Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №706/1289/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1495/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №706/1289/25 Категорія: 304090000 Школьна А.В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

суддіНовіков О.М., Василенко Л. І.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 05.05.2026 (повний текст складено 05.05.2026, суддя в суді першої інстанції Школьна А. В.) у цивільній справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

у серпні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 64 234,13 грн та судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2 422,40 грн та 7 000 грн витрат на правничу допомогу, мотивуючи про те, що позивач у справі набув права вимоги до позичальника за укладеними з первісними кредиторами договорами факторингу на суму, заявлену до стягнення.

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 05.05.2026 позовні вимоги відхилено з підстав того, що позивач не довів укладення в належній формі кредитного договору з відповідачем, оскільки оригінал кредитного договору № 347618480 від 24.02.2021 суду не надано, відповідач ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, отже брати до уваги приєднану до позову копію електронного доказу не можна, оскільки позивач не довів цілісності і незмінюваності такого електронного документа. Докази оплати за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що укладений між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс», у матеріалах справи відсутні, отже позивачем не доведено перехід до нього відповідних прав вимоги до відповідача. Доказів сплати фінансування та зарахування грошових коштів на рахунок клієнта -ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», за договором факторингу позивач суду також не надав.

Представник позивача Сахарова О. І. подала на вказане рішення суду 21.05.2026 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування вказано на те, що матеріалами справи підтверджується укладення кредитного договору в належній формі - у формі електронного документа з використанням електронного підпису відповідача за допомогою одноразового ідентифікатора MNV69CX3.

Доказами накладення електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора є, зокрема, QR-код - матричний (двовимірний) штрих-код, який містить інформацію про підписанта електронного договору.

Додатково вказане підтверджується Довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі, де зафіксовано персональні дані Позичальника, надані ним самостійно під час заповнення заявки на отримання грошових коштів.

Відповідно до Алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» Позичальник через сайт / мобільний додаток або програмне забезпечення партнерів Первинного кредитора отримує доступ до інформаційно-телекомунікаційної системи та самостійно обирає суму кредиту і строк його надання за допомогою вбудованого калькулятора, здійснюючи волевиявлення для укладення електронного договору.

Отже відповідач послідовно виконав усі дії, що ним передбачені: пройшов увесь процес укладення електронного договору та вчинив конклюдентні дії, що свідчить про свідоме бажання укласти Кредитний договір.

Крім того, обов`язковим елементом процедури є перевірка дійсності платіжної картки та верифікація її власника, що є передумовою для укладення кредитного договору. Технологія 3D Secure (MasterCard SecureCode та Verified by Visa) передбачає надсилання банком-емітентом на фінансовий мобільний номер Позичальника унікального SMS-коду, введення якого підтверджує право користування конкретною платіжною карткою.

Позивачем доведено перехід до нього права вимоги до відповідача за кредитним договором на підставі чинних договорів факторингу, а виконання їх сторонами зобов`язань щодо оплати прав вимоги не стосується їх дійсності та виконуваності.

Також скаржником надано для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» згідно Договору факторингу Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги (Додаток 14 до позовної заяви) та платіжні інструкції за договорами факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 та № 08/07/25-Е від 08.07.2025 (Додаток 17,21 до позовної заяви).

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просив апеляційну скаргу відхилити , а рішення суду першої інстанції – залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення боргу в сумі меншій тридцяти розмірів прожиткового мінімуму. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що 24.02.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_2 укладено Договір № 347618480, за умовами якого товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети у розмірі 14 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, що нараховані згідно п. 1.3, 1.4 або 1.5 Договору.

За домовленістю сторін, кредит надано відповідачу строком на 30 днів від дати отримання коштів позичальником (п. 1.2 Договору). У цей період нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,33 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

У випадку користування кредитом понад строк, встановлений у пункті 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.4.3 Договору).

Договір № 347618480 підписаний зі сторони позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV69CX3, який 24.02.2021 о 13:15:25 відправлений відповідачу на вказаний номер телефону, а о 13:16:49 нею введений.

У заявці на отримання грошових коштів в кредит від 24.02.2021 передбачено, що відповідач ОСОБА_2 висловила намір отримати кредит на таких умовах: дата укладення Договору 24.02.2021, сума кредиту 14 000 грн, строк кредиту 30 днів. Для укладення правочину відповідач вказала свої персональні відомості та номер карти 5167-80хх-хххх-4520.

