Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №712/8007/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1239/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №712/8007/25 Категорія: 308010000 Чапліна Н.М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л.

суддіВасиленко Л.І., Карпенко О.В.

секретар Широкова Г.К.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18.03.2026 (повний текст складено 23.03.2026, суддя в суді першої інстанції Чапліна Н.М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житлом та вселення,

в с т а н о в и в :

у червні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом, яким просив зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, звільнити кімнату літ. 2-3 від особистих речей, що належать відповідачу або третім особам та забезпечити його фактичний доступ і вселення в будинок, зобов`язати відповідача передати комплект ключів від будинку та хвіртки №1 та судові витрати покласти на відповідачку.

Вимоги обґрунтовані тим, що позивач є співвласником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (теперішня назва: АДРЕСА_1 ).

Відповідно до рішення Соснівського районного суду м. Черкаси у справі №712/10254/20 від 04.12.2024, залишеного без змін Черкаським апеляційним судом, у користування позивача передано: житлова кімната літ. 2-3 площею 9, 5 кв.м., санвузол літ. 2-6 площею 3,1 кв.м., 1 / 2 частини коридору літ. 2-1 площею 4,1 кв.м., 1 / 2 частини кухні літ. 2-2 площею 4,6 кв.м., 1 / 2 частини воріт з хвірткою № 1, по 1 / 2 частини огорож № 2, 4, 6, 1 / 3 частини огорожі № 10, 1 / 2 частини водоколонки № 7.

ОСОБА_3 виділено: житлова кімната літ. 2-4 площею 15,1 кв.м., житлова кімната літ. 2-5 площею 8,8 кв.м., 1 / 2 частини санвузолу літ. 1-4 площею 3,1 кв.м., 1 / 2 частини коридору літ. 2-1 площею 4 кв.м., 1 / 2 частини кухні літ. 2-2 площею 4,5 кв.м., вбиральня літ. «Г», гараж літ «Ж», 1 / 2 частини воріт з хвірткою № 1, по 1 / 2 частини огорож № № 2, 4, 6, 1 / 3 частини огорожі № 10, 1 / 2 частини водоколонки № 7.

Проте, відповідач чинить перешкоди позивачу у користуванні наданими приміщеннями, зокрема, у кімнаті літ 2-3, яка закріплена за позивачем знаходяться речі відповідача та відповідач відмовляється передати позивачу ключі від житлового будинку, чим позбавляє позивача можливості доступу до власного житла.

Неодноразові звернення позивача, зокрема через месенджер Viber, залишилися без реагування. На момент подачі позову відповідач залишається за кордоном, однак зареєстрована за вказаною адресою.

З метою захисту своїх прав позивач направив відповідачу письмову вимогу рекомендованим листом з описом вкладення, також надіслав її файлом в месенджері Viber, проте 29.05.2025 лист повернутий відправнику з відміткою «Адресат відсутній».

Відмова відповідача передати ключі і звільнити кімнату порушує права позивача як співвласника, порушує норми ЦК України, рішення суду, що має обов`язкову силу, та зумовило звернення позивача із даним позовом для захисту порушених прав.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 18.03.2026 позовні вимоги задоволено частково. Усунуто перешкоди ОСОБА_2 у користуванні житловим приміщенням, а саме: кімнатою літ. 2-3 у житловому будинку АДРЕСА_1 , шляхом вселення ОСОБА_2 у будинок АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_3 передати ОСОБА_2 екземпляр ключів від вхідних дверей будинку АДРЕСА_1 та хвіртки №1. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що будинок АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Позивач у будинку фактично не проживав та своєю часткою не користувався, рішенням суду встановлений порядок користування житловим будинком та надвірними спорудами, однак вселитися у будинок він не має можливості, оскільки будинок фактично зачинений, відповідач ОСОБА_3 ключі від будинку йому не передає.

У задоволенні позовних вимог про звільнення кімнати літ.2-3 будинку АДРЕСА_1 від особистих речей відповідача та третіх осіб суд відмовив з огляду на те, що доказів наявності таких речей у кімнаті позивачем не надано, відповідачем наявність речей у кімнаті не підтверджувалася.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача – адвокат Самофал В.І. подав 21.04.2026 через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, без належної оцінки фактичних обставин справи, просить його скасувати в частині задоволених вимог та в цій частині ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову, в іншій частині рішення суду залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано на те, що під час судового розгляду позивачем визнано ту обставину, що ОСОБА_3 на момент подачі позову (2025) з 2022 року постійно знаходиться за кордоном, що підтверджуються відповідними доказами, тому, на переконання представника відповідача, вона у 2025 році не мала можливості будь-яким чином перешкоджати позивачу в користуванні кімнатою. Більш того, як до цього, так і під час судового розгляду наголошувалося на можливості позивача як співвласника заселятися у відповідну частину будинку, оскільки там взагалі ніхто не проживає та відповідач сама відсутня в Україні, не проти його вселення і йому ніяким чином в цьому не перешкоджає. Крім того, ОСОБА_3 на даний час через бойові ни воріт з хвірткою №дії не планує повертатися в Україну, а відтак не матиме фізичної можливості виконувати рішення суду, яке фактично направлене на збільшення її фінансових витрат в майбутньому (щодо сплати виконавчих зборів), а не на реальне вселення позивача, який і так може вселятися та користуватися виділеною йому кімнатою.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим. Вказував, що судом встановлено, що він не мав фактичної можливості вселитися та користуватися своєю часткою, оскільки будинок зачинений, а відповідач ключі від будинку йому не передавала. При цьому перебування відповідача за кордоном не звільняє її від обов`язку не порушувати права співвласника та не створювати перешкоди у користуванні майном, зокрема, через небажання усунути ці перешкоди, у тому числі шляхом передачі ключів будь яким доступним способом.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії НАН 160391 від 14.05.2015 належить 61 / 200 частка житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що становить 30,1 кв.м.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.12.2024 у справі №712/10254/20 за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Служба у справах дітей Черкаської міської ради про визначення порядку користування майном, що є у спільній частковій власності, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення порядку користування майном, що є у спільній частковій власності, залишеного без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 23.04.2025, у користування позивача передано: житлова кімната літ. 2-3 площею 9, 5 кв.м., санвузол літ. 2-6 площею 3,1 кв.м., 1 / 2 частини коридору літ. 2-1 площею 4,1 кв.м., 1 / 2 частини кухні літ. 2-2 площею 4,6 кв.м., 1 / 2 частини воріт з хвірткою № 1, по 1 / 2 частини огорож № 2, 4, 6, 1 / 3 частини огорожі № 10, 1 / 2 частини водоколонки № 7.

