Вирок від 26 липня 2026 р. у справі №497/2575/24 — Болградський районний суд Одеської області

27.07.2026

Справа № 497/2575/24

Провадження № 1-кп/497/41/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2026 року Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого – слідчого судді ОСОБА_1 ,

секретаря – ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Болграда обвинувальний акт та позовну заяву потерпілого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024166270000135 від 06.09.2024 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Болград Болградського району Одеської області, громадянина України, росіянина за національністю, з середньо-технічною освітою, який не працює, не одружений, раніше судимий вироком Болградського районного суду Одеської області за ч.ч.1,4 ст. 358 КК України до покарання у вигляді штрафу в сумі 1360 грн., зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 122 ч.1 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2024 року ОСОБА_4 приблизно о 18:00 годині, більш точний час судом не встановлений, знаходячись в приміщенні гаражу домоволодіння АДРЕСА_2 , вступив у сварку з побутових причин із знайомим ОСОБА_5 .

Під час зазначеної події ОСОБА_4 , діючи з мотивів особистих неприязних відносин до ОСОБА_5 , що виникли під час сварки, бажаючи помститися за його висловлювання, які він вважав образливим для себе, діючи з прямим умислом, спрямованим на спричинення шкоди здоров`ю, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у результаті своїх дій, та бажаючи їх досягнення, витягнувши ОСОБА_5 з приміщення гаражу на подвір`я вказаного домоволодіння, умисно почергово обома кулаками наніс ОСОБА_5 не менш 10 ударів в область обличчя, голови та тулубу, внаслідок чого останній впав на землю.

В результаті зазначених неправомірних дій ОСОБА_4 , ОСОБА_5 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому 7 ребра праворуч по пахвовій лінії зі зміщенням уламків; закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку, забитої рани потиличної ділянки голови, забою м`яких тканин голови, дрібних саден на обличчі; дрібних саден на ногах та саден тулуба зліва, які тягнуть за собою тривалий розлад здоров`я тривалістю більш 21 дня, і за цим критерієм у сукупності кваліфікуються як ушкодження середньої тяжкості.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, за кваліфікуючими ознаками - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні 06 травня 2025 року свою провину у вчинені злочину, визнав та показав, що він 31.08.2024 року прийшов до своєї співмешканки ОСОБА_6 та побачив у неї в гаражі ОСОБА_7 , її колишнього співмешканця, який перебував у стані сп`яніння. ОСОБА_7 почав його ображати, тому він вдарив його по обличчю рукою декілька разів та облив його водою, він не пам`ятає щоб бив його по ребрах. Після конфлікту ОСОБА_7 залишився у дворі домоволодіння, а він, ОСОБА_8 , пішов. Він наносив потерпілому удари, але не такі, щоб зламати ребра. У скоєному щиро кається, та просить вибачення у потерпілого. Під час судових дебатів 27.07.2026 року ОСОБА_4 щиро каявся та зазначив, що саме він наніс ОСОБА_5 удари від яких настали наслідки у виді закритого переламу.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні 06 травня 2025 року показав, що в цей день він прийшов до своєї колишньої співмешканки ОСОБА_9 , тому що повернувся її син з зоні бойових дій. Вони сиділи та випивали, після чого він нічого не пам`ятає. Прийшов він до тями вже у лікарні. Після чого ОСОБА_10 прийшла до нього у лікарню та розповіла, що його побив її співмешканець ОСОБА_11 , він не пам`ятає як його бив обвинувачений.

Вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому діяння підтверджується наступними дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами:

- з витягу з ЄРДР вбачається, що 06.09.2024 року до Болградського РВП ГУНП в Одеській області надійшла заява ОСОБА_5 про те, що 31.08.2024 року у вечірній час, його знайомий ОСОБА_4 , знаходячись в АДРЕСА_2 , наніс йому тілесні ушкодження (ЄО №3558), попередня кваліфікація дій вказана ч.1 ст.125 КК України;

- заявою ОСОБА_5 на ім`я начальника Болградського РВП ГУНП в Одеській області від 06.09.2024 року, в якій він просить притягнути ОСОБА_12 до кримінальної відповідальності, так як він 31.08.2024 року спричинив йому тілесні ушкодження;

- протоколом огляду місця події від 31.08.2024 року та фототаблицею до нього, проведеного працівниками поліції, з письмового дозволу власника будинку ОСОБА_13 , 31.08.2024 року в присутності двох понятих, домоволодіння АДРЕСА_2 , в ході якого встановлено місце події та з`ясовано обставини події. Під час огляду нічого не виявлено та нічого не вилучено;

- згідно висновку судово-медичного експерта Південного міжрайонного відділення №5 (м.Ізмаїл) ОСОБА_14 №223 від 12.09.2024 року, проведеного на підставі постанови дізнавача від 11.09.2024 року, у ОСОБА_5 наявні тілесні ушкодження у виді закритого перелому 7 ребра праворуч по пахвовій лінії зі зміщенням уламків; закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку, забитої рани потиличної ділянки голови, забою м`яких тканин голови, дрібних саден на обличчі; дрібних саден на ногах та саден тулуба зліва. При цьому закритий перелам 7 ребра праворуч відноситься до ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, строком понад 3 тижні (більш ніж 21 день);

- на підставі висновку експерта постановою начальника СД Болградського РВП ГУНП 18.09.2024 року було змінено кваліфікацію з ч.1 ст. 125 КК України на ч.1 ст. 122 КК України та справу передано на розгляд з сектору дізнання до слідчого відділу, прзначено групу слідчих про що внесено зміни до ЄРДР.