Сформована 02.09.2023 довідка щодо дій позичальника в інформаційно телекомунікаційній системі містить відомості про акцептування оферти позичальником шляхом введення 24.02.2021 одноразового ідентифікатора MNV69CX3, що був відправлений на номер телефону відповідача. Довідка свідчить про погодження сторонами таких умов: сума кредиту 14 000 грн, строк кредитування 30 днів, процентна ставка 1,70 % в день.

Із довідки вбачається, що відповідачем було ініційовано продовження Дисконтного періоду: 29.01.2021 строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,28% в день, 28.04.2021 строком на 30 днів зі сплатою 1,02% в день, 28.05.2021 ще на 30 днів із погодженою відсотковою ставкою 0,64% в день та 27.06.2021 на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 0,62% в день.

Дослідженням копії платіжного доручення від 24.02.2021 підтверджено переказ 14000 гривень згідно Договору № 347618480 від 24.02.2021 на платіжну карту ОСОБА_2 за реквізитами 5167-80ХХ-ХХХХ-4520.

Надані на виконання ухвали суду АТ «ОЩАДБАНК» документи підтверджують, що банківська картка, на яку надійшли кошти кредиту в сумі 14 000 грн 24.02.2021, емітована на ім`я відповідача ОСОБА_2 .

Фінансовий номер телефону до картки на момент здійснення вищевказаної операції був таким +380966621340, що використовувався і для оформлення кредитного договору.

Крім того, 28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Додатковими угодами строк дії вказаного договору його сторонами неодноразово продовжувався.

Розмір оплати послуг фактора за надання фінансування клієнту за цим договором за кожен реєстр прав вимоги становить 100 грн (ціна продажу), що сплачуються клієнтом протягом 5 банківських днів з дати складання кожного реєстру прав вимоги на банківський рахунок фактора, зазначений у відповідному пункті цього договору (п. 2.3. договору факторингу).

За змістом п. 3.1.1 3.1.3 договору факторингу, фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів встановлюється в кожному реєстрі прав вимог окремо. Розмір фінансування сторони погоджують шляхом укладання додаткової угоди. Фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимог, сплачується фактором одним платежем протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання додаткової угоди. Фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у 13 розділі цього договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта.

Відповідно до п. 1.3, 4.1 указаного договору, під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

У матеріалах справи наявна копія витягу з реєстру прав вимоги №148 від 25.08.2021, відповідно до якої на виконання договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором № 347618480 від 24.02.2024 в розмірі 32732,98 грн, з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 13 998,13 грн, заборгованість по відсотках - 31 884,28 грн.

25.08.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підписали протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно реєстру прав вимог №148 від 25.08.2021, відповідно до якого клієнтом розглянуто та прийнято пропозицію фактора щодо фінансування під відступлення прав грошових вимог, визначених в реєстрі прав вимоги №148 від 25.08.2021, до всіх визначених в цьому реєстрі боржників та у визначеному реєстром обсязі. Сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов щодо відступлення клієнтом фактору прав грошових вимог, визначених в реєстрі, правочин щодо їх передачі є завершеним. Сторони підтверджують, що предмет факторингової операції, зокрема зміст та обсяг відступлених прав вимоги згідно реєстру (як то ПІБ та РНОКПП боржника, № та дата кредитного договору, суми заборгованості (сума відступленої грошової вимоги) (грн.) і далі за переліком згідно реєстру) індивідуалізовано належним чином. Сторони підтверджують погоджену дату відступлення (передачі) прав вимоги, визначених в реєстрі 25.08.2021. З урахуванням п. 4.1 договору, вони перейшли від клієнта до фактора у вказану дату, будь-яких зауважень не має. Клієнт передав, а фактор прийняв за реєстром прав вимоги до боржників в кількості 2933 осіб. Загальна сума заборгованості переданої за реєстром становить 63635001,40 грн.