Відповідачці ОСОБА_3 виділено: житлова кімната літ. 2-4 площею 15,1 кв.м., житлова кімната літ. 2-5 площею 8,8 кв.м., 1 / 2 частини санвузолу літ. 1-4 площею 3,1 кв.м., 1 / 2 частини коридору літ. 2-1 площею 4 кв.м., 1 / 2 частини кухні літ. 2-2 площею 4,5 кв.м., вбиральня літ. «Г», гараж літ «Ж», 1 / 2 части 1, по 1 / 2 частини огорож № № 2, 4, 6; 1 / 3 частини огорожі № 10, 1 / 2 частини водоколонки № 7.

У користування ОСОБА_4 виділено: коридор літ. 1-1, площею 5,1 кв.м., житлова кімната літ. 1-2 площею 14,2 кв.м., кухня-вітальня літ. 1-3 площею 17 кв.м., санвузол літ. 1-4 площею 5,6 кв.м., сарай літ. «Б», погріб літ. «Д», погріб літ. «Е», хвіртка № 8, огорожа № 9, 1 / 3 частини огорожі № 10.

Зазначеним рішенням суду від 04.12.2024 серед іншого встановлено, що фактично будинок поділений на дві ізольовані частини. Житлова кімната та допоміжні приміщення, якими користується ОСОБА_4 , становлять одну частину будинку. Решта житлових кімнат та допоміжних приміщень знаходяться в іншій ізольованій частині будинку. У користуванні ОСОБА_3 знаходяться приміщення іншої, більшої частини будинку. ОСОБА_2 жодними приміщеннями у будинку не користувався і не користується.

Відповідно до Технічного паспорту на будинок за адресою: АДРЕСА_1 від 13.06.2023 будинок має дві відокремлені групи приміщень.

Позовна заява позивачем обґрунтована тим, що відповідач відмовляється надати йому ключі від будинку та звільнити кімнату, що унеможливлює його користування частиною, яка йому виділена, отже, предметом позову є усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом вселення ОСОБА_2 у будинок АДРЕСА_1 .

Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі вищенаведених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна (ст. 317 ЦК України).

Згідно зі статтею 319 ЦК власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч. 1 ст. 356 ЦК України).

Статтею 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Установивши, що будинок АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , у зв`язку із чим позивач ОСОБА_2 має право безперешкодно володіти, користуватися та розпоряджатися своєю часткою будинку, оскільки є співвласником даного майна, однак будинок фактично зачинений, відповідач ОСОБА_3 ключі від будинку йому не передає, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у цій справі про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення позивача до квартири та надання ключів від вхідних дверей будинку.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду, викладеного у постановах від 20.11.2023 у справі № 397/355/22 та від 14.11.2024 у справі № 727/8103/23, заперечення співвласника щодо задоволення позову про усунення перешкод у користуванні майном або заперечення щодо вселення співвласника та відсутність можливості у власника самостійно без звернення до співвласників реалізувати свої права (відсутність ключів від квартири тощо) за відсутності вільного доступу до належного йому майна є підставою вважати, що інший співвласник чинить перешкоди у користуванні належною позивачу власністю.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права, адже вважає, що суд встановив обставини справи в достатньому обсязі для правильного її вирішення та ухвалення законного судового рішення по суті спору, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, щовідповідач у справі на момент подачі позову (2025) постійно з 2022 року знаходиться за кордоном, не мала можливості будь-яким чином перешкоджати позивачу в користуванні кімнатою, не заперечує можливості заселення позивача як співвласника у відповідну частину будинку, адже ОСОБА_3 володіє ключами від будинку, який на праві власності належить у тому числі і ОСОБА_2 , та відповідач не вжила жодних заходів щодо передачі екземпляру ключів від будинку після звернень ОСОБА_2 , зокрема, їх надсилання поштою тощо, відповідно, позивач не може безперешкодно потрапити ні в будинок, ні на його подвір`я через хвіртку, від якої теж ключів йому не передано, що відповідачем не заперечується.

Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подана апеляційна скарга не містить.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18.03.2026 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу – залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18.03.2026 у даній цивільній справі – залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за скаржником.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 28.07.2026.

Суддя-доповідач

Судді