Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №283/1879/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №283/1879/25 Головуючий у 1-й інст. Саланда О. М.

Категорія 63 Доповідач Григорусь Н. Й.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.,

суддів Галацевич О.М., Павицької Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Кучер А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції) у місті Житомирі цивільну справу № 283/1879/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя,

за апеляційною скаргою представника Барановського Ігоря Івановича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Малинського районного суду Житомирської області від 06 травня 2026 року, постановлену під головуванням судді Саланди О.М. у місті Малині,

в с т а н о в и в :

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, в якому просив виділити ОСОБА_2 у власність автомобіль «Skoda Fabia», 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , вартістю 192 588,20 грн та трактор марки DW 240В, 2020 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 вартістю 59 000,00 грн, припинивши право спільної сумісної власності подружжя на ці транспортні засоби. Стягнути з ОСОБА_2 125 794,10 грн в рахунок компенсації вартості спільного сумісного майна подружжя, що припинилося, стягнути на його користь судовий збір.

Ухвалою Малинського районного суду Житомирської області від 29 липня 2025 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Малинського районного суду Житомирської області від 06 травня 2026 року застосовано до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у цивільній справі № 283/1879/25, стягнуто з ОСОБА_1 в дохід державного бюджету штраф у розмірі 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908,40 грн. ОСОБА_1 роз`яснено, що суд може скасувати постановлену ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, стосовно якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов`язків. Повторно визнано обов`язковою явку позивача ОСОБА_1 у судове засідання для надання пояснень.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду адвокат Барановський І.І. подав в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що ухвалою суду першої інстанції від 27 квітня 2026 року явку позивача ОСОБА_1 у судове засідання 06 травня 2026 року визнано обов`язковою, проте судова повістка на вказану дату йому не направлялась, підпису про її отримання він не ставив. Не погодився з твердженням суду, що представник просив надалі не визнавати явку позивача обов`язковою. Від свого довірителя отримав інформацію про неможливість вчасно прибути в судове засідання у зв`язку з роботою та великою відстанню до приміщення суду. Зазначив, що зобов`язання суду надавати особисті пояснення по суті справи, порушує право сторони приймати участь у справі лише через представника. Крім того, питань, на які представник не зміг би дати відповідь замість довірителя, не було.

У зв`язку з викладеним, адвокат просив ухвалу Малинського районного суду Житомирської області від 06 травня 2026 року скасувати.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Герасимовська Н.М. апеляційну скаргу вважала необґрунтованою та в її задоволенні просила відмовити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступного.

За змістом статтей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно з ч. 1 ст. 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 144 ЦПК України встановлено, що заходами процесуального примусу є, зокрема, штраф.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною дев`ятою статті 203 цього Кодексу.

Отже, підставою для стягнення в дохід державного бюджету штрафу в порядку процесуального примусу є факт недобросовісної поведінки учасника судового процесу, ухилення, тобто уникнення, ігнорування вчинення дій, покладених судом без поважних причин, зловживання процесуальними правами, що має певну мету перешкоджання судочинству, та умисне, без поважних причин, неподання доказів або повідомлення про неможливість їх подання.

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Постановляючи ухвалу про накладення штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 не прибув у судове засідання без поважних причин.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

З виділених матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 27 квітня 2026 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати за участю представника позивача, явка позивача ОСОБА_1 визнана обов`язковою для надання ним пояснень, у справі оголошено перерву до 11-30 год 06 травня 2026 року (а.с. 15).

ОСОБА_1 на зазначений ним у позовній заяві та згідно поданої заяви про отримання електронних повісток номер мобільного телефону НОМЕР_3 направлено судову повістку, яку за інформацією з довідки Малинського районного суду Житомирського області доставлено адресату 28 квітня 2026 року о 14:51:22 (а.с. 10, 16).

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання 06 травня 2026 року не з`явився, про дату місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с. 17-18), причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв про неможливість прибути у судове засідання позивач не надсилав.

В оскаржуваній ухвалі суддя районного суду вказала, що у судовому засіданні адвокат Барановський І.І. просив надалі не визнавати явку позивача обов`язковою.

06 травня 2026 року справу відкладено на 22 травня 2026 року.

Колегія звертає увагу, що у судових засіданнях 27 квітня 2026 року та 06 травня 2026 року у режимі відеоконференції у слуханні справи брав участь представник ОСОБА_1 - адвокат Барановський І.І., який безсумнівно знав про постановлені у справі ухвали щодо визнання явки його довірителя у судові засідання обов`язковою та дати і час відкладення судових засідань, тому доводи апеляційної скарги у частині не повідомлення позивача про зміст оскаржуваної ухвали, а також час та дату наступного засідання, суд вважає надуманими та такими, що суперечать матеріалам справи.

Апеляційний суд встановивши, що протокольною ухвалою суду від 06 травня 2026 року явка позивача ОСОБА_1 була визнана обов`язковою, поважності причин не прибуття у судове засідання позивач не підтвердив, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про застосування до позивача заходів процесуального примусу.

Разом з тим, скаржником та його представником не доведено будь-якими доказами, що ОСОБА_1 не мав можливості з`явитись у судове засідання, призначене на 06 травня 2026 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не виправив допущене порушення, доказів поважності причин невиконання вимоги суду не надав, тому підстави для скасування постановленої щодо нього ухвали про стягнення штрафу відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку наявні підстави, передбачені ст. 148 ЦПК України, щодо стягнення з ОСОБА_1 штрафу за неявку в судове засідання, у той час як його явка в судове засідання визнана обов`язковою, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Малинського районного суду Житомирської області від 06 травня 2026 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу адвоката Барановського Ігоря Івановича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а ухвалу Малинського районного суду Житомирської області від 06 травня 2026 року про застосування заходів процесуального примусу - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий Н.Й. Григорусь

Судді О.М. Галацевич

Т.М. Павицька

Повний текст постанови складено 29.07.2026.