31.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підписали акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги №148 від 25.08.2021 за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, за яким сторони підтверджують, що станом на 31.12.2021 фактором здійснено повну оплату фінансування за відступлення (передачу) прав вимоги за вказаним реєстром прав вимоги.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором №347618480 від 24.02.2021 станом на 25.08.2021 складає 45 882,41 грн, з яких: тіло кредиту 13 998,13 грн, проценти - 31884,28 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором №347618480 від 24.02.2021 станом на 31.08.2023 становить 64 234,13 грн, з яких: тіло кредиту 13 998,13 грн, проценти 50 236 грн.

Крім того, 05.08.2020 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) укладено договір факторингу №05/0820-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.3. договору факторингу №05/0820-01 передбачено, що право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.

Фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів встановлюється в кожному реєстрі прав вимог окремо. Фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимог, сплачується фактором одним платежем протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог (п. 3.1.1, 3.1.2 договору факторингу №05/0820-01).

Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку (п. 4.1 договору факторингу №05/0820-01).

05.08.2020 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» підписали реєстр прав вимоги №11 на виконання договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, з витягу з якого вбачається, що боржником є ОСОБА_2 за кредитним договором №347618480 від 24.02.2021 на загальну суму 64 234,13 грн.

Відповідно до платіжної інструкції від 31.08.2021 №4586 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» сплатило ТОВ «Таліон Плюс» 2470667,26 грн оплати за відступлення права вимоги згідно реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023 та договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020.

08.07.2025 між ТОВ «ФК «ЕЙС» (фактор) – позивач у даній справі, та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (клієнт) укладено договір факторингу №08/07/25-Е, за умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 є невід`ємною частиною договору.

Ціна продажу за договором становить 2 501 429,88 грн без ПДВ (п. 3.3 договору факторингу №08/07/25-Е).

08.07.2025 між ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» складено та підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №08/07/25-Е від 08.07.2025, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників в кількості 4817 після чого, з урахуванням пункту 1.2 договору факторингу № 08/07/25-Е від 08.07.2025, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Загальна сума заборгованості складає 155 020 595,24 грн. Реєстр боржників передано в повному об`ємі відповідно до умов договору факторингу № 08/07/25-Е від 08.07.2025, будь-яких зауважень до зазначеного реєстру немає

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №08/07/25-Е від 08.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ФК «ЕЙС» право вимоги заборгованостей, зокрема, до ОСОБА_2 за кредитним договором №347618480 від 24.02.2021 на загальну суму 64 234,13 грн, з яких: прострочене тіло кредиту - 13 998,13 грн, прострочені відсотки 50 236 грн. У даному реєстрі сторони погодили, що ціна продажу належна до сплати клієнту за цим реєстром боржників та визначена згідно п. 3.3 договору складає 2 501 429,88 грн.

Згідно з платіжними інструкціями від 17.07.2025 №297 ТОВ «ФК «ЕЙС» сплатило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 1 500 000 грн, від 12.08.2025 №316 - 1 001 329,88 грн та від 13.08.2025 №319 - 100 грн.

Зазначені обставини обумовили звернення до суду нового кредитора відповідача з вимогами про погашення наявної кредитної заборгованості.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.

Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На час розгляду справи кредитний договір, за яким відповідач отримала кредит, є чинним, недійсним у судовому порядку не визнавався, сума боргу по тілу кредиту та нарахованим відсоткам за користування кредитними коштами позичальником наданими доказами не спростовується.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідач, як позичальник, отримала кошти за кредитним договором та не повернула їх у визначені строки, сплативши погоджені сторонами відсотки по кредиту, отже має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеними договорами факторингу.

Таким чином суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог у справі.

Апеляційний суд не погоджується з міркуваннями місцевого суду про те, що позивач не довів укладення в належній формі кредитного договору з відповідачем, оскільки оригінал кредитного договору № 347618480 від 24.02.2021 не надано, що свідчить про можливість зміни цілісності та змісту відповідного договору з боку позивача, з урахуванням такого.

Як вбачається з правового висновку ВС у постанові від 04.02.2026 у справі №758/14925/23 на відносини, які виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг».

Згідно ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Верховний Суд вказав, що використання підпису одноразовим ідентифікатором передбачене ЗУ «Про електронну комерцію», де міститься також і його визначення.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Фактично, оскільки законодавство не вимагає, щоб електронні договори підписувалися тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (вимога ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Однак відсутність матеріально-правових вимог до фіксації змісту електронного договору не означає, що це питання може ігноруватися в ході судового розгляду.

