06.05.2026 року о 07 годині 18 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_6 , виявив на задньому сидінні мобільний телефон марки «Хіаоmі» моделі «Redmi 14 Pro», в корпусі чорного кольору та чохлі чорного кольору, ІМЕНІ: НОМЕР_2 , IME12: НОМЕР_3 , об?ємом пам?яті 256 Гб. В цей момент у останнього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, яке належить ОСОБА_5 .

В той же час та у тому ж місці, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , перебуваючи за вищевказаною адресою, діючи таємно, умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, з метою особистого збагачення, переконавшись, що його дії залишаються непомітними, як для сторонніх осіб так і для власника майна, шляхом вільного доступу, перебуваючи у автомобілі марки «Citroen», моделі «C-Elysee», д.н.3. НОМЕР_4 , заволодів належним ОСОБА_5 мобільний телефон марки «Хіаоmі» моделі «Redmi 14 Pro», в корпусі чорного кольору та чохлі чорного кольору, ІМЕІ: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , об`ємом пам`яті 256 Гб.

Після цього ОСОБА_4 з викраденим мобільним телефоном марки «Xiaomi» моделі «Redmi 14 Pro», в корпусі чорного кольору та чохлі чорного кольору, ІМЕІ: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , об`ємом пам`яті 256 Гб, що належить ОСОБА_5 , залишив місце вчинення кримінального правопорушення та надалі розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив матеріальний збиток ОСОБА_5 на загальну суму 9 315 гривень. Таким чином, ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану.

Дії ОСОБА_4 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю та беззаперечно, кваліфікацію своїх дій не оспорював та надав показання, які за своїм змістом аналогічні обставинам, що вказані в обвинувальному акті, а саме те, що в травні 2026 року, він, під час підвезення потерпілої ОСОБА_5 , побачив телефон, який остання залишила в його автомобілі. Зазначений телефон обвинувачений вирішив залишити собі. Свою вину визнав, повністю відшкодував потерпілій завдану матеріальну шкоду шляхом повернення викраденого майна, у вчиненому розкаявся.

Потерпіла надала заяву про розгляд справи без її участі. Претензій майнового та морального характеру до обвинуваченого не має, а покарання просить призначити на розсуд суду.

Прокурор, у зв`язку з беззаперечним визнанням обвинуваченою своєї вини під час судового розгляду, просила обмежитись лише його допитом і дослідженням документів, що характеризують її особу та дослідженням документів, що стосуються речових доказів, арештів майна, відповідно до вимог статті 349 КПК України, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

На підставі викладеного, за згодою учасників провадження, які, під час судового розгляду, не оспорювали фактичні обставини кримінальних проваджень, кваліфікацію кримінальних правопорушень та запевнили суд у тому, що вони правильно розуміють зміст обставин даного провадження, суд, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, і обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням документів, що характеризують його особу, а також дослідженням документів, що стосуються речових доказів. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння учасниками провадження обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність їх позицій, та роз`яснено положення ч. 3 ст. 349 КПК України, зокрема те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Під час допиту обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив, що він, за викладених в обвинувальному акті обставин, вчинив кримінальне правопорушення проти власності під час дії воєнного стану.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними, не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, тому зважаючи на викладене та те, що він підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини, і беззаперечно визнав свою вину, суд вважає доведеним пред`явлене йому обвинувачення і кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.

Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом не встановлено.

При визначені виду та міри покарання ОСОБА_4 , суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином; особу ОСОБА_4 , його вік (47 років); соціальні зв`язки (розлучений, має на утриманні неповнолітню дитину, проживає на території м. Одеси, працездатний та офіційно не працевлаштований); стан здоров`я (особа осудна, наразі на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває); те, що ОСОБА_4 раніше не судимий, а також те, що він повністю визнає вину у вчиненому кримінальному правопорушенні; відшкодування потерпілій завданого їй матеріального збитку шляхом повернення викраденого майна; те, що особа має пом`якшуючі покарання обставини (щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку) та не має обставин, що обтяжують покарання.

З врахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини вчиненого кримінального правопорушення, та те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення, а також запобігання вчиненню обвинуваченим інших (нових) кримінальних правопорушень, враховуючи відомості про його особу, промову прокурора в судових дебатах, яка вважала, що виправлення обвинуваченого може бути досягнуто без його ізоляції від суспільства, а також те, що у своїй заяві потерпіла не наполягала на призначенні суворого покарання, суд приходить до висновку про можливість призначити ОСОБА_4 покарання, в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у виді позбавлення волі, з подальшим звільненням його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням на неї певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Саме таке покарання та спосіб його виконання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень..

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати відсутні.

Арешт, накладений ухвалами слідчих суддів Хаджибейського районного суду м. Одеси від 15.05.2026 року скасувати.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Враховуючи особу ОСОБА_4 , приймаючи до уваги призначене йому покарання та спосіб його виконання, суд вважає, що підстави для застосування відносно нього запобіжного заходу до набрання цим вироком суду законної сили відсутні.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,, від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 та п. п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

До набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_4 запобіжний захід не обирати.

Початок строку відбування покарання з іспитовим строком обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

Арешт, накладений ухвалами слідчих суддів Хаджибейського районного суду м. Одеси від 15.05.2026 року скасувати.

Речові докази, відповідно до постанов слідчої від 13.05.2026 та від 14.05.2026 року, а саме:

- мобільний телефоно марки «Xiaomi» моделі «Redmi 14 Pro», в корпусі чорного кольору та чохлі чорного кольору - вважати повернутим власниці ОСОБА_5 ;

- коробку білого кольору від мобільного телефону марки «Хіаоmі» моделі «Redmi 14 Pro», в корпусі чорного кольору, IMEII: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , об?ємом пам?яті 256 Гб, - вважати повернутим власниці ОСОБА_5 .

- мобільний телефон марки «Хіаоmі» моделі «Redmi Note 12 Pro» IMEI 1: НОМЕР_5 IMEI 2: НОМЕР_6 , з номером мобільного телефону НОМЕР_7 - вважати повернутим власнику ОСОБА_4 .

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 3 ст. 349 КПК України.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України судом у судовому засіданні проголошено резолютивну частину вироку.

Суддя ОСОБА_1