Також судом досліджені характеризуючи ОСОБА_4 докази, а саме:

- характеристику, надану ДОП Болградського РВП ОСОБА_15 , відповідно до якої обвинувачений за час проживання у місті зарекомендував себе з негативної сторони, зловживає спиртними напоями, конфліктний, раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності;

- довідки лікарів нарколога та психолога, відповідно до яких ОСОБА_4 на обліку у цих лікарів не перебуває.

Дослідивши в судовому засіданні усі надані сторонами докази, суд вважає, що сукупність наведених та вивчених в судовому засіданні доказів, підтверджує вину ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину та зазначені докази суд вважає достатніми для постановлення вироку.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ст. 122 ч.1 КК України за кваліфікуючими ознаками - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

При призначенні покарання суд враховує практику Верховного Суду, (постанова N634/609/15-к від 01.02.2018 року щодо судової дискреції), де зазначено що саме суду належать повноваження, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Відповідно до п.1 ППВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7від 24.10.2003 року зі змінами від 06.11.2009 року звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання судом враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України віднесено до категорії нетяжких злочинів, обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Щире каяття обвинуваченого під час розгляду справи, суд відносить до обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого.

Обставини, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Тому призначаючи ОСОБА_4 покарання суд бере до уваги дані про його особу, а саме те, що він раніше неодноразово судимий, не має на утриманні жодної особи, має негативну характеристику з місця проживання, веде аморальний спосіб життя.

Крім того, суд бере до уваги висновок Болградського районного сектору №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області, викладений в досудовій доповіді, згідно якої обвинувачений ОСОБА_4 оцінюється як правопорушник з середнім рівнем ймовірності вчинення повторних кримінальних правопорушень. Ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб є середнім. На думку органу пробації виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства можливе. У разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладення на правопорушника обов`язків відповідно до ст. 76 ч.1, ч.3 КК України.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, надавши оцінку усім обставинам цього кримінального провадження, враховуючи особу обвинуваченого, те що він вину свою під час судового розгляду визнав, його щире каяття під час судового розгляду та визнання провини в судових дебатах, суд вважає можливим призначити обвинуваченому покарання з застосуванням ст. 75 КК України з випробуванням, поклавши на нього обов`язки передбачені ст. 76 ч.1 п.п.1,2 КК України.

Запобіжний захід обвинуваченому як на досудовому слідстві так й під час розгляду в суді не обирався, свої процесуальні обов`язки ОСОБА_4 виконував, тому суд вважає за можливим не обирати йому запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Доказів щодо процесуальних витрат в цьому кримінальному провадженні суду не надано.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Щодо цивільного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної та майнової шкоди слід зазначити наступне.

Так, ОСОБА_5 звернувся 14.04.2025 року в рамках цього кримінального провадження з цивільним позовом до ОСОБА_4 та просить стягнути з обвинуваченого майнову шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення у розмірі 18 230,00 грн. та моральну шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення у розмірі 20 000,00 грн. Вимоги обґрунтовані тим, що в результаті вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 , він проходив лікування, яке коштувало йому 3 230,00 грн. та окрім цього він потребує хірургічної операції на очі, яка з врахування реабілітації коштуватиме 15 000,00 грн., тому саме такий розмір матеріальної шкоди він просить відшкодувати. Моральну шкоду він обґрунтовує тим, що внаслідок протиправних дій ним були понесені значні моральні втрати, які призвели до позбавлення можливостей реалізації його звичок і бажань, які міг б реалізувати не витрачаючи часу на відвідування установ органів державної влади, щоб добитися належного захисту порушених прав.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

На підставі ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок … суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

З абз.1 п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989р. «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, стягнення безпідставно нажитого майна» (з наступними змінами) та абз.1 п.2 постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вбачається, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, в повному обсязі за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.

Відповідно до ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Цивільний позивач в судове засідання не з`являвся. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 465/6555/16-ц наголосив, що повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті (ч.5 ст. 223 ЦПК України).

У даному випадку потерпілий в останні судові засідання не з`являвся, ігнорував судові виклики, про причини своїх неявок суд не повідомляв, тому суд дійшов висновку про те, що враховуючи обставини справи, неявка цивільного позивача або його представника істотно перешкоджає вирішенню спору по суті у межах даного кримінального провадження.

За таких умов суд змушений цивільний позов у кримінальному провадженні, поданий потерпілою особою, залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 368-371,373,374 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного йому цим вироком покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 ч.1 п.п.1,2, ч.3 п.2 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення моральної та матеріальної шкоди залишити без розгляду, роз`яснивши цивільному позивачу, що він має право пред`явити цивільний позов в порядку цивільного судочинства.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Болградський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення,

Копія вироку підлягає негайному врученню після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право на отримання в суді його копії.

Суддя ОСОБА_1