ВС наголосив, що можливість перевірки судом достовірності, цілісності й незмінюваності електронного документа, залежить насамперед від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП чи УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Які саме це мають бути дії, залежить від способу надання відповідного процесуального документа до суду (паперова копія, електронний примірник тощо), формату, в якому цей документ зберігається, особливостей електронного підпису, за допомогою якого він підписаний, тощо. При цьому характер цих процесуальних дій визначається особливостями дослідження електронних доказів, що передбачені процесуальним законодавством.

За відсутності примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), суд має перевірити цілісність і незмінюваність документа, з`ясувавши, чи надсилався договір відповідачу, в якій формі (файл чи посилання), а також чи існувала технічна можливість його одностороннього редагування. Саме на це вказувала відповідачка.

Суд касаційної інстанції зазначив, що розміщення договору за посиланням у простому PDF-форматі не є підтвердженням цілісності й незмінюваності тексту цього договору, оскільки цей формат дає можливість власнику вебсторінки (сайту) вносити зміни в односторонньому порядку. Якщо ж договір був направлений відповідачу у вигляді прикріпленого PDF-файлу, з електронної адреси позивача, яка чітко дає зрозуміти, що це саме його адреса, і сам текст листа та додатки до нього технічно неможливо змінити, то це є належним підтвердженням цілісності й незмінюваності електронного документа.

Таким чином можливість перевірки судом достовірності, цілісності й незмінюваності електронного документа залежить насамперед від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Достовірність, цілісність і незмінність електронного документа з електронним або удосконаленим електронним підписом суд перевіряє через спеціальні програмні засоби чи онлайн-сервіси. Документи з іншим електронним підписом потребують додаткових процесуальних дій для підтвердження цілісності, зокрема, з`ясування способу надсилання, формату зберігання та можливості односторонніх змін. Паперова копія електронного доказу приймається судом, якщо не виникає сумнівів щодо її відповідності оригіналу.

Зважаючи на вказане правозастосування касаційного суду, апеляційний суд констатує відсутність у даному випадку технічної можливості перевірити достовірність, цілісність і незмінність електронного документа з електронним або удосконаленим електронним підписом (кредитного договору) через спеціальні програмні засоби чи онлайн-сервіси з причин ненадання сторонами оригіналу електронного файлу з відповідними документами.

Водночас апеляційний суд враховує також те, що відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру – правові висновки ВС у постанові від 10.12.2025 у справі № 701/171/25.

За обставин даної справи позивачем було надано паперові копії доказів, що підтверджують позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості, зокрема, кредитний договір від 24.02.2021, підписаний відповідачем, як позичальником, за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (комбінацією символів самостійно введеною позичальником), де викладено умови кредитування, які позивачем покладено в основу заявлених вимог щодо стягнення кредитної заборгованості та визначення її розміру.

Також згідно наданої банком (АТ «ОЩАДБАНК»), який обслуговує картковий рахунок позичальника, виписки вбачається надходження у день укладення кредитного договору відповідачу коштів, що відповідають сумі кредиту.

Додатково слід врахувати, що персональні дані позичальника (ПІБ, РНКОПП, реквізити паспорта, зареєстрована адреса місця проживання), необхідні для укладення договору, були отримані кредитором після самостійного повідомлення відповідачем.

Іншого способу отримати персональні дані позичальника кредитор не мав.

Доказів звернення до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій з використанням персональних даних відповідача матеріали справи не містять.

Відтак відповідач не спростував факт самостійного волевиявлення позичальника щодо оформлення кредитних правовідносин за якими стягується заборгованість у справі, що спростовує висновки суду про недоведеність укладення кредитного договору.

Отже не дослідження судом першої інстанції оригіналу кредитного договору саме по собі не може свідчити про неналежне з`ясування фактичних обставин у справі.

Крім того, для укладення кредитного договору технічно потрібно застосовувати технологію BankID – спосіб електронної аутентифікації громадянина за допомогою даних в банку, де він обслуговується, що свідчить про належну точність та достовірність з`ясування даних особи позичальника.

За наявності усіх достовірних персональних даних позичальника у договорі, повідомлених кредитору, та фіксування досягнення згоди сторонами щодо всіх істотних умов договору у спосіб введення одноразового ідентифікатора, апеляційний суд вважає, що посилання суду першої інстанції про те, що позивач не надав доказів належного укладення кредитного договору, не може свідчити про наявність обґрунтованих сумнівів у тому, що саме відповідач є стороною позичальника за вказаним договором.

Відтак позивачем, на думку апеляційного суду, переконливо доведено наданими доказами існування стверджуваних обставин щодо укладення кредитного договору з відповідачем, його змісту, а також факту перерахунку кредитних коштів позичальнику та такі висновки є більш вірогідними ніж позиція відповідача про те, що відповідний договір фактично укладено не було попри підтвердження матеріалами справи перерахунку обраного відповідачем розміру кредиту на вказану нею же банківську картку у день укладення кредитного договору.

За правовим висновком ВС у постанові від 04.02.2026 у справі №758/14925/23 паперова копія електронного доказу приймається судом, якщо не виникає сумнівів щодо її відповідності оригіналу.

З урахуванням викладеного вище, у справі відсутні докази існування обставин, які б у суду апеляційної інстанції викликали обґрунтовані сумніви щодо відповідності паперової копії кредитного договору, укладеного між сторонами справи, оригіналу, чи щодо можливої фальсифікації змісту відповідного правочину, про що необґрунтовано зазначив районний суд у оскаржуваному рішенні.

Також апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не довів перехід до нього прав вимоги щодо кредитної заборгованості відповідача, так як не надав доказів оплати договорів факторингу, адже відповідні правочини є чинним в силу вимог ст. 204 ЦК України (презумпція правомірності правочину) та виконання їх сторонами зобов`язань не стосується правовідносин у цій справі про стягнення кредитного боргу.

Також слід звернути увагу, що відповідно до п.4.1 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та № 30/1023-01 від 30.10.2023 та № 200824 від 20.08.2024, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку, докази про що надано суду у даній справі.

Указане свідчить про перехід права вимоги від клієнта до фактора після підписання акту прийому передачі реєстру боржників, а не після внесення коштів за право відступлення вимоги, як помилково вказав місцевий суд.

Апеляційний суд враховує, що позивачем надано для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» згідно Договору факторингу Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги та платіжні інструкції за договорами факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 та № 08/07/25-Е від 08.07.2025.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 05.05.2026 у даній справі слід скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та прийняти постанову про задоволення позовних вимог.

Таким чином подана представником позивача апеляційна скарга підлягає до задоволення в частині вимог щодо предмету спору про стягнення кредитної заборгованості.

На підставі ст.141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути 6 056 грн судового збору, сплаченого за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Надаючи оцінку аргументам позивача про відшкодування за рахунок відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 7 000 грн у суді першої інстанції та 6 000 в апеляційному суді, апеляційний суд враховує таке.

Частинами 1 та 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При чому перевірку заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу на відповідність указаним критеріям суд здійснює в силу прямої вказівки закону (ч.4 с.137 ЦПК України ), а не залежно від наявності заперечень чи заяв сторін, як помилково вважав суд першої інстанції у справі.

Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18.

У даній справі судові витрати на правничу допомогу позивача підтверджено належними доказами, що сторонами під сумнів не ставиться.

Враховуючи обсяг правничої допомоги позивачу при розгляді цієї справи, підтверджений наданими доказами, зокрема, щодо підготовки позовної заяви, предмет спору про стягнення кредитного боргу в загальному розмірі 64 234,13 грн, а також те, що справа розглядалася судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за участі сторін та позиція позивача по суті вимог при апеляційному перегляді справи відповідала аргументам початково викладеним у позовній заяві, апеляційний суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, які мають бути відшкодовані позивачу за рахунок відповідача, слід визначити в сумі 4000,00 грн, а в апеляційному суді - 2500 грн, що відповідає засадам співмірності зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг, а також критеріям розумності та справедливості.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу – задовольнити частково.

Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 05.05.2026 у даній цивільній справі – скасувати.

Позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 347618480 від 24.02.2021 у розмірі 64 234,13 грн, 6 056 грн судового збору та 6 500 грн витрат на правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено28.07. 2026.

Суддя-доповідач

